Социологи составили портрет современного среднестатистического украинца

Вполне сносно жить можно никуда и не уезжая. Мы же не об этом.
Люди чего хотят - гражданских свобод, независимых судов, социальных гарантий. Т.е., взаимно честных взаимоотношений с государством. Когда не только государство может с тебя что-то потребовать, но и ты с него.
Есть это у вас? Да нету, так же как и у нас.
У меня растет сын. Чему мне его учить? Что брать взятки и воровать нехорошо, что надо быть честным человеком и всего добьешься? А он подрастет, оглянется вокруг и задаст мне вопрос - "Папа, зачем ты меня обманывал? Вор - герой Украины, злодей живет во дворце, а у честного человека, доцента дяди Васи дочку насмерть переехал пьяный взяточник на "лексусе", которому вместо суда дали орден."
И что я ему отвечу?

 

и не кредитные...

 

Дык какие это богатые. Это так, нормально живущие.
Да и много ли даже таких?

 

Да не лично Вы.

http://korrespondent.net/votes/p2

 

предложено оценить по 5-и бальной, а кОла нету
по-моему и 2 - много

 

Яка непрофесійність! Ось тут Кертіс, сам того не розуміючи, показав одну із негативних рис теперішнього українця. Цей українець прислухається тільки до оцінок "з-за бугра", по Шевченку - під німецьку дудку "моголи ми, моголи". Я десь рік назад давав більш розгорнуту характеристику теперішнього українського постсовкового жлоба. Але Кертіс капризно відреагував "многа букаф". А там я не плутав культуру з ментальністю, яка може змінитися лиш за багато столітть, а не по волі якогось Ющенка.
Тому повторюю свій аналіз, зрівнюйте:
[FONT=&quot]ЖЛОБ.
[/FONT]

Спойлер

[FONT=&quot]Є такий вираз - "Із грязі та в князі". Цим сам народ показав майже неможливість швидкої культурної трансформації людини з низів. Життя показало нам лиш унікальні винятки, коли генна жадоба до знань та благодійне навколишнє середовище прискорювало цей процес. Але прикладів типу Т.Шевченка чи М.Щепкіна історія нам надала мало. Тому, щоб з раба перетворитися в цивілізовану людину зазвичай потрібно пройти проміжкові етапи. На них можна застрягти протягом багатьох поколінь (і ніякі бірки типу "коренной киевлянин" не прикриють цього), а можна (при наявності хорошого оточення і впертості в досягненні мети) пройти цей шлях прискорено. І ніякі нинішні дипломи не прикриють цього статусу, бо вихованням в ВУЗах нікому займатися. Тому серед робітників можна зустріти більш цивілізованих людей ніж власники дипломів. Все залежить від самого пацієнта – ким він хоче бути. Яскравий приклад цього нам надала англійська література в образі продавщиці квітів, яку талановиті й наполегливі вчителі досить швидко вивели в леді. Але проблема в тому, де найти такого сумлінного учня, а ще більше - таких вчителів. [/FONT]
[FONT=&quot]Отже йдеться про черговий щабель виходу з рабства. Цей соціально-культурний прототип мало чим по суті відрізняється від свого аналога ХІХ століття. На відміну від раба він вже пробує сам побудувати своє життя. Але, маючи мізерний світогляд, він по мавп'ячому просто старається лиш копіювати більш "просунутих". Своє невігластво наш герой пробує прикрити прибамбасами типу вживання малознайомого йому іноземного суржика, на яке він проміняв рідну мову. Він вже відгороджується від свого рабського прошлого з батьками чи дідами та їх культурою, соромиться цього. Хоча при цьому у першого покоління жлобів часто виникає туга за рабським дитинством з вишневим садочком. Не маючи достатнього розуму, він не може знати суть шляхетного способу життя та оцінити його ефективність, тому замінює його хитрістю, підлістю та іншими рисами своєї моралі. Звідси в нього весь час напоготові гострі і енергійні лікті. [/FONT]
[FONT=&quot]Якщо в раба життєве кредо "вижити", то в цього нашого "героя" інше завдання на життя - пробитися любим шляхом хоч трошки "наверх" (подивіться склад наших "керівників"). Хоч він і любить напитися на Великдень чи Різдво, але в нього відсутнє навіть уявлення про християнську мораль. Жлоб любить показуху в вигляді нового жупана, подачки на церкву чи щеголяння в "мерседесі". Дітей своїх він хоче "вивести в люди", маючи для прикладу досвід сусідського міщанина. При цьому він все ж приділяє їм менше уваги ніж собачці, яку він замав, щоб "було як і у людей". Ремесло його відносно обмежене: десь щось вкрасти; купити дешевше – дорож-че продати; якщо і виробляти продукцію, то по злодійськи фальсифіковану. Він не погребує і вбивством для потреб свого "его", а також марить грошовитою посадою з тим, щоб його боялись і "поважали". Ради грошей він готовий принижуватися, поміняти свою релігійну віру чи, навіть, знову повернутися до вживання рідної мови, хоча йому і далі "удобно думать на суржике". [/FONT]
[FONT=&quot]Любиме його культурне середовище - це так звана "поп"(жлобська) культура, хоча "для понта" через силу він може відвідати музей чи театр. А ще він обожнює показушні "тусовки" подібних собі. Рабів і шляхетних людей він називає "лохами" за їх невміння жити по його правилах. Цей сурогатний індивідуум, не створивши нічого корисного за своє життя, користуючись збудованим німцем "мерседесом" чи американцем Інтернетом, вже причисляє і себе до цивілізованих людей, але в силу свого обмеженого інтелекту не може оцінити свою справжню нішу в сучасному світовому суспільстві. Це все тому, що в школі його намагалися вчити, а не він сам вчився (мається на увазі пасивний і активний спосіб сприйняття інформації) , а оцінювали його знання через витвір його культури - шпаргалку. Хоча він може вже вникнути в якийсь підрозділ знань людства, але обширність інтелекту його не цікавить. Тому, щось знаючи з якогось правового кодексу, яким його напихнули в університеті, він абсолютно не цікавиться роллю професійної етики в суспільстві. Тому основне його чтиво – детективи та останні історії з життя подібної йому Пугачової. До Шекспіра чи історії Давнього Риму у нього "руки не доходять", хоча він уже може мати "для показухи" на полиці подібні видання. Далі "дванадцяти страв на різдвяному столі" вивчення основ християнства у цього "віруючого" справа не пішла. Тому, видаючи себе за православного, він хреститься, вибігаючи на футбольне поле, як його бабушка вчила (справа – наліво), але потім по мавпячому (так модно) цілує по-католицьки собі руку. Він, як і його давній попередник (плебей) з Риму, взяв для життя тільки дві складові - хліба та розваг, не цікавлячись багажем, залишеним давніми греками чи італійським Відродженням. Не знаючи своєї вітчизняної історії та культури частина з них живе під скопійованою назвою "новый русский", не розуміючи свого справжнього імення –УКРАЇНСЬКИЙ ЖЛОБ. Ще його можна назвати старим грецьким словом "ідіот", що 2500 років назад означало - "той, хто живе не для суспільства, а виключно навколо себе і для себе". Ось такий наймасовіший в Україні герой і створив далі описувану сурогатну державу під свої "понятия", бо йому так "удобнее жить". [/FONT]
[FONT=&quot]Єдиний шлях оцивілізувати цього культурного недоросля - це через його любиме мавпування привити йому моду "бути шляхетним" і вдовбачити в його голову, що крім моди шляхетність ще й може бути ВИГІДНА, як йому особисто так і суспільству. [/FONT]

 

о... повылазило. Как ты уже достал со своей книжкой. Одно радует, её никто и никогда не читает.

 

Социологи (украинские) вторая древняя профессия)))

 

[OFFTOP]Можно на ТЫ[/OFFTOP]

 

Ще одна риса теперішнього жлоба - завидки. Тут вже в Кертіса переважили українські гени, бо євреї це звикли приховувати.
Кертісе, відносно зацікавленості до моєї книжки поцікався в київських бібліотеках.

То я ж на відміну від де-кого й не "залазив".

 

Но здесь же не изба-читальня.
Ваши с Грандом простыни действительно мало кто читает.

 

Одесько-кертівські цікавіші?
Дякую за оформлення зсилки в дописі.

 

Не знаю, не читал.
[OFFTOP]А текст спрятал для экономии места. И вам рекомендую делать то же самое.[/OFFTOP]

 

[OFFTOP]Соромно, але до цих пір не знаю технології. Постараюся навчитися. Ще час до ... є[/OFFTOP]

 

так пусть она там и лежит-пылится. Жлобство это когда автор тычет всюду свой позорный труд. Признания захотелось?)
-Читайте!
-Не хотите?!
-От жлобы!

)))))))))))))))))))

 

Ничего. В лучшем случае скажете: "Мы, сынок, не смогли построить нормальное гражданское общество. Хотели, но не знали как и не смогли. Может у твоего поколения это получиться..."

 

Пока я еще надеюсь, что таки построим.

 

но не провели вовремя люстрацию.не прижали пятую колонну к ногтю ,не заткнули русский язьік за пояс.дегенератьі избрали януковощей і ми маємо те що маємо(с)

 

Туфта всё это, извините.