Справжнє обличчя еміґрації

Я ничего не имею против эмиграции. Но мне не нравится, когда люди, лет 10 назад уехавшие, приезжают в Украину и рассказывают: Как мы любим Украину! Я это терпеть не могу - простая двуликость. Если бы ты любил Родину по-настоящему, ты бы не покинул её.

 

Дійсно, цим українці страждають... Показати які вони патріоти, як люблять Україну. Ще кілька націй - серби, хорвати і греки також терплять на цю хворобу.
Я їм чемно старався пояснити, що справжні українські патріоти живуть в Україні, сербські в Сербії, а грецькі в Греції.
В своє оправдання я тільки можу додати. що я покинув не Україну, а ще недоброї памяті СССР.

 

А можно любить ВСЮ страну? Сомневаюсь.

 

Ні! ТАКе виправдання не пройде!
Я теж покидав Україну за СРСР, але ж повернувся!
Зараз зберемо побільше мітинг з тих, хто "вчора" отримав паспорт, і дружно скандуватимемо: "ГАНЬБА! ГАНЬБА!"
Нє?

ЗІ: Рибко! Оп'ять двойка! З предмету "Я і Україна" в тому числі...

 

Левандівка, я б з задоволенням і навіть завтра!
Вже навіть собі якісь схеми розробляв щоб в Польщу переїхати - поближче додому...
Але тільки гляну в ЗМІ та й зайду на ЛФ... Таке враження, що контужені ще правлять бал...

 

Почему?
П.С. Мы такой предмет не учили

 

Времена не выбирают,
В них живут и умирают,
Большей пошлости на свете
Нет, чем клянчить и пенять.
Будто можно те на эти,
Как на рынке, поменять...
А.Кушнер

 

Педро сьогодні в ударі!

 

До чого тут держава? Українці люблять Батьківщину.

 

Хто каже про державу? Держава=государство, страна=країна. Звісно, можна стверджувати: "Я люблю страну свою родную, много в ней лесов, полей и рек...". До речі, а якщо українець народився в США, чи, ужОс, у Росії?

 

Це залежить від багатьох речей.Якщо батьки виховали в відповідному дусі , то буде любити дві держави. США, наприклад чи Канаду і Україну.
Щодо Росії... то тут багато антагонізмів , щоб ці дві держави обєднати , як це роблять з попередніми.
Переважно буває ( та і по форуму можна прослідкувати) любов до однієї - до Росії , заступає любов до України.

Але! Але навіть в такому випадку , українці роджені в Росії мають свою любов , своє бачення України , в іншому звичайно світлі і якості , ніж ті що народжені де інде.

 

Сподіваюся, це не про модерацію на ЛФ..?
Не бійтеся того правління. В Україні "правління" існує окремо, народ - окремо. Всім трудно (і правлінню теж ), але й для людського щастя місце завжди є!
Хату побілити - завжди можна, Різдво серед своїх відсвяткувати і похорон відплакати.

 

А зараз трохи футурології, але (поки) згідней зі стратегічною метою вашої держави

Виявліть собі, шановні, шо діється після вступу в ЄС незабогатої країни, як Польщі, країн Прибалтики, чи врешті колись – і України.
Кордони відкриті, праца за кордоном є, (обмеження, правда теж, але не всюди), рішення протягом одного дня, ніяких паспортів ...
Ніщо, тільки їхати, квитки на проїзд і "вйо...!".
Кажуть, на кілька місяці, но... мабуть на рік – але більшість не повертається.

В нас це буво понад мільйон людей протягом одного року.
Скільки буде в Україні ?...

 

Чув вираз:
- В Польщі не варто працювати але заробивши, лепшь ту жити і помирати. Та й на Литві отак буде. Як Пан (чи Баццка) то допустить.

 

У Канаді навіть ті, хто українською не говорять, дуже часто є патріотами України. А ті, хто нещодавно виїхав іноді таким взагалі не похваляться. Такі собі петри - "не знаю його, ніколи не був поруч..."

 

А в чому той патріотизм проявляється? Якщо ефективно лобіюють реальні інтереси України, як євреї, то честь і хвала. Якщо надають Україні перевагу при здійсненні якихось міжнародних проектів - знімаю шляпу. Якщо гуманітаркою допомагають - велике спасибі. Ну а якщо тільки кажуть про свій патріотизм, то це їхня особиста справа, най собі вважають.

 

Ну знаєте, різні ситуації бувають. Моя свекруха виїхала до Італії давно вже, ще наприкінці 90 - их, грошей не було, дітей тре було якось вчити. Виїхала, бо тут не знайшла способу заробляти нормально. Діти довчились, поженились, своїх дітей позаводили, самі на себе заробляють. Вона приїде на деякий час, побуде - і назад. Каже - а що мені тепер тут робити? Не може просто знайти себе вже на батьківщині. А нещодавно ще й заміж вийшла за італійця.

 

Но она же, наверное, не говорит: Я люблю Украину!

 

Ніхто не знає, що змусило людину виїхати за кордон...якщо в хаті сидять голодні діти,яких треба і одягнути, і вивчити (а в Україні нажаль не у всіх стабільний заробіток) то батьки йдуть на все заради дітей...І будучи за тисячі кілометрів від Батьківщини,від рідних і близьких, від дітей їх душа і серце всеодно на Україні...біля дітей...І невже Ви вважаєте, що такі люди не люблять Україну...

 

Наприклад, один канадський українець лобіював справу визнання голодомору Канадою.