Справжні друзі - міф чи реальність???

я не знаю, які то друзі несправжні... бо і виручали не раз, і паскудили, хоч і по дрібницях... тому віднести до якоїсь категорії мені важко... я і зраду пробачала, бо розуміла, що то помилка хорошої людини і на жарт назавжди ображалась, бо людина зла... стосунки зіпсулись через особисті субєктивні причини, несумісність характерів і тп... кожні стосунки неповторні і якщо для когось ти ангел, то для іншого звір, паскудник і подібне...

золоті слова... і вина часто обох... все ж є дружба і на все життя, хоч і люди мінялись... очевидно там дружба має міцне підгрунтя...

 

О собаках.
Вы случайно не "кореец"? У них тоже "крестьянское отношение" к собакам. И к чему такое - "крестьянское" отношение к братьям
нашим меньшим? Должно есть и "пролетарское" (а А.М.-из "босяков", люмпмен)?
Люблю, жалею собак (и не только их), не "жалея кошелька", помогаю тем -бездомным, бродячим. Удивляюсь "собачьей" преданности и любви к человеку. Верится, что устремленность к нам братьев наших меньших обусловлена не только одним из основных инстинктов (получить кусок пищи), но и "духовным", сродни человеку, началом.
В нашей семье в свое время был пес Барсик. Одно из первых воспоминаний: научился ходить, хватаясь, держась за него. Барсик спокойно все сносил, "водил" за собой.
Как надо, всегда обращая противников в бегство, он проявил себя в годы немецкой оккупации в "сражениях" с псами соседей, "колонистов- немцев". Псов невозможно было удержать. Бои нередко проходили на глазах молодых немецких офицеров, приезжавших на свидания к юным своим землячкам, дочерям соседей. Офицеры, хотя и были "навеселе", вели себя благородно. А им ничего не стоило пристрелить нашего Барсика. Бои воспринимались как символические: "они" или "мы"?
Вскоре после ухода немцев он пал от руки откуда-то взявшегося и поселившегося рядом председателя сельского совета. Барсик его возненавидел, не пропускал через наш двор и мимо двора. Собака всегда движима чувствами своих хозяев к чужому человеку.
Я председателя не простил.

 

Хоча тема здається про людей, але я цілком погоджуюсь з Вашим дописом. Тварині вміють віддано любити все життя, з людьми таке рідше буває...
Ще нагадалось: "Хорошо, когда собака друг, но плохо, когда друг собака..."

 

Мавпусику, Ваш приклад - це черговий досвід, це може і манна небесна - Ви вчасно зрозуміли, що це була не подруга... Вчасно, щоб вона не встигла Вам ще й нашкодити з заздрості. Але такі випадки, то всього-навсього випадки. Не буду повторюватись щодо надуманих ідеалів та друзів які такими не є. Я просто хочу сказати своє ТАК за те, що дружба існує.
І так само як по різному НЕдруги проявляються, так і друзі. Одна подруга відреклась мене з-за свого хлопця. Малоліцтво таким певно часто грішить. Але пройшов час, їй стало кепсько і вона пошкодувала, що відмовилась від мене. А коли прийшла, то сказала, що "тепер знає як то втратити друга і більше б не хотіла, щоб це повторилось." І байдуже, з чиєї вини це сталось, обом було так радісно, що ми знову друзі... Це відчуття вже років з 10 нас не покидає, я це відчуваю..напевно відчуваю ще й тому, що ХОЧУ відчувати. Як говориться "і помилки здатні приносити радість!"
Мавпусику, Ви притягуєте людей своєю яскравістю, але так само нею і набуваєте заздрісників. Думаю головне Вам треба не піддатись, не втратити себе, - тоді Ви точно більше здобудете, ніж втратите. Бо Ви варті щирих друзів.

 

Дякую Борочко...Ти завжди умієш підтримати....

 

Цей уривок завжди в моїй пам"яті. Тому мабуть довкола мене такі люди, а не інші.
І ще одна річ, про це вже писав ИГОРЬ - друзі не є для того, щоб обвішувати їх своїми проблемами. щоб зривати їх серед ночі телефонними дзвінками, друзі нам нічого не винні і не є зобов"язані нам витирати соплі. Але коли нам зле, коли в нас проблеми, коли земля втікає з-під ніг друг дасть кров для переливання, номер телефону до хорошого лікаря, привезе запчастину для авта, яке зламалось в чистому полі і просто потримає за руку, коли буде страшно і все це не тому. що так треба. а тому, що не байдуже.
І якщо я вважаю себе чиїмось другом, то не буду дзвонити до людини серед ночі, щоб понити в трубку як мені зле. не буду вимагати круглодобової асисти і не буду ображатись, що в когось є особисте життя, сім"я і діти. Але якщо буде потрібна моя реальна допомога мої друзі знають, що я не "відфутболю".

Ось це же текст російською (українською нажаль не знайшла):

 

http://www.youtube.com/watch?v=_dWkzTbECwc

 

Хочеш потерять друга - одолжи ему денег (с) Незнаю хто сказав, але я думаю, що це правда, навіть якщо не у 100 випадказ із 100. але...

 

І правильно. Подзвонити можна коли щось станеться і дійсно потрібна допомога (ІМХО)
Друг не питає про причину твого смутку, але він вміє зробити так, що знов повертається радість.

 

От ви кажете, усі справжні рузі - з дитинства.
А як бути тим, хто дитинство провів чорт-зна-де, і ніде довгий час?
Знову стереотип.
Хоча, чесно кажучи, у мене один справжній друг - то мій чоловік. Є ще одна подруга - правда, вона зараз на іншому боці України. І не те, щоб ми ділились якимись секретами, але це людина, яку я завжди рада бачити і допомогти. І вона знає, що те, що скажу їй я, ніхто не скаже.
Є ще трохи товаришів. При чому чоловіків, при чому чомусь старших І це наші спільні товариші.
Насправді часом бракує подруг, бракує дівішніків, якихось теревень.
Але у важких випадках нам завжди допомагає родина.
Мені здається, що друзів більше у відкритих людей, схильних до посиденьок і тусівок.
А в таких як ми, які за певну межу не пускають нікого, їх апріорі бути не може.
Так що кожному своє, і кожен лише в своєму знайде щастя.

 

Дружба не може бути безкористною.
Рецепт перевірений століттями у князя були друзі - дружина. Що му коштувало дорого тому i замінив холопам тобто дворянами. І тако у світі крім тих місць де залишилися остатнi лицарі.(Печального образа)Цим кунакам ще можна вірити - підуть проти форсмажору , від вас чекають того ж.Воно вам треба -мати справжніх друзів ,може i не окупитися?
I Франко давно писав і вже тоді у Галичині справжні друзі були реліктом.

 

Алексей Максимович Пешков не из босяков. Насколько я помню, он из Нижегородских мещан, из вполне зажиточных. У него повести есть автобиографические. А все эти его "босяцкие" вещи, походы от того, что он русский, совестливый человек, считал, что писать можно только о том, что знаешь. А не как сейчас - " товар-деньги-товар". У него типично русское "совестливое", чистое отношение к т.н. народу. Желание всмотреться, понять. Нельзя сказать, что я очень большой поклонник этого талантливого человека. Но многое у него мне очень нравится. Песню о Соколе знаю наизусть. " О , если б в небо хоть раз подняться..." А вот например такая маленькая его вещичка ( тоже по памяти) " В Дунае водилася фея, В реке она часто купалась. И раз позабыв осторожность, В рыбацкие сети попалась. Смотрели рыбаки дивились, А верный товарищ их Данко Взял в руки красавицу фею, И стал целовать её жарко. День целый они целовались, А лишь только ночь наступила, Пропала красавица фея, А с нею и Данкова сила. Повесился Данко на серой, Трусливо дрожащей осине. И други его схоронили Над синим Дунаем в теснине. И часто к нему на могилу Та фея сидеть приходила. Сидит и над чем-то смеётся. Уж вот как веселье любила. "
Нет я не кореец . Славянин. А "крестьянское" это скорее всего можно понимать как " христианское" У Вас не верные ассоциации.
Христос, нигде не ставит во главу угла любовь к животным. Он говорит о том, что надо ближнего возлюбить как самого себя. Кстати ближнего возлюбить гораздо труднее чем "дальнего". Я всё о взаимоотношениях украинцев, русских и поляков. Они т.с. "ближние" друг другу. Дальнего любить легче, ты с ним не трёшься, проблем никаких, его можно использовать, как и животное, получая удовольствие от обыкновенного сюсюкания. Кстати о взаимоотношениях "ближних". При различных видах психических заболеваний и органических и функциональных одним из компонентов является т.н. психопатический синдром ( говорящий ослабости нервной системы), человек просто часто срывается и срывается он на тех, кто рядом, часто любящих его, от которых он знает что можно ожидать, на близких. Надо стараться возлюбить ближних. Ближних и в идеологическом смысле и в территориальном.

 

Ещё по поводу любви к братьям нашим меньшим. Крестьянин ухаживает за "животиной" знает её жизнь,наблюдает за ней, любит по своему, но также без зла и удовольствия ( просто время пришло) лишает её жизни, для того и растит, для определённой цели. Вспомнился мне один эпизод из Евангелия. Когда блудный сын возвратился, обрадованный отец заколол , насколько я помню, телёнка, а другой сын обиделся ( не опечалился), что не ради него закололи . Может действительно раньше люди дураками и злодеями были ? Может только вегетарианцы дiйсно добрые.
Ещё вспомнилось, как несколько лет назад показывали как в Англии потерялся какой-то поросёнок, так вся Англия была очень взволнована, искала этого поросёнка. А через пару лет по всей Англии пылали костры из туш коров ( ящур был, болезнь такая ). Даже ещё побольше старались сжечь, чтобы компенсацию получить. Ковровые бомбандировки Югославии тоже помню. Там, наверное, много поросят погибло.
Помню в конце 60-х, в начале 70-х ездил к дедушке в Киргизию летом часто и там каждое лето скот , случалось, болел ящуром. Объявлялась эпидемия. Когда ехали на автобусах по Киргизии, то часто автобус останавливался, все выходили , автобус проезжал пустой по чем-то смоченной соломе, а пассажиры по ней же проходили, а потом ехали далее. И никогда я не слыщал, чтобы скот сжигали, и запаха горелого мяса в воздухе не чув. И не слышал, чтобы кто-то от того ящура вмер.
Изверги, убивцы часто держат у себя какое-либо животное, довольно просто добиваясь от него т.н. любви. В принципе любить можно всё, и это будет именно любовь, но только... если ты полюбил ближнего своего.

 

Дружба-це найправдивіша реальність. Є друзі дитинства, є друзі по школі, по роботі. А є друзі на усе життя.

Правда у теперішніх дітей з дружбою чомусь складається туго.
І це мені не зрозуміло.

 

Уважаемый Игорь, пожалуйста, будьте более внимательны. Слово "кореец" я взял в "кавычки", а Вы это обстоятельство проигнорировали (оплошность?). Оно в равной мере-в "кавычках" (собакоедство) относится как непосрественно к представителям этой нации (без "кавычек"), так и представителям славянства, (к каковому Вы себя относите)...., его обездоленной части. Вы, наверное, смотрели репортажи Российского телевидения об этом зле. А, возможно, это нередкость, знаете об этом воочию.

 

Прошу пояснити, яке все це має відношення до даної теми?

 

Пройшло чимало часу з моменту створення цієї теми...і от, що я хочу сказати....справжні друзі - це реальність....і кілька моїх друзів, по сумісництву, ще й форумляни...Іруся Багірка - ти мій друг і я щиро з цього радію....
Оксанка Кофі - ти хоч далеко, але ти справжній друг...мені завжди згадуються твої слова про те, що ми хоч і далеко, але по телефону ти завжди готова мене вислухати і прийти на допомогу...ти чудова людина...

 

Справжні друзі пізнаються в біді (переконалась на власному досвіді),хоч звучить по-старому банально ,але не втрачає актуальності.

 

Я тебе теж дуже люблю
Пи.Си. Кхе кхе і скучила мєждупрочім

 

дякую, сонечко! повністю розділяю твої почуття... і дуже приємне таке щире ставлення!!! цьомки!

п.с. сьогодні задумувалась над тим, що я розумію під справжнім другом...
найперше, це людина, яка тобі близька, якій ти можеш довіряти... з якою тобі непотрібно бути кимось іншим... і незважаючи на те, що для цієї людини доступні всі твої слабкі місця - вона ніколи з цього не скористається
і по-друге, це той, хто прийде на допомогу у важку хвилину... зробить для тебе те, що в його силах...