Справжнє обличчя Росії (4)

А ханти-мансі тощо чомусь не живуть як саудівські шейхи

 

Модернізація матушкі-Расєї йде повним ходом. Тепер в хід пішли біотехнології з небесних опадів.
Головний санлікар Росії дозволив росіянам заварювати чай снігом, але не рекомендує снідати московськими опадами

Поки не повідомляється,чи в долі Роспотребнадзор РФ з небесною канцелярією, але судячи з досвіду інших російських відомств, не виключено, що відкати за ребрендинг і промоушн російського снігу немалі. Враховуючи суворий клімат Російської Федерації, снігу вірнопідданим може вистачити до другого пришестя. Справа залишилася за малим: навчитися топити із заметів національний продукт - водку.

 

Чи роз"яснив він, що сніг треба брати білий, а не жовтий?

 

Прочитав. Як з підручніка історії КПРС Брєжнєвського видання:

Загальновідома відповідь тут.

«Юрій Довгорукий, один із молодших синів Мономаха, був першим серед цілої низки князів Ростовської області, яка при ньому відокремилася в окреме князівство: до того часу ця чудська глушина слугувала придатком південного князівства Переяславського» [6, с. 107–108].
Відшукавши на карті Переяслав, розташований південніше Києва, зрозуміємо, що вислів: «слугувала придатком південного князівства Переяславського» — є грубою натяжкою або, простіше кажучи, вигадкою, бо «придаток» лежав за тисячу кілометрів у непрохідних драговинах і нетрях, а до того ще й за чернігівськими володіннями. Так хитро писалася великоросійська історія.
Ми знаємо — окремі київські князі зрідка ходили в північно-східні завойовницькі походи. Деякі з них, як Святослав, навіть Волзьку Булгарію воювали. Але це не дає права стверджувати, що ростовсько-суздальська земля була власністю чи то Рюриковичів, чи то Великого Київського князівства.
Ця «своєрідна думка» висловлена побіжно. Для великороса такі діяння природні, вони не потребують доказів. Адже можуть вони нині безапеляційно стверджувати: «Чеченська земля — це Росія». І жоден розсудливий росіянин не обурюється з відвертої неправди. Спрацьовує логіка великороса, яка нагадує міркування відомого Попандопуло: «Моє, моє, моє… і це моє».
Прийшовши в «Залешанську землю» та знайшовши «престол», тобто пристанище, Юрій на певний час осів у тих землях, знайшов жінку серед місцевого племені, мав дітей. Треба бути неабияким фантазером, аби припустити, що в ту глухомань, крім князя-невдахи і його дружини, «потік» слов'янський народ. Навіть дружина князя була геть нечисленною. У глухих заболочених тайгових на ті часи землях фінських племен мокша, меря, весь, мурома, мещера було вельми непросто прогодувати юрмисько ледарів.
Навіть саме минуле князівського роду Рюриковичів заперечує факти «перетікального» плину подій. Згадаємо: ні за Олега, ні за Ігоря, ні за Ярослава або ж Мономаха, приходячи в Київ, Чернігів, Переяслав, Вишгород або йдучи з них, коли народ проганяв князя, селяни не «перетікали» з місця на місце разом із князем. Князів лише запрошували слов'янські громади правити і захищати їх, бо самі громади жили на своїй історичній батьківщині. Князі були зайдами, часто відображали інтереси племен і міст, але сам народ ніколи за ними не бігав. Маємо ще один брехливий постулат російської історії. Не можна підмінювати історію розвитку слов'янських племен Русі історією розмноження і «перетоку» династії Рюриковичів.
Тут, на півночі, народився в Юрія Довгорукого син Андрій, якого великороси прозвали «Боголюбським».
«Це був справжній північний князь, істинний суздалець-залешанин за своїми звичками й розумом, за своїм… вихованням. На півночі прожив він більшу частину свого життя, зовсім не бачивши півдня (Русі. — В. Б.). Батько дав йому в управління Володимир на Клязьмі, маленьке суздальське передмістя, що недавно виникло, і там Андрій княжив понад тридцять років, не побувавши в Києві» [6, с. 108].
Професорові дуже хочеться возвеличити початок правління як князя Юрія, так і Андрія. Однак для величі не було підстав, бо князівські хороми — дерев'яні зруби, що опалювалися «по-чорному», і «велич» північного князя полягала тільки в можливості безкарно грабувати місцеві фінські племена. Породжений і вихований у лісовій глухомані, серед фінського племені, князь Андрій закономірно порвав зі старими київськими звичаями, зі старою батьковою дружиною, тобто зі сторонньою знаттю. Іншого не могло бути. Середовище давалося взнаки.
Він знайшов опертя в «молодшій дружині», набраній з фінських племен, у молодих місцевих «отроках», рідних йому по материнській крові.
Послухаймо професора:
«Точнісінько так само не любив Андрій і старшої батькової дружини. Він навіть не поділяв із боярами (дружиною. — В. Б.) своїх розваг, не брав їх із собою на полювання, велів їм, за висловом літописця, «осібно втіху творити, де їм завгодно», а сам їздив на полювання лише з кількома отроками, людьми молодшої дружини. Нарешті, бажаючи панувати неподільно, Андрій прогнав із Ростовської землі слідом за своїми братами і племінниками й «передніх мужів» батька свого, тобто великих батькових бояр. Так чинив Андрій, як зауважував літописець, бажаючи бути «самовладцем» усієї Суздальської землі» [6, с. 112].
У цих словах, як і скрізь у своїй історії, великороси «трішки» брешуть. Питання не в бажанні бути «самовладцем» — на самодержавстві московити звихнулися. Питання в іншому. Бояри — дружинники, які прийшли з батьком Андрія і підкорили племена мокшу, мурому, мещеру, весь, мерю, а точніше — країну Моксель, мали іншу психологію. Це були освічені, як на той час, люди, колективістських дій і способу мислення, виховані демократією київської землі. Вони й там, у Суздалі і Ростові, намагалися насаджувати свої погляди й методи дій.
Але князь Андрій Боголюбський був породжений і вихований у фінському середовищі. Він із дитинства всотав звичаї фіно-мордовських племен. Недарма ж давній літописець стверджував, що це був справжній «князь-залешанин», тобто князь-варвар чи, по-іншому, князь-дикун.
Саме ті часи стали початком великоросів, з'явилася так звана «суздальська земля». Пізніше від неї відбрунькувалися володимирська, тверська, московська, рязанська та інші. Князі розмножувалися швидко і за дуже короткий час (50–80 років) на кожне фінське селище, на кожен обжитий фінський закуток було посаджено князя Рюриковича, народженого від матері мерянки, весянки, муромчанки, татарки або мещерки. Інакше не могло бути. У завойовницькі походи київські князі ніколи не брали з собою жінок. Згадайте слова С. М. Соловйова.
Саме так з'явилася фінська суздальська земля, а згодом — фінська Московія. Згадаймо — свого часу подібні процеси відбувалися і в київських слов'янських землях. Але якщо великороси повністю згодні з таким розвитком подій на землях віковічного слов'янського Києва, то стосовно Суздаля й Московії вони вдалися до різного роду вигадок про «перетікання» слов'янських племен. Облуду видно неозброєним оком. Вона потрібна для пояснення спорідненості фінської Московії зі слов'янським Києвом. Згодом ця спорідненість повинна була підтвердити право Москви на «збирання землі російської».
Ось іще приклад, який спростовує вигадки.
У 1169 році князь Андрій Боголюбський після жорстокого бою захопив Київ. Ми знаємо — на київський престол сідало багато князів, котрі мали і не мали на те права; були випадки військового захоплення київського престолу. Але князі київської землі ніколи не зазіхали на слов'янські святині — київські храми. Андрій же, захопивши Київ, розорив і місто, і храми.
«Союзники (Андрій Боголюбський із союзниками. — В. Б.) взяли Київ «списом» і «на щит», приступом, і розграбували його (1169 р.). Переможці, за розповідями літописця, не щадили нічого в Києві, ні храмів, ні жінок, ні дітей: «були тоді в Києві усі люди в стогоні й тузі, в скорботі нерозважній і сльозах безперестанних» [6, с. 109].
Зверніть увагу: сотні років нам намагалися втовкмачити, що прийшов князь-слов'янин, християнин і зруйнував православні святині. Несусвітня брехня! Неозброєним оком помітно: прийшов варвар, який не має ані найменшої спорідненості з цією землею, з київськими святинями. Тут і виникає закономірне питання: чи мав Андрій Боголюбський слов'янське коріння, чи був він сам християнином? Відповідь очевидна: слов'янські святині Києва не були святинями для князя-залешанина, виплеканого фінським племенем у чужій землі.
І професор В. О. Ключевський заявив: «В особі князя Андрія великорос уперше виступив на історичну сцену» [6, с. 113].
Такий він — перший великорос!
Такі родинні зв'язки Києва із Суздалем (Московією).
Автор дослідження розуміє — не всі великороси подібні до цього варвара-залешанина. Але поява першого такого великороса-князя дуже симптоматична. Всі наступні правителі Московії, а відтак держави Російської, були заражені зневагою до законів і людської моралі інших народів.

 

З наведеного есе:

Майже як "спасибо партии родной.."

З наведеного есе: "..Ну не было у Советского Союза возможности строить армады бомбардировщиков, сравнимые с американскими. Ввиду этого бурными темпами развивалось ракетостроение, а как результат первый спутник.."

Так, доволі бурхливо... "В прошлом тренер по боксу, Усачев(засуджений начальик аеродрому, де у 38-му розбився В.Чкалов) решил навести в лагере порядок, приструнить старосту из уголовников, который особенно издевался над "врагами народа". После двух-трех "уроков бокса" тот стал послушным и повел Усачева показывать "свое хозяйство". В одной из палаток староста показал ему "доходягу": "Король... Из ваших. Вряд ли поправится".
("Король" - тюремне прізвисько Сергія Павловича Корольова - українця з великої літери, автора перших космічних ракет СРСР й першого штучного супутника землі 1957р.) Після запуску на орбіту штучного супутника у 57-му, Нобелівський комітет звертається до М.С.Хрущова з проханням повідомити прізвище автора супутника. На що Хрущов відповів, що автором супутника є "радянський народ" і додав:
У людей советских собственная гордость!
На буржуев смотрим с высока!
Джерело: /Інтерв"ю доньки конструктора Наталії Еженедельнику "Бульвар Гордона" № 15 від 11 квітня 2006р./

З наведеного есе: "..Россия в сложившейся системе представляет третью сторону - альтернативный центр мира..."

Політика Росії — незмінна. Російські методи і тактика змінювалися і змінюватимуться, але провідна зірка російської політики — підкорити світ і правити в ньому — є й буде незмінною. Московський панславізм — це лише одна з форм московського загарбництва».
Карл МАРКС

Для каламбуру додам промову князя О.Невського з радянського к/ф "О.Невський (актор Черкаський): "..На тому стояла й буде стояти земля "русская"!?.." (бач як змудрагелили підневільні рад. кінорежисери!)
Амінь.

Отже як у Ільфа з Петровим: "Платите Шура, Платите.."

 

СТАРАЯ МОСКВА. 467 ФОТОГРАФИЙ.

На территории Москвы (в границах 1960 г.) к 1917 году насчитывалось 848 храмов, в 1991 г. имелось 171 действующих и 263 закрытых. Уничтожено было 433 храма (по другим данным — 368). Для удобства храмы размещены по исторический районам города: Кремль, Китай-город, Белый город, Земляной город, город в черте Камер-Коллежских валов, в границах МКАД (бывшие пригороды Москвы, рабочие поселки и исторические села) и современные границы города (за пределами МКАД).

УНИЧТОЖЕННАЯ МОСКВА. Перечень храмов и церквей, уничтоженных большевиками

 

Вы ещё не добавили: и вонючий моцкальский газ!

---------- Додано в 13:15 ---------- Попередній допис був написаний в 13:09 ----------

Конечно, конечно!
Ваш образ мыслей и содержание Вашей головы абсолютно понятны!

 

Само собою. Єдиний російський продукт, який не є гімнОм - це сеча (моча па рускі). Тільки Ви, таваріщ Фура, з чого возбухаєте - Ви же не мацкаль? Чи вже вивевся новий клон колишніх гомосовєтікусов - якісь "Бі"?

 

Саме так. Онуки - німці, але все-рівно СРСР попереду планети.

 

Цікаво,чи його наворочено мочканули,як того...Литвинова,чи по старинці - льодорубом?

 

Без різниці. Вороги гебні довго не живуть.

 

Подождите маленько , киевский обкомовец бухнёт с кем надо и собутыльник ему компетентно расскажет , как оно на самом деле было

 

Бориса знаю,хоч не збреше.
Не совок він.

 

Ромку, облиш Ач КарЫк'а.
Днями його привітали з Днем Птахів, а наш Кабмін переніс це свято на "папізже". Ось і каркає від нудьги. Нічо, ще раз привітаємо і традиційний шматок сиру подаруємо.

Ач КарЫк - "голодна ворона" (тюркськими мовами).

Чув я аматорську пісеньку на тему байки Лафонтена, на мелодію Деміса Русоса:
"...Кричииииить Ворона "Повториииии!"
І сиииир летить униз згорииии....
Нє повторяяяяєтся, нє повторяяяяється,
Нє повторяєтся такоє нікогда!"

 

Вы, шановный пан Борис, не слишком бы напоминали вслух о своём комсомольско - коммунистическом прошлом..И о своей работе на ТВ по оболваниванию доверчивых советских граждан.
Это там были Ваши товарищи, шановный пан?
Это вместе с ними вы выполняли вказивки ЦК по охмурёжу гомосоветикусов?
А ведь очень чувствуется старая партийная закалка!
Прямо- таки прёт!
Совок неистребим!

 

Ну вас же це не стосується, правда? У вас позиція виграшна при любому розкладі.

 

Из сказанного Вами можно сделать два возможных логических вывода.
1. Вы не враг кровавой гебни. Поскольку живы до сих пор..
2, Если первый пункт неверен, то Вам осталось немного...

---------- Додано в 20:23 ---------- Попередній допис був написаний в 20:19 ----------

Меня это, естественно, не касается..
Как говорилось раньше - кто при коммунистах жил хорошо, тот и при немцах устраивается неплохо..
Меня ценили не за преданность идеалам Коммунистическорй партии.
А за то, что я знал и умел..
Талант, как говорится, не пропьёшь.. Он и в Африке остаётся ценностью..

---------- Додано в 20:29 ---------- Попередній допис був написаний в 20:23 ----------

Только ни в коем случае не в Киеве и не из Днепра:
Днепр в районе Киева заполняет подозрительная плавучая желтая масса.


http://censor.net.ua/photo_news/236767/dnepr_v_rayione_kieva_zapolnyaet_podozritelnaya_plavuchaya_jeltaya_massa_fotovideo

 

Фура,
до Вашого відому, я комсюком був номінально 9 місяців - з моменту примусового "записання" шкільною директрисою у випускному класі і до закінчення сесії на 1 курсі.
А тепер головою подумайте: інженеру ТВ було дуже просто зробити "лівий" аудіозапис події (до монтажу) та клацнути кілька кадрів з монітора і ... пташка випурхнула з клітки.
А траплялося - і "фаза" зникала, і конденсатор "вибухав" у найбільш відповідальний момент ефіру.

Дійшло нарешті, глядачу-гомосовєтікусу?

 

Само-собою, хто б сумнівався що противсіхова наволоч не знайде тепле місце.