Справжні друзі - міф чи реальність???

так, але є люди котрі піклюються про тебе з якихось корисних своїх міркувань, знаю, пережила. а є просто ті які відчувають тебе, розуміють... хоч не завжди поряд з тобою...

 

Мой дедушка Спиридон Васильевич, похоронен в с. Будёновка в 1972 г. тогда в Киргизской ССР. Переселился туда с Кубани в начале 30-х Прожил 96 лет.Не пил, в молодости был баптистом. Всегда говорил: "Умру, на могиле не пейте никогда, потом, когда прийдёте домой, кто хочет, пусть выпьет." И это всегда строго соблюдалось.
А ещё по вопросу дружбы - есть прекрасная притча у Ивана Франка. Её, как и несколько других я в своё время выучил наизусть. Вспомните:
Притча про приязнь.

 

А чого в неї не вірити? Вона ж існує!
Так само кажуть, що не може бути справжньоі дружби між хлопцем та дівчиною (чоловіком та жінкою). Кажуть що така дружба завжди скоріше чи пізніше приводить до якихось серйозніших відносин, а це не завжди правда...Від кожного правила є свої винятки.
От у мене є таких 2 справжніх друга, Він і Вона. Можем не бачитись пів року, а як зустрінемось то здається що тільки вчора розмовляли. Жодних таємниць..знаєм одне про одного абсолютно ВСЕ, подзвониш в 3 ночі і вони приїдуть. На цю тему можу писати і писати, але навіщо? Той, хто має такого друга, той зрозуміє. А хто ні, тому від щирого серця бажаю такого друга знайти, бо це таке щастя мати таку людину з якою ----->

...і ще хотілося б додати: " Przyjaciel to ten, który wie o tobie wszystko, a mimo to nadal cię kocha"

 

А вот что по данному вопросу говорил Иван Франко:

Притча про приязнь
Вмираючи, покликав батько сина ,
Що був його эдиная дитина.
I мовив , звiвши голову стару:
"Мiй синки, швидко я, мабуть, умру.
Дав Бог прожити много лiт,
Добра надбати i пiзнати свiт.
Добро тобi лишаю. Не марнуй
його, та й понад мiру не цiнуй.
Не думай в нiм мету життя знайти, -
Се сходи лиш до вищоi мети.
Та крiм добра , ты маеш, синку , те,
Що найважнiше - серце золоте,
Досить науки i здоровий ум,
I вже пройшов ти молодостi шум.
Одного лиш бажаю ще тобi:
Щоб мав ты друга щирого собi".
Син мовив: "Татку, дяка вам и честь!
Та в мене друзiв щирих много эсть".
"О синку, много при iдi й винi,
Та в горю помогти - напевно, нi!
Я, сiмдесят п,ять лi проживши , вспiв
Знайти одного лиш - та й то напiв".
" Нi, татку, - мовив син, - з моiх друзяк
Пiде за мене кождий хоч на гак!"
Всмiхнувсь отец. "Щасливий, синку, ти,
Та я би радив пробу навести.
Зарiж теля i запакуй у мiх,
А нiччю йди з тим до друзяк своiх.
Скажи : "Бiда! Я чоловiка вбив!"
Проси, щоб захистив тебе и скрив.
Своiх так перепробуй, а потiм
Застукай i в мойого друга дiм"
Послухав син. Як смерклося цiлком
Пiшов важким нав,юченным мiшком.
До друга найлюбiшого ворiт
Застукав: "Живо, живо отворiть!"
Явився друг. " Се що тебе жене?"
" Я чоловiка вбив. Сховай мене!"
Та сей , не отворяючи ворiт,
Сказав: "Тiкай! Чи ще мене й мiй рiд
Ти хочеш у тяжку бiду вплескать?
Адже ж коли почнутьтебе шукать,
То де ж пiдуть насамперед? Сюди!
Бо знають, що я друг твiй ! Геть iди"
Пiшов по iнших своiх другах син,-
Не скрив його , не втiшив нi один.
А дехто мовив: " Забирайся ти!
Я зараз мушу властям донести.
Адже ж всi знають, як дружим ми,-
Ще скажуть, що до спiлки вбили ми".
Отак всю нiч продвигавши свiй мiх,
До батькового друга вiн прибiг.
"Рятуйте, дюдьку! Я людину вбив,
Та вже й у мiстi шуму наробив!
Ось труп! Там десь погоня вже жене!
Ой пробi, скрийте трупа и мене!"
Старий живенько замки видкрутив
I з мiхом парубка в свiй дом пустив.
"Ну, ну, ходи, небоже, скрийся тут!
А трупа десь я впру в безпечный кут".
Замкнув ворота, взяв на плечi мiх -
Та парубок упав йому до нiг.
"Спасибi, дядьку! Не турбуйтесь, нi!
Нiяке зло не сталося менi".
I вiн сказав йому батькiвську рiч
I всё, що дiялося з ним ту нiч,
I як подвiйно тут вiн скористав:
Фальлшивих друзiв збувсь, а вiрного пiзнав.

 

Тоже имеются такие подруги.

 

ІСНУЮТЬ!!!!

 

Что ЭТО было?????????

 

Только атеист в этом усомнится. Верить другу - дар Божий, его благодать, как и быть другом.
"Умри за друга своего!" - воспитывали, воспитывают многих с детства.
И так есть.
Но давно вопросы: были ли друзья у Иисуса, Александра Македонского...?
Чем мучился Батый, когда сказал о своем враге - Евпатии Коловрате: "если бы у меня был такой, я бы держал его против своего сердца"? О чем тосковал "русский автор", когда сочинил миф о Евпатии. Что движет русскими, коими он любим и включен в их мифологему?... Мечты, грезы?!
Невозможно не вспомнить в связи с этим абрека Казбича, который пел о любимом коне Карагезе: "он и от ветра в степи не отстанет,\ он не изменит, он не обманет". Или песню монгола-завоевателя о своем боевом соратнике: "не буду звать тебя конем, буду звать тебя другом. Ты мне лучше друга!" Что здесь общего между разными по природе, но свободными людьми? Знание правды? Человек не надежен?

Человеку, кем бы он ни был, нужен верный друг. Это его природа, данность, суть ментальности. Но не всем дано. Потому и нашелся тот, кто первый сказал: "господи, избави меня от друзей, от врагов я сам избавлюсь".

 

Дуже цiкава тема, тому зроблю ще водин допис.
Насколько я помню, апостол Павел в посланиях сказал очень мудрую вещь - надо радоваться радости другого человека и печалиться его печали. Радоваться радости другого это гораздо труднее ( лично мне приходится следить за этим и не всегда получается ), но если ты не радуешься радости другого человека, значит ты радуешься его горю. Именно так я отношусь к советуюшим, когда у меня что-то случилось. Я стараюсь вспомнить, а радовался ли этот человек моей радости. Когда мне было хорошо. Многие советчики ничего реального не сделают чтобы помочь. Дал совет и вроде щось зробив. Себя приподнял.
И ещё по поводу друга -животного. Животного, особенно собаку сделать "другом" легко. ( Я придерживаюсь к животным более крестьянского отношения). Дал её поесть, приучил и это твой "друг". С человеком сложнее. Ему требуется гораздо больше,чем просто кинуть ему кусок, или дать денег. Его понять надо, полюбить.
Уважать в конце концов, как говорил Алексей Максимович. Поэтому я всегда с недоверием отношусь к людям, которые, рисуясь, по разному говорят о своём большем уважении к животным чем к людям, о своей большей любви к ним. А ты ближнего своего полюби. Не каждому дано.

 

це був вибух емоцій:wacky-girl::girl_claping:
я вірю в те ще це не міф...точніше переконана в цьому))і дуже рада, що вони в мене є):girl_smile:

 

говорять, що друг пізнається в біді, а як щодо щастя? Коли вам щастить і ви щасливі чи непозаздрить вам друг? (навіть якщо він казатиме що це "біла заздрість", але ж заздрість, а друзі не заздрять!)

 

Ото була в мене така подруга...я спочатку не помічала тої заздрості, аж поки вона сама не витримала і не сказала що заздрить...В мене виникло питання "Чому? Я звільнилася з роботи, ми розійшлися з хлопцем, мені жити не хочеться.....а ти заздриш?"....на що вона мені відповіла: "Заздрю....бо до Тебе люди ставляться так, як до мене ніколи не ставитимуться"...

 

Цілком згідна....я ж не ідеальна....просто легко вмію контактувати з людьми....
А вона б замість того щоб заздрити, краще б задумалася над своєю поведінкою...

 

А від цього варто втікати якнайшвидше і далеко. Бо чим довше тим більше біди буде.

 

З власного досвіду кажу, що радіти з радості друга (чи подруги) це подвійна радість! Це таке враження, що ти щасливіша за нього (неї) і сама не розумієш чому...але підсвідомо відчуваєш, що щастя твого друга, це також і твоє щастя...

 

я вам скажу, що те, які в нас друзі не у всьому, але в дечому таки залежить від нас... щодо тої ж заздрості... двом людям з одинаковими благами будуть заздрити по-різному, що залежить і від їх поведінки... хтось приховує успіх, хтось не скриває.. хтось такий харизматичний, видний, а хтось потихеньку-потихеньку отримує, що хоче... хитрим людям заздрять рідко)
якщо за вас друг радіє, то це означає не тільки те, що він хороший друг, а що й ви до нього добре ставились... я за своїх близьких подруг раділа більше ніж за себе в аналогічних ситуаціях, але коли стосунки зіпсулись, то вже того природнього бажання радіти в душі нема... то так само як "насільно міл не будеш"

 

а чого зіпсулись?
може то були так звані "не справжні друзі"?

 

Всі люди з часом змінються, тому і не дивно що кращі друзі інколи можуть втратити свій статус. Але чий в тому вина, ваша чи їхня - то вже інше питання.