Сльози за Совком.

Та що там і казати - не все було погано, гарного багато було!!! Як от:

У 1984-му охоронцям тепличного комбінату, у зв'язку з підсиленням режиму охорони народного господарства, видали по "мілкашці" ТОЗ, та ще й підсунули їм якихось злих тьоток з позавідомчої охорони. Один охоронець так пишався своїм "ружжом", що одного разу примерз до стволу губою, а то було взимку, мороз з -10. Реготу було, батько розказував.

Або ось - по дворах їздив автобус-кінотеатр, який забезкоштовно показував дітлахам кіни про правила дорожнього руху і протипожежної безпеки. Особливо запам'ятався один раз, коли маневруючи у вузькому дворі, автобус відірвав бампер машині голови кооперативу. На нашій вулиці було свято, я вам доповім!

 

А в нашому класі одна дівчинка завжди робила "офіціозну" стінгазету. Стінгазета "як є" висіла рівно 2 дні, після чого ми з хлопцями на зворотніьому боці малювали "андерграундну".
Репортаж - як пройшла чергова вечірка з питтям портвейну, шаржі, епіграми і незмінно - пару текстів блатних пісень.

В залежності від ситуації перевертали тим чи іншим боком.
Ще у нас була "класна гітара", яку ховали під кафедрою.
Під струни клали ганчірку. Це якщо училка тупне ногою - щоби струни не резонували.

Якось у 8-му класі ми абсолютно всім класом зірвали не урок, а цілий день. Захворіла вчителька російської мови. Посеред перерви розвідка донесла - припреться директриса (історичка) і влаштує протягом двох уроків написання твору на тему "Роман "как закалялась сталь" - приговор буржуазной идеологии".
Завучиха сиділа у вестибюлі. Почуяла дупою 62-го розміру, що "щось буде".

Треба щось робити. За хвилину до дзвінка я симулював падіння на сходах і відключку.
Десь 6 чи 8 хлопців понесли мене до медпункту, де чергувала старенька фельдшериця. Вона почала метушитися, хотіла викликати "швидку", а хлопці кажуть - "в нього мати - лікар, зараз ми її привеземо!"
Четверо поїхали тіпа за моєю мамою, ще четверо - за дідусем з бабусею. Ще в двох однокласників мами були лікарями - кілька людей побігли за тими мамами. Інші стояли під кабінетом, голосно переживаючи і кілька хлопців - на стрьомі, на випадок приїзду справжньої "швидкої".

Ну потім "за вказівкою моєї мами" вдесятьох потягли мене до бабусі (2 квартали), а інші побігли "по аптеках".
Закінчилося походом на фільм "Фанфан-Тюльпан" і питтям портвейну у старому ботанічному саду.
Звичайно, я прогуляв ще три дні і мене мінімум 4-5 однокласників щодня провідували. Звичайно, мама намалювала довідку про струс мозку.

Ось вам "приговор буржуазной идеологии"!

 

КАК МОЛОДЫ МЫ БЫЛИ! КАК МОЛОДЫ МЫ БЫЛИ!
КАК ИСКРЕННЕ ЛЮБИЛИ! КАК ВЕРИЛИ В СЕБЯ!...

В яку б епоху наше дитинство і юність не пройшло за нею все рівно буде ностальгія. А в дитинстві завжди і небо голубіше, і морозиво солодше, і друзі щиріші, і батьки молоді...

 

Н-да... бурная тут у вас молодость..
Мы обходились без портвейна, но с уроков в кино сбегали всем классом. Только до сих пор не понимаю почему, но портфели оставляли при этом в школе, в полной уверенности, что никто не посмеет взять из них дневники без спросу и поэтому замечание не будет записано....

 

А коли міліція взагалі забирала військових?
По-моєму - ніколи.
Для цього існує ВП (військовий патруль) , який міг вас забрати і відправити на губу , а "сильно отличилившихся" на гарнізонну губу.

Пригадую , коли я в армії в патруль ходив.Офіцер і 4 солдати.
В нас було "змагання" з льотчиками - хто кого більше забире.Забирали переважно рядових , єфрейторів , сержантів.Пяних офіцерів не чіпали.В крайньому випадку черговим УАЗіком відвезли до дому/гуртожитку.
Це було до тих пір поки молодий лейтенант на вокзалі в ресторані пробував нам карате показувати.А потім під час "переговорів" обірвав погон нашому майору.Скрутили ми його і прямо на гарнізонну в Читу.
А найгірша губа в нашому окрузі була в Іркутску.Про неї ходила слава , що вона друга в "рейтингу" після московських "Альошенських казармів".Там ( в Іркутску) були виключно "свєрчки" (сверхстрочники) , які любили строяти провинившихся офіцерів , чоловік так з 10 на столі 1,5 х 1,5м. по стойці "смірна".
Небачив як виглядає , але казали що непривично і дико коли п/полковники , майори стояли "смірно" перед прапорщиком.

 

Ну так если хоть один останется, всем остальным засчитают прогул. Никто не остался - ищи виноватых...

 

Это-то понятно... Я о том, что лень было даже портфели с собой взять.. Мало того, часто их оставляли прямо на школьном крыльце под парадными дверями...

 

Ой казки розповiдаєте шановний. Ви хоч почитайте спочатку.

http://www.lawru.info/base18/part5/d18ru5263.htm

Ви будете смiятися, але я служив в радянскiй армiї. На посадi офiцера.

 

А у відповідності з якою статтею/пунктом -
унтер-офіцерська вдова сама себе висікла ?

 

В Радяньскiй Армії унтер-офіцерiв не було.

 

Унтер-офіцер = прапорщик

 

Пане! А Ви взагалі служили у радянській армії? Устав на 80% існував ЛИШЕ для того, щоб його вивчати. Реальна служба ніколи не вкладалася у статті устава.

 

Ничего что я в разговор вмешаюсь? Поскольку служил и в советской, и в российской армии. Ну и потому, что подвергался такому наказанию как арест, как в курсантскую, так и в лейтенантскую бытность.

Так вот, пан нiхто абсолютно прав. А росказни Patrick-а о:

не более, чем фольклёр основаный на солдатских мечтаниях.
Запомните, офицер, он даже арестованный офицер. И накакой сверхсрочник не поставит по стойке смирно даже младшего лейтенанта.
Чем занимается арестованный офицер на губе? Там где служба поставлена, читает книжки, отсыпается, ну и по просьбе начальника караула, может провести со свободными от работы арестованными солдатами (если таковые есть, свободные от работы), занятия по строевой подготовке, или изучению уставов.
У нас, в ЗабВО, офицерская губа была всегда занята, её как гостинницу для командировочных офицеров использовали. И от арестованного офицера требовалось только отметится по прибытию и убытию. Для иногородних, у кого с жильём в Чите проблема была, прямо у начальника караула (начальника губы), были телефоны женских общежитий.
Так что, такое наказание как арест превращалось в своеобразный отпуск.

 

Я своє вже відчитав.Дещо навіть напамять міг цитувати.І мені це зараз вже ТОЧНО не потрібно і не буде потрібно.(кажуть ніколи не зарікатися , але ТУТ я зарікнуся , бо що що але в цій армії , або спорідненій по часі я вже не буду)
А ви читайте , читайте,вам воно буде потрібне.
Які проблеми? Запитайте серед ваших знайомих , хто служив в ЗабВО (зараз цього округу вже не має , а є СібВО), або в сусідніх округах вони вам скажуть.Слава про Іркутску губу , як і про "Альошенскі казарми" в Москві ходила по всьому совку.
Говорили , що начальник Іркутскої комендатури і Маршал Язов , який був міністер оборони , коли я служив , - добре зналися.

 

Значит, это вы как раз заставляли других учить устав наизусть? А сами помните?

 

Учим мат.часть Унтер-офицер это сержанстский состав на современный лад http://bse.sci-lib.com/article044797.html

 

Совершенно верно, унтеры, это сержантский состав. Просто в царской армии, это понятие было шире.

 

Хм, вспомнил выдержку из служебной характеристики:"...новые Уставы не освоил, старые забыл...."

 

Что, что Вы бойцам прививали?

 

Вирiзки, это отрывки по украински.