Справжнє обличчя Росії (4)

Та ви так не переживайте, вашу Рашку потім придумали

 

Заповіт Петра Першого

 

Згадав Ліну Костенко

Записки українського самашедшого

 

То нафіга такі сили нам? Чи наші націоналісти кращі?

 

Отожбо

 

Щось я не второпав... Наші націоналісти кращі, чи ні?

 

Тема,взагалі-то про Росію.
Я розумію Ваші штампи,Василю.
Націоналізм це погано.
Бо так писалось в савєцькій істоорії.
А та історія брехня.Від початку й до кінця.
Поїдьте в Польщу і вягніть щось схоже,що Ви дозволяєте собі тут.
Там совєтів не люблять,може ще більше від мене.

 

Про що тут розмова, Україна = Галицьке, Волинське, Київське, Переяславське та Чернігівське князівства Русі.
Більшість населення у часи давньоруської держави жило тут в Україні.
Росія це половина Смоленського князівства, та три етнічно мішані князівства - Новгородське, Ростово-Суздальське, Муромо-Рязанське.

 

Было бы это написано другим, я бы стал жестоко стебаться над этим.
Из уважения к пану Ромко я делать этого не буду..
Скажу проще - это одна из точек зрения..
Есть противоположная точка зрения - украинцы должны быть по гроб благодарны Москве за то, что приняла в состав русского государства несколько регионов с населением, близким по вере, происхождени. и языку, спасла предков ныненшних украинцев от уничтожения и растворения в составе других государств, собрала воедино все украинские земли и подготовила к обретению собственной государственности..
Выдвигать подобного рода претензии к России - удел слабых и - скажем так - не слишком умных...
Приведу для освежения памяти свидомых товарисчей текст Речи Богдана Хмельницкого

Тут весь народ завопил:

— Волим под царя восточного православного! Лучше в своей благочестивой вере умереть, нежели ненавистнику Христову, поганцу достаться! Потом полковник переяславский Тетеря, ходя в кругу, спрашивал нас на все стороны:

— Все ли так соизволите?

— Все единодушно, — раздался ответ.

Гетман стал опять говорить:

— Будь так, да Господь Бог наш укрепит нас под его царскою крепкою рукою!

Народ на это завопил единодушно:
— Боже, утверди! Боже укрепи!
Чтоб мы вовеки все едино были!

 

Гарно знав московську мову Хмельницький. Та й народ так нівроку
І ще просвітіть-промову Хмельницького стенографували чи на диктофон писали?

 

Текст речи Б. Хмельницкого приведен по Выписке из Статейного списка бывших в Переясловле у Гетмана Богдана Хмельницкого российских послов:
Ближнего Боярина Василия Бутурлина, Окольничего Ивана Алферьева и Думного Дьяка Лариона Лопухина.
Источник: "История Малороссии" Николая Маркевича, 1842г.
Прочитать можно здесь: http://www.litmir.net/br/?b=118452

 

хах
навіть коментувати немає як...
Можна аналогічно написати що німці допомогли євреям створити Ізраїль і рятували їх в спецзакладах від місцевого юдофобського населення. Або американці в 17-18 століттях давали неграм Африки безплатну поїздку і працевлаштування в США.

 

ага а шведы пришли в Полтаву пивасика давануть, али с пути сбились ?

и не сильно ошибетесь, именно геноцид во время второй мировой был разыгран как основная карта полит давления на Британию, отдать евреям палестинские земли ...

чето галиция попавшая полякам стала Украиной только после кровавокрасного оккупанта Сталина а до того пшебзде Польска не зигнела ...

приведете свой источник? или так - пабазикать?

---------- Додано в 14:49 ---------- Попередній допис був написаний в 14:45 ----------

там то знали про то? они то бедолаги думали что они русские ... а выходит украинские, это как католическая галиция стала равна православной Киевщине? в то время такой вольности как свобода вероисповедания не былос ...

 

Угу, русские с кнутами гоняли рабов-украинцев на хлопковые плантации?
И для украинцев в Российской империи и в СССР были отдельные места в вагонах.. И надписи были на дверях магазинов: Собакам и украинцам вход воспрещён?
И украинцам запрещали учиться вместе с русскими в одних школах, институтах и университетах.?
И ещё - украинцев прикрепляли к кресту и сжигали за то, что прикоснулся к русской женщине! То есть - линчевали за это?
И для украинцев в городах России было устроено гетто, где им разрешали поселяться- и нигде иначе?
И украинцам регулярно устраивали погромы и убивали их прямо в домах, вместе с членами их семей - только за то, что они украинцы?
Так ведь написано в учебниках для украинских школ?
Так оно было в действительности?

 

а вот тут согласен, все надо вернуть как было - ЗУ - полякам ибо клятые москали ее к украине прилепили, крым - России ибо клятый комуняка Хрущев ее к украине прилепил, пол Одесской области - молдавии ибо опять же клятые комуняки присоединили, вот после этого можно и извиниится .. как вариант , не? а то выходит что нацюки то во все часы токо пздеть могли а как территории расширять так это к коммунякам, москалям и прочим так че за историческую справедливость?

---------- Додано в 14:57 ---------- Попередній допис був написаний в 14:55 ----------

истино так! бандерь! ...ее птьфу - аминь ...

 

И пару веков не прошло как.

 

Тобто йдучи Вашою логікою всі націоналісти хороші. І російські в тому числі.

Там і ОУН-івців не люблять, і фашистів... Логіки не прослідковуєте?

 

:flag_of_truce:

...близким по вере,происхождению..
"..Однак гоніння на все незалежне, на все не зросійщене, почалося не сьогодні й не вчора, а стало державною політикою суттю Московії багато сотень тому. Воно всоталося в кров великороса - державника і завжди було особливо помітне на побутовому рівні.."
"..Слов"янські племена (поляни, деревляни, сіверяни, дуліби, тиверці та ін.) на базі яких в історичному розвитку утворився український народ, і фінські племена ( мурома, меря, весь, мещера, перм, нарова та ін.), які згодом стали основою великоросів, не мали в історії нічого спільного, господарськи не стикалися до ХVІ століття. Ці істини встановлено російськими істориками(Соловйов, Карамзін, Ключевський).
Послухаймо, хто пішов із Юрієм Довгоруким у «землю Залешанську»:
«…у другій половині XII ст. таких князів було кілька десятків, якщо не ціла сотня (бач, як розплодилися! — В. Б.). Дружина, як і раніше, була змішаного племінного складу. У X–XI ст., як ми знаємо, в ній переважали ще сторонні варяги. У XII ст. (коли Юрій Довгорукий пішов у суздальську землю. — В. Б.) до її складу входять також інші сторонні елементи: поруч із тубільцями й нащадками обрусілих варягів бачимо в ній інородців східних і західних, які оточували Русь, торків, берендеїв, половців, хозар, навіть євреїв, угрів, ляхів, литву і чудь» [6, с. 73].
«Сам князь тривалий час був тут до певної міри кочівником. Дружина ж його могла або йти за ним, або покинути його. Князь міг відіслати від себе своїх сподвижників, і вони могли його залишити. Жодних зобов'язань стосовно цього не було» [4, с. 19].
Такі взаємини між князем і дружиною існували в X–XIII століттях. Та й пізніше! Сама ж дружина найчастіше скидалася на банду найманців. Куди вже подінешся, — доводиться і з цим погодитись. Професор-великорос не став би зводити наклеп на своє плем'я.
Такий казус трапився і з Юрієм Довгоруким. Шостий син Мономаха не одержав у спадок «престолу», пішов із дружиною шукати нове місце й нових «підданих». Знайшовши престол за багато сотень кілометрів від Русі, осів серед племен мері, весі, муроми, мещери, мокшій мордви, в землі Моксель, як її назвав Вільгельм де Рубрук (посол короля франції Людовика ІХ до хана Золотої Орди Сартака у 1253-1254рр.)
Отже, ми окреслили дуже важливі аксіоми становлення великоросів як народу, а саме:
а) у початковому періоді створення народності, а згодом — нації великоросів її основу становили фінські племена, що проживали на своїй споконвічній землі;
б) слов'янське начало при створенні нації великоросів становило мізерно малу частку, тобто практично було відсутнє.
Щоб пересвідчитися в цьому, навіть у XVII столітті «скресь русскаго» не було потреби. Поставлено під сумнів і відкинуто один із найголовніших міфів Російської імперії — міф про слов'янське походження Московського князівства.

К. Валишевський пише:
«Монастирі зі свого боку зробили власний внесок у справу колонізації, якій нова Русь (фінські племена. — В. Б.) також до певної міри була зобов'язана своїм виникненням. Рух монастирської колонізації відбувався головним чином у протилежному напрямку, як чинили те звичайні колоністи, яких спонукали виключно практичні міркування. Якщо звичайні колоністи йшли в багаті південні землі, то ченці, натхнені вищими ідеалами, вирушали на північний схід, у пустельні місця і непрохідні ліси. Без них сюди довго б іще не проникли й підприємливі миряни. Там вони стикалися з фінським населенням, яке ще поклонялося ідолам, і виконували двояке завдання: розробляли незаймані землі й просвіщали душі язичників. Вони все просувалися і просувалися вперед» [4, с. 42].
І продовжує:
«На сході, з боку татарського кордону, релігійна проповідь також випередила завоювання. Монастирські заклади, що виникли тут задовго до взяття Казані, ще в чотирнадцятому столітті перешили за р. Суру, а потім проникали й далі, допомагаючи, а іноді й захищаючи прогрес національного руху. Маючи у своєму розпорядженні більші засоби, часто добре укріплені, монастирі були підтримкою для армії під час військової кампанії. Монастир Святого Кирила зі своїми валами, оснащений артилерією і 38 масивними вежами, у стратегічному сенсі переважав Новгород» [4, с. 42–43].
Ось такі, дорогі читачі, монастирі!
Сподіваюся, ви розумієте, що саме монастирі й релігія були тим тараном, який знищував самобутні племена й уже сформовані народи, «виплавляючи» з них націю великоросів. Робилося це не лише хрестом, а частіше мечем і кров'ю..."
Джерело:.Роман-дослідження В.Б.Білінській "Країна Моксель, або Московія"

 

Когда в 1654 г. несколько регионов современной Украины были присоединены к Российскому царству, в этих регионах проживало не более 2 миллионов человек.. И их территория равнялась примерно трём областям современной Украины..
За 337 лет, что Украина входила в с состав России, её территория увеличилась примерно в 5 раз: кроме трёх областей левобережной Украины присоединились области правобережной Украины, входившие в состав Польши - после мирного договора 1682г. между Турцией и Россией Киев с окрестностями оставался во владении Москвы. Территория между Днепром и Южным Бугом должна была оставаться незаселённой, а Запорожье признавалось сферой турецкого влияния. Турецкое владычество продолжалось до 1699 года..
В период после Андрусовского перемирия правобережной Украиной по-прежнему управляли казацкие гетманы...
Потом было предательство Мазепы, который долгое время был одним из ближайших сподвижников царя Петра I и много сделал для экономического подъёма Левобережной Украины..Петру он давал клятву на кресте в верности...
В 1708 году Мазепа перешёл на сторону противника Российского государства в Северной войне — шведского короля Карла XII, почти за год до его разгрома русской армией. После разгрома шведского короля под Полтавой ускорился процесс объединения украинских земель под российским скипетром..Польша позже была разделена на части между Россией, Австрией и Пруссией, и вся правобережная Украина вошла в состав Российской империи..
К Российской империи отошли Правобережная Украина, Волынь и Подолье. На этих территориях были созданы три губернии: Киевская, Волынская (центр — Житомир) и Подольская (центр — Каменец-Подольский). Екатерина II в тайной инструкции генерал-прокурору сената князю Вяземскому дала следующие установки: «Малая Россия, Лифляндия, Финляндия суть провинции, которыя правятся конфирмованными им привилегиями, нарушать ония отрешением всех вдруг весьма непристойно б было… Сии провинции, также и Смоленскую, надлежит легчайшими способами привести к тому, чтобы они обрусели и перестали бы глядеть как волки в лесу»..
Земли в нижнем течении Днепра, Приазовье и Крым отошли к Российской империи по Кучук-Кайнарджийскому мирному договору (1774), после чего началось их заселение восточными славянами, а также сербами, греками, немцами и евреями, которым русское правительство предоставило право селиться в этих местах. На южных землях были заложены новые города: Екатеринослав, Николаев, Херсон, Одесса, Новороссийск, Севастополь, Александровск, Мариуполь и другие. Были образованы новые губернии: Киевская, Харьковская, Екатеринославская, Таврическая (Симферополь), Новороссийская, Херсонская.
Важным фактором развития украинского народа стало освоение новых земель после присоединения к России — в XVII веке на северо-востоке и в XVIII веке на юге современной Украины. К 1870 году численность населения достигла 18,7 млн человек, а к 1913 году — 35 млн человек.
Несмотря на две жесточайших войны, прокатившихся по территории Украины в 20-м веке, и страшный голод в 1932 -33 годах, к моменту выхода Украины из состава СССР её население составляло 52 миллиона человек, а её территория увеличилась примерно в 5 раз по сравнению с той, которая была принята в состав России в 1654 году...
Вот так жестоко Россия угнетала Украину....