Складаємо мовну мапу України.

Гы!
Пути отцов - дороги сыновей!


---------- Додано в 09:53 ---------- Попередній допис був написаний в 09:51 ----------

Спасибо огромное. Не знал. Татарам на работе расскажу, что не их эта Казань.
Пущай вертают.

 

Будут какие-то ссылочки?
"В 90-х во Львове на Площаде Рынок отрубили головы 587 русскоговорящим за то, что они спросили у горожан "Который час" на русском языке."

 

Те, що в росйських школах вивчали українську (1 раз в тиждень - це правда). Все решта - ВІДВЕРТА БРЕХНЯ! (І мені по барабану мої оцінки не тільки на форумі , а ще із школи, хоч виявилось п'ятірок було більше ніж четвірок).

Якщо в Англії викладають припустимо французьку, - то це вже не чисто англійська школа?

У Львові було майже половина російських шкіл! І Сьогодні Є! Правда ухил в них інакший - взагалі не слов'янський...

Так що, не треба "гнати"!

 

Что КОНКРЕТНО, шановный!

Мне трудно сейчас вспомнить, но раза 4 в неделю, вроде.
И мова и литература.

П.С. Панове модераторы, помнится, что за слово "БРЕХНЯ" в своё время русскоговорящих банили. Пришлось перейти на слово "ПОМЫЛЯЕТЕСЬ".
А рагулям можно это слово употреблять? Спрашиваю чисто из любопытства.

 

Прекрасно! Продемонструйте нам знання української мови на "5", хоча б 10-ма постами з кількістю слів не менше 50 (в пості).

Слабо?

---------- Додано в 11:54 ---------- Попередній допис був написаний в 11:49 ----------

Були абсолютно російські школи і підручники в них були - усе на російській. В тих школах українсько. і не пахло.

Тому Не брешіть!

 

Нет.
Не слабо.
А зачем?
Чтобы Вам потрафить?
Может, сходите прогуляться?

---------- Додано в 12:57 ---------- Попередній допис був написаний в 12:54 ----------

Но ведь я сам учился в русской 35-й школе. И прекрасно помню, что изучал украинский язык. Изучал и выучил.
Где же моя помылка, шановный?

 

Не зрозумів - незнаю такого слова як "потрафить" ні в українській ні вросійській мовах...

Та що в Англії немає жодної чисто англійської школи?

 

Я не знаю. Извините.

 

Вгадали! Якраз іду...

 

Вам призначено порушення на Львівський форум.

Прикольно, шановные!

---------- Додано в 20:49 ---------- Попередній допис був написаний в 20:44 ----------

Это нормально.
Вы очень молоды и многого ещё не знаете.
Не переживайте.
Я помогу Вам.
Толковый словарь русского языка Ушакова


← назад вперед →
ПОТРА'ФИТЬ, флю, фишь (простореч.).
Сов. к трафить и к потрафлять. Ему никогда не потрафишь. Шьет, кует, варит, строгает, не потрафил —



ПОТРА́ФИТЬ, -флю, -фишь; сов. (несов. потрафлять). 1. (несов. также трафить) обычно кому-чему. Прост. Угодить, сделать по чьему-л. вкусу. Ремесла Иван не знает, Делай, что дают: Шьет, кует, варит, строгает, Не потрафил — бьют! Н. Некрасов, Эй, Иван! Санька гору мог своротить, чтобы только деду моему потрафить. Астафьев, Осенние грусти и радости. || Сделать в соответствии с чем-л. Прохор Ильич не только умел дешево купить вещь, но и потрафить вкусу своих доверителей. Н. Успенский, При своем деле. || безл. Повезти, посчастливиться. С сыновьями ему не совсем потрафило. Старшой, Степан, здоровяком рос, умным, а меньшой, Иванушко, с придурью был, слабенький да хроменький. В. Смирнов, Открытие мира.
2. Разг. устар. Сделать что-л. так, как требуется, удачно, ловко. Кучер, услышав, что нужно пропустить два поворота и поворотить на третий, сказал: — Потрафим, ваше благородие. Гоголь, Мертвые души. Обыкновенно человек знает, что ему делать, да не может так потрафить, чтобы направить на свое дело все средства, которыми так легко распоряжается писатель. Добролюбов, Луч света в темном царстве

 

Шляк би трафив того Гоголя, що навчив москалів такого слова.

 

Умер он.
Давно умер.

 

Ви такі ніжні... Боїтеся покарань? Не переживайте так. Мене теж покарали за вживання російського слова.

P.S. Нарешті мені стерли карму; ніколи не любив оцінок, які лише розділяють людей ...

 

Дуже високої думки Ви про себе...

Ніщо не забуте...

 

Ви складаєте вражіння невпевненої людини. Я бачу Ваші погляди ще не сформувались, але і фактів Вам бракує по розмовах. Тому нічого дивного. Як писав Андре Моруа до молодих людей - не хвилюйтеся, впевненість прийде із часом (досвідом). Одна порада - висловлюйтесь лише по по темах, в яких добре орієнтуєтеся...

 

Підтримую!!!

 

- О! А Вы что, и с одним, и с другим близко знакомы? Или по каким-то признакам определили, кто прилез, а кто в своей стране живёт?

 

Я вчилася в школі з 1978 -1989 рр. Українських шкіл в Харкові не було взагалі. Вивчення української починалося з 2-го класу. Точно пам'ятаю, що були 2 уроки на тиждень з української мови. З літератури - один чи максимум 2 на тиждень, точно не пам'ятаю, але не більше двох це точно. Ніколи б не вивчила мову, якби не читала багато книжок українською.

 

Київ, Оболонь, школа з 1986 по 1992.
Три найближчі до будинку школи в районі - російські. Тільки в одній з них, спеціалізованій з поглибленим вивченням французької, був один "український клас", де викладання було українською.
Але, по-перше, казали що там викладають ті ж самі вчителі що й у російських класах (відповідно, переходять на українську, "перемикаючись" і якість мови виходить не дуже.. та й явно при спілкувані з паралельними класами всі переходили на російську - як я думаю зараз), по-друге школа все ж таки спеціалізована, 5 разів на тиждень французька. Тому я пішла в російську з англійською іноземною.

Отже, в російській школі: українська мова і література, якщо не зраджує пам'ять: один урок мови і два літератури на тиждень. Діти військовослужбовців мали право на звільнення.
В сім"ях однокласників (і подруг, друзів у дворі) 85% батьків розмовляли українською або суржиком один з одним.. і чомусь (от вбийте, не розумію - чому?) - російською з дітьми, або самі діти розмовляли з батьками російською, а ті їм відповідали коли українською, коли російською.
Десь 1/7 частина тих дітей що навчалися в російських школах вдома все ж розмовляла з батьками українською постійно з поваги до батьків, і тільки 1/20 (бо я все ж знайшла в останні роки навчання одну подружку, таку ж як я українку серед двох класів паралелі) - як я - вважали мову рідною, писали на ній особисті щоденники і подекуди думали на ній (хоч це важко коли всі навколо, як у еміграції, розмовляють російською). Та й те, якби не по 4 місяці на рік 17 років життя, сумарно прожиті на хмельниччині у обох бабусь, то не знаю чи стала би українська мова мені ментально близькою лише через самих батьків. У подруги тієї мама була росіянкою, але батько і дідусь з бабусею були з Вінничини, мама чудово володіла українською. Але то була дуже інтелігентна родина взагалі, знали багато мов.

Що цікаво, що зараз ситуація навпаки: в сім'ях тих хто говорив у мої шкільні роки з батьками російською (і звик до неї, вона стала мовою їх сімей в дорослому віці після одруження) тепер розмовляють зі своїми дітьми українською (адже в дитсадку, школі викладання зараз йде українською) і для дітей українська вже стала основною. Але між собою продовжують говорити в побуті звичною їм російською. І такі є варіанти.

---------- Додано в 18:48 ---------- Попередній допис був написаний в 17:34 ----------

ой, щось я прорахувалася.. школа: з 1982 по 1992.