Справжнє обличчя еміґрації

Таке враження, що це Ваші недосяжні мрії, які ви, живучи закордоном "в раю" собі дозволити не можете. А ми, живучи в Україні, давно все це бачили, за свої зароблені тут гроші і не в пенсійному віці. Якщо Вам там так добре, та чого ви такі злі, чого ви всіх так агітуєте емігрувати. Вам таки чогось там не вистарчає.

 

До чого тут Альпи?

Може, не найкращі, але вже не такі й погані. І чому дитину не можна виховати на них?

Патріотичним є: повага і цінування іноземного, але водночас повага до свого. Але коли читаєш дописи Грона, складається враження, що у нас немає взагалі нічого. Мене зачепило.

---------- Додано в 22:05 ---------- Попередній допис був написаний в 22:04 ----------

Щось не зрозуміла. Моя мама ніяк не пов'язана з тими тітками з міськради.

 

По моєму, це не Ваше діло.

Особисто я жодної злості не бачу . Видно лише злість тих, хто живе в Україні і знає про емігрантів від бабки з вулиці. Може то навіть не злість, а заздрість. Але побули Ви б хоча б день в шкурі емігранта, то побачили б, що нема чому заздтрити і землю б свою цілували за те, що не мусите її покидати.
І агітації не було видно. В кожного є свої можливості і вибір. А чи Ви виїдете з України, чи там залишитесь, мені от, наприклад, як емігрантці, чисто паралельно.

Єдине, що емігранти намагаються пояснити вже 20 сторінок теми, це те, що їм не байдужа Україна. Але вже можна зробити висновок, що це - марна справа, бо українцям в Україні, які ніколи не були емігрантами (деякі ніколи і за кордоном не були), "краще знати", ніж нам, тим, що реально знають по собі хто такі емігранти.

 

Щодо "крикливого одягу" , то Вам вже Максим і Ан.Ноун пояснили , що то таке.
А щодо маршруток і громадського транспорту то я нічого проти них не маю.В Едмонтоні пересуваюся автом , але коли приїзжаю до сестри в Нью Йорк то їзжу на метро і дуже зручно себе почуваю.

======

Фрезія , ми тут дискусуємо звертаючи увагу на матеріальну сторону.
Можливо , Ви навіть частково праві , що при бажанні (везінні і наглості ) можна заробляти не виїзжаючи з дому.
Але є ще один аспект еміграції - це бажання спокійно жити , якщо виникнуть проблеми знайти правду в офісах не даючи хабарів.
Коли закон трактує всіх одинаково не дивлячись хто скільки має грошей і який соціальний статус.

Привична для України ситуація , коли в мирно припарковані поржавлені Жигулі на великій швидкості вїзжає Ленд Крузер і пяний юнак просто вивалюється з-за керма.
....а потім кілька днів пізніше виявляється що шофер Жигулів був пяний і виноватий.А юнак білий і пухнастий.
Такі історії тут роблять "великі очі" і люди просто не вірять що таке може бути.....щось з розряду неякісної фантастики.

 

Звичайно. Але не треба казати, як Грон, що у нас взагалі нічого немає.

Ніно, якщо вам погано тут, то їдьте. Менше таких нитиків, як ви - мені спокійніше буде.

По-моєму, це був жарт на тему заголовка теми.

 

Багато у цій темі говорено про причини еміграції. Здебільшого все ж соціально-економічні, а не когнітивні, як у випадку Un Known.
Я розумію українців, що прагнуть жити по-людськи вже сьогодні, а не сподіватися на світле майбутнє України хоча б для своїх дітей. Усвідомлюю, що більшість сучасних емігрантів - обличчя еміграції - розумні, освічені, молоді люди - цвіт України. І від цього сумно. Сумно за наслідки. Що буде, як вони ніколи не повернуться, а продовжуватимуть виїжджати? Лишаються люди похилого віку, а утворений вакуум заповнюють азіати чи інші імігранти. Коли Україна зникає на очах, то мусить прокинутися якийсь хробачок сумління, мусить нагадати про себе якийсь внутрішній обов*язок лишитися тут, і хоча б у якості експерименту, попри недолугість правових умов спробувати будувати життя своє і нації. І ніколи не спадало мені на думку, що емігрантські сльози - крокодилячі, що легко їм звідти любити Україну. Уявляю, як може бути важко покинути батьків, а хто і дітей, не помічати як старіють перші чи роблять перші кроки другі, як з кожним роком тривожніше може кликати берег дитинства, рідна земля. Уявляю, а тому ще міцніше стою на тому, щоб залишитись.

 

Саме так. Мова була про те, що наприклад в шубі і прикрасах не їздять на роботу, але наприклад в театр чи на баль... але тоді не їдуть громадським транспортом, хоча б з огляду на те, що такий дорогий одяг можна зіпсувати. А громадський транспорт є на повсякдень, там, де він вигідний.

От власне, це, до речі, стосується і непередбачуваних витрат - якщо мені потрібне якесь письмове підтвердження, я чітко знаю, що воно або безкоштовне, або коштує стільки-то. Без хитрої міни урядника, який натякає, що без хабара він мені нічого не зробить.

Або ще, як я зауважив, ліміт швидкості дотримувати, маючи авто певної цінової категорії, в пост-СССР вважається мало що не моветоном.

 

Подскажите, что делать, когда жильё уже есть, "существенное" купил, а деньги (тьфу-тьфу!) продолжаешь зарабатывать? Можно будет купить бриллиантовое колье подруге и хорошую одежду себе? Или всё одно это "совок" и "понты?"

 

Українцям до Європи варто їздити хоча б заради того, щоб перейняти прагматизм, від відсутності якого у нас чи не всі біди. Саме від принципу мислення людей залежить добробут їх країни.

Маємо спільну проблему, просто різні шляхи вирішення. Лишається сподіватися, що ці спільні зусилля підуть на благо. Багато трудових мігрантів все ж вертаються в Україну з чималими вливаннями в економіку. Проте, дивлюся по собі - мігрантові з провінції до Києва - коли вертатись немає куди (умови несприятливі), то бажання повернутися згасає.

 

... моя коліжанка виграла грін карту і вже два роки живе і працює в Нью-Йорку. НЕ знаю які в неї там заробітки, знаю тільки що тут вона мала змогу відкладати значно більше коштів як там зараз, при цьому не сильно перепрацьовуючи на відміну від Нью -Йорку( працює на двох роботах зара) Літом вона була на канікулах, і весь час повторяла - Як ви тут живете?... ми їй відповідали- так як ти до еміграції жила тридцять років....
Повертатись в Україну вона не збирається, хоча жаліється, що важко і працювати багато тре..
і так багато знайомих виїхало, приїжджають на канікули- питають як ви тут живете, жаліються що там важко тре працювати- і їдуть дальше)

 

Як не сумно, Дівча, але так і буде. Бо немає куди... Останній президент і президент-елект забили два товстих останніх цвяхи в труну під назвою держава Україна.
Коли я виїжджав 20 років тому, я як і Патрик керувався і почуттям пригод, а найбільше непримиримою ненавистю до комунізму і совка. Виїхав.
Згодом незалежність... дуже радів, почав кампанію по повернення в Україну. Але вибори показали, що до здорового глузду там як до москви рачки. Після 75 річного поневіряння при комунізмі, рабстві, мільйонах і мільйонах жертв вибрати головного комуняку президентом?
Як колись казав мій приятель, шізуха косіт наші ряди...
Закотив рукави і почав добиватись місця під сонце. Запропонували знову йти на стоматологічний факультет... з першого курсу. Перед тим я вже працював стоматологом більш як 10 років в Львові.
Пішов, закінчив, працюю. Працював в Англії, Шотландії. Почуття емігранта чи іммігранта не маю. Просто почуваю себе людиною скрізь куда б не поїхав. Не поділяю людей на нації і раси, зі всіма знаходжу спільну мову.
Був нарешті в Україні минулого серпня. Впевнився, що це одне з найкращих місць на землі. Знову на короткий час зявилася думка про повернення. Але зараз остаточно вилікувався. Як і тисячі з емігрантів з подібними думками. Вже ніхто нікуди не повернеться.
Хіба що зберуться психіатри всього світу і серйозно займуться населенням України. Особливо "синьою" її частиною.
Хоч я вже ні на яке лікування не надіюсь. "Труп реанімації не підлягає".

 

Населення Ірландії в 19 столітті становило понад 8 мільйонів. Емігрувало до США в період другої половини 19 - першої половини 20 століть близько 6 мільйонів.

Кількість населення цієї країни так ніколи і не повернулася на рівень 8 мільйонів, зараз складає трохи більше 6 мільйонів.

 

Десь я недавно прочитав, що на протязі наступних пять років населення України може скоротитися, по крайній мірі на 8 мільйонів.

 

Бачив прогнози українських демографів, підраховані ще в 2000 році: станом на 2016 рік населення близько 40 мільйонів, причому від 1 до 2 мільйонів людей до цього часу помре внаслідок епідемії СНІДу в Україні. В 2050 році згідно прогнозу, тобто якщо існуюча ситуація не зміниться, населення складатиме 25-30 мільйонів.

 

по этой теме могу заметить - сама прожила в Западной Европе почти 10 лет, но не эмигрантом, а полноправным представителем государства /в посольстве/ так вот там столько эмигрантов насмотрелась - мало не покажется - и честно, говоря, жалко их до нельзя! что же вы не говорите про уровень доходов относительно действующих цен, или о том, что ваше образование там - ничто и даже врачи высшей категории вынуждены работать санитарами - пока там не перезащитятся?!
что же вы не говорите про иммиграционные службы? и о том, что питаетесь в лучшем случае в кэш энд кэрри?!
а обратно - вернуться - либо стремно - либо некуда?!
вот вам моя точка зрения практически независимого эксперта)))

 

Поганий з вас експерт, шановна. Просто треба познайомитися з попередніми дописами.
І... бути в шкурі емігранта а не прєдставітєля міфічного гасударства.