Спокуси

Я не хочу тут сперечатися і щось комусь доводити, але давайте подивимося на одну просту річ: яким був Ісус? Чи Він був таким собі «святенницьким» моралістом, який закликав відмовлятися (і сам відмовлявся) від усіх приємностей тіла чи навпаки був своєрідним «розпусником», який перебирав міру?

Протестанти (як і багато католиків та православних) сприймають Ісуса як суворого аскета. На перший погляд, така позиція цілком виправдана, бо для юдейського світу не існувало справжнього пророка, який свою «вірчу грамоту «чоловіка Божого» не підтвердив би суворим ставленням до власного побуту. Врешті, від євангельських часів ці критерії зовсім не змінилися: аскетизм завжди становить умову, яку кожне суспільство вимагає від своїх релігійних лідерів, адже ми хочемо, щоб наші священики були найбіднішими, нічого не мали, всі гроші віддавали сиротам і т.п.
Адольф Голл, сучасний соціолог і богослов, написав якось про «злочини» Ісуса. З соціологічного погляду термін «кримінальний» не має образливого значення чи забарвлення, а вказує на норму суспільної поведінки тієї особи, яка не виконує чи порушує встановлені вимоги, які у даному суспільстві вважають законними.
А тому – УВАГА! – головний герой Нового Завіту є, без сумніву, «кримінальником» у соціологічному значенні для конкретно взятої історичної епохи. І ось чому (наведу лише окремі приклади).

1) Ісусові дуже часто пред’являли докори, що Він їсть та п’є, цілком ні на що не зважаючи, а навіть більше – перебуваючи при цьому в товаристві таких осіб, які викликали сумніви щодо належної моральності їхньої поведінки... Як Ісусові, так само і Його учням, будуть наводити – докором і погордою – протилежний приклад «Учителя духовності» – Івана Хрестителя: останній перебував у пустелі, харчувався сараною (Мт.З:4), і так контролював свою поведінку, що вона повністю відповідала його місії; а Ісуса, натомість, можна побачити як охоче та часто Він сідає до столу, надзвичайно задоволений, і без жодного лицемірства.
Одного разу, відповідаючи на такі оскарження, Ісус постає не тільки в іпостасі дегустатора вин, але також і як фахівець з питань виноробства: «Не вливають нового вина у старі бурдюки, а то бурдюки тріснуть, вино розіллється, і бурдюки пропадуть; вливають молоде вино в нові бурдюки, і одне, і друге збережеться» (Мт.9:17). А євангелист Лука додав уточнення, яке підтвердило, що Ісус також турбувався і про якість вина: «І ніхто, хто п’є старе вино, нового не захоче, бо скаже, що старе ліпше» (Лк.5:39).

2) Якщо хтось із тут присутніх знає мову койне, то зверніть увагу на грецький варіант Євангелія, де написано, що Ісус не «сидів», а фактично «лежав біля столу», як це робили греки та римляни, і «домагався» смачної поживи та напоїв. Мало того: одного разу, коли Ісус «лежав» під час гостини біля добротно наповненого столу в якогось фарисея, до оселі останнього вбігла невідома жінка-грішниця. Мабуть, не важко буде здогадатися, що ця жінка була повією. І власне вона, зазначив євангелист Лука, «ставши вся в сльозах коло ніг Ісусових позаду, почала омивати слізьми Його ноги, волоссям своєї голови обтирати, цілувати ноги та мастити їх пахощами» (7:38). Очевидний скандал для всіх присутніх, а, найперше, для господаря хати, якому в підсумку Ісус однозначно докорив, а грішну жінку, навпаки, відіслав із виразною сердечністю: «Віра твоя врятувала тебе. Йди в мирі» (Лк.7:37-38; 50).
Порівняйте сказане з цим фрагментом: «Прибув Я у твій дім, і ти не дав Мені води на ноги; поцілунку ти Мені не дав; оливою не намастив голови Моєїі» (Мр.7:44-45).

3) Неможливо не згадати той «початок знаків», завдяки яким Ісус об’явив свою могутність. Йдеться про чудо в Кані Галилейській (Ів.2:1). Саме про те чудо, яке становить небезпеку для СПОТВОРЕНОГО релігійного ідеалу: всемогутність Божу в Кані Галилейській було застосовано для постачання вина веселому товариству весільних гостей, які вже були напідпитку, і то вина добротного, якщо вірити весільному старості, який похвалив за це молодого, що одружувався.

4) Згідно з Євангелієм, Ісус був елегантним, оскільки носив, як зазначив євангелист Іван, туніку (хітон), яка не була зшита, а повністю зіткана зверху й донизу (Ів.19:23). Цей одяг був такий дорогоцінний, що римські легіонери, які розпинали Ісуса, дійшли висновку, що цю туніку шкода було б знищити, якби її розітнути на частини для поділу між собою. І тому вони кинули жереб, щоб визначити кому з них мала б належати туніка Ісуса.
А Іван Хреститель, натомість, як зазначив євангелист Марко, «був одягнений в одежу з верблюжої шерсті, носив ремінний пояс на стегнах» (1:6). Тобто, згідно з нормою єврейського суспільства, саме таким мав бути пророк в Ізраїлі, навіть на зовнішній вигляд! АЛЕ НЕ ТАКИМ БУВ ІСУС!

Відомий італійський політик, методолог історії Бенедетто Кроче ще на початку минулого століття вказував на недалекоглядність тих, які в дусі полеміки уявляли собі Ісуса, як «ворога радості та розповсюджувача смутку». Ті люди, зазначив Кроче, мають змінити свої уявлення та позбутися помилки і, врешті-решт, визнати, що «Ісус любив радість та прагнув її».

Як підсумок
Одна з найбільш загадкових рис Ісусової моралі – постійний синтез, ЄДИНИЙ В ІСТОРІЇ РЕЛІГІЇ, між «тілом і духом», між «природою і благодаттю», між «терпінням і радістю». З таким поглядом на світ знайдеться час як для святкування, так і для посту, який зовсім не повинен затьмарювати радості людського життя чи йому перешкоджати. І, передусім, не повинен залишити жодної шпарки для лицемірства, яке є способом представити «святенницьку поведінку, якої вимагається від ролі релігійної людини». А Ісус, власне, найбільше ганив лише лицемірство.
Бог Євангелія є Господом, який, з одного боку, охоче займе місце біля нашого столу під час свята і, водночас, вчить, що: «коли хто хоче йти за Мною, нехай позбудеться самого себе, нехай візьме свій хрест і йде слідом за Мною» (Мр.8:34).
Це – такий Бог, який наказує гучно святкувати, коли повертається син, що прогайнував спадщину з повіями, а суворо картає та докоряє доброму синові, який протестує в ім’я справедливості, яка видається йому цілком розумною та слушною.
Тому головна дійова особа Нового Завіту подана як гідний подиву мораліст, що руйнує незмінні, здавалося б, закони та схеми релігійного виховання. І яким би чином не перекручувати цю проблему, завжди стає чимраз більш очевидним: нема тієї ідеологічної клітки, в яку б можна було уярмити Ісуса, чи пояснити Його мораль з погляду соціальної етики – як стародавньої, так і сучасної.
Як справедливо відзначає Вітторіо Мессорі, «святенницький» мораліст є так далеко від Ісусового вчення, як і «розпусник». Бо вони обидва не мають жодної пошани до свого тіла. А християнство полягає, перш за все, у вірі, що настане воскресіння людського тіла, а тому думати і шанувати потрібну не тільки душу, але й тіло».

Тому, дивлячись на Ісуса, можна з повним правом сказати: католики чи православні – праві, коли кажуть про помірковане вживання алкоголю. Бо таке вживання – НЕ ГРІХ, якщо воно не призводить до втрати людиною самовладання і контролю, не кажучи вже про свідомість. І тут у кожної людини – своя міра такого вживання.
Звичайно, якщо людина схильна до алкоголізму, то краще їй взагалі алкоголю не вживати.

 

Спокуса - це дуже серйозна річ. Особливо, коли - "та випий си, закури си - будь мужиком". І "мужик" не встиг оглянутися, як втратив роботу, сім' ю, покинув дітей, а дехто і зі світу пішов.

 

Як не дивно - досить багато... які одружувались на стрункій і худорлявій, а потім дружина поправлялась, любов проходила - руйнувалась сім"я.
Зрештою я не про це... Просто ви зіслались на заповідь "не вбий", то от доводжу, що їдження реально можна вбити, а виходить що маленький гріх - то теж гріх.

Я не знаю за всіх, але ви сприйняли мої коментарі не в тім настрої, який я мала на увазі. Я щиро радію за вас і ваше рішення. Але моя думка в наступному - питанням з алкоголем власне порушується "нехай не буде у тебе інших богів крім мене" Я не відстоюю вживання алкоголю, бо можу як з ним так і без нього, я відстоюю свою мотивацію на вживання чи не вживання спиртного чи будь чого.

 

Розглянемо інші ситуації, які зумовлюють руйнування чи ослаблення захисного псі-поля людини. Одне з цікавих явищ такого типу — дія алкоголю на організм людини та її захисне псі-поле.
Алкоголь, а точніше — етиловий спирт, що міститься в ньому, має потужну негативну енергетику. Ефірна структура етилового спирту дуже активна і сильно впливає на ефірне тіло людини. Це одна з причин, чому п'яна людина значно слабша за тверезу.

Алкогольні напої мають одну особливість, яка зумовлює психологічну привабливість алкоголю. У них містяться ще й прості цукри — глюкоза і фруктоза, які дуже швидко всмоктуються в кров і дають сплеск позитивної енергії. Етиловий спирт за своїм впливом на організм інерційний. Його негативна структура починає діяти через декілька годин, коли організм, його печінка вже не в змозі нейтралізувати етиловий спирт.
Печінка виробляє фермент, який розщеплює етиловий спирт і має трохи його запасу. Річ у тім, що етиловий спирт є продуктом розпаду складних цукрів, тому печінка виробляє цей фермент. Але, звісно, не для того, щоб розщеплювати етиловий спирт, який людина випила.

Отже, через декілька годин інтенсивної роботи печінка людини витрачає всі свої запаси й ресурси з вироблення цього ферменту. Залишок між кількістю етилового спирту, яку людина випила, і тим, що організм може розщепити, негативно впливає на ефірне тіло людини.
Ефірне тіло людини насичується негативною для нього енергією, що спричинює порушення балансу фундаменту сутності. І як наслідок, різко зменшується щільність захисного псі-поля людини. Дуже часто вранці після прийому алкоголю людина почувається розбитою, сильно втомленою, у неї крутиться голова, мучить нудота, виникають блювотні позиви.

Блювота, до речі, – ще одна захисна реакція організму; коли печінка не в змозі більше розщеплювати етиловий спирт, мозок стимулює спазми шлунка і кишечника, щоб викинути з себе те, що в ньому залишилося (завдяки цьому частина алкоголю виходить з організму).
Психологічно в такому стані зранку людина згадує, що після того, як випила алкоголь, почувалася дуже добре. І природною реакцією є те, що вона вживає чергову дозу спиртного... Усе повторюється знову. І якщо це триває активно і чимало часу (для різних людей — різні за тривалістю періоди), людина доводить себе до гострого алкогольного сп'яніння.

Тоді захисна оболонка людини дедалі слабшає, довкола неї збираються астральні вампіри, передчуваючи чудовий бенкет... Організм алкоголіка швидко руйнується і старіє. І коли внаслідок тривалого вживання алкоголю організм уже зовсім не в змозі розщеплювати етиловий спирт, його концентрація в нейронах мозку зростає і сягає критичної, за якої нейрони починають гинути.
У такій ситуації сутність людини йде на крайню міру — відкриває структури нейронів фізичного мозку, водночас потоки матерії з вищих ментальних планів пронизують усі тіла людини й розщеплюють етиловий спирт. Але, оскільки нейрони цього мозку еволюційно до такого не готові, починають руйнуватися й структури, які вже є в них, — зачатки ментальних і астральних тіл.

Це — крайня міра, від наслідку якої організм і сутність ще в стані оговтатися, але це можливо раз, максимум двічі, не більше. Якщо ж це відбуватиметься частіше, почнуть дуже швидко руйнуватися основи ментального, а потім і цілковито руйнуватиметься астральне тіло сутності. Саме тому мозок алкоголіка після смерті виглядає як у новонародженого, а інколи навіть як у зародка — практично повністю гладким, усі звивини «розгладжуються»... Такий мозок проходить фазу зворотної еволюції.Цікаво, що в момент такого «розкриття» мозок людини здатний приймати інформацію з інших планів планети: людина бачить «бісів» (ще кажуть — допився до бісиків) та всіляких інших, малоприємних істот. Просто в такому стані мозок людини бачить астральних тварин, які справді за зовнішнім виглядом неприємні, а часто ще огидніші, ніж самі біси... Джерело

 

Перепрошую за може занадто різкий тон мого допису, просто наболіло...

---------- Додано в 12:50 ---------- Попередній допис був написаний в 11:01 ----------

Що таке "помірковане вживання алкоголю"?
Скажімо, я вип"ю келішок горівки, то я не згрішив, бо я не втратив самовладання і контроль над собою.
А мій сусід, котрий також випив келішок горівки втратив самовладання і контроль над собою, тобто згідно вашої теорії він уже згрішив?
Але я сумніваюся, що тільки мій сусід втратив самовладання і контроль над собою. Все таки ж наші фізичні організми по суті своїй ніби однакові, однакова печінка, нирки, нервова система...

 

Логічно ніби так. А насправді - генетика. Тобто, якщо людина "любить" алкоголь, то йде запис у ДНК. Наступні покоління цієї людини будуть мати потяг до алкоголю. Тому, якщо ми хочемо зберегти свій рід, то мусимо свідомо відмовитися від алкоголю.

Це також має відношення і до душі, яка є копією нашого фізичного тіла на інших рівнях реальності.

 

Класна пісня! Якраз до теми
Мої діти уже до дірок заслухали пісні цього хлопця з Волині
http://www.youtube.com/watch?v=CwM-sqgQ1GI

 

Як на мене, оце велике і страшне, що ви перерахували починається з цього маленького і невинного, на перший погляд:

 

Наприклад, переїдання. Краще взагалі не починати їсти, ато....

 

п.Мих напевне вар"ята грає? Перепрошую на слові...
Прирівнюєте алкоголь- наркотичну речовину, до фізичної потреби в їжі людини...

 

Власне, що не про надміру йдеться, а про порівняння не порівнюваних речей- наркотика і їжі...

Давайте візьмемо героїн, скажімо.
Також будете казати, що надмір у вживанні героїну все одно що надмір у вживанні їжі?
Звичайно, що так не скажете. Героїн, як і алкоголь є наркотичними речовинами, котрі діють безпосередньо на психіку людини... Тому смішно просто прирівнювати будь-який наркотик до їжі...

 

Звичайно, що про різні речі, алкоголь і їжа- це різні речі...

Чому ж не однакові? Однакові! Однаково руйнують людину що наркотики, що алкоголь! Просто одні швидше інші чуть повільніше- ось і вся різниця...

 

Левко, та прошу дуже інший варіант. Кефір містить алкоголь. Не пити?

У кефірі, завдяки спиртовому бродінню молока за участю кефірних грибків, міститься алкоголь. Частка етилового спирту в цьому напої невелика – близько 1%. Але й така кількість алкоголю є небезпечною для здоров’я, особливо дитячого. Дітям до року кефір протипоказаний, та й дорослим краще бути акуратним з цим напоєм, адже стакан кефіру містить фактично 4 мл горілки. При постійному вживанні кефіру, організм звикає до алкоголю і так власне й розвивається алкоголізм.

А квас?

Левко, а ви не читали, що Ісус вживав вино(а значить алкоголь)?
Не читали? Тоді ось, читайте, звідси робимо такий висновок:

Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця.

А про Кану Галилейську, де Ісус перетворив воду на вино я не говоритиму, бо вже казав.

Ще раз, Святе Письмо категорично не забороняє християнам уживати пиво, вино та інші алкогольні напитки. Сам алкоголь не містить гріха. Від чого ж християнинові слід цілковито утримуватися, то це від сп’яніння або алкогольної залежності (Ефесян 5:18; 1 Коринтян 6:12). Це біблійні принципи, хоча дуже складно доводити, що вживання християнином алкоголю у будь-якій кількості приємне Богові

 

Чтоб было интереснее давайте покажем их все:

 

До чого тут кефір? Я ще не бачив людини, котра би спилася від кефіру?
Ми уже не під Законом, щоб визначати що можна вживати, а що ні. Написано, що для чистого все чисте. І ще написано, що все нам можна, але не все йде на користь.

Знаєте якісь речовини, котрі містять гріх?
Мені здається ви тут змішали фізичне з духовним.

От власне, про що я і кажу!
А як можна утриматися від сп"яніння, не утримуючись від того, що веде до до цього сп"яніння?

 

Не зловживати!

як до чого? Там є алкоголь. Від кефіру не спянієш, але ви кажете , що найменша присутність алкоголю може привчити до його вживання, нє?

---------- Додано в 19:33 ---------- Попередній допис був написаний в 19:31 ----------

Якось порушення 10 заповідей у вас перейшло на другий план, нє?