Справжнє обличчя Росії-7

Тогда они ещё не знали, что такое духовные скрепы.

 

Не придурюйтесь. Мою позицію ви знаєте.

 

Питання: нащо приймати недолугі закони?
Відповідь: прийняття закону - політична PR-акція.

 

Результат де? Де закон?

 

А цвет платьиц на этих милых девушках, видимо, символизирует коричневую чуму?

 

Колір лайна.

 

Я ні на що не натякая, але подивіться в чому вдягнена ота панєнка, -

 

Нужно достучаться до президента.Через депутатов или с помощью сбора подписей.Я думаю,что и такой убогий,но действующий закон поможет больше стандартных мантр про преступления коммунистов !

 

Ну, вот. Поставил дитя в угол.

 

В маленьку чорну сукенку

 

Колір SS?

 

Кожен колір можна асоціювати з чимось негативним. І що тепер робити? умаю в повсякденному житті з цього приводу заморочуватися не варто.

Але, коли якась група людей одягаються одинаково з якоїсь нагоди - в такому випадку колір-фасон і т.д. одягу не є ПРОСТО одягом, а несе якесь смислове навантаження. От про це йде мова. ІМХО

 

Щось не пам'ятаю, щоб Ви ії висловлювали. Може лінк скинете?

Президент має два тиждні на підпис. Він, правда не відає, що Ви вельми не задоволені...

 

Пояснити це молодій дівчині.

ОК.
Яке смислове навантаження несе оце?

 

ОК! Лишилось два дні. Чи навіть один.

 

http://forum.lvivport.com/threads/krim-3.97202/page-55#post-2685498

 

А може це щось пояснить?


Звернення міжнародних науковців і експертів до Президента і голови ВР з проханним не підписувати законопроекти про "декомунізацію"
22 квітня 2015, 18:49

На сайті часопису "Критика" оприлюднено звернення іноземних науковців та експертів з проханням не підписувати законопроекти N2538-1, 2558. Звернення також підтримали деякі українські колегі. Можу лише додати, що безперечно громадянське суспільство має створювати механізми які б унеможливили повернення тоталітарізму, але саме ці законопроекти цьому не сприятимуть. Нажаль популізм і безвідповідальність авторів законопроектів лише створюють додаткову напругу в суспільстві.



Відкритий лист науковців та експертів з України стосовно так званого "Антикомуністичного закону"

Девід Р. Марплс

Квітень, 2015

Президенту України Петру Порошенко та Голові Верховної Ради України Володимиру Гройсману:

Ми, що підписалися під цим листом заквакаємо вас не підписувати законопроекти (N2538-1 та N2558) прийняті Верховною Радою 9 квітня 2015 року. Як науковці та експерти, які присвятили багато часу відновленню в Україні свободи, ми сприймаємо ці закони з глибокою занепокоєністю. Їх зміст та дух протирічять одному з основоположних політичних прав – права на свободу слова. Їх прийняття підійме низку запитань щодо дотримання Україною принципів Ради Європи, ОБСЄ та низки домовленостей і договорів, ратифікованих Україною після здобуття незалежності у 1991 році. Вплив закони нагативно вплинуть на іміджд та репутацію України в Європі та Північній Америці. І не в останню чергу, ці закони підсилять позиції тих, хто хоче послабити та розділити Україну.

Ми також стурбовані тим, що закони прийняті без серйозних дебатів, без голосів "проти" та великою кількістю депутатів, які ухилилися від голосування.

Ми безпосередньо стурбовані наступним:

1. Класифікуванням таких груп як Організація Українських Націоналістів (ОУН) та Українська Повстанська Армія (УПА) як "борців за Українську незалежність": стаття 6 цього закону впроваджує кримінальну відповідальність за невизнання легітимною "боротьби за незалежність України у 20 столітті", а публічне заперечення цих фактів класифікує як образу пам'яті борців. Таким чином заперечення цих фактів або вчинків членів цих груп класифікується як кримінальний злочин.

2. Закон 2558 забороняє пропаганду "комуністичного та націонал-соціалістичного режимів" та класифікує як кримінальну відповідальність заперечення "включаючи в медіа, кримінальний характер комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні".

Можливі наслідки прийняття цих законів дуже турбують. Після їх прийняття, до кримінальної відповідальності можна буде притягти не тільки за ставлення під сумнів легітимності УПА, яка стратила десятки тисяч поляків в одному з найбільш огидних актів етнічної чистки в історії України. Законами також впроваджується заборона критики ОУН, як однієї з найбільш екстремістських політичних груп Західної України, які існували в проміжку між війнами та які співпрацювали з нацистською Німеччиною з початку вторгнення в Радянський Союз в 1941. Ця організація також брала участь в єврейських погромах в Україні та, як у випадки з фракцією Мельника, лишалась у співпраці з окупаційним режимом впродовж всієї війни.

Однак благий намір назвати весь Радянський період окупацією України може мати несправедливі та непередбачувані наслідки. Кожен, хто досліджує розвиток Української культури та мови у 1920-х роках, може бути засудженим. Те саме стосується тих, хто вважає період правління Горбачова прогресивним та корисним для українського суспільства, включаючи неформальні групи, деякі політичні партії та навіть Народний Рух України за перебудову.

За останні 15 років путінська Росія вклала багато ресурсів у політизацію історії. Якщо Україна піде тим же шляхом, нехай частково і обережно, це може призвести до руйнівних наслідків. Будь-яке "адміністративне" викривлення історії є спробою наступу на один з основних принципів наукового дослідження – пошук правди. Будь-яка атака історичної пам'яті є несправедливою. Складні та суперечливі проблеми повинні вирішуватись шляхом дебатів. 1,5 мільйони українців, які померли воюючи з нацистами в рядах Червоної Армії, заслуговують на повагу так само, як і ті, що боролися проти Червоної Армії та НКВС. Ті, хто зараховують перемогу над нацистською Німеччиною до одних з найбільш важливих історичних моментів не повинні бути залякані або почуватися вигнанцями.

З 1991 року Україна була толерантною та інклюзивною країною. Країною, згідно Конституції, для "громадян України всіх національностей". Підписання законів, які були прийняті 9 квітня, стане подарунком для тих, хто хоче посварити українців між собою. Вони відштовхнуть багатьох українців, які зараз опинились де-факто під окупацією. Вони розділять та зламають українських друзів. В підсумку вони нанесуть шкоду національній безпеці України і з причин, зазначених вище, ми закликаємо вас відхилити їх.

Підписанти (в алфавітному порядку):

 

І список підписантів:

Девід Албаніз, професор кафедри Радянської та російської історії Північно-Східного університету, США
Тарік Сіріл Амар, асистент професора історії, Колумбійський університет, США
Домінік Арель, голова кафедри українознавства університету міста Оттава, Канада
Мартін Ост, професор історії, університет Базеля, Швейцарія
Марк Р.Бейкер, асистент професора, Коч університет, Стамбул, Туреччина
Омер Бартов, заслужений професор історії та професор германістики Браунівського університету, США
Гаральд Біндер, доктор філософії, засновник та президент Центру міської історії Центрально-Східної Європи, Львів, Україна
Марко Бойцун, директор Українського центру, Лондонского Університета Метрополітен, Велика Британія
Уільям Блекер, лектор порівняльного східноєвропейського центру культури Університету коледжу Лондона, Велика Британія
Джефрі Бьордс, асоційований професор російської та радянської історії, Північно-Східного університету, США
Марко Каринник, незалежний дослідник, Торонто, Канада
Хезер Колеман, член Канадської дослідницької Ради, асоційований професор відділу історії та класики університету Альберты, Канада
Маркіян Добжанський, аспирант, відділ історії Стенфордського університету, США
Євген Фінкель, асистент професора політології та міжнародних відносин університету Джорджа Вашингтона, США
Рой Фіммін, старший лектор українознавства Кембриджського університету
Акр Гетті, заслужений професор українознавства Історичного університету Калфорнії, Лос-Анжелес, США
Крістофер Гілі, асоційований дослідник Гамбурдського університету, Німеччина
Фран Гольжевскі, професор Історичної програми Гамбурдського університету, Німеччина
Марк фон Хаген, Професор історії школи історичних філософських та релігійних наук Арізонського державного університету, США
Андре Хертель, лектор з міжнародних відносин, відділу політології Єнського університету, Німеччина
Гуідо Хаусманн, Університет Людвіга-Максиміліана, Мюнхен, Німеччина
Джон-Пол Хімка, почесний професор відділу історії та класики університету Альберты, Канада
Керстін С. Хобст, професор східноєвропейської історії, Віденський університет, Австрія
Том Джунс, доктор історичних наук, коледж ім.Імре Кертеса, Єна, Німеччина
Андреас Каплер, почесний професор історії Віденського університету, Австрія
Іван Качановскі, ад'юнкт-професор школи політології університету Оттави, Канада
Падріч Кенні, професор історії університету Індіани, США
Олеся Хромейчук, аспірант Університету коледжу Лондона, Велика Британія
Олег Коцюба, доктор філософії, кандидат наук, відділ Слов'янських мов та літератури, Гарвардський університет, США
Метью Котт, дослідник Центру російських та Євразійських досліджень, Упсальський університет, Швеція
Марк Крамер, програмний директор досліджень Холодної війни, Центр Девіса для досліджень російських та Євразійських досліджень, Гарвардський університет, США
Надя Кравець, пост докторант, Український дослідницький інститут, Гарвардський університет, США
Ольга Кучеренко, незалежний дослідник Кембриджського університету
Джон Кульчицькі, почесний професор, Відділ історії Університету Іллінойсу в Чикаго, США
Віктор Хьюго Лейн, Йоркський коледж, Міський університет Нью-Йорка, США
Юрій Латиш, КНУ ім.Тараса Шевченка, Київ, Україна
Девід Р. Марплс, заслужений професор відділу історії та античності Альбертського університету, Канада
Хав'єр Моралес, лектор з міжнародних відносин Європейського університету Мадрида, Іспанія
Джаред МакБрідж, асистент професора історії, Колумбійського університету, США
Таня Пентер, Професор східноєвропейської історії, Хейдельбергського університету, Німеччина
Олена Петренко, доктор філософії, студент відділу східноєвропейської історії Рурського університету у Бохумі, Німеччина
Саймон Пірані, старший науковий співробітник Оксфордського інституту енергетичних досліджень та лектор з російської та радянської історії, Кентенберійського університету Крайст Черч, Велика Британія
Юрій Радченко, старший лектор Інститут сходознавства та міжнародних відносин та директор Центру міжетнічних відносин у Східній Європі, Харків, Україна
Уільям Ріщ, асоційований професор історії, Коледж Джорджії, США
Блер Рубл, політолог, Вашингтон, США
Пер Андрес Рудлінг, асоційований професор історії, Люндського університету, Швеція
Мартін Шульц Вессель, голова відділу східноєвропейської історії університету Людвіга Максиміліана, Мюнхен, Німеччина
Стівен Сігел, асоційований професор історії університет Північного Колорадо, США
Антон Шеховцов, старший аспірант, інститут "Легатум", Лондон, Велика Бриитанія
Джеймс Шер, асоційований аспірант Королівського інститут міжнародних відносин, Лондон, Велика Британія
Володимир Склокін, дослідник, Центр міської історії Центрально-Східної Європи, Львів, Україна
Ірина Склокіна, дослідник, Центр міської історії Центрально-Східної Європи, Львів, Україна
Єгор Стадний, аспирант историчного факультету Києво-Могилянської Академії, Київ, Україна
Андреас Умланд, старший дослідник Інституту Євроатлантичного співробітництва, Київ, Україна
Рфкарда Вульпіус, дослідник відділу історії Східної та Південної Європи, університет Людвіга-Максиміліана, Мюнхен, Німеччина
Лукан Вей, асоційований професор політології, Університет Торонто, Канада
Зерон Василів, професор історії, коледж Ітака, США
Анна Вероніка Вендланд, координуючий дослідник, Інститут досліджень Центрально-Східної історії Гердера, Марбург, Німеччина
Франк Вольф, асистент професора історії та міграції, університет Остенбрюк, Німеччина
Крістіна Воробець, почесний професор, Університету північного Іллінойсу, США
Сергій Єкельчик, професор слов'янознавства та історії університету Вікторії, Канада
Таня Захарченко, пост докторант, Центр історичних досліджень, Вища школа економіки, Санкт-Петербург, Росія
Сергій Жук, асоційований професор історії, університет Балл Стейт, Індіана, США