У Харкові, в центрі в старих будинках заборонили виходити на балкони, бо тримаються всі на чесному слові
Географію можна продовжитиУ Кіровограді ні вийти ні пройти під балконом не можна.Не всі. але достатньо..
Регулярно, я б сказала.. Мені теж сьогодні Львів снився.. Було літо, центр, люди у вишиванках.. І я у вишиванці, а на ногах в'язані шерстяні шкарпетки (моя баба такі в'яже). І от ходжу в них, без взуття.. але не по бруківці, а по траві. І церкви в центрі не такі, як є в дійсності, а такі величезні собори, старі-престарі. На площі Ринок зміни - багато нових пам'ятників, меморіальних таблиць. Але все з натяком на жахіття - якісь тортури, згадки про жертви, хрести, кров.. В одному місці два коли, на яких насаджені 2 чоловіків, і хтось мені каже, що це місто так захотіло їх покарати.. І хтось мене питає чому я незадоволена, а я кажу, що колись Львів був такий добрий, а зараз - одне жахіття. А люди кажуть, що це нормально, вже давно так.. І йду по руїнах, хочу звідти вибратись.. Перекопані дороги, бруківка, бараки.. Заходжу в одне приміщення, яке знаходиться наполовину під землею, наполовину над. І мене закривають у в'язниці. А я хочу вибратись.. А мені кажуть інші в'язні - нереально. А я вперто хочу їм довести, що це можливо і шукаю вихід. Знайшла в гратах брак одної арматури і пробую між них пролізти. Вилажу на вулицю і втікаю. Мене ловлять і знову в те приміщення. Але там вже нікого нема. І є якийсь лікар, який хоче мене врятувати, і щоб я була його дівчиною.. Ховає мене кудись, а тут з'являються якісь варвави.. Такі брудні, в лахмітті. Але вони мене не рухають, зовсім навіть не помічають, обходять, ніби мене там і нема. Я задумуюсь і починаю розуміти, що я - привид..
Здається пригоди роботів на Марсі Про експедицію.. Але точно не пам'ятаю чи то було вчора.. О, то ж ми недавно дивились 4 серії Чужих..
Мені сняться іспити і завжди перед екзаменом дивлюся вікторину-лохотрон на числа. Яку цифру я побачу перед сном на ТБ, такий у мене буде білет. А також чогось космос, що я лечу серед планет - це сон-казка.
На мою думку,сни - це голос підсвідомості... Існує думка,що свідомість - це оті задіяні 4-5% мозку... Все решта...таємниця..підсвідомість... А вона теж щось собі думає...
Одна людина, котру я дуже поважаю. одного разу сказала, що Підсвідомість ніколи не спить. Вона працює 24 години на добу. І найголовніше те, що вона всі думки та фантазії сприймає як реальність. От звідси і сни такі, і думки інколи не дуже приємні. Отже, вибирайте тих, з ким спілкуєтесь, те, що читаєте, те, що дивитесь, і те, що слухаєте. І пообережніше з думками))
Чомусь весь час у сні випливала дата -18 вересня....Цікаво, що то має бути? Треба запам"ятати ...може щось важливе
Бачу чорного кота ля нього добермани та ротвелери " ратую" цього кота й знаходжу (у нашийнику ) лicтек паперови де писано що той кот є власностю професора Фокера. Шукам того професора , питаю зустрiчних чоловiкiв: - Чи пан часем не Фокер? - Як пан не розуме цього що Фокер є розумнийщи вiд менi... Відповідають.
Снилось, що я на пляжі.. І там була Маруся-мама з дітьми. І сниться, що озеро - не з водою, а з болотом (може грязі?), але по ньому плавають, хоч воно і не глибоке.. На піску стоїть таке крісло дитяче, як для машин, а в ньому маленька дівчинка - Марусина дочка. Такого віку, що ще не говорить, але вже і не немовля. Біля неї ще дві сестрички бавляться. Все було спокійно, аж тут ці сестрички беруть те кріселко і на озеро пускають, ще й самі сідають в нього, ніби в човник, і гребуть до другого берегу. Ніхто нічого не робить, в людей просто шок, а я зриваюсь і біжу до другого берегу, де вони якраз допливають. Старші сестрички самі вистрибнули, а маленьку я витягла, а кріселко втопилось. І ми всі в такому болоті, а воно ще таке зимне-зимне! Прокинулась від того, що запхала голу ногу між ліжко і голу стіну, а вона там застягла і змерзла
