Справжнє обличчя еміґрації

Правильно, про що і мова. Людина не бачить сенсу в обмежуванні себе в чомусь зараз, бо не бачить перспективи у відкладанні коштів на майбутнє - на щось суттєве, як от на житло, все одно не наскладає, тому ліпше насолодиться тим, що є, вже в даний момент.

В розвинутих країнах ситуація стабільніша, і людина бачить ефект зі своєї економії навіть при невеликому доході. Не слід також забувати, що саме поняття "невеликий дохід" в Україні і на Заході трохи різні речі, але основну роль, на мій погляд, тут відіграє саме стабільність і фактична відсутність непередбачуваних витрат.

---------- Додано в 14:31 ---------- Попередній допис був написаний в 14:28 ----------

В Європі є нормальним їздити таку віддаль на роботу, живучи в іншому місті, так що на одне виходить. Вся різниця, що Ви їздите в межах міста, а тут людина їде десятки кілометрів з міста до міста

 

Але не забувайте що на роботі з оплатою 10 доларів на годину заощадити 60.000$ теж так просто не вдасться при витратах ТОГО рівня на комунальні послуги, їжу, транспорт і т.д. і т.п. А перший же серйозний "збій" зі здоров'ям тут би обійшовся в пару тисяч гривень хірургу в кишеню за складну операцію, а там.. чи дорогущу страховку чи пару десятків тисяч доларів непередбачуваних витрат.
Ми порівнюємо рядових працівників з оплатою середньою і нижче середньої і тут і там. А фахівці високого рівня оплати так само і тут можуть більше заробити і мати впевненість у завтрашньому дні. Фаховий програміст отримує утричі більше за мене і цілком непогано пдланує майбутнє і тут і зараз.
А там - ще більше заробляв би певно, але то вже мова не про мінімум (дах над головою, нормальне харчування і одяг), а про надлишок. ІМХО.

 

Маючи стабільний дохід навіть тих 10 на годину, людина в змозі взяти кредит на житло, який обходиться щомісяця в суму, співмірну з тою, яка платиться за винайм. Тільки у випадку винайму ці гроші йдуть в нікуди, при виплачуванні кредиту людина платить вже за власне житло.

Збій зі здоров'ям не обійдеться у витрати (або ці витрати незначні), оскільки в Європі страхування або обов'язкове і його мають всі (знов-таки, основну частину платить роботодавець), або медицина безкоштовна.

Що стосується їжі і подібних витрат, то з розповідей знайомих роблю висновок, що ці витрати в Україні такі самі або і вищі.

 

Я й почала з того, що "наскладати", заощадити реальних коштів людина може тут приблизно стільки ж як і там, якщо буде дуже цього хотіти, єдина відмінність - можливість "життя в кредит". І то ще не факт що їй його дадуть при таких вихідних даних. І про 10 доларів на годину я мала на увазі США. В Європі погодинних "розцінок на працю" не знаю, залежить від країни. В Італії десь від 800 до 1200 євро на місяць за не дуже кваліфіковану працю для легальних емігрантів.

 

Фрезія 10 дол на годину це зарплата некваліфіковоного працівника.Після 3-4 років це повинно бути мін 80000 на сім,ю

 

Це у випадку якщо можна за ті 3-4 роки підтвердити свій диплом медика, банківського спеціаліста (скажімо, аналітика, як один з моїх добрих знайомих який працює у Нью-Йоркському банку), філолога, програміста, математика, техніка.
Але й тут, в Україні, це зараз не найменш оплачувані спеціальності, і у великих містах теж можна завоювати місце під сонцем.
А от яку роботу може знайти безробітний українець інших професій за кордоном? Навряд чи дуже кваліфіковану. Правда, наші токарі на італійських заводах викликають захват роботодавців і заздрість та неприязнь місцевих італійців.. бо вміють робити не тільки класно, а ще й ВСЕ, суміщаючи кілька спеціальностей, що на заході, дивина - там кожний тримає вузьку спеціалізацію.
Проте на житло собі все одно майже ніхто із таких "простих" трудових мігрантів не в стані заробити, і кредити їм дають рідко. Можливо, Італія - не показник, і "простим" людям (водіям, швачкам, столярам, операторам верстатів тощо) треба емігрувати у якісь інші країни щоб могти заробити на нерухомість і забезпечити сім"ї..
Дехто з моїх знайомих, які в Україні були вчителями, так і не змогли "пробитися" в США далі садівників чи інших професій, які аж ніяк не дають можливість придбати там те ж саме власне житло.
Ті ж, хто започатковує власний бізнес, хоч би й невеличкий, а не живе з винайманої праці, живуть добре і там і тут. ІМХО.

 

Прокляття еміграцією, або чому наші емігранти ненавидять свою країну?

http://infoporn.org.ua/2009/10/15/p...chomu_nash_emgranty_nenavylyat'_svoyu_krayinu

 

Ну а жінки, в свою чергу очікують принца, на цьому самому коні

 

За виключенням того, що в них люди ходять в ресторан їсти, а в нас це як і колись - розкіш

 

Я не дивлюся телевізор.

Зустрічала.

У кожного своє розуміння понтів. Для мене понти - це те, що робиться напоказ, але насправді людині не потрібно чи навіть не подобається. Приблизно так:

Але якщо людині це подобається, вона робить це для свого задоволення - це не понти. Любить людина театри чи шуби - це не понти. Спеціально виставляє напоказ - це понти.

А що їм робити, якщо на базарах нічого іншого не продають?

Мені для цього їздити в іншу країну не потрібно.

Віддала б мамі.

 

А що Картер штрассе чи Пяцца-Дуомо в Жашкові?

 

Ні, оперний і музей східного мистецтва, природничий і т. д. в Києві.

 

Ааа...
То мабудь кляті маскалі піндоси, тьху, маркетологи, вигадали, що потрібно живопис дивитись в Італійських соборах/галереях, Луврі чи Дрездені, а оперу, у Відні чи Мілані.
Зрозуміло.
Вибачайте що пригальмував

 

А більше ніде не можна? Київські театри і музеї взагалі закрити? Бо, бачте, вони - це тьху порівняно з іноземними!

П.С. Щось ми далеко відійшли від теми - про понти та про театри... Он хай емігранти розкажуть, яке там у них справжнє обличчя. Чи вмиваються регулярно, за обличчям слідкують? :

 

Чому?
Можна.
У Нью-Йорку, Лондоні, Торонто.
О!
Москві, Ермітажі.
Тут одна фігня.
Від Києва, все одно від"їхати треба

 

Мене рятує. Я їх не бачу.

Ні. Я не люблю одяг з написами.

Які Альпи? Ми про оперу говорили?

В сорок? Не знаю. Але зараз точно. У мене мама практична, добре вміє обрати, що краще купити.

Я не дуже люблю Київ, але не треба робити з нього якесь село. Тут багато хороших музеїв.

Нецікаво мені з вами спілкуватися, у вас нема ні краплі якогось патріотичного почуття.