Справжнє обличчя еміґрації

А де я писав, що велика? Трохи більше 6-и тисяч доларів в місяць. Мабуть що зарплата кваліфікованого робітника. Але в Європі зарплати по менше будуть. Тому то і їдуть ще до сих пір на Дикий Захід емігранти

 

В Нью Йорку для багатьох середня заробітня платня це 200 тисяч в рік або якщо посередньо людина влаштувалась то має 120 тисяч на одного а не на родину. До такого треба допрацюватись і не мати життя а лишень працювати з раня до ночі. Я вже якось обійдусь. Не всім ТАК добре, але і ті гроші тих нервів і здоров’я яке покладає молода людина не варті.

зверніть увагу на ці слова. Це гірка правда про тих хто заробляє величезні гроші.

 

Як правило тут пряма пропорція - чим більші гроші, тим менше вільного часу

 

Чи варто переїжджати жити за кордон

Тема навіяна гілкою українці у світі. Іноді постає питання переїжджати чи ні. Спочатку думаєш, що на іншому березі трава зеленіша. Потім розумієш, що все досить не однозначно.
Прошу поділиись думками тих, кому є з чим порівняти: хто певний час жив, або живе за кордоном. Чи зробили б ви такий же вибір зараз?

 

Колись за совітів переїзд до чужої країни оцінювався майже на грані зради Батьківщини. Сьогодні я почув думку (деяких форумчан) діаметрально протилежну: тільки дураки можуть залишатися жити на Батьківщині.
На мій погляд, це є дві крайності, обидві безглузді. А у кожної людини є свій характер, свої принципи. Тому... кожному своє. Хтось там щастя не знайде, а хтось тут загубить. Якщо ви молода людина, сповнена амбіцій, не привязані дому, а хочете працювати - можна спробувати. Їхати туди, надіючись на легкий хліб - не варто.

 

Я наразі навчаюсь, тому виникає таке питання. З одного боку теперішня ситуація в країні не сприяє, а з іншого - ностальгія.

 

Отмазка.

 

Так розкажіть щось про Лондон. Єк на мене, то Британія не сама краща країна в соціальному плані.

Ностальгія - це банально і легко переноситьсі. Туга за батьківщинов - набагато складніше.

 

Я це і мала на увазі. Просто коли прилітаєш додому - то одразу все своє, рідне, близьке, навіть дерева. А тут такого відчуття немає.

Я вже дописувала в гілці українці в Лондоні. Не найкраща, але зарплати вищі. І в принципі (за спостереженням) люди тут можуть дозволити собі більше ніж в Україні. Маю на увазі середньостатичну людину із звичайними заробітками, а не "обраних".

---------- Додано в 11:19 ---------- Попередній допис був написаний в 11:19 ----------

Не знаю, не знаю

 

Живу в Польщі 4 роки. Лише рік тому дійсно почала жити, коли знайшла постійну роботу в тій сфері, яку люблю, серед людей, які близькі до того товариства, яке мала в Україні. Якби я 4 роки тому знала як то буде, то або б залишилась у Львові ще на років 3, або б переїхала в Англію, що спочатку і планувалось, але були з чоловіком нерішучі, та й не мали відкладених грошей на Англію.
Ще рік тому якби мене спитали чи б лишилась в Польщі, якби не було чоловіка, то я б однозначно відповіла, що ні. А тепер, коли є робота, справи пішли добре, беремо квартиру в кредит, то не маю однозначної відповіді. Є бажання вернутись до України як до місця, де є рідні, знайомі, кохане місто, культура, спосіб життя, атмосфера, але нема бажання вертатись в Україну як до країни, в якій відбувається безпрєдєл, нема справедливості, нема соціальних пільг як в тій же Польщі.. Якби в Україні була б як мінімум та сама ситуація з соціалкою, як в Польщі, то ж вже завтра вернулась. А так - жити до кінця життя на коробках переїжджаючи по винаймованих квартирах бажання нема.

100% За кордоном своїх безробітних хватає, іноземців ніхто з відкритими обіймами не чекає.

---------- Додано в 13:56 ---------- Попередній допис був написаний в 13:56 ----------

Живу в Польщі 4 роки. Лише рік тому дійсно почала жити, коли знайшла постійну роботу в тій сфері, яку люблю, серед людей, які близькі до того товариства, яке мала в Україні. Якби я 4 роки тому знала як то буде, то або б залишилась у Львові ще на років 3, або б переїхала в Англію, що спочатку і планувалось, але були з чоловіком нерішучі, та й не мали відкладених грошей на Англію.
Ще рік тому якби мене спитали чи б лишилась в Польщі, якби не було чоловіка, то я б однозначно відповіла, що ні. А тепер, коли є робота, справи пішли добре, беремо квартиру в кредит, то не маю однозначної відповіді. Є бажання вернутись до України як до місця, де є рідні, знайомі, кохане місто, культура, спосіб життя, атмосфера, але нема бажання вертатись в Україну як до країни, в якій відбувається безпрєдєл, нема справедливості, нема соціальних пільг як в тій же Польщі.. Якби в Україні була б як мінімум та сама ситуація з соціалкою, як в Польщі, то ж вже завтра вернулась. А так - жити до кінця життя на коробках переїжджаючи по винаймованих квартирах бажання нема.

100% За кордоном своїх безробітних хватає, іноземців ніхто з відкритими обіймами не чекає.

---------- Додано в 13:58 ---------- Попередній допис був написаний в 13:56 ----------

Додала до опитування відповідь "Я за кордоном". Думаю, що ніхто не образиться.

 

Життя - це гра, яку неможло перезагрузити.
З кожним новим рішенням ми змінюєм наше майбутьнє, в кращу чи гіршу сторону ми недізнаємося ніколи.

 

Думаю в рази вищі і в рази більше.

 

Жити в Україні чи шукати щастя закордоном?

Чи варто їхати в Німеччину, поступати у їхній ВУЗ або Ау-паір з метою залишитись там, коли я студент 5 курсу, в Україні я маю житло і можливість працювати в митних органах (на таможні) правда треба хабар. В німеччині в мене дівчина, скоро буде рік як поїхала, за два роки буде мати їхнє громадянство, зараз має варіант роботи соціальним працівником за 600 євро + харч і проживання. Палити мости і купляти там житло,шукати роботу, що є ризиковано чи нехай вона їде в Україну.Де будувати своє життя?

Цікава думка люде, які мають досвід життя закордоном та всіх інших форумчан. Яка перспектива, яке життя (що краще, що гірше ніж в нас), яке воно життя по єврорейськи???

 

Кожен людський досвід - унікальний. Ви його не повторите. Тим більше, що ситуація змінюється постійно. Ті умови життя, які були в Європі ще три-чотири роки тому, і зараз - то зовсім різні речі.
Плюс до того - поправка на власний світогляд і на власну совість. Я, наприклад, ніколи не давав би хабар за роботу. Та й на митницю не пішов би працювати, там система... Хочете бути хабарником, зможете нормально дивитися потім в очі людям? З іншого боку, і за кордоном жити з психологічним комфортом можуть не всі. Все індивідуально...
Єдине, що можна точно сказати - якщо ви любите "прохалявити", "відбути" чи "відсидіти години" на роботі - на Заході вам добре не буде.

 

ось власне своє життя ,а не дівчини ,скіко їх ше буде,а поможе тобі на перших порах то і Богу дякувати,ніц палити не тре,і в Німеції житло не купувати,навіщо кормити жирних котів. а ідея почати з http://www.au-pair.com.ua/Work_and_Travel/Forum/forum126.html файна

 

Я сам проти хабарництва, але ми живем в країні де на кожному кроці треба башляти, як не крути. І що зробиш....??? Наприклад я без хабаря здав тести в ДАІ на право водіння авто, здавав екзамени в ВУЗі без жодної допомоги і спонсорства за виключенням двох екз причиною був викладач хабарник, але при поступлені треба було заплатити бо поіншому ніяк. Таке саме з роботою, якщо нема родича в тій чи іншій структурі або відповідної суми, то й нема роботи по професії. Звичайно є виключення, але це капля в морі, морі - несправедливості, корупції, безвідповідальності. І що робити міняти професію, коли маю вже напралення...??? Іншу роботу шукати зараз мало що є і за них також треба платити, хіба що йти і робити за тисячу грн. Тому і розглядаю варіант покращити рівень мови і поїхати закордон. Звісно там ще важче буде спочатку, але при однакових стараннях тут і закордоном все ж таки там більше шансів жити, просто жити на зарплату, а не думати де взяти ті гроші кожний день, просити в батьків, брати взятки і ще купа інших аспектів українського життя (медицина, дороги інші суспільні блага, які не бачу щоб повертались для людей за сплачені ними податки). Наше Се-ля-ві таке.

---------- Додано в 18:35 ---------- Попередній допис був написаний в 18:28 ----------

Єдине, що можна точно сказати - якщо ви любите "прохалявити", "відбути" чи "відсидіти години" на роботі - на Заході вам добре не буде.[/QUOTE]

Так склалось, що за життя багато працював фізично і в навчанні був успішним. Я готовий працювати і маю бажання працювати за зарплату на яку реально можна утримати сімю.

 

А в мене іншого виходу нема...вже.
Просто...зібратись докупи...і всі сили спрямувати на Захід.
А їх...нема...сил.
Я не знаю,що нас чекає там.
Зате точно знаю,що чекає тут.