Справжнє обличчя еміґрації

З якої причини?

 

А дитина має вилікувати мою незадоволеність? )

Ніно, так, ми думаємо з чоловіком про ще одну дитину. Але не для Чехії - для себе. Бо діти родяться для себе насамперед. Не для держав.

Принаймі я дітей народжую для себе, не знаю, як Ви.



OFF]

Я погоджуюся з Вами, дітей ми народжуємо для себе, а не для держави. Проте виростають вони героями, синами України або видатними чеськими письменниками, виборюють золоті медалі не лише собі, а своїй країні або виростають просто звичайними потрібними державі людьми.Наведу цитату.
« У Всесвітній декларації прав людини проголошено: права особистості мають пріоритет перед правами держави. Це і є найбільш значущий компонент «європейськості». Цивілізація присутня там, де є повага до людини. Лише в таких умовах можна нажити статки і не боятися їх втратити.
Але в цієї медалі є й інший бік. Скажімо, Швеція та Швейцарія – найзаможніші країни світу. Однак чомусь саме в цих країнах рік у рік статистика фіксує найвищий рівень самогубств. Здалося б, парадокс? Аж ніяк. Це – плата за самотність, яка є наслідком концентрації уваги винятково на своїх приватних інтересах, на своїй особистості.
Замкненість і самолюбство перетворили життя європейця на щось сумне й невеселе. Якщо вони вважають, що у нас «Імперія» зла, то в них – «Імперія нудьги».
Хоча з іншого боку, архетипи індивідуалізму змушують західну людину сподіватися не на приятелів і кумів, а лише на самого себе, вгризтися в успіх власними зубами, самому бути господарем своєї долі.»

О. Стражний. Український менталітет. Київ – 2009

Якщо Ви емігрували, то як і пишуть в останніх дописах, таки, мабуть, правильно повністю ототожнюватися з новим народом. Чому часто не люблять іммігрантів. Бо живучи в чужій країні, що побудована не ними і не їх батьками, вони починають «качати» свої права, підтримують свої традиції, пам’ятають і люблять більше, не зважаючи на все, що дає їм нова країна, свою батьківщину. Інакше кажучи, пусти квартиранта додому, а він почихає заважити жити тобі. Рано чи пізно, терпець у європейців ввірветься, власне вже є багато таких прикладів.
І ще одна цитата вищезгаданого автора
«Якщо фашизм як явище знищено, то колоніальні стереотипи живуть і знаходять свій прояв у європейській ментальності й дотепер – як на державному рівні, так і на побутовому.»

---------- Додано в 13:20 ---------- Попередній допис був написаний в 12:50 ----------

Комплекси, комплекси….Які ви нам емігранти, до речі, прививаєте або…передаєте?

---------- Додано в 13:52 ---------- Попередній допис був написаний в 13:20 ----------

Так, усім відомо, що такі країни як США, Канада, Австралія роблять ретельний відбір серед емігрантів. Але природу не обдуриш. І навіть у геніїв через покоління нороджуються недоумки.

 

Мабуть ця гілка - єдине місце де я з вами в більшості згідний. З єдиною різницею. Я не рахую теперішню "державу" Україна своєю батьківщиною. Як і не рахував СССР. Для мене нема різниці між Луганськом чи Донецьком і Курськом чи Вологдою.
Вперше майже за 20 років я минулої осені побував в себе на батьківщині, тобто на Західній Україні. До речі, принципово просив білет через Варшаву, хоча через Київ пропонували дешевший.
І ці кілька тижнів стали для мене одними з найкращих за останні 20 років.
Навіть промайнула на короткий час думка про повернення.
Але поки моя ЗУ буде перебувати в складі тої квазідержави ні про яке повернення мови бути не може.
Ви десь сказали, що я повинен лишатися в Австралії. Мені, чесно кажучи, не дуже подобається Австралія. Ні клімат, ні природа...
Тому думаю переїхати в Європу. Швидше всього в Великобританію, де я вже жив і звідки маю кілька запрошень на роботу.
Не проти поселитися в Польщі, але це трохи складніше.
Емігрантом вже себе не рахую. Англійська мова стала для мене другою рідною, як і Патрик, стараюсь тримати рівну дистанцію між місцевими українцями і іншими австралійцями.
Тож ніяких комплексів в звязку з еміграцією вже давно немає.

 

В Канаді тимчасово, зовсім скоро вже буду вдома, в Украіні.
Патріку, дуже вас прошу, пишіть про загальні речі і не проектуйте своі думки на інших людей (маю на увазі "ненависне Торонто").
Думаю, минулорічна дискусія була цікавою і форумляни дізнались багато для них нового.
А книга буде цікавою. От тільки вимагає багато часу і до форуму видавців ще не надрукується.

 

Да вы правы. Есть у нас отличие. Я рахую теперішню "державу" Україна своєю батьківщиною. И голосовал за ее независимость, в отличие от вас и она мне не безразлична по множеству причин. Як і рахував СССР батьківщиною и продолжаю те страны, что сейчас на его месте. Для мене нема різниці між Луганськом чи Донецьком і Курськом, Запорожье, чи Вологдою, Киевом, Ровно, Хмельницком, Винницей, Николаевом, Одессой, Житомиром, Крымом...........А также Анадырем, Владивостоком, Томском, Нижним Новгородом, Новосибирском, Петропавловском- Камчатским, Москвой, Вологдой, Минском, Алма-Атой, Астаной.....
Из Европы- Брюссель, Париж, Амстердам, Люксембург, Рим, Лондон......Основные города, где я был, не считая маленьких но не менее важных городков и поселков....
США, я вообше поперек проехал, Канада, красивая страна с множеством отличных людей, как везде.

Моя Батькивщина- планета Земля.

Везде всегда себя чуствовал комфортно и хожу с открытыми глазами и душой. И всем того же желаю.

Что касается языков. Чем больше вторых родных тем лучше.

Основной совет. Не сваливайтесь в политизирование, откуда нет выхода в нормальный мир. Несмотря на политиков, чтобы они не говорили, люди везде в основном нормальные и хорошие, они такие же с такими же семейными и жизненными ценностями вне зависимости от места проживани, гражданства, расы, веры........И это самое главное.

 

+100

Педро , Ви так як би прочитали мої думки!!!!
Я так само стараюся їхати через Франкфурт , Відень...
Ви думали поселетися в Польщі , а ми з жінкою не раз обговорюємо про наше переселення (поки що умовне) на батьківщину моєї жінки - Хорватію , коли прийде пенсійний вік.
Дочка звичайно не поїде , а ми плануємо.В Канаду будемо приїзжати , а жити в Хорватії.І до Львова близько , і до Європи....і до моря.. Хоча до цього часу ще далеко , плани можуть кілька разів мінятися...але ескізи накидати не зашкодить.

---------- Додано в 22:08 ---------- Попередній допис був написаний в 21:38 ----------

А з такої що мені так добре.
Чи то в силу якихось полярних причин десь на молекулярному рівні , чи щось інше , але мені краще працюється і живеться в колі мішаному ...І такий я не один...
Ходжу до української Церкви , деколи (рідко) на українські забави/міроприємства і цього мені достатньо....
І коло моїх знайомих теж мішане , що теж добре....

 

Дивні речі, 5 років тому, придбав, після двох місяців ростягнувшогося відпочинку, невеличке житло біля Дубровника.(17км)
Колись мріяв, доживати на Сіцілії, але Хорватія вразила природою, а особливо людьми.
Ще рік і згідно законів складатиму іспит на громадянство.
Грін кард є, хорватський паспорт буде, дружина полька, син закінчує освіту і перші роки планує працювати у Німеччині, а я сплачую податки, живу та працюю в Україні, може я той,.. манкурт, чи глобаліст-русофоб...?

 

Ми не думали конкрето де. Скоріше це би було десь біля Загребу.Там живуть батьки жінки.
А до Дубровніка чи Задару , Пули то би доїхали...
Я до речі так в Дубровніку ще ні разу і не був.... "Сапожнік - без сапог".
Ми як їдемо в Європи , то долітаємо До Фракфурту , або Відня а дальше берем авто на 1 день і в Загребі віддаєм.
Я , 2-3 дні і їду до Львова , а жінка залишається...І так само назад...
І Дубровнік все відкладаю на слідуючий раз.Бо хочу поскоріше побачити батьків і подовше бути ...

 

Вперше був у Дубровнику десь на початку 90-х, заходили на 2 дні круїзом.
Залишились приємні спогади.
Поїхав просто так, взяв машину і поринув у країну.
Мова схожа(hvala lepo, dobro dan, vino.., зрозуміло,а що ще треба ) італійську, англійську розуміють навіть у селах, сподобалось так, що залишився, та придбав хатинку
Дубровник, нмд, не поступається Венеції.
Ну майже

 

Знаю що зразу після війни ціни на житло були дешеві а потім почали підійматися. І з вступом Хорватії в ЄС і НАТО ще більше виросли.
Якщо англійці раніше купляли нерухомість в Іспанії і Португалії , то тепер переключилися на Хорватію.

 

Не на піку нижчому, але всиг, пощастило.
Прозоре море, чарівні острови, пршут, вино, риба, вкупі з гідними, але доброзичливими людьми, зробили свою справу.

 

А я последний раз из Киева вылетал, ностальгия по Киеву долго мучала. Самый мой любимый город мира.
Не знаю что вам с Педро там не нравится. Красивый просторный.полно истории, Днепр....Эх...., Слов нет.

Так и получается, что как только патриот денег набирает пытается смыться. Если кто мне это скажет, еще раз отвечу, я временно по работе, да и паспорт у меня украинский еще не пропал....

 

Показали коротко про циган, що переїхали з Румунії до передмістя Тулузи. ЖАХ!

---------- Додано в 18:10 ---------- Попередній допис був написаний в 18:07 ----------

Цікаво хто в Януковича був геніальним?

 

Я проти міста нічого не маю.
Київ і Одесу ці міста сприймаю (хоч Київ далеко не є моїм любимим містом).
Не люблю летіти через Київ - де 2 різних термінали не звязані між собою , де черга йде довго , де аеропорт явно замалий для столиці країни (цей розмір аеропорту для такого міста як Стрий), де існує якась не потрібна суєта і нервотрьопка , де....не важно.
І тому стараюся вибирати транзитні аеропрти які є на захід від Львова.
В Львові аеропорт ще гірший як в Києві , але тут вибору я немаю.

А любимі мої міста ...в мене їх кілька , там я почуваю себе добре - Львів , Торонто ...Ванкувер....люблю Коломию...Загреб є ОК , Берлін може бути.....думаю що в Польщі щось сподобається , як туди поїду....і ще може з 5-6 міст назбирається...
А от Луганськ , Донецьк , ....хоч я там ніколи не був ,але в мене до цих міст ЯВНА предвзятість. Таке собі ставлення -апріорі...так що туди я не хочу.

 

Що ж тут вимагати, як Бориспіль будувався за часів СРСР, а тепер його не переробляючи не вкладаючи особливих коштів, перейменували на міжнародний. Нічого, Янукович разбудує. Буде одна злітно-посадкова смуга, на якій величезними літерами буде написано: "Малоросія" стрілка - на Московію. Крапка. Квиток до Москви - 100$, квиток Москва-Київ-1$ персонам нонграта (Затулін, Лушков, тощо) - безкоштовно.

 

Ні, ви надзвичайно нормальна людина, Ґрон. І я вам трохи заздрю. Мати житло біля Дубровника - це мрія більшості австралійських хорватів, з якими я розмовляв. (Ніц не кажучи вже про мене).
Якщо мені вдасться переселитися до Англії (а це купа паперів зараз!) і через пять років поміняти австралійське громадянство на британське, то з паспортом країни - члена ЄС можна буде поселитися там де подобається (з поправкою на гаманець).
Хоча люди які пропонують мені роботу мають стоматологічні клініки на півдні графства Девон. А це дуже гарна частина Англії на побережжі Ламаншу.

 

Я давно уже понял в чем разница. У меня действительно другой менталитет. Для меня это временные неудобства, кторые я поменять не могу. А предубежлений априори у меня нет, как бы меня не убеждали. Даже уж тут против Львова, уж столько свидомости набралось, выше крыши. Уж сколько тут всяких разных выьались за все ЗУ говорить или Львов, так не означает, что я им поверил. В любом месте есть туалеты, и переработка мусора разной степени организованности, но не по этому же о городе и людях судят и уж точно не по тем кто по свалкам лазит и суди обо всех по своему "туалетному опыту", называя себя прелставителем какой-то особой культуры.

У меня хорошие знакомые в Донецке/из Донецка. Вот из Донецка, он старше лет на 15, профессор, отличный мужик, до сих пор позваниванию. ОБразование в Донецке получил. Сколько мы с ним просто болтая сигарет скурили. Имя называть не буду, известный достаточно.
Ведь о городе, как и о стране судят по тем с кем отттуда встречаются.

Я так пониманию о Украине, России и СССР судят мои новые знакомые через меня. А что они еще знают ? Отсюда мой опыт,или отсутсвие такового, знания, или его отсутствие, достоинства, недостатки...... все через призму общения со мной. Буду я все обсирать, там и сам как выгляжу ? Буду показывать свои знания и стремление учиться, так по мне и судят по системе образования, как буду общаться со всеми, так будут судить и о стране. Буду показывать себя несчастным и обделенным, так и будут относиться.
Я ж говорил, каждый из нас в своем роде представитель страны откуда мы вышли.

PS. Я там конечно выше подзагнул, что мой Родина-Земной шар, но уж Педро меня сильно достал за последнее время. Я имел в виду, что наша культура, она уже международная по сути. Но люблю я Станислава Лема, или Ремарка или Кларка....но это же не делает меня менее русским...

А Родина в настоящее время у каждого человека там, где его семья.

 

.... різні в нас менталітети , різне сприймання світу....це всім давно відомо.
Ну не тягне мене в бік Росії , не тягне мене також туди де цій країні симпатизують...і це є my personal motivation , my own agenda....ну такі ми є...і не має на це ради.

=========

Педро , а я колись хотів їхати до Австралії....коли не був жонатий.Хотів світу більше побачити.
Думав як тільки дістану громадянство Канади , то зразу поїду.
Проблем в оформленні паперів не має ,це країни Бритійської Співдружності.
В мене на роботі є один австралієць і двоє канадців що там жили.
Є такох філіал нашої фірми.
Один з цих кілька разів розказував як він переїжав поперек через Great Victoria desert ( коло 700км) .
Виїхав в 7 ранку , де на кузов пікап траку положив кулер повний льоду.А на 2 дня в кулері вже була горяча вода....

 

Ні, не варто це цього, бо гроші весь час зароблялись в Україні, а це повірте трохи складніше, ніж де, маючи на увазі ставлення держави до власності, податків, кількісті чиновників різного політичного окрасу, корупцію в судах, погану медецину, фальшиву банківську систему, а особливо, психологічний стан людини, балансуючий між законами людскості, бізнесу, та епохи першозвізного накопичення капіталу.
А житло коштувало дешевше ніж звичайна квартира в Київі, Одесі, чи Криму(особливо до кризи), навіть з врахуванням виплати хорватських податків на нерухомість .

 

Патрик, я нічого не маю проти Австралії. Цікаво приїхати, роздивитися, побачити трохи дивакуватий світ.
Люди з багатьох країн беруть на деякий час working visa, трохи працюють а трохи їздять по Австралії.
Кілька місяців тому я мав медсестру, яка тимчасово заміщала мою постійну медсестру. Так ось, вона була стоматолог з Франції, перездавати не хотіла (це надзвичайно важко) а працювала медсестрою. Приїхала трохи пожити і подивитись на Австралію. Зараз, думаю, вже в Франції.
Важко змиритись, що ти приїхав на стало. Хочеться більш традиційного суспільства. І природа дивна. Зараз Східні штати заливає, а в нас, в Південній Австралії сьогодні випав дощ (символічний) практично вперше за три місяці.