Справжнє обличчя еміґрації

Ну от власне. Бо про "баняків" і по одну і по другу сторону... Дуже легко узагальнити.

Я можу таких історій розповісти тисячі.

Ось для прикладу приїзджаю до Львова в середині 1990-тих. Мене тоді ще живий В.Чорновіл зустрів на трапі літака. Потім їду у Львів. Зупиняюсь на місяць у старих знайомих моєї сім'ї. Їду далі в Карпати. За місяць вертаюсь. Що взнаю, ця сім'я поза моєю спиною, користуючись моїм ім'ям, зв'язалась з В.Чорноволом (через моїх інших родичів які ще живі: тому не скажу хто) і влаштували свого пуцвірінька на безплатне навчання. Навіть їм не вистарчило совісті мені про це повідомити "пост фактум". Про це дізнався від інших. От "баняки". Я за все своє життя собі не дозволив використовувати своє імя для фінансових пільг сумнівного характеру. Але нє, для львівських "баняків" це не проблема. Де там.

Найвеселіше що мій бувший однокласник із єдного престижного львівського ВУЗу єго вчив потім (про що я вже дізнався п'ять років опісля від колєґи). Пуцвіріньок виявився бездарним сраком'ялом. Де там американським "банякам" до львівських "баняків". Товстозаді львівські "баняки" із податкової, міліції, СБУ, міськ. і обл. уряду а також инших "престижних" структур і клясів, можуть легко заткнути всю Америку в пояс по "баняцтву", ідіотизму, свинству, хамству і інтелектуальній педерастії.

П.С. Се звернене не до Вас персонально а на загал.

 

Ну чтобы я отметил тут:
Само образование человека (совковое ?)
КУльт образования, заложенной семьей (обществом нашим тоже ?),
Наличие системы подготовки в Канаде
Ну и само желание учиться
Желание трудиться

Еще конечно, заложенное нам кешевое понимание личных расходов.
Вот и все секреты. Чего то упустил ?

 

Надибав картинку, додав напис...

 

Я всё понять пытаюсь...А какое,собственно отношение эта тема имеет отношение к теме раздела UA-RU?

 

О!
Дякую, що нагадали.
Тре доробити підпис на фото...

 

Я не про ваше фото,я про тему эммиграции

А всё-таки,какое отношение тема эмиграции с Украины имеет отношение к разделу "UA-RU"?

 

ТАК втора версія (допрацьована) пояснює:

 

Перша сторінка - пости, винесені зі "Справжнього обличчя Росії".

 

Оффтоп! (чи нє?):

"Нам добре там, де нас нема.
Ну а де ми - всім кришка".
Така з похмільного ума
Запала в розум фішка.
Опохмелився - зрозумів:
Для щастя цього мало.
Позбутись треба москалів,
І неодмінно - сало!
А протверезів і дійшло
До ясного розсудку,
Що дивно мислення пішло:
Як здійсниш оборудку?
Виходить тільки ля-ля-ля
(Крім, звісно, щодо сала),
Куди ж подінеш москаля?
Така проблема встала.
Та й нісенітниця якась
З отим "де нас немає".
Адже туди вкраїнцю зась,
Це кожен дурень знає!
Мораль: не пийте, мужики,
З дурманом самогонку,
Дурні не лізтимуть думки
У мудру головОньку!

 

цікаво читати...
я обов"язково спробую життя закордоном. я в цьому впевнений.

 

давайте, поки молодий.

 

в мене така аналогія виникла: я перед тим як піти на каток разів п"ять проходив біля, дивився як люди катаються, питався в знайомих як їм... але поки не взув ковзани і не став на лід і не проїхав ледве-ледве пару метрів, не відчув що це...

 

Вечерний квартал Патриоты Украины с Торонто
http://www.youtube.com/watch?v=bRR4pgBkasU

 

Цель понятна. Юмора мало.

 

Я народилась в СРСР, але на території Росії . В Україну батьки повернулись, коли мені було 14. Це було дуже складне рішення, бо тут не було нічого і нікого, а часи були жахливі....
Мої батьки не активісти-націоналісти, і взагалі ідеологією не перейняті. Тому про Україну я майже нічого не знала, зростала як дитя союзу і Росії.
То ж яким було моє здивування, коли я дізналась, що Україна то зовсім не таке, як собі думають в Росії (у Львові я навчалась в російський школі ). Історія, культура..... в Росії то знають на рівні стериотипів. "Украінци ето тє же русскіє, тлько дікіє" І деякі українці (особливо ті, що в Росії живуть) своїм комплексом меншовартості цей стереотип підсилюють .
І така мене тоді глибина почуттів до України переповнила... Думаю, якби я народилась і жила в Україні ціле життя - того б не було.

З іншого боку, я не прихильниця різких поглядів у стосунках ua-ru. Бо добре знаю, що перегини є з обох боків.

____________________________________________
Але якщо говорити про справжню еміграцію. Шановні закордонні українці, не ображайтесь на різкі висловлювання. Погодьтесь, відчуття країни у вас вже нема. Є образ, який ви собі створили. Але від реальності він чим далі, тим далі.....

Я була у Швеції лише 8 місяців. Слідкувала за всіма новинами, спілкувалась з купою людей. Бо ж їздила лише на стажування і моє місце чекало на мене в Україні.
Але навіть після такого короткого терміну змушена була визнати - відчуття країни втрачається. Думаю, визнати і зрозуміти я це змогла також завдяки тому, що термін був короткий. Синдром реадаптації був досить важким.
Я впевнена, що людина, яка багато років прожила за кордоном у розвинутій країні - не зможе вже жити як середньостатистичний українець. І діти, які виросли за кордоном вже точно українцями не будуть. Бо навіщо їм то?!

 

Образ створюють ті, хто не жив на Україні і знають про неї лише з розповідей батьків. А ті, хто народився і виріс на Україні, знає що вона собою являє.

Що значить втратити відчуття країни?

 

звичайно що не зможе-я літом побув три місяці після кількох років в Канаді і дуууже багато мене просто нервувало.Якщо життя заставить то зможу і у Львові жити але погляд на багато речей в мене вже не типово галицький)

 

Це означає, що я покинув територію України, скажімо, десять чи п'ятнадцять років тому. За цей час стерлися з пам'яті дрібниці, які стосуються повсякденного життя там. Як наслідок, якщо мені розповідають чи я читаю про якісь соціально-політичні події з України, я їх можу неправильно чи неповно інтерпретувати із-за того, що я позабував саме оці дрібні деталі українських реалій.

Не кажучи вже про те, що в чисто побутових питаннях українців я можу взагалі деколи нічого не розуміти - по-простому говорячи, як там сє шо робит. Таких речей багато, особисто я пам'ятаю добре тільки ті, які викликали в мене особливу відразу. А крім того, що позабувалося частково навіть те, що я ще застав, в Україні з'явилося багато нових речей, які може є і на Заході, але в Україні функціонують інакше.

А все це вкупі і є "відчуття країни".

 

Це питання побуту, а не питання країни. Країна - це мова, традиції.. Такі речі не забуваються, якщо не хочеться їх забути.

 

Я писав у відповідь на слова Нати-к, ось ці:

З допису Нати я аж ніяк не мав відчуття, що йдеться про традиції чи мову. Зрештою, зберігати мову і дотримуватися традицій можна і за межами України, а самі традиції різні навіть в різних місцях Галичини, не кажучи про цілу Україну, тому не вважаю, що традиції і країна - тотожні поняття, не тільки для України.

Особливо, якщо б мова йшла про традиції, то чого б Ната підкреслювала про "людину, яка прожила роки в розвинутій країні"?

Втім, найкраще буде, якщо Ваші сумніви розвіє сама Nata-k