Справжні друзі - міф чи реальність???

тоді друзі всі, крім тих, хто неприховано мітить на твоє місце...

а можна і я з Полковником пожартую?!!

Полковнику, товарищ Багіра дуже рада, що ваші з нею дороги пересіклися хоча б на форумі, бо у військову академію її не візьмуть.

 

у нашому житті багато є чудових речей, які давно придумали, але біда у тому, що ті речі розумієш, коли потрапляєш у відповідну ситуацію, а до того.... мудрі поради - пустодзвін......

навіть треба!!!!!!!!!!

 

Издеваетесь, Вельмошановна?
ЧЕМ мне думать?
ТАМ же КОСТЬ!!!!

 

справжні друзі є. точно. я не знаю, як когось переконати
ну я точно знаю, що своїх друзів люблю, значить я справжній друг. і дуже боюся розлуки з друзями. коли всі поступлять у ВНЗ. навіть думати не хочу, бо розплачуся
і навіть якщо вони не справжні друзі, я їх люблю. а для того не треба багато думати про то, чи друзі є. треба просто їх любити

 

Аж питати лячно: ДЕ???

 

Давайте переходить в практическую, так сказать, плоскость.
Может на Майские где-то пересекёмся?
Один на один Я бы смог Вам ещё очень много интересного рассказать...
От Москвы до Вас долго ехать?
А на гвынтокрыле?

 

як це де?
голова - то ж кістка.

 

И ТАМ и ТАМ, Вельмошановна Пани!

Эх, ЖЕЛЕЗНОДИВИЗИОННИК!
Зачем ТАК подводишь?

Эхххх....
Молодёжжжжжжж......

 

Вона існує, просто вона відмінна від загального поняття дружби... Відкинемо різні версії про зазіхання на хлопа, заздрість і т.д., бо це вже не дружба, а гормони і нутро... Просто коли дружать кубіти, і коли вони розбігаються по різні сторони барикаж (сімейне життя), то саме Ви, мужчини, не даєте нам продовжувати дружити так, як це було раніше... Супчику звари, шкарпетки попери, з дитиною не посиджу, бо в мене "робота", чи як там зара... Запара... Просто ми дбаєм про вас, а не про себе... Тому і бачимося з куліжанками рідко, і дружба не видається такою міцною... бо мужчини зі своїми колєгами бачаться тоді, коли узгоджено, а ми не встигаєм від плити поміж тими зустічами відійти... Але ніц... і ми знаходим час, і нам цього вистачає.
З.І. ніяких феміністичних наклонностей, тільки сувора правда... Нікого не хтіла образити...

 

от ну чисто як молодесенька дівчинонька повірила, а ви...

будьте обережні з такими думками, а то я ї приїхати можу... які проблеми - візи ж не треба.. але я чомусь думала, що ви у Львові живете...

 

саме так! треба спочатку пройти цей шлях - пізнання - для цього потрібен час і життєві ситуації - коли друзі не говорять багато, а просто роблять, те, що тобі зараз потрібно, не питаючись - а просто здогадуючись.
пройшла в житті через декілька надскладних ситуацій, при яких багато хто з мого дружнього оточення раптом непомітно і назавжди зник - і рада, що ті ситуації залишили біля мене і виділили саме тих людей, яких можу і досі називати друзями.

 

до того як у мене в житті сталося так що постало питання про життя дитини і моє, я була переконана що в мене багацько друзів...
дуже прикро визнати, але чужі мені люди виявилися мені ближчими...
не знаю чому так сталося. певно то і був той лакмусовий папірчик чи шо там...

Зараз в мене є лише одна людина яку я можу дійсно назвати другом, ну і ше одна коліжанка, а всі решта, на жаль виявилися лише просто зустрічними на мому життєвому шляху

тому не мені говорити про дружбу... Тут кожному доля показує і дає своє.

 

Часто за дружбу принимают общение по типу "ты мне, я тебе". По жизни складывается такая когорта и тянут друг друга. Такие "высоко" пролезть могут. А есть правило - у друга не занимай, не обременяй его. Настоящих друзей немного, и они из чистого детства. Друг, это не обязательно " в огонь и воду" ( так любая "сорвиголова" получает насолоду), друг поймёт, будет сострадать. На могилу, в конце концов, приходить будет. Один, без "помпы" и водки, просто посидеть рядом и вспомнить.

 

Почему без водки?
А помянуть?

 

В кожної людини свої ідеали сформовані по тим чи іншим причинам. Це можна розглянути на приладі того що написав п.Полковник і Ліля. Дуже різні ідеали і відповідно друзі і те що їм потрібно в відносинах з ними. Тому дати конкретну відповідь неможливо. Кожен виходить із свого досвіду і світогляду. (Ще згадався Пупер для контрасту )

1. Незабувайте що ідеали це тільки орієнтири. Неможливо реальну людину "підігнати" до Ваших ідеалів. Головне щоб вона була близька до них.

2. Передивіться їх (ідеали) можливо вони надто нереальні і вимагають забагато.

3. Проаналізуйте своїх друзів, також їхні ідеали. Можливо вони Вам не підходять. Знайдіть інших. Хоч звичайно це не завжди можливо якщо те що Ви шукаєте не існує поблизу Вас.

4. Перевірте "апарат" який аналізує ідеали і ситуацію. Можливо він "зломався" по тим чи іншим причинам і дає невірні показники.

Після проходження цих пунктів (декілька раз якщо потрібно) Ви знайдете відповідь.


Назагал: дружба прекрасне почуття. Варто за це боротись якщо це дійсно друг/подруга. Але звичайно воно не завжди так.

5. Не приймайте ніяких рішень добре не виспавшись. Спішити не потрібно, не війна. Деколи можна почекати. За місяць-два ситуація може стати зрозумілішою. Якщо вона і так зрозуміла тоді тягнути теж не потрібно.

 

От Вороне, ви дуже вдало сформулювали те, що і я хотіла сказати, але не знала з якої сторони підійти... особливо щодо співвідношення ідеалів і реальних людей... дуже дієво...

 

Ой Лілю...якби ж то поспішні...Взагаліто я людина, яка швидко і різко приймає якісь рішення (навіть дуже важливі)...але тут....це спостереження триває вже більше 2-ох років...

 

наталь, друзі є, це однозначно. але в кожної людини визначення слова "друзі", може бути різне. я б не сказала що в мене є друзі (я боюсь цього слова), але точно знаю що є люди які мене вислухають, допоможуть, або висварять. ці люди так само на мене розраховують, але не тільки у важку хвилину.