Способи виживання в екстримальних умовах

Ну що то за питання такі... Попісяти і зробити струмок. І піти за течією...

...А що ще робити, якщо не вмієш визначити сторони світу і йти в потрібному напрямку по орієнтирах...

 

Є ухил ....

---------- Додано в 18:24 ---------- Попередній допис був написаний в 18:21 ----------

Я думаю, як би в радіусі 100 км не було ні душі - почав би будувати хатину.

 

мені теж це цікаво?
Думаю і згадую,де ж це у нас такі ліси непрохідні?...у Львові.
Уявила,як ABDURAKHMAN з ножем на замку...:girl_haha:тоді да,розділ відповідає.

 

я б в горбистій, не3найомій місцевості, спочатку дерся б вгору, щоб оцінити своє місцеположення й обрати азимут подальшого крокування, ну а далі по схилу...

---------- Додано в 18:23 ---------- Попередній допис був написаний в 18:18 ----------

і все таки Абдурахман з літровою банкою нітрогліцирину на високому замку є небезпечнішим...
ха-ха...

 

Дикі люди...
Виймаємо з кишені мобілу, тиснемо клавіш і зиркаємо на GPS навігатор

Круізний лайнер затонув. На острів потрапило з десятка два туристів. День-два-три - гамати захтілось. Посиділи, порішали, постановили - жеребкуванням визначати жертву і її тойво, гамати. Одного, другого... Тут надлітає вертоліт і з нього кидають мішок. Вуртоліт летить геть... Всі - Ай, Ой, Чого не забрав?...
Вован Сидорович, новий руский/українский :bazar:- Та я тут тавО! Пацанам звякнув щоби солі і кетчупу підкинули, бо мясцо якесь понтове...
- Ти що, здурів... Ми ж тут - хала-бала - людей їмо...
- Опа! А я думав, це в програму круїзу входить...

 

Якщо місцевість лісова і незнайома, можна,звісно, видертися на гору чи на дерево. Але навіть звичайне розтягнення зв"язок, отримане при цьому, одразу поставить життя під загрозу.

Ще раз: все залежить, як опинився в тому лісі. Якщо то аварія літака - сиди біля літака і чекай допомоги. Якщо заблукав сам, під час збирання грибів - то згадуй, куди світило сонце, коли заходив у ліс, і визначайся, куди йти. Якщо приїхав у незнайому місцевість, невідомо де зайшов у ліс, в похмурий день, і заблукав - то знову ж таки сиди на місці і чекай, що шукатимуть. Якщо абсолютно ніхто не знає, що ти пішов у ліс, і там заблукав - лясни сам себе 5 раз по морді (бо дурість обов"язково має бути покарана) , потім помолися, і йди долинами або в напрямку до них. Саме в долинах найвірогідніше можуть бути річки, дороги вздовж них, люди тощо.

 

Лиш глянувши в цю тему,одразу ж нагадав собі отой уривок з "Тигроловів",що запостив в своєму попередньому дописі. Я вже 4 роки в лісі і,позаяк фантазія імєєтся,нераз собі уявляв: а що б я робив,якби до найближчого населеного пункту було не 5,а кілька тисяч кілометрів? От,такий,як тут,в чому є...і з чим є... Провожу ревізію кишень. Дві пачки сигарет,дві запальнички,кілька гривень,мобіла,чехол з двома запасними батареями...о!Викидушка з лезом 5 см... І всьо... І шо з тим всім робити НЕсупермену?

 

То шо все робиш.

---------- Додано в 20:36 ---------- Попередній допис був написаний в 20:32 ----------

Не треба бути екстремалом,коли не хочеться.А виживати й у місті важкувато,заробляючи копійку,хто не згідний?Хіба не екстремальні зараз часи?Вам лише бракує непролазних хащів,високих гір,глибоких океанів?Ну хіба у вас все в житті є,тільки екстріму бракуєОффтопте скільки хочете,краща тема була б ,"як вижити в наш час?"

 

хто б сумнівався)

 

Перечитав всі попередні повідомлення. Ось що можу доповнити. Якщо людина одна , то потрібно не падати в паніку (співаючи пісеньки, пригадуючи щось веселе). Зробити палочку з ліщини та йти в вибраному напрямку, не звертаючи і не повертаючи назад. Якщо немає річечок, а попадеться лінія електропередач - то іти вздовж неї(коли кроза - відійти подалі від лінії) Перед вечором назбирати хвої, щоб лягти на неї, та рогачі 4-шт. Зробити невеличку, невисоку крівлю з листяних гіляк. Біля себе тримати палицю (це для самовпевненості)
Коли вас декілька - всім триматись разом, вибрати старшого, слабшу стать взяти в середину ланцюжка та йти один за одним. Не піддаватись паніці, постійно підтримувати позитивні розмови. Допомагати жінкам та дітям, якщо є в групі. При дітях не говорити, що ви заблукали, або сказати їм, що це гра. Молитись подумки до всевишнього і він вас морально підтримає, дасть вам сили. Загадати бажання - яких звичок шкідливих ви позбудетесь, коли знайдете вихід з цієї ситуації.

 

У мене недавно була пригода, коли ми реально ризикували заночувати в лісі, без води, без їжі, без наметів, без вогню.
Причому, через власну дурість.
Причому, це ще було і в джунглях Індії. А там орієнтуватися на місцевості складніше, ніж у нас, буде

Ми були на Гоа та хотіли дійти до сусіднього пляжу по джунглях. Якщо вірити форумам, то там насправді було йти недалеко - години дві, якщо вийти на потрібну стежку.
Але ми трохи помилилися з напрямком. Замість того, щоб вийти на потрібну стежку, ми пішли по стежці, яка йшла у віддалену бухту.

Ми тоді й не підозрювали, що робимо величезний гак, обходячи великий мис по периметру. Це зайняло дуже багато часу, а потім почалися великі скелі, по яких треба було повзти. Долго повзли, а потім забралися нагору у ліс, в джунглі.

Стежки там не було, і більше години ми продиралися через зарості, найжахливішими з яких виявилися зарості бамбука з колючими ліанами.

Короткі шорти та футболки забезпечували файні подряпини від колючок на руках і ногах.

Ми були без нічого - без компаса, без карти місцевості, без їжі, і з малим запасом води, яку швидко випили...

Ось тоді заблукали так заблукали...

 

Але якщо день був довший, то рано чи пізно дійшли би до сусіднього пляжу.

Але з'явилася нова біда - сонце почало сідати. В Індії сонце заходить дуже швидко, і так само швидко - хвилин за п'ятнадцять після заходу сонця - настає повна темінь.

Нічого для ночівлі у нас, ясна річ, не було: ні намету, ні сірників. Під теплим повітрям Індії ми не замерзли б, але ідея ночувати на пляжних рушниках десь у джунглях або в кращому разі на безлюдному пляжі була не дуже привабливою. Вийти на берег і рухатися по скелях представлялося досить небезпечним через настання темряви, тому ми, вже не звертаючи уваги на колючі ліани, в дуже швидкому темпі рухалися по джунглях, намагаючись знайти цивілізацію.

За п'ять хвилин до настання повної темряви (а в Індії вона ще така, що через метр нічого не видно) ми випадково натрапили на якийсь парканчик, а через метрів десять за ним ми ледве розгледіли стежку. Ліхтарика у нас з собою не було, але був вбудований ліхтарик у моєму Sony Ericsson, тому, освітлюючи шлях мобілкою, ми пішли по стежці. Вже повністю стемніло, а стежка вивела нас знову до моря. Тоді по неї ж ми пішли назад. Через деякий час ми вийшли на більш широку грунтову дорогу, а потім і на асфальтову трасу, по якій носилися мотоцикли.

Якою радістю було купити в найближчому магазинчику, що стояв на дорозі, воду. Ми тоді вже навіть їсти не хотіли, так втомилися, що ні про що не думалося. Таксі не було, і ми ще довго йшли по асфальтовій дорозі по темряві до того пляжу, куди хотіли з ранку потрапити за півтора-дві години.

Врешті-решт, ми таки знайшли таксі, яке відвезло нас назад на наш пляж. Ото нам пощастило

Але як подумаєш, що в цих джунглях вночі нас зміг би з'їсти якийсь тигрік, стає якось недобре.

 

Добре, розповім... Пішов я в Йемені, місто Аден, по місцевим горбочкам погуляти... Просто погуляти. Пару-трійку пляшок води в рюкзачок кинув, трохи перекусити, і пішов собі. П"ятниця, вихідий день, вийшов о 7 годині. Здерся за 3 години далеченько в гори. Вже добре пеклО. Десь градусів до 40. А там навіть травинки немає - старезні вулканічні породи чорного кольору... Вирішив я якогось "нестандартного" камінця роздивитися, і поліз здуру в "гіблоє мєсто"... Прийшлося зняти рюкзак... Сталося так (йшов по карнизу), що за хвилину полетів той рюкзак з водою дуже далеко вниз, перетворюючись на лахміття, і залишаючи на каменюках водяні сліди... Ну і я ледь не полетів за ним... Лізти діставати те, що лишилося - сенсу не було. Можливості також.

Отож пішов я назад... А йти три години. А температурка повітря піднялася за 50... А води немає. Вітерця також. Сховку - ніякого. Тобто жодного. Сонце в зеніті, ніякої тіні.

Навіть у білій футболці з довгими рукавами я за три годинки нормально обгорів.. Останні кілометри йшов на автопілоті, не розуміючи, де я. Зайшов у село, там якийсь місцевий дід побачив мене, зразу зрозумів, що біда, затягнув мене в будинок і облив водою... Це мені потім розповіли, бо я не пам"ятав. Ще півгодинки - і каюк був-би дуже вірогідний... А якби підвернув ногу, то 100%. Ось так погуляв.

Приблизно отак (мої фотки здохли разом з двохгіговою флешкою) ті горбики виглядали. Тільки вищі. І травички з кущиками не було - бо "не сезон". Біля селищ - видно землеробські тераси. Чи, скоріше, навпаки - біля терас - селища.

 

Ну на рахунок їжі, то тут все зрозуміло: треба їсти все що шевелеться.
Вода - ідеальним варіантом буде стумок. Якщо такого немає, то прийдеться збирати росу.
А хтось знає як добути вогонь?
Нагадую є лише ніж...
Тобто, стандартні методи розпалювання багаття (сірники, лінза, спалахyйка) нам не допоможуть.
Але й чекати коли блискавка влучить сусіднє дерево - немає ні сил, ні терпіння...

 

В Індії точно не було ні струмків, ні роси Це був березень - спека, а до сезону дощів було ще далеко Але в Йемені, думаю, було ще гірше.

А де-небудь у горах в Криму чи Карпатах, дійсно, можна потрапити рано чи пізно потрапити на джерело.

Трут вирізати з дерева і довго-довго терти. Якщо ніж є - це вже добре. Ось коли ножа немає ...

 

Якщо є лише ніж... Важке завдання... Потрібно добувати тертям. Для цього зазвичай використовується так звана лучкова пилка - зігнута дугою гілка, на яку натягнуто мотузку. Петлею цієї мотузки охоплюють патичок, і крутять, спираючи в деревинку. В місці тертя деревина нагрівається і тліє.

http://www.youtube.com/watch?v=KaD3DEYjR

Є тільки одне "але" - потрібна потузка. Можна спробувати зробити її з одягу. Хоча якщо є дуже сухе дерево, то можна і "африканським" способом. Зверніть увагу на якість палички (рівнесенько обстругана), та на те, як ретельно готують запалювання.

http://www.youtube.com/watch?v=dPx7-u7Szww&NR=1

Я подумав - як спробувати обійтися без мотузки? Думаю, можна спробувати використати деревне лико, але потрібно зробити штук 5 тих лучків, бо лико не витримає згинання і буде рватися. Одразу хапаєш наступний лучок і крутиш далі, щоб нагріте дерево не встигло охолонути.

Якщо ж деревне лико не спрацює, або є тільки сухе дерево... Тільки що в голову прийшов ще один можливий спосіб виготовлення "крутильно-запалювального обладнання": спробувати зробити "зубчату передачу", подібну до таких, які використовувались у старих млинах, і нею крутити запалювальну паличку. Для цього потрібен лише ніж і деревина. Звичайно, ще "правильні" руки, час, дуже міцні нерви і терпіння.

Якось треба буде спробувати...

---------- Додано в 07:36 ---------- Попередній допис був написаний в 06:52 ----------

Ось тут дуже детально. Придивіться до вирізів на краю дощечки - туди сиплеться деревний пил, який акумулює тепло від тертя, і легко запалюється.

http://www.youtube.com/watch?v=Pg83ymYwTrE&NR=1

 

Нє-а

А я і не претендую на стовідсоткову правильність своїх тверджень - я теж можу помилятися...Просто колись чула таку інформацію від колишнього військового - вирішила поділитися...

А якщо піддослідні знали про те, що не здатні ходити по прямій і просто час від часу повертали вправо, щоб зробити поправку???... Погодьтеся, така можливість існує..

 

Ну я ж вас не "звинувачував". Твердження про "кружляння" людини, що заблудилась - дуже поширене, воно навіть в Інтернеті вже на кожному кроці. Я навпаки дуже радий, що дівчина цікавиться турпоходами, природою, квіточками тощо. Саме такі дівчата - мрія багатьох чоловіків.

В статті йдеться про результати наукового дослідження. Наукове дослідження, (особливо те, яке проводиться з метою врятування людей тощо) - завжди проводиться по певній і дуже продуманій методиці, яка зводить до мінімуму можливість помилки, "підігрування" тощо. В принципі, якщо вас це дійсно зацікавило, ці дослідження можна було б спробувати знайти в Інтернеті - там все має бути детально описано.

 

Якщо тебе вивезли в ліс - тішся, що лишили живим і плавно набирай кнопки 103