Сьогодні вночі побувала в середньовіччі. Прийшла до простої ремісничої хатини і попросилася наймитувати. Кажу: "Залиште мене, я можу Вам готувати, прибирати, шити, допомагати". Господар погодився. І так мені стало спокійно, що я влаштована і тепер маю що робити, і що у мене є пан (а у нього двоє синів молодих)...Забракло якось, певно, патріархату...
А менi знов вiйна чи щось на подобi того снилася(може кiнець свiту),все рушиться,метушня,бiля нашого будинку лiтак чи то вертолiт....
А мені снилось, що Ліля Романова домовилась з священником з Канади, що він мене прийде до себе в гості. І от мене скинули з літака в Канадські гори. А вони такі гарні були!! Але в мене не було часу на них дивитись, треба було шукати того священника. І ходила я по Канаді, як по Львову - будинки такі самі, назви вулиць укр. мовою і багато людей українською говорили. І знайшла я вулицю Тарнавського, але ніяк не могла знайти будинок і квартиру. Зустріла по дорозі якихось хлопців-сновбордистів і вони мене забрали на гору кататись! :radist: Там було так красиво, ну так красиво, а я тільки жаліла, що в мене не було фотоапарату з собою!
А мені приснилося, що мені не нарахували зарплату....зранку дзвоню на роботу, щоб дізнатися коли можна підїхати забрати гроші, на що мені відповіли, що у звязку з кризою зарплата затримується на невизначений термін(((((((((Віщий сон....
Ну і виспалась я сьогодні. Навіть не пригадую коли востаннє спала до такої години. А що вже понаснивалось так це просто ... Спочатку мені приснилось, що я живу у якомусь готелі і виходжу в коридор, а там ведмідь. Великий бурий ведмідь. Люди налякані, а втекти нема куди і я вирішила піти на відчайдушний крок - сама кинулась на того мішку, схопила його ззаду за шию і намагалась його звалити з ніг. Відчула на собі його довжелезні кігті, якими він мене дряпав. Паралельно я намагалась вмовити дівчину-адміністратора, щоб принесла рушницю, нарешті вона зрозуміла, що я від неї хочу і принесла рушницю, я сказала як її заряджати, а от далі не пам"ятаю. Типу хепі-енд, але як саме не пригадую. Продовження моїх пригод писати не буду, бо допис вийде на кілька сторінок, скажу тільки, що знову гуляла містом і проходила мимо будівель та пам"яток архітектури, яких у Львові зовсім немає. У мене часом бувають такі сни, коли Львів більше нагадує Мадрид або Лісабон. Мабуть це означає, що пора би вже побувати у тих широтах, нє?
Незнаю щодо минулого, але у майбутньому то принаймні на екскурсію б поїхати хотілось!!! Пи. Си. Шукаю спонсорів
а мені приснилося, що я зустрічаюся зі своїм першим хлопцем... і ми гуляєм парами.. багато нас парочок.. навіть в церкву заходили а потім мені приходить в голову що колишнього треба обіймати і цілувати і я починаю розуміти, що ми зовсім чужі... він проводить мене додому, а я кажу папа і що мені треба все обдумати... а дома мене чекав коханий з ревнивими, але водночас врівноваженими допитами що і як... я йому розповідаю про все і кажу що мені треба подумати... розумію що мені потрібен тільки коханий і здається йому про те казала... не памятаю бо потім сон почав переходити в переживання щодо деяких моїх планів у реальному житті
е ні, ще рано... але до чого той сон сама не уявляю...??! напевно через те, що мені здається, що коханому здається, що я хочу той заміж але я ще ні-ні Пи.си. "заміж виходиш?" а не "заміж виходите?"
Поки не забула..Снилася Зорянка, вагітна.До неї прийшла на роботу мама і ніхто її не може знайти.А працювала вона як я зрозуміла чи то на якомусь складі , чи щось пов"язано з вантажними потягами.Була зима..сніг.Добре запам"ятались сервоні ягоди горобини під снігом.Потім Зорянку все ж погукали і вона прийшла.На ній була хутряна жилетка, лице було якесь темне...Просила вибачення у своєї мами і сказала, щоб вже визивали швидку, бо починаються пологи.Дивний сон...
А мені наснилася Коза-Дереза. Наче я до неї випадково у гості втрапила: сиділи разом за столом, щось випивали.
- отакий сон мені наснився все почалось доволі банально: Сімферополь, Карпати, я, чоловік і мама гріємось на пісочку. Скупались, позасмагали, вертаємось у номер. По дорозі на нас нападає стадо комарів Мама з чоловік вирішують летіти до Львова. Білети куплені. Мама відправилась в аеропорт, а ми вирішили піти попрощатись з морем. Попрощались, йдемо пакувати речі. Тут я бачу, що ми забули кариматку, вирішую вернутись за нею на пляж. Коли втрапляю в номер - нікого вже нема. Зв.язку теж. Лише в голові з.являються образи мами і чоловіка, які постійно мені нагадують, що я спізнюсь і ми втратимо 100 грн Потім несподівано з.являється мій товариш. Ми розуміємо, що часу до відльоту залишається надто мало, і ми повинні зробити це. Ми піднімаємось на львівську ратушу. (Суть вдалого виходу з ситуації - залізти якомога вище по сходам ратуші, забратись якомога глибше і якомога швидше знайти вихід, який мало хто знаходить). Тут я згадаю, що мої однокласниці вже колись лазили тою ратушею, і пам.ятаю вони казали: коли зустрінеш тих жінок - не шкодуй заплатити їм грошей, бо потім сама пошкодуєш. Ми з другом причалапили. Добрались до середини шляху. Стоїмо на білій лінії. Тут до нас наближаються три тітьоньки, починають з нами говорити, пояснювати, і так чисто випадково пропонують випити нам зілля, яке б зробило нас могутніми, нечутливими і дозволило б відповісти на їхні питання. Тепер з.являються духи моїх знайомих, які розказують, що після того зілля може відпасти голова, ти можеш кинутись з гвинтових сходів і взагалі... Ми п.ємо те зілля. До мене шось говорять, питають чи я їх чую. А всередині мене коїться шось страшне. Дивлюсь на товариша - він взагалі наче оскаженів. До нас підходить одна з кубіт, щось питає - мій товариш хапає її за плечі і скидує до низу, вона забивається. Ті дві, що зостались, задоволено хіхікають. І кажуть: а тепер йдіть. Я згадую, що їм тре заплатити. Питаю: скільки. А вони: раніше треба було думати. Ми долаємо білу лінію.І кидаємось шукати вихід довгими коридорами з салатовими стінами. Врешті, я дивлюсь на годинник, розумію, що й так спізнилась, беру свого товариша за руку, і викидуюсь разом з ним у вікно
В моїх снах Іспанка і Левандівка вже постійні гості Сниться, що Левандівка зробив нам з Іспанкою подарунок - стрибок з парашутом. Але парашутів було тільки 2. Тому першого разу стрибав Левандівка з Іспанкою. Вони так класно літали! Тільки чомусь без парашутів. Хоча я пам'ятаю, як інструктор пакував парашут в рюкзак. Але чомусь вони літали без.. І приземлились поміж будинків. А мені було дивно так то вони так розрахували - це ж можна було не попасти і наробити біди.. І от виглядає ніби я їду в маршрутці, але то насправді я в літаку піднімаюсь на висоту, щоб стрибати. Але виявляю, що інструктори планують щось лихе. Намагаюсь інших людей відмовити від стрибка, але вони мене не слухають. Я виходжу з літака і плавно опускаюсь на землю. А за мною гоняться інструктори, бо зрозуміли, що я знаю їхній план, а свідків їм не потрібно.. І от втікаю від них і одночасно шукаю Левандівку з Іспанкою в якомусь натовпі.. Забігла в якусь кав'ярню, щоб сховатись від переслідувачів.. Далі не пам'ятаю..
Та певнеЯ нарешті зрозуміла,чого я останім часом жодного свого сну пригадати не можу - бо я десь нагло шляюся по чужих снах Йой..то от чому в мене зранку голова крутилася - а то вночі з Левандівкою наскакалася з парашутом Цікаво,де ше мене носить? До речі,може то віщий сон?
Вагітна - це вже добре! А я то думаю, чому я не можу ніяк заснути? А я тим часом в чужих снах гуляю....
