СМЕРТЬ i похорон

Відповідь: СМЕРТЬ i похорон

Миху, та як баба вмре, то внуки певно, що в землю закопають. Не будуть ж вони з дідом щодня говорити.
А що, як в стінку замуровують? Вона ж не в землі...

 

Відповідь: СМЕРТЬ i похорон

Замуровувати у стінку... не знаю. Думаю, що то не правильно. Чому? Тому що комуністів-безбожників у стінку замуровували. Центром Москви - це просто цвинтар у стінах.

Додано через 2 хвилини

У Біблії просто про це не сказано, але з цього ми не можемо казати, що це так, чи ні. Просто не сказано. Про Марію в Біблії сказано не так вже й багато. Думаю, що є інші джерела...

 

Відповідь: СМЕРТЬ i похорон

Миху, тут в Америці всі кремовані в стінці. Не думаю, що вони з Москвою радилися.

А я думаю, що раз не сказано, то нема нам чого додумувати і видавати за бажане. Якби нам того не хотілося. Ви добре знаєте, як написано про тих, хто щось відніме, чи додасть до Слова Божого? То немаловажний факт, якщо на то пішло. Було би так насправді, то би було ОБОВ"ЯЗКОВО написано.

 

Відповідь: СМЕРТЬ i похорон

:D :D :D

 

Відповідь: СМЕРТЬ i похорон

Кремування необіхдна річ. По-перше дотримання елементарної санітарії, по-друге - економія площі.
Нас вже 6кк ...
У Львові на деяких цвинтарях вже впритул хоронять...

 

Відповідь: СМЕРТЬ i похорон

Я не думаю, що це є принципове питання, що може вплинути на віру.
По-друге, думаю, цей факт нічого не додає і не віднімає від Божого Слова.
Святий Дух, зійшовши на апостолів і діє сьогодні, хоча в Біблії про це не сказано.
Не вистарчає мені знань, щоб вести полеміку, але я поцікавлюсь чому церква так думає.

Додано через 50 секунд

Друже, а енергетичні затрати Ви врахували?

 

Відповідь: СМЕРТЬ i похорон

=) Я прихожу на цвинтар не милуватися пам'ятником, а пом'янути людину.
І мені цілком вистачить гамериканського варіанта з прахом в невеликій вертикальній плиті у землі.

 

Відповідь: СМЕРТЬ i похорон

Повністю підтримую.А ще ті загорожі...Вчора куртку подер.

 

Відповідь: СМЕРТЬ i похорон

Ви не зрозуміли.... Кремування - то велика затрата енергії....

 

Відповідь: СМЕРТЬ i похорон

Немного порадую СВИДОМЫХ,

Мне тоже в детстве было очень непонятно и доже немного жутко.
Я учился в 35 школе.
Периодически мимо школы шла траурная процессия.
Играла музыка на тему:"ТУ-104 - самый лучший самолёт..."
Выглядывая из окон мы видели лицо выкопоставленного при жизни покойника, которого сопрвождала свита на Лычаковское кладбище.
Практически через ВЕСЬ город открытый кумачевый гроб несли (везли) к месту захоронения.
Кроме Львова ТАКОГО я больше нигде не наблюдал...
Москали, Не?

 

Відповідь: СМЕРТЬ i похорон

328 - 390 грн.

 

Відповідь: СМЕРТЬ i похорон

Життя Богородиці описане в апокрифах. Це релігійні книги, написані в перші століття християнства. Розповідають про деякі події з життя Ісуса Христа і Богородиці, про які не сказано в Євангелії. Церква не вважає апокрифи канонічними книгами, але на основі багатьох апокрифічних книг творилася церковна традиція.

 

Відповідь: СМЕРТЬ i похорон

Доречі, читав книгу про Ісуса, написану одним священником (О. Мєнь). Він якраз використовував апокрифи... Дуже гарно написано, більше розкрито настрої людей в ті часи... більше зрозуміло все стає...

 

Відповідь: СМЕРТЬ i похорон

Канони - це те,що було вигідно тодішнім правителям Риму.І до реальної історії християнства мають віддалене відношення.ІМХО

 

Відповідь: СМЕРТЬ i похорон

=) Ну навіщо не потемі. Про апокрифи можна окремо відкрити гілку.

 

Відповідь: СМЕРТЬ i похорон

Добре, що є канони... бо якби не було, то мадо що кожен Біблію тлумачить по-різному, ще б кожен з своїми текстами...

 

Відповідь: СМЕРТЬ i похорон

...Але менше,ніж затрати на землю...:ninja:

 

Відповідь: СМЕРТЬ i похорон

Інформація, що лягала в основу житійних зображень Христа й Богородиці, черпалася із Святого Письма, із богословської та апокрифічної літератури. Євангеліє та офіційна церковна література найглибше розкривала образ Христа. Серед всього багатства сюжетних композицій, присвячених Христу, чи не найбільшу увагу привертає цикл, пов’язаний із Його Страстями.
Значно менше, ніж про Христа, Святе Письмо повідомляє про Богородицю. Надзвичайно багата іконографія Діви Марії лиш невеликою мірою завдячує Євангеліям. Але одночасно із Святим Письмом, ще до затвердження у IV столітті новозавітного канону, у широкому обігу побутували апокрифи – книги, які Церква не визнала канонічними. Саме апокрифи доповнювали брак відомостей про життя Богородиці у канонічній літературі та значною мірою впливали на розвиток іконографії Марії. Серед неканонічних текстів – «Протоєвангеліє Якова», «Євангеліє Фоми про дитячі роки Ісуса Христа», «Сказання про Успіння Богородиці» – апостола Іоана Богослова, священномученика Діонісія Ареопаґіта, єпископа Сардинського Мелітона, святителя Епіфанія Кіпрського та багатьох інших.
Українським письменством апокрифи про Діву Марію були засвоєні досить рано. Один із давніших списків «Ходіння Богородиці по муках» відноситься до ХІІ століття. За списком кінця ХІІІ ст. – початку XIV ст. знаємо слов’янський переклад Житія Богородиці, що був складений у ХІ–ХІІ ст. єрусалимським монахом Епіфанієм. У цьому тексті було об’єднано всі древні апокрифи про Діву Марію. Компіляції Епіфанія разом зі «Словами на Різдво Богородиці» святителя Андрея Критського, преподобного Іоана Дамаскина та ще деякими творами, у XVI столітті були включені митрополитом Макарієм у Великі Мінеї. З XVI століття добре відомі в Україні апокрифічні євангелія апостоллів Якова, Фоми та праведного Никодима. У 1520-1521 рр. число релігійних текстів попов¬ни¬лося перекладом преподобного Максима Грека твору Симеона Метафраста «Житіє Богородиці», написаного відомим агіографом ще у Х столітті.
Культ Богородиці був особливо питомим у Східній Церкві. Всі великі Марійські празники почалися на Сході й тому Марійське почитання перейшло у кров і кості всіх вірних Східної Церкви. Марійський культ розвинувся після проголошення на Єфеському соборі 431 року догмату про Богоматеринство Пречистої Діви Марії. Відразу після Єфеського собору постали празники Успіння й Благовіщення, дещо згодом – Різдва Богородиці, Зачаття Анни, Введення до храму, Покрови та інші. Велика роль у плеканні марійного культу належить Акафісту Пресвятої Богородиці, в якому в надзвичайно поетичній формі викладені всі важливіші догми відносно Діви Марії.
Розвиток друкарства, зближення України із Західною Європою призводить у XVII столітті до пишного розвитку літератури про Присноблаженну Діву Марію. Саме у той час друкується багато книг на богородичну тематику. Серед них твір Кирила Транквіліона Ставровецького «Перло многоцінноє» (Ч., 1646), видання Іверського монастиря «Рай мисленний, в нім же разлічния цвіти...» (1658-1659), трактат Іоаникія Галятовського «Небо новоє з новими зорями сотворене, то єсть Преблагословенна Діва Марія з чудесами Своїми» (Л., 1665), твір Димитрія Туптала «Руно Орошене» (Ч., 1683). В другій половині XVII століття українською мовою було перекладено католицькі книги «Зоря Пресвітла» та «Велике Зерцало». Значний вплив на візуально-мистецьке втілення цілого ряду сюжетів, пов’язаних із образом Діви Марії мав Великий акафіст Богородиці – прекрасний зразок церковно-візантійської поезії, слов’янський переклад якого відомий досить рано.


Православна Церква не прийняла вчення про Непорочне зачаття Діви Марії й основу для прославлення Богородиці шукала не у початку Її земного життя, не в Її зачатті, а, навпаки, в Успінні, що сприймалося як друге Воскресіння. Літературною основою сюжету «УСПІННЯ БОГОРОДИЦІ» стали зібрані й викладені у церковній історії Никифора Філарета у XIV столітті апокрифічні тексти перших століть християнства – праці Діонісія Ареопаґіта І століття, Мелітона, єпископа Сардинського ІІ століття та Епіфанія Кіпрського IV століття.

Додано через 19 хвилин

В Угорщині колись був у новозбудованому храмі і спілкувався із архітектором, що проектував будівлю, то він мені детально показав і те, як там вирішують проблему цвинтарів чи браку місця.
У основі храму – у цоколі, - підвальні приміщення і є «кладовищем». Мені особисто такий спосіб дуже навіть сподобався. По всій площі храму розміщено камери – подібно як камери зберігання на вокзалах. Є камери, куди можна розмістити труну, а є маленькі, куди складають лише попіл після кремації.
«Вакантні», тобто порожні камери, закрито плитами без написів, зайняті – мають відповідні написи. У скільки «поверхів» складено камери – не пам’ятаю, десь приблизно 5-6. Перед кожною «камерою» - місце, щоб поставити свічку та квіти.

Таким чином вирішується багато проблем – економія землі, цивілізовано виглядає – нема кічових і монументальних памятників. (Якщо комусь слід памятник ставити, невже неодмінно над тілом???). Вирішується також проблема із мародерами, хуліганами і т.д. – ніхто могили не плюндрує. Нема «занедбаних могил», бо все доглядають церковні служителі. Покійний же ніби присутній на всіх богослуженнях, а родиці – парафіяни, можуть згадувати його при кожному відвіданні храму, а не лише один раз у році.

Я був би радим, якби подібну практику запровадили і в Україні. Говорив також із архітекторами тут, із тими, що проектують храми. Поки-що успіху та розуміння особливого не бачив, однак сподіваюся…



А в Україні хоронять не лише «впритул», але і у кілька «поверхів», при тому, що «нижній» може не мати жодного стосунку до «верхнього». (Бо якщо це родичі і ставлять один памятник – ще якось можна зрозуміти.)

 

Відповідь: СМЕРТЬ i похорон

Я теж сказала чоловiковi щоб кремував мене якщо помру ранiше його. I щоб розвiяв мiй прах над океаном де ми провели наш медовий мiсяць. Вiн вже теж хоче кремацiї. Кремацiя всагалiто в 3-4 рази дешевша нiж похорон.

Додано через 12 хвилин
Для мене найбiльш дивний похорон є коли хоронять незамiжню дiвчину. Одягають у весiльне плаття, фату... роблять фотографiї.... У моєї баби колись померла 16рiчна похресниця. Це було щось жахливе. Тiло мертве певного кольору i вiддiнкiв в весiльному платтi з фатою i з червоними губами. Вона мене потiм переслiдувала у снах!

 

Відповідь: СМЕРТЬ i похорон

Ну Ви як Карл Маркс.