Спільний вірш..

Співає, як соловей, серце пісні,
Задихаючись від твого кохання,
І так летять довго сірі дні,
І знемагаю я від такого чекання...

 

Картоплю смажу - скоро мила
Від внука верниться і ми
Вечерять сядемо удвох
І сотку буду я просити,
Щоб бульбочка смачніша була...

Я поет. Зовусь Незнайка.
От меня вам балалайка...

 

Приношу свої вибачення, якшо шось не те! Бо дуже швидко всі писали, і в мене теж були стовпчики невтему, і їх приходилось видаляти(

 

Яка весна? Які сонети?
Тут час писати нам памфлети
Про те, що робиться у світі...
Й що зостанеться після Віті...

 

Ось так дівчаток романтичних
Рівнянин взяв і приземлив...
Що вдієш - тем багато "вічних"
Охопить "творчий колектив".

Хто про любов, хто про природу,
Хто Вітю всує тут згадав...
Поетам - честь! Вірші - народу!
Овва! І я щось "наваяв"!

 

Отак про Вітю "на ніч глядя"
Щоб знов кошмари снились нам?
Тут римувалось б одне слово...
Але я в баню ще не хочу

 

Куди ж без політики...


Політики... Фанатики...
Чекайте, вовчі братики!
Наїлися ми патоки,
Дай, дух переведем.

І потім вас, політиків,
Посадимо у клітки ми -
ТакОю буде критика -
Жоднісіньких поем!

Ви зараз так стараєтесь,
Зубами рвете, лаєтесь...
Ви просто нариваєтесь,
Аж чешеться кулак!

Забулися, напевне, ви,
Які були непевні ви,
І як ховались в темряву,
Коли гриміло "ТАК"!?

Ви зараз імітуєте,
Своїх "борців" купуєте,
І сильно щоки дуєте -
Аж марші грає зад.

А ми не поспішаємо.
Ми поспостерігаємо.
А потім, наші каїни -
Попросимо вас в сад.

А у саду тім вишенька.
Гілляк-то скільки, лишенько!
Комусь їх і припишемо.
Як пощастить - не раз.

І гілочкою хльоснемо
Ми дядечка дорослого,
І скажем - ми вас просимо,
Ну не грабуйте нас!

Домовились?
-------------------------------

Ой, щось я надто розбігся ...

 

надворі темно
ніч бо
комахи кружляють
під ліхтарями, наче
кінця не буде,
о нє - світло кидають
ранні промені, світанок плаче
що з ними прибуде?
що за хитрими хмарами?
всати, наступна сигарета
тхне гіркими випарами
сліз, дум, вони вьються як спагеті
це вже третя
навіщо? ще скільки цими марами
жити, текти, жувати,
цими течіями
не випливати, захлинатись
не тре' було весла кидати
не пускай нізащо кермо...
крутишся між берегами, грянями
і настрої істерично нетерпялчі
а зараз просто морозно
свіжість ниряє десь глибоко
де серце ще гаряче
так близько щоб здатись
бо віру трудно вдержати
але все це розтане, за димом
повіється, чорне пір'я
за балконом
будні тануть, світає...
мрії, віра, слабкість, жага, сила,
міць і не знаю (ВОУПШЕ), нашо все це писати
ФІН.

 

Якшо пишеться, значить так треба!
Значить, є кому слухати всі ці вірші!
Так само, як сонце для неба,
Вони є медом для чиєїсь душі

 

Прийшла
на запах
от чанах,
а тут -
веселий тарабах!
Політика
і **про любов**...

Хай буде наш ЛФ
ЗДОРОВ!

 

Здоров"я всім потрібне дуже,
бо нам без нього світ немилий,
тому чай з медом пийте,друзі,
і думайте лиш позитивно

 

Давайте ж будем чхати,
Бо як приємно чуть
"Захворів? Сто грам* [меду] дати ?"
Чи хоч "Здоровий будь"!

*МОЗ попереджає!

 

на всі злигодні й незгоди
на зубах цукрова вата
сміх при будь-якій погоді

і не важно хто ти й з ким
може тобі не хватає рим
це теж неважливо
зведи погляд вгору, посміхнись сміливо
годі, старий, не мороч голову
радість свою розділи порівну
з близькими, додай більше солі
кепкуючи над настроями долі
пожбур нудьгу свою і не помітиш
навколо все вбереться в інший колір
розлабся, линь, не думай про фініш
бігти ще далеко, ого, не видно краю
битого шляху того, йоу ага
а ти думав весна, ти думав літо
час невпинно тече крізь сито
наших життів, та ти не один
згадай про своїх братів,
згадай - ти свого батька син,
і я пишаюсь тим,
що попри ту висоту
тих стромих сходів
ти напряму, ти підіймався
нарешті поняв
ти вже не раз куплявся
нічого випадкового
все відбивається на нас
і в Небесах класифікується
не обертайсь назад
хоч пломінь п'яти чеше,
душа від страху мається
Святий не бреше
що ті незгоди? бар'єр близький до краху
чим не лякали б, великі очі в страха
тож посміхнись, дорогий друже
ця посмішка тобі пасує дуже
повір в Бога, повір щосили
поглянь пейзажі навкруг такі милі
ще буде, повір це не останній сет
тож покажімо яку ПОТУГУ КРИЄ В СОБІ BLEND-A-MED, YO!

---------- Додано в 03:09 ---------- Попередній допис був написаний в 03:01 ----------

а шо, треба в тему обов'язково?

 

На зубах цукрова вата!?
Це дантист, напевно, радить!
Головне - пораду дати!
(Йому гроші - не завадять)...

* * *

Аллерголог дасть пораду:
Нюхать радо свіжі квіти!
Бо і в нього - скажем правду -
Також їсти хочуть діти!

* * *

Травматолог дасть вам припис:
Йдіть чимдуж у гори! Пішки!
Бо у нього п"ята жінка
Голодує!!! (Десь на ліжку)...

* * *

Молодь - всі негайно - на паркур!
Це нейрохірург рекомендує!
Стукнеться хтось черепом об мур -
Лікар це "недорого" лікує!

* * *

Лазер вам припише окуліст,
Щоби повилА... підпрАвить очі!
Має він до цього добрий хист!
(Бо також він дуже їсти хоче)!

* * *

"Їжте сало, як один!" -
Хірург скаже - "Йому шана"!
(Каменюки з пуза він -
Дуже "дешево" дістане).

 

тема ж називається "Спільний вірш", тобто всі пишуть один вірш!

 

Психіатру треба
**дати**,
він уміє
весь стрес зняти.
Зніме тек,що *зомбі-2*
стане хвора голова.

Від усіх хворіб готівка?!-
Дзуськи,
є в нас ФОРУМІВКА!!!

 

А мене заносить... Написав десяток слів... А потім ррраз - п"ять хвилин - і ще двісті... Зупинитися неможливо...

 

Ну...в "занос" іти не треба...
Тут в віршах у нас потреба
Так що "клава" тобі в руки
Виливай поета муки....

 

В мене муки-ото муки!!!
Ніч-не сплю, удень-так само!!!
Опускаються вже руки...
ХТО ПРИДУМАВ ТОЙ ЕКЗАМЕН!!!:ireful:

Най би їм повилазило!
Молода ще-хочу жити!:girl_spruce_up:
Та немаю більше сили...
Ой порадьте що ж робити!!!:girl_tender:

З моста вводу раз хотіла..
Але шкода...Бо 5 років
Тої муки віддерпіла!
Може витерплю...Ще поки

В голові сі шось лишило...
Най би того ми хватило!
Буде шкода-так сі вчила
А в востанку пролетіла...

 

Уявіть муки тих
хто вчать науки.
Опускаються в них руки
коли бачать дивнії словосполуки
котрі мов отруйнії гадюки
віддерпіло кусають їхній слух.