Складаємо мовну мапу України.

Відповідь: Де і якою мовою розмовляють?

Луганская область.
По работе часто и много бываю в области. Общаюсь с людьми и на производстве, и в магазинах, и на базарах.... Сухой остаток:
север области - влоль границы с Белгородской и Воронежской областью - восточно-украинский диалект украинского языка.
Восток - вдоль реки Деркул - тут находятся станицы бывшего Войска Донского - русский с примесью (небольшой) украинских слов. Центр, запад и юг области - русский язык.

 

Відповідь: Де і якою мовою розмовляють?

На Луганщине есть села, где живут лемки

 

Відповідь: Де і якою мовою розмовляють?

У моєму рідному Миколаєві (Миколаївська обл.) 95% - російська, але з українським аж занадто фрикативним " г ", звичайно з "шо", я "с тєбя смєюсь" і ще деякі українські запозичення. 5% - суржик, переважно це приватний сектор, передмістя де мешкають вихідці з села. Миколаївська область - 95% суржик, 5% - російська (є російські села по области). Мушу сказати що у суржику Миколаївщини зустрічаються явища, які більш притаманні західній Україні. Наприклад часто використовується слово "маю" Я маю, мої сусіди завтра мають їхати на базар Цього "маю" я ніколи не чув на Полтавщині, хоч вона вважається еталоном. На Миколаївщині не пом'якшують " л " як я чув на Полтавщині та Черкащині "не бульо". Як О. Скрипка співає "Ми бульи бульи на селі!" Я певен що Миколаївщину заселяли та засвоювали Наддністрянці, Подоляни які опускалися вниз по Південному Бугу.
Зараз мешкаю на Харківщині. Тут суржик більш зросійщений. Я би сказав що це російська мова з українською вимовою, та деякими українськими словами. Дуже ріже вуха навіть мені, вихідцю з півдня. А щодо самого Харкова (в це важкоповірити, але до кінця 19 ст. тут розмовляли українською) то зараз українською тут говорять тільки переселенці з Зах. України, та невеличка купка місцевих українських інтелигентів.

 

Відповідь: Де і якою мовою розмовляють?

Краматорськ Донецької обл. - більшість вживає суржик, хоча відверто вважає що це російська :moskali:, останній час поширюється українська, чи то свідомість прокидається :naci:, чи то туризм поширюється .

 

Відповідь: Де і якою мовою розмовляють?

Був по всій Україні. У Львові говорять з польским акцентом, у закарпатті - з румунським, у центрі - суржик, за сході - суржик з щирим українським "ги", у криму - російська у більшості (але говорю лише по Севастополю)

 

Відповідь: Де і якою мовою розмовляють?

був у Слав'янську - поруч з Краматорськом, там розмовляють російською, та іноді використовують українські слова

 

Відповідь: Де і якою мовою розмовляють?

Та я й сама розмовляю такою російською, але дедалі частіше підловлюю себе на тому, що не можу знайти одразу аналог українському слову. Ото так і виходить. Я від народження мешкаю в цьому місті. Що до оточуючих так дідусі та бабусі, хто все життя проживають в Україні (не дивлячись з якої вони області, моя мати з Харьковскої) більш вживають українські слова, а ті, яких доля закинула з інших республік СРСР більш російські (батько з Белгородської). А покоління, яке вже не бачило книжок українською (дякуючи Богу в моїй родині їх було чимало) та ще й може дбайливі батьки підсуєтилися звільнили від української у школі розмовляють російською, але в спілкуванні зі старенькими теж вживають українізми.
Потрапивши до Росії ми все одно будемо хохлами (це з мого досвіду),а як на мене літературна російська і там трапляється нечасто в кожній області свій говорок.

 

Відповідь: Де і якою мовою розмовляють?

Вы про какое поколение?До 1991 года или после?:cowboy:

И где были приобретены те книжки?Не уж то при советах?:8::8:

 

Відповідь: Де і якою мовою розмовляють?

А Ви ще не зрозуміли - чому? А тому, що що не є природнім - не приживеться! Долби - не долби!

 

Відповідь: Де і якою мовою розмовляють?

Так и я о чем и толкую то..пани Оля!Не захотели люди русский язык учить и не учили!Хватало тех знаний,что два часа в неделю в школе преподавали.
А то все твердять...насильная русификация...

 

Відповідь: Де і якою мовою розмовляють?

ДО!

Читатель, дістали! Вам хоч кіл на голові витеши! Не було на Сході України майже української мови в містах. НЕ БУЛО! Мені хоч вірите? І в приміських селах майже не було! Можу Вам багато розповісти про Миколаївську область кінця 70-х, повністю 80-х, початку 90-х. Студенти української філології писали додому листи російською мовою. Зі мною такі в кімнаті жили. І книжок українських ніхто не "ПРАЗДНУВАВ"! Вся сатанинська совєцка машина так була зі самого спланована, що все мало нєвідімо дабравольна-прінудітєльна перейти на ВЄЛІКІЙ МАГУЧІЙ! Якби не Західна Україна зберегла ту мову, не було би вже її і в помині. Дивно тому мені тепер чути деяких "українців" з центральної України, які репетують, що Галичина їм нав"язує свою мову. Навіть тут на форумі нєкій Кієв був ( не хочеться шукати). Українською ні слова не белькне, зато верещить, що галичани заполонили весь медіа-простір.

Додано через 4 хвилини

А що, не насильна? Мене, чи батьків хто питав, чи я хочу руску мову вчити?

 

Відповідь: Де і якою мовою розмовляють?

А я Вам про Симферополь 1963 года...про Одессу 1969 года... село Голубиное Бахчисарайского райно 1974 года....
Про Белую Церковь 1975 год....про Обухов,Кагарлык,Лысянку с 1983 года......
Мне то россиянину было со стороны виднее...
Па...пора на обед

Додано через 1 хвилину

Так и меня не спрашивали...хочу я немецкий учить или русскую литературу...

 

Відповідь: Де і якою мовою розмовляють?

Ага. Ще згадайте Хрущова, що в шараварах гопака в Кремлі різав. Так дійдемо, що і Масква абукраінівалась. :D

Що Вам було видніше? Пару слів українських в Обухові почули і думали, що то українська? Я теж в тодішньому Ворошиловограді чула:"Щас куплю петуха.Наварю барща.ОЙ! Скільки ж це вже часов? Пара дадому!" :D

Щясливо атобідать! Це я українською. Па-абухівскі.:radist:

 

Відповідь: Де і якою мовою розмовляють?

Історія русифікації.
1919 рік. Після завоювання України більшовиками - знищення національно свідомої частини насе-лення та заборона всіх українських літературних, драматичних та усних творів.
1921–1923 роки. Голод в Україні.
1922 рік. Ліквідація Просвіт на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання українців.
1929 рік. Арешт українських науковців та духовенства - заміщення їх російськомовними.
1932 рік. Спланована та здійснена за підтримкою, чи пак з мовчазної згоди 'світового співтовариства', акція ліквідації українського народу. В Україні, яка володіє 40% світового чорнозе-му, умертвлено голодом до 12 мільйонів носіїв української мови, саме селян, щоб зберегти зрусифіковане міське населення. У містах введено карткову систему та паспорти.
1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.
1938 рік. Постанова ЦК КП(б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.
1939 рік. Після «визволення» Західної України - закриття частини українських і відкриття російських шкіл.
1940 рік. Депортація населення Галичини у Сибір.
1946 рік. Постанова Ради Міністрів Радянського Союзу про затвердження українського правопису, наближеного до російського. Голод в Україні.
1947 рік. Каганович провів чистку серед діячів української культури. Знов депортація в Сибір насе-лення Західної України. План вивезення українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів.
1949 рік. Заборона повертатися в Україну тим робітникам, котрі були вивезені під час війни разом зі своїми заводами. Для відбудови промисловості в Україні присилали росіян. З КП(б)У виключено за націоналізм 3% комуністів на ХVІ з'їзді партії. На цілину - в Казахстан та Сибір - вивезено 100 тисяч українських юнаків та дівчат.
1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладан-ня. 17 вересня 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову.
1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС - нова програма партії про злиття націй в єдиний радянський, тобто російський, народ.
1962 рік. Репресії проти захисників української мови.
1970 рік. Наказ Міністерства освіти СРСР про написання і захист усіх дисертацій лише російською мовою. Затвердження тільки в Москві.
1972 рік. Друга після війни чистка і репресії проти українства. Усунення з посади Першого секрета-ря ЦК КПУ П.Шелеста за недостатню боротьбу з націоналізмом. Арешти.
1975 рік. Нова цензура Кобзаря Т.Шевченка.
1978 рік. Колегія Міносвіти УРСР. Директива Про вдосконалення вивчення російської мови в українських школах.
1979 рік. Ташкентська конференція - Російська мова - мова дружби народів.
1983 рік. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу Про поліпшення вивчення ро-сійської мови у школах республік. Доплата за російську мову викладання 15% та поділ класів.
1989 рік. Постанова ЦК КПРС Про єдину офіційну загальнодержавну мову в Радянському Союзі (російську). Те ж у проекті Конституції М.Горбачова.
1990 рік. Верховна Рада Радянського Союзу. Закон про мови народів Радянського Союзу закріплює за російською мовою статус офіційної на всій території Радянського Союзу

 

Відповідь: Де і якою мовою розмовляють?

В усьому цивілізованому світі вчать іноземну мову. Навіть в Африці. Тільки ж нащо Україні було дві іноземні мови вчити? І всім союзним республікам? І країнам східної Європи?

А ана нє радная била Вам?:eek:

 

Відповідь: Де і якою мовою розмовляють?

Смачного!..
Не відволікайтеся...

 

Відповідь: Де і якою мовою розмовляють?

І до і после, бо якщо батьки не вивчали укр. мову то звідки взятися книжкам українською.Чомусь більшою мірою саме ми за діток вирішуюємо яку мову вчити, а яку ні. " Я не учил украинский язык. Без него живу не плохо. Зачем сыну он нужен." - з розмови в електропотязі. А синочку 7 рочків. Навіщо ж таке впертісь?!

Ага, саме так. Тільки шукати на полицях тре було гарненько. Трапляються 60-х років видавництва. А зараз Потера для доньки замовляли з предоплатою, бо його на Схід везти ніхто не хоче (всі підприємці мабуть русскагаварящие), а даремно переклад цікавіший і на багато.

Кожна мова повинна розвиватися в спілкуванні, а українська в совєтах була приречена. Далі примітивної шкільної вона не йшла.

 

Полтавщина.
У Кременчуці переважно російський та український суржик, зі значною перевагою першого. Українською розмовляють рідкісні викладачі та студенти У Полтаві ситуація наступна - українська, український суржик, суржик російський і російська. У Нових Санжарах відсотків 10 говорять українською, 70 - українським суржиком, 10 - суржиком російським, ще 10 - роми (цигани) говорять швидко і незрозуміло, але більше ромською і російською Хоча будь який розподіл є умовним. Я наприклад, фізично не можу поспілкуватися з кожним жителем Нових Санжар, не кажучи про Полтаву та Кременчук. А ви?
Трохи оффтоп. Я до 12 років (94-го) жив у самісінській Росії, в Мурманській області - батьки-українці подалися за "довгим рублем". Звичайно вчив "великий и могучий". Але моя мама виписувала мені "Барвінок" і я трохи читав українською. В українській школі адаптовувався важко. Коли писав, плутав "е" і "є", морочився з апострофом. У ВУЗі вчив кілька українських - і ділову, і сучасну, і літературну. Але сказати, що знаю її зараз не можу і близько. Хоча і працюю журналістом Своєму сину, коли підросте, буду читати українські казки. Сподіваюсь, йому проблема двомов'я вже буде невідомою.
До речі, перший рік у школі мене майже весь клас дружно називав кацапом. Було образливо. тому я й досі підозріливо ставлюся до людей, які

Вибачте, Пупере, якщо незаслужено.

 

Відповідь: Де і якою мовою розмовляють?

Друзі в нас є тутка з Полтави. Українською а-ля Фєрка Смердючка - лише з нами. З рештою русаків - виключно русска. Причому з ініціативи тата...
А шкода так - файний хлопака, видний такий, розумний, прізвище таке козацьке... А таку пургу відносно UA-RU несе, тяжко слухати. Живий приклад столітньої пропарки мозгів рассєянамі... А такий козак був би з діда-прадіда, аж боляче дивитись на то всьо...