Справжнє обличчя еміґрації

Идет новый русский и всречает нового украинца возле нового огромного дома в несколько этажей.
Спрашивает: - "Чего плачешь ?"
Новый украинец отвечает - "да вот сиротский дом построил "
Новый русский: -"Так молодец то какой, опыт надо распространять по всем странам СНГ, а не плакать"
Новый украинец: - "Да вот думаю, как же я сиротинушка один в таком доме жить буду..." И опять заплакал.

Жениться надо начинать.....

 

Це пояснюється кількома причинами.
- психологічними термінами як "Дім - Чужина" (свій - чужий).
Приїхавши в чужий край (як би людина про нього не читала/ збирала інфу) де все не знайоме, спрацьовує психологічний захист.
Чим більше готівки в кишені я маю - тим впевненіше почуваюся.
- як найскоріше назбирати "давнпеймент" щоб купити своє помешкання.

Шодо одягу , то за кордоном люди ходять скромніше вбрані ніж на Україні.
Звичайне явище , для Львова наприклад , коли жінка на обцасах , в шубі , напахнючена духами , в золоті йде/їде в переповненій маршрутці серед буднього дня з сумкою з базару. За кордоном такого не побачиш.
Люди вбираються згідно своєї роботи і спільне в одязі є це , що він НЕ КРИКЛИВИЙ.
Він може бути дорогий ( навіть дуже ) , але не крикливий.
Виключення складає невелика група молодих людей які працюють для "фашен бізнес" Це в великих містах - Нью Йорк , Торонто.
Яка не будь секретарка , працівниця грімерної старається виглядати як моделька...Ну така в них робота......
А для всіх решта зручність на першому місті.

Ну а чому вдома навпаки? - В дома стіни гріють. Можна за останні гроші купити яку небудь дорогу лаху і сидіти місяць в батьків на шиї.

Фрезія , Ви привели приклад класичних емігрантів кінця 80х-початку 90х.
Зараз , звичайно є такі. але є і нші.
Інші - це коли сімя продала гарну квартиру в Києві або в Москві , знають англійську мову і приїхали зразу по запрошенню якоiсь фірми чи лабораторії на роботу. То така сімя економити не буде.Вони не будуть розкидатися грошима. Але своє життя почнуть повноцінно -
з нової машини середнього класу , з придбаного кондомініума/дому можливо не в дорогому , але в доброму затишньому районі, з нових меблів. ...І з знайомств між такими людьми як вони.
Приємно є це що таких людей тепер від нас приїзжає більше.
Або приїхав як студент , вивчився , дістав роботу. І почав життя з вищого щабля.

 

Скромность и экономия не мешают развиваться. Маленький ребенок развивает свой ум и тело пробуя все пальцем и на зуб Взрослый не может знать все на свете. Ему все еще есть что пробовать. Нет такого человека, который по-настоящему видит все в себе и вокруг и с уверенностью может сказать: "Вот это мне нужно, а это - нет". Нельзя ограничивать себя вот так "Поезд, стой. Раз-два". Со временем появятся как-то сами собой ограничения - семья, работа и пр. Пока их нет, нужно набрать о мире как можно больше знаний. Ну и о скромности и экономии при этом забывать не стоит

 

Це правильно, але проживання в панельному будинку тут не спонукає до купівлі автомобіля ціною, співмірною з ціною самої квартири. Більше того, нормальним, суспільно прийнятним, є мати респектабельне житло і скромніший автомобіль, а не навпаки. Відповідно, як правильно написав Patrick, не буває і такого, щоб в шубі та золоті їздили громадським транспортом, на закупи, на роботу тощо. Людина до проживання в престижному районі йде поступово, і на той час вже може собі дозволити не тільки саме житло, але і супутні інші речі.

В Україні прийнято демонструвати свій достаток навіть перед незнайомими людьми (чи створювати видимість такого достатку) саме речами, які всі бачать - одежею, автом, золотими прикрасами, телефоном, тобто тим, що видно, коли людина йде по вулиці, є на роботі тощо. Тому і пріоритети у витратах віддаються автомобілю перед житлом, шубі перед власним здоров'ям і т.п. Вочевидь, в такий спосіб людина заздалегідь забезпечує собі повагу з боку незнайомих людей, з якими доводиться комунікувати.

В принципі, це все спадок совка, коли житло, освіта і інші такі речі особливо відрізнятися в різних людей не дуже могли. Престижним було мати автомобіль (навіть незалежно від марки, їх і так було тільки 4-5), одежу з-за кордону або пошиту індивідуально, золото. Ці елементи престижу трансформувалися в те, що є зараз.

Непередбачуваних витрат у наведеному Вами прикладі не знайшов - витрати на утримання помешкання чи інший імідж абсолютно передбачувані.

 

Що у вашому розумінні "крикливий"? До речі, не вперше читаю подібне. Я не можу зрозуміти, чому багатьом, хто живе за кордоном, не подобається те, що в Україні так вдягаються. Що поганого у тому, що людина хоче виглядати красиво, а не ходити у джинсах, кедах і куртці-дутику, як сіра мишка? Звичайно, у кожного свій смак. Я теж люблю золоті прикраси. Шубу не ношу, бо для мене це дорого, на каблуках ходити не можу, але ношу дублянку і хороший одяг. Так, я їжджу в тролейбусах і маршрутках, хоча моя родина має машину (використовуємо її рідко). Щодо маршруток, ви навели невдалий приклад. У Канаді дороги ширші, ніж у Києві, особливо у центрі. Тож якщо кожен буде на своїй машині, це не створюватиме таких проблем, як у нас. У Києві ж у години пік суцільні корки. А все тому, що кожен хоче мати свою машину. Тож краще, щоб у нас користувалися громадським транспортом.

---------- Додано в 11:50 ---------- Попередній допис був написаний в 11:49 ----------

Розвиток може бути і без великих витрат.

 

Рибка ти наша золота! Одна надія на тебе! Лише б тебе ті акули заморські не зїли

 

Мене з'їсти неможливо.

Яка надія?

 

Яка у Вас мобілка? Якщо до 100 доларів - це норма, більше - крикливо, якщо ви не використовуєте усі функції GSM чи GPS...

---------- Додано в 12:15 ---------- Попередній допис був написаний в 12:11 ----------

Це теж крикливо, якщо вони не за продуктами їдуть...

 

Це лише ваша особиста думка. Чому саме до 100? Мала була, хотіла з наворотами - купили Нокіа 7390, тепер зрозуміла, що не варто було.

...або якщо недалеко. Он ми на дачу на машині їздимо, бо далеко і везти багато. А в цілому згодна: тільки затори створюють.

 

без коментарів

 

Це важко на словах пояснити, тут потрібні приклади. На загал, дещо подібні смаки чи елементи смаку тут мають деякі інші меншини - різні оздоби в одязі, яскравіші кольори, блистки тощо. Менше уваги звертається на якість матеріалу і готового одягу, більше - на декоративні елементи.

Тут не тільки (чи не стільки) в дорогах справа. Власним автом пересуватися здебільшого дешевше.

 

Я ж кажу, була мала - дурна.

Ви маєте на увазі Канаду?

 

Надія на краще майбутнє

 

Ой, не думаю. Купити авто, реєстрація, страховка, бензин, сервіс.
Та я часто проклинав ті машини, з задоволенням користувався б громадським транспортом.
До речі, живучи в Англії, так і робив. Там громадський транспорт мабуть найкращий в світі.

 

Не тільки Канаду. Знаєте основні відмінності капіталізму від соціалізму? Пересування власним транспортом дешевше, ніж громадським; туалетний папір дешевший, ніж та сама кількість у вигляді газет; їжа в магазині набагато дешевша, ніж у ресторані і так далі...

---------- Додано в 12:12 ---------- Попередній допис був написаний в 11:33 ----------

Можливо, Вам не щастило з автами. В цілому, якщо на роботу не одною прямою лінією, а крім того, людина веде активний спосіб життя - після роботи ще кудись поїхати, у вихідні теж, тим більше з сім'єю - автом однозначно дешевше.

 

А я вважаю що це не лише і не стільки демонстрація як така, а насамперед - з безвиході, з неможливосіт вкласти гроші кудись іще.
Тому що щоб наскладати на власне нехай дуже скромне житло (для Києва, оскільки я тут живу) 60.000$ не маючи права на кредит (недостатня або тіньова зарплата тощо), знадобиться стільки зусиль і років, що у людей опускаються руки чогось добиватися, 5 років живучи як емігранти (нехай буде хвилі 80-90х), складаючи на власний бізнес і його розкрутку,а вже потому.. може колись - на житло. А от наскладати 5-10000$ на машину - цілком реально. Тому вважають що якщо вже не окреме житло, то хоча б машина/шуба/золото.
Хоча так, для наших мужчин машина - це таки демонстрація престижу, і саме їм вона дуже потрібна (навіть якщо фактично непотрібна ).
оффтоп: твердо переконана, що то через гендерну спадкову пристрасть до коней: теперішні машини - це ті ж самі колишні коні та арабські скакуни, їх срібно-золота збруя та "півцарства за коня".

 

- оффтоп: абсолютно уверен, что это через гендерное генетическое умение мужчин отличать, как женщины смотрят на "кавалеров" и на "безлошадных"

 

Ми в Австралії мусимо їх мати, і то кожний член сім"ї. В нас зараз 5 авт на чотирьох, молодший син причепився купити йому Субару а Ніссан Сілвію ще не продали.
Але в нас страшні віддалі (місто з Півдня на північ тягнеться десь на 80 км).
А по-друге, громадський транспорт на зачатковому рівні, і ви праві - трохи задорогий.

 

Логічно. Значить, у нас капіталізм.

Я проти цього! Наші дороги не витримають. Та й хист до водіння є не у всіх.

П.С. Невже у вас громадський транспорт настільки дорогий?

 

"В Украине останется максимум 12 городов-миллионников, а все остальное будет просто пустая территория. Звучит диковато, но это то, что нас ожидает в недалеком будущем. Думать, как восполнить потери, нужно уже сейчас. Частично компенсировать их может миграция", заявил Ерух.

Как и в Украине, быстрое старение населения наблюдается в Германии, Франции, Бельгии, и на помощь приходят как раз мигранты. Эксперты приводять и более близкий пример – наши соотечественики полностью заменили россиян за рулем московских маршруток и автобусов.

К 2025 году, по мнению экспертов, в Украине будет 5-7 миллионов ностранцев, живущих постоянно или временно, пишет Новинар.
http://korrespondent.net/ukraine/events/478065

Зазвичай питання, пов’язані з іммігрантами, взагалі не обговорюються. Більшість киян або не помічають, або не вважають за потрібне замислюватися про велику кількість приїжджих, які оселилися у їхньому місті, оскільки сприймають це як щось тимчасове. Цікаво, чи відбудеться у Києві усвідомлення того, що це не негативне, а нормальне явище? Демографічні та економічні реалії такі, що населення та економіка країни скорочуватимуться без припливу іммігрантів.
http://www.dt.ua/3000/3050/56512/

Я все розумію. І емігрантів поважаю, і причини по яким їх діти примножують населення інших держав теж розумію.
Але чуючи фрази можновладців "ну и что что демографическая ситуация... это не проблема, такая земля не останется незаселенной", починаю всерйоз сприймати застереження ВО Свобода про те, що якщо нас виживають з рідних земель, то вони дістануться у власність рано чи пізно - комусь іншому, не нам, українцям, і нашим дітям.. якщо ми будемо виїжджати і надалі.