Сльози за совком-6

Але дивлячись вже з прожитих років на це що ви написали то вже не весело а дуже сумно

 

Бо воно москаль і чекає руський мір який буде зустрічати з кацапским флагом ( прапором цю шмату назвати не можна)

 

Та нє...нічого особливо сумного не було. Більше того, думаю подібне дитинство в той час було і в дітей в маленьких містечках Америки наприклад. Принаймі в кількох книгах Стівена Кінга описується щось досить схоже.
Сумне починалось в школі, але то вже зовсім інша історія ...

 

Нє ,я Вас не звинувачую ні в чим, то було життя ,в мене дитинство було подібним до вашого,але в штатах те що було в нас з 70х-90х років,в них було в 30х-50 роках, Ви розумієте наскількі ми відстаємо від іхньої ментальності, якщо в моєму штаті почали дуже серрьозно боротися з водіями які їздять без паса безпеки в 2000 році , то в Україні пас безпеки майже ніхто не використовує,і коли дружина з донькою приїхали в Україну і в авто колеги почали защіпати пас то з них всі сміялись, а то що вони два а то і три рази на день приймали душ то всі вирішили що моя дружина з донькою божевільні

 

Сумного у дитинстві не відчуватиме ніхто: ні ті хто халабуди будували, ні ті хто в полі з дорослими на жнивах працювали (як моя бабуся), ні ті хто по сусідських сараях лазили, ні ті хто навчанням займався. Кожен буде згадувати дитинство із теплом і задоволенням, бо це особливості віку. От тільки результат для суспільства буде різний.

Але, є дещо, що приховували від мас радянських людей.
Відчуття щастя для дитини залежить не від її діяльності, не від часів, не від політичного становища у країні, навіть не від матеріального достатку родини! Для дитини головне присутність і увага батьків. ВСЕ!

Десь читала про експерименти, які ставили лікарі фашистської Германії. Вони відбирали певну кількість новонароджених і ділили їх на 2 групи. Одних годували, пестили, гралися, як і прийнято в природі. Дітей з іншої групи правильно і достатньо годували, тримали їх у чистоті, сухості, в сприятливих умовах для немовлят. Але до них не говорили, не пестили, не брали до рук, навіть не посміхалися. Тобто зовсім виключили емоційну складову. Частина немовлят із другої групи померла, попри правильний фізичний догляд. Немає даних що сталося із уцілілими дітьми із другої групи (по відомим причинам), та впевнена, що з них виросли депресивні дорослі, не здатні передавати любов і емоційний зв'язок наступному поколінню.
Та це робили фашисти.

А тепер давайте пригадаємо, що робили комуністи:
Немовля, відразу після народження, забирали від матері і першу добу не давали. Потім, впродовж першого тижня, приносили тільки погодувати і знову забирали в інкубатор, де дітей утримували як чужинців - в ізоляції і нерухомими. Все це пояснювали безглуздим "мамі треба відпочити" і "на дитину не можна дихати, бо захворіє". Тупі вівці хавали це, а деякі й досі повторюють, як мантру.
Потім матір навчали замотувати немовля як бревно, лякаючи новими нісенітницями і аж три тижні дитина була з матір'ю. Через місяць після народження мати повинна була йти працювати, а дітей тримали в яслах, де няньки ненавиділи їх і хотіли тільки одного: щоб діти мовчали.
Картину доповнюють:
- Обов'язкове туге сповивання на протязі багатьох місяців. (навіть коли дитину почали залишати з матір'ю відразу після народження, мені довелося виштовхувати в потилицю санітарку із палати, яка почала горлопанити на мене і намагатися змотати дитині руки й ноги)
- "Не беріть на ручки, бо привчите і розбестите"
- Повальне відправлення дорослих у табори, а дітей в дитбудинки - як результат переривання зв'язку поколінь. (Вже ніхто не навчить як було до совєтов).

Маємо наймасштабніший і найцинічніший злочин проти власного народу, про який усі замовчують, бо уявіть яка кількість лікарів, батьків в ньому замішано.
Замість того сидимо тут і милуємося "чудовим радянським дитинством", адже

 

Справді дивно

шуткую

 

Часто стикаєшся з тим, що зараз така нерівність, а в Союзі всі були рівні.
Егеж. Тоді всі були рівні по пропаганді. Але хтось був рівнішим і іздив кожен рік в Артек, чи з батьками в відомчі санаторії на Чорному морі для відповідальних партробітників чи робітників торговлі (завсклад-завмагазин), а я, наприклад, море побачила років в 19, коли студенткою вже поїхала до студентського табору на морі.
Жили там в дерев'яних барачках зі зручностями на вулиці і були раді.
Може я мало жила при совку, а хтось тут бачив совок більш заможним, але я згадую таке: щоб собі і мені купити взуття, мама іздила в Москву, чи в Прибалтику до подруги. Таке все було викривлене, ненормальне - що в економиці, що в буденному житті. Життя народу було направлене по колії: платили копійки, але давали безкоштовні квартири-хрущоби - то будь вдячний "партії і уряду". Одна червона пряма і жирна лінія партіїї - це головне, інше - другорядне.

 

Та і я вперше побачив море у студентські роки, можливість була десь на зламі совка і незалежності поїхати, але були сумніви щодо здоровя та різкого сонця. Десь при Брежнєві, а може і при Хрущові дід побував у Сочі, на цей час один із кращих курортів, Хорватія, Туреччина - тоді були "буржуазно-капіталістичними" та не доступними.
А інша рівність, не було тоді програми "Світське життя", хтось вірив, що Лєнін був бідним, ходив на суботники та із роботягами тягав колоди? Було поняття "золота молодь" - аналог сучасних мажорів.

 

Як в анекдоті Чому син генерала не міг стати маршалом? Бо в маршала теж син є

 

Ну от, на Амириці вже круг замкнувся, скоро до бомбочок дійде і халабуд в соломі
chastime

 

А мої батьки років в 50 побачили море. Мали вищу освіту, але не були при партії чи іншій годівниці.
Сумлінно працювали, не крали, дітей виховували та вчили. Статки були такі, що не до моря було.
Коли вже діти стали заробляти - тоді змогли поїхати.
В незалежній Україні поїхати на Затоку чи в Бердянськ, чи в Крим не було вже такою нездійсненною мрією для вчительки чи лікаря, скажіть?
Не дурно ж при Союзі збігали за кордон при першій нагоді талановиті люди - артисти, музиканти, спортсмени, науковці, літератори - як би гебісти тому не протидіяли.
Життя одне і скільки тобі відпущено - ніхто не знає. І прожити це життя в суспільстві нерівних можливостей, в безвиході, в клітці, ніхто нікого не змусить.

Звісно зараз час теж не дуже радісний, щоб ставити в приклад. Але ж ніхто нікого не тримає. І енергійна людина може зайняти свою нішу і в бізнесі тут, і поїхати шукати долі. Вихід вільний.

 

То ше психологія така була в людей, нікуди не їздити. Гроші то мали сякі такі...

 

На чорний день збирали? Довіряючи кревні Сбербанку)
В моїх щось небагато пропало в 91ому. Вони то чекали квартиру, то її поки облаштовували... Ні, вони не мали можливості їздити по морях. До батьків хіба що.

 

Мій знайомий досі згадує як батько обіцяв завести його до Вікна (село в Тернопільській області) і до Києва. І так вони нікуди і не заїхали. І справа була явно не в грошах.
І то майже в всіх так було, ніхто нікуди не їздив, хіба по пУтьовці, в мавзолей, або по майонез до Бреста)

 

В Москві була кілька раз, в молодості. Та щоб піти в мавзолей, такого в голову мені не приходило. В театри - то да. Проїзд коштував щось дуже мало.
А в Ленінград коштував трохи більше, але студентами туди на відкриття білих ночей їздили - теж по театрам та музеям пробігтись. Спадок руських царів роздивитись)

 

Чом би й ні? Все ж краще, ніж дитинство серед повного зібрання творів В.І.Лєніна та Історії КПРС, бо батьки навчаються

 

Моя тітка, вчителька на пенсії, тиждень тому повернулася з Єгипту
Їздили компанією 6 осіб: подруга тітки вчителька працююча, дві дами на пенсії 68 та 70 років, про решту не знаю.

 

Колись хотів поїхати у Санкт-Петербург, при медведопутінській Росії, стати потенційним вязнем не хочу, можливо поїду, як відбудеться історична справедливість та стане місто шведським Шліссельбургом.

Мати гроші у совку це одне, а як їх потратити? Дефіцит це одне, ще й була прикута особлива увага до таких зі сторони КДБ, а десь за Хрущова сказали би: "Какой-то не советский, не трудовой элемент...", прийнято було ходити у виношених штанах як кыношний Шурик.

 

За джинси люди могли душу продати...
Кажуть джІнси "Монтана" шили в Абхазії?

 

Душу ніхто не продавав - на трасі джинси коштували 120-160 рублів. Можна було і дешевше взяти/поміняти

А в Абхазії мандарини підробляли

Монтану в союзі неможливо було підробити - не було з чого і на чому
Джинсы Montana – история «американского» бренда