Справжнє обличчя Росії (4)

Вы правы, тогда эта организация называлась Украї́нська військо́ва організа́ція (УВО) и содержалась на немецкие деньги

 

Умгу.
І ще

40 фактів про бандерівців, які повинен знати кожен

 

Читав, Ромку.
Я взагалі люблю читати. Швидко. Запам"ятовуючи прочитане. А потім використовувати проти віруючих.
Можу викласти декілька витягів із "Літопису..." про співробітництво в 45-му. На початку. Ще до зкону лєпшого корєша Штефка, Адіка Шикльгрубера...
Хочете?

 

І що тим доведете?
Та нічого.
Не з совєтами ж йому було співпрацювати?
То була б ганьба...від того бруду він б не відмився.
Степан Бандера,аж до свого вбивства совєцькими бандитами жив на території Німеччини.

 

Ні, Романе. Не Степан Бандера. А Штефан Попель.

Я? Абсолютно нічого... Мені для себе нічого доводити не треба. Я вкотре переконаюсь, що ОУН, ВКП(б) і НСДАП - два сапога валянок...
А Ви ніколи не сприймете ОУН ворожою для України організацією.
А у решти свої мізки. В кого "ум говяжий - 3,50 за кило", а в кого "розум воловий - 17,00 за кільо"

 

Виставляйте разом посміємося

 

Ну, про нього ближче до січня, а от про інших оунівців я б не був таким категоричним...
Були і такі, що не гребували ні нацистами, ні большевістами... Як кажуть, - "и вашим и нашим за пятак спляшем".
Прізвища назвати, чи самі знаєте?

 

Ну називайте вже, я хочу посміятися

 

ну конечно мАсковское рабство ... чем так сурово славна норманская эпоха? как милы эти свидомитские шипелявые вЫсеры в адресс России, ну все верно, те кто получал под зад всегда будут шипеть на того кто им давал под зад ...

 

Про нинішню Україну ще давно писав Володимир Самійленко...

Я бачив сон, немов зібрались ми гуртом,
Щоб справити велике свято;
Багато нас самих сиділо за столом,
І ще прийшло гостей багато.
І гості ті були неначе й не чужі,
Але було й одміну знати,
Як кинулись вони прожогом до їжі,
Забувши нас і привітати.
І бенкет розпочавсь; як хижі ті вовки,
Глитали гості нашу страву,
А ми сховалися в далекії кутки
І відтіль їм співали славу.
І як хто з них шпурне обгризений шматок,
Ми кидались, як ті собаки,
Ловили, хто пійма, й, вернувшися в куток,
Слізьми вмивалися з подяки.
А гості жерли все; роздулися, як піч,
І, страшно вирячивши очі,
Нас лаять почали, ми ж слухали ту річ,
Як слухають слова пророчі.
І кажуть гості нам: "Ми бити вас прийшли,
Чи хочете - ми вас скараєм?"
А ми вклонилися і смирно відрекли:
"Від вас батіг нам буде раєм".
І гості крикнули: "Давайте ж нам батіг,
Бо в нас немає чим вас бити".
І миттю кожен з нас по батога побіг,
Щоб волю тих гостей чинити.
І пуги принесли, і полягли самі,
Немов на тирлі тії вівці.
Та й кару прийняли, а як устали ми,
Було червоно на долівці.
Вони ж гукнули знов: "Скажіть ви нам тепер,
Чи нас ви любите як Бога?
Чи не ховаєте в душі яких химер
Та проти нас заміру злого?"
І знов ми відрекли: "Ми любим тільки вас!
Нема в нас іншої святині".
"Так доведіть же нам, як любите ви нас,
І покажіть на власній спині!"
Тоді на честь гостям звірями стали ми
Й змішалися в безладній січі:
Ми бились, різались, топтались чобітьми,
І брату брат плював у вічі,
А інший сам собі давав ляща в лице
І смикав голову чубату,
А гості тішились та, дивлячись на це,
Аж реготали на всю хату.
І снилося мені: ми Матір волікли,
Хто за косу, а хто за ноги,
Зривали одіж їй, і били, і товкли,
Аж кості хрускали в небоги.
І стався дикий крик, пекельний, навісний...
Враз бризнули струмки криваві...
Тут кинувсь я від сну, але той сон страшний
Мене не кидає й на яві.

1893

 

У наведеному Вами році в СРСР юнаки з України призивалися на строкову службу на китайський, іранський державні кордони, на Далекій Схід, Казахстан а молодь з Середньої Азії, як Вам очевидно відомо, служила в Україні.

 

Недаремно мої предки попереджали...

 

Правильно буде:«У кривавому болоті московського рабства.."
Стосовно того, що "те кто получал под зад", то слід нагадати:
1. 1380 рік Куликовська битва. Після битви коаліції військ великого українця хана Кията Мамая й литовсько-руського князівства Вітовіта проти московсько-Тохтамишського війська, московсько-татарська орда - вісім днів ховала вбитих, а "великий" князь Дмитрий Донской з переляку перевдягнувся перед битвою рядовим воїном, і як кажуть, пересидів бій у кущах. В наслідок битви московські "славні переможці" понад 100 років возили данину в українське Причорномор"я.
2. 27-29 червня 1659 року поблизу міста Конотоп сучасної Сумської області в ході українсько-московської війни козацьке військо гетьмана Івана Виговського у коаліції із союзниками з Кримського Ханства та Речі Посполитої розгромили в кілька разів чисельніші сили московського князя Трубецького.

 

Ось так виглядали справжні гуССки дружинники в часі Русі за версією Москви



Ну і звичайно исконне православіє РПЦ.

---------- Додано в 12:15 ---------- Попередній допис був написаний в 11:38 ----------

Радужная Россия

Раз уж тут загойворили на тему заднеприводных особо ретивые члены и пёзды сообщества, продолжим изыскания на приятную их взору и иным чувствам тему.



Госдума приняла в первом чтении закон о запрете пропаганды гомосексуализма. Как обычно в последнее время, любая консервативная инициатива оправдывается некой «традицией». Но если бы думцы знали: традиция прошлой России – это как раз безудержный гомосексуальный разврат.
Очень плохо, что в России совсем не изучают историю обе противостоящие друг другу стороны: ни креаклы, ни автохтонная бюрократия. А знали бы – слились в экстазе (уж по вопросу гомосексуализма – точно).
Обратимся к прекрасному исследованию американского историка Дана Хили «Гомосексуальное влечение в революционной России».
Пусть вас не смущает название книги – Хили в своей книге очень долго подбирается к самой Революции. Он начинает описание гомосексуальных практик в России с середины XIX века, показывая, что они были обыденной частью общества. А в 1917 году новые власти лишь узаконили то, чему предавались миллионы сограждан.
Американский историк говорит, что бурный расцвет гомосексуализма в России был вызван крепостничеством. «Однополый эрос между мужчинами отражал модель доминирования и подчинения», – пишет он. И если в сельской местности мужеложество оставалось скрытым от посторонних глаз, то в российских городах особо никто не таился.
Хили подробно описывает т.н. «Артель развратников» – фактически гильдию профессиональных гомосексуалистов, практиковавшую в больших городах. «Артельщики» были в основном сосредоточены в банях. Исследованием этой гильдии занимался врач-венеролог Тарнавский. Он даже несколько идеализировал профессиональных гомосексуалистов: «Молодые банщики (кинеды) очень сообразительны, что сумели сделать бани местом хорошего заработка. Ещё снисходительнее простой человек относится к предложению врождённых или старческих кинедов. Три четверти банщиков за деньги соглашаются быть активными педерастами». В мужской проституции Тарнавский видел экономические начала, точнее – ужасающую бедность, толкавшую низшие сословия к продаже своего тела. В книге приводится множество полицейских отчётов 1870-90-х годов, вот некоторые выдержки из них:

«Василий Иванов, банщик 17 лет, показал, что пошёл работать в баню, где уже трудился крестьянин из его родной деревни. Здесь его земляки вовлекли в практику сексуального обслуживания клиентов. Сам Иванов объяснял: «Ляжет со мной, как с женщиной, но только в задний проход».
«Пётр Мамаев из Москвы. Я уже 8 лет занимался мужеложеством с разными лицами, незнакомыми. Выйдешь на бульвар, разговоришь, сделаешь с ним дело».
Добавим, что центром продажной любви в Москве было вплоть до 1930-х Бульварное кольцо. В пятницу и субботу тут одновременно собиралось до 300-400 кинедов. Самыми главными были Никитский бульвар и Никитские ворота. Проститут Т.П., лечившийся в 1927-м у врача Белоусова, указывал, что «на бульварах он в общей сложности знал до 5 тыс. гомосексуальных проститутов».
В Петербурге таким местом был Невский проспект и особенно Пассаж, а здешние пассивные проституты получили прозвищё «тётки».
«По воскресеньям зимой тётки гуляют в Пассаже в верхней галерее, когда утром приходят кадеты и воспитанники, около 6 вечера – солдаты и мальчишки-подмастерья. Любимым местом тётки служат катки, куда они приходят высматривать молодых людей, коих затем приглашают в кондитерские или на дом. По средам тётки высших слоёв посещают балет в Мариинском театре, по субботам – ресторан Палкина».
Центр Питера буквально кишел гомосексуалистами. В 1908 году журналист Руадзе гневно писал в репортаже:
«Жадная хищная стая направляется на Невский. Главная квартира переносится на Невский и в Кафэ дэ Пари. Эта излюбленная улицей кофейня в подвале Пассажа есть действительная клоака, мрачная и отвратительная. Дневная биржа живого товара продолжается вплоть до закрытия Пассажа, а затем стая отходят к Фонтанке. С 8 вечера и до 12 по Фонтанке образуется род гуляний гомосексуальных Фрин, причём самых неимущих и ободранных, более оперившиеся отправляются в Таврический сад».
(Фрины и Аспазии – ещё одно прозвище проститутов Питера).

Такая же гомосексуальная биржа, но рангом повыше, существовала в Зоологическом саду, куда за тётками приходили, солдаты, казаки, юнкера, гимназисты и т.д. За ночь тётка брала 3-5 рублей.
В обеих столицах у гомосексуалистов сложилась устойчивая субкультура (или как его тогда называли «мирок») – жесты, выделявшие своих; жаргон; одежда; культурные пристрастия, и т.д. Жёлтая пресса писали тогда: «Вы можете легко узнать гомосексуалиста или кокодеса – по ярко-красным галстукам, это род гомосексуальной формы, у некоторых из кармана торчит и ярко-красный платок». Не зазорным считалось пользоваться и косметикой: «графинюшки» (женоподобные педерасты) по вечерам появлялись на улице в пудре и с алыми накрашенными ртами. Активных педерастов было принято называть «женоненавистники», особенно много их было в матросской среде. В моде тогда была не только маскулинность, культ формы, но и пренебрежительное отношение к женщинам.
В обеих столицах в начале ХХ века постепенно подходили и к гомосексуальным гражданским союзам. Причём эти союзы не вызывали отторжения даже в рабочей среде. В исследовании «Психология пола» (1909 год) психиатр Павел Иванович Ковалевский описал быт такой гомосексуальной пары, петербургских рабочих:
«Они заключили между собой формальный договор, в котором каждый клялся, один другому, верности до гроба, и присваивали себе взаимно названия мужа и жены. Они занимали одну комнату и ночью спали в одной постели».
Высшие классы не только заключали гомосексуальные гражданские браки, но и закатывали шикарные балы для своих собратьев. Иной раз такой бал мог собирать до 100-120 человек. За время гулянки выпивалось до 400 бутылок вина. Вот описание финальной сцены гомосексуального бала одного питерского репортёра:

«После ужина началась страшная, возмутительная оргия. Мужчины-дамы разделись догола и в таком виде продолжали танцы. На роскошной турецкой мебели виднелись в полутьме пьяные тётки, которые сидели друг у друга на коленях, щупали друг друга за члены и тут же онанировали. Тут же лежал голым один из гостей по прозвищу Нана, и перед ним – несколько мужчин, целующих и щупающих его. Оргия продолжалась до утра, после чего все разъехались со своими мужчинами-дамами (домой или в бани). Прислуги на таких балах не стесняются, поскольку она из своих».
Гомосексуальные балы продолжали закатываться и при наступлении советской власти. Знаменитый врач-психиатр Бехтерев, который делал попытки лечить гомосексуалистов, приводил в 1921 году слова одного из своих пациентов, красного матроса: «Вечеринка была на квартире милиционера, командира сводного отряда. Участвовало 95 человек. Мы собирались обычно 2 раза в месяц». Другой, красноармеец Б., описывал гомосексуальную свадьбу, переросшую в оргию: «Когда я пришёл с Х., из комнаты в коридор вышли «молодые» – невестой был одет С., женихом был Ш. Сзади шли многие, одетые в женские платья. Благословляли их хлебом. Потом многие целовались и танцевали».
Другой красный матрос пояснял Бехтереву: «Во время вечеринок устраивалась «летучая почта», и я получал записки следующего содержания: «Вы мне нравитесь», или «Желаю с вами познакомиться». Как уже говорилось выше, особенно сильно педерастией были поражены петроградские матросы. В записках Бехтерева постоянно встречаются его пациенты – «командир миноносца», «военмор с Камы» и т.д.

Революция 1917 года посчитала гомосексуалистов «угнетённой царизмом прослойкой», и то, что в прежние десятилетия существовало де-факто и почти не преследовалось полицией (от оргий до свадеб), новая власть сделала де-юре. Хили в книге ссылается на множество судебных процессов, шедших с 1935 (год начала активного уголовного преследования гомосексуалистов) по 1941 год. И во множестве случаев подсудимые описывают, как жили в гомосексуальных браках. Вот один из типичных рассказов: «Летом 1924 года желания мои сбылись. Я встретил человека, который отвечал абсолютно всем моим запросам. Мы полюбили друг друга и стали жить вместе».
Но в наибольшей степени советская власть раскрепостила лесбиянок. Об этой субкультуре Блог Толкователя расскажет в следующей статье.

 

Справжнє обличчя Росії

ПРИНАДНІСТЬ "М"ЯКОЇ СИЛИ"
​

Уряд Росії ухвалив план заходів з розвитку міжнародного гуманітарного співробітництва, сприяння міжнародному розвитку та створенню російських центрів культури й науки за рубежем. Свій імідж РФ збирається поліпшувати за рахунок "м"якої сили", що здатна притягнути інших, "прагнути того чого прагнете ви".
Російська влада збирається на цю мету витратити мільярди доларів. "М"якою зовнішною політикою" опікуватиметься спеціальне федеральне відомство "Росспівробітництво" на чолі з членом уряду в ранзі міністра,яке безпосередньо підпорядковуватиметься главі МЗС Сергію Лаврову.
Стратегія зовнішньої політики "м"якої сили" не є винаходом російської влади. Перемогу в "холодній війні", американську гегемонію було здійснено не танками й бойовиим літаками, а ефективним використанням політичних і культурних цінностей та споживчими уподобаннями людей.
На початку 90-х минулого сторіччя модно було говорити, що СРСР розвалили не американська військова міць, а напій "Coca-Cola", шоколадка "Snikers'', джинси з Америки, а також технології: Інтернет, Mikrosoft, Apple. "М"яку владу" можна було б назвати експлуатацією в зовнішній політиці культурних ідеалів "країни агресора".
Що ж пропонує Росія іншому світові для посилення своїх позицій? Це проведення в 2014 році зимової Олімпіади, в яку уряд уже вклав десятки мільярдів доларів. По-друге, в Росії в 2018 році відбудеться чемпіонат світу з футболу. По-третє, уряд оголосив, що РФ у 2017-му проведе в себе Міжнародний фестиваль молоді та студентів, "як це було в СРСР у 1957 році".
Але головні ресурси Москва вкладає в будівництво культурних і наукових центрів за рубежем та модернізацію нині існуючих, "які перебуваютьу жалюгідному стані". План уряду передбачає просування російської мови за кордоном, запрошення на навчання до Росії іноземної молоді, створення спеціального фонду підтримки російськомовних ЗМІ за рубежем.
Утім Росія в пропаганді свого іміджу може натрапити на труднощі, які вона сама й створила. Уже більше двох років усі галузі російської влади, патріотичні організації борються з "міжнародними агентами впливу", іноземними фондами. Скандальні заборони діяльності міжнародних гуманітарних організацій у Росії можуть обернутися політичним бумерангом, вето на просування "плану російської м"якої сили" за кордоном.
До слова, як не згадати карні та адміністратиівні заходи з припинення діяльності українських громадських культурних організацій у Росії, пропагандистський та ідеологічний терор проти єдиної в Росії української бібліотеки в Москві й табу на будь-які ініціативи зі створення в Росії шкіл з українською мовою навчання.

---------- Додано в 12:57 ---------- Попередній допис був написаний в 12:20 ----------

Тепер стає логічною догма ідеологів комунізму, що в "СРСР сексу не було".

 

Один фігню постить, інший на льоту її підтримує і робить висновки...

Знайшов я цю кніжонку. Швиденько переглянув і... в тексті натрапляю на перший же факт гомосексуалізму.
Читаймо разом...



От кляті москалі... Навіть в Умані свою дупу підставляли...

Афтар - пеші істчьо!!!

 

Гомосексуалізм це гуССко-совєтськоє всьо

---------- Додано в 13:19 ---------- Попередній допис був написаний в 13:17 ----------

Зомбі і вождь.
http://www.youtube.com/watch?v=moPnVn9joAM

 

Чи варті уваги на Ваш погляд російськи класики, які в період з 1803 по 1910 рр. створили історію "великоросійської держави", а саме:
1.М. М. Карамзін — «Історію держави Російської» (1803–1826 роки);
2.С. М. Соловйов — «Історію Росії з найдавніших часів» (1851–1879 роки);
3.В. О. Ключевський — «Курс російської історії» (1904–1910 роки)., до речі два останніх професори Московського університету, які завідували кафедрою російської історії?
P.S.Забувати прізвища таких "видатних" професорів, як Кухар та Овечко - гріх! Тим більше Вами й запропонованими як першоджерела.Дякую.


---------- Додано в 16:34 ---------- Попередній допис був написаний в 16:26 ----------

А в Москві, Пітері ?

 

Мене одностатеві відносини не цікавлять. Вам треба, Ви і вивчайте...
Змістового навантаження епохальна праця Д.Хілі не несе і нічого цікавого не відкриває... Для мене.

 

Палитесь пане Василь