Складаємо мовну мапу України.

Город был ОСНОВАН в 1776 и мел название Екатеринослав, потом он был Новороссийском, еще около года Сичеславом а уж потом Днепропетровском.
А то, какие дикие кобылы носились степями в околицах Днепра, меня как-то мало волнует. Я уже приводил пример с бактериями. Но, к сожалению, бактерии городов ОСНОВЫВАТЬ неспособны. За сим город наш ну аж никак не украинский. Может он и не русский тоже (я больше склоняюсь к тому, чтоб считать его еврейским), но основан он русскими и переселенцев тут всяких было в основном из России.
Так что еще раз, звыняйтэ, можете тешить себя своими националистическими иллюзиями, а я в ваш Тернополь не лезу, и вы мой родной город не обижайте, пожалуйста.

 

Це не за таких як Ви "патріотів", Дніпро мав грати у Кривому Рогу за совєтські часи, коли в Єврокубках грав?

 

Харьків - сто відсотків москалі.

Тільки в селах від старих людей можна почути суржик, де переважно російські слова та 30% - слова перевертні на український лад, та 20 % українських. Українську (з натягом) можна почути тільки в офіційних (ну дуже офіційних) держустановах, а зазвичай тільки по радіо та тб. Українську вживають тільки спеціально, при спілкуванні в узкому колі, родини чи друзів, чи в інтервью, та соромляться намагаються, щоб бува сторонні зайвий раз не чули, бо привертає підвищену увагу.

 

А соромляться чому???!!!

Це ж як батьків соромитись.

 

Тобто, українська використовується, як я вже казав, тільки офіційно (держустановах, але далеко не усюди, та викладачі при викладанні, вихователі - теж далеко не усюди) - а на вулиці так просто не почуєшь, інколи можна почути суржик від людей похилого віку. Тому, якщо людина вживає суржик, а при цьому ще молода чи середнього віку - про неї кажуть "селюк".

А ті, хто біль-менш нормально знає українську - використовує її тільки на роботі, в звичайному спілкуванні не використовує (наприклад в крамниці, магазині) бо стає об'єктом підвищенної уваги оточуючих, от і соромиться виглядати білою вороною.
Тільки в колі родини чи друзів, людей не байдужих до рідної мови - людина почуває себе комфортно. В іншому випадку намагаються уникати зайвої уваги та спілкуються російською. Хоча, помічено, що коли молода людина чітко та якісно звертається до іншої людини при громадському спілкуванні державною українською мовою - то інші навіть побоються, бо підозрюють, що це не просто так людина знає українську. Наприклад, якщо відповідати на питання представників влади (міліції, коли зупияє тебе пізньої години на вокзалі, наприклад) - то їхнє нахабство (бо буває що вони поводяться досить нахабно та зверхньйо) відразу зникає.

Бо батькі радянські...

Російська імперія відібрала у нас рідну мову не питаючи, ще далеко до нарождення нашіх батьків. Тому потрібні зусилля, що б відтворити навмисне занедбане. Інакше ми не українці а малороси. І то й же москаль скаже: "який ти українец, якщо ти не вмієш по українськи розмовляти? - ти малорос, а не українець, ха, ха!"

 

суржик - язык такой появился? ... т.е. это уже не русский а больше похож стал на украинский?
дома - ну значит этот они спрятались и не выходят, да?
а про "эээ ... на астанофкэ пажыалустэ" - это как раз татары так вырожаются... тогда это тоже уже не русский а крымскотатарский? =)

если считать слова ШО и позвОнишь уже суржиком..считайте... ради бога... я же считаю это просто безграмотностью
в школе учили и то и то, разговаривать толком не научили (вот вам наверное и село с вашим суржиком)
в селах был.. есть люди которые приезжали с запада (ЗУ).. в их числе мои родители - с этим я не спорю... но про симферополь, алушту, ялту - вышеприведенные числа можно говорить смело

ах да.. я все вижу и замечаю.. и еще.. я тут живу, и знаю о чем говорю

 

повний неадекват з вашого боку... це все рівно, що Москву вважати українським містом, бо його заснували українці

тобто все ясно, надалі вважатиму вашу маячню москальським нацизмом, а вас окупантом

суржик - це наслідок русифікації, а не навпаки, тобто ваші батьки спочатку розмовляли українською, а в Криму їх русифікували... тому суржик є вашим явищем, а не моїм, і чув його я від місцевих у містах, в селах, безсумнівно, суржику більше і аж ніяк не 2%...

і не лише в селах є переселенці із ЗУ, навіть не так із ЗУ, як із ЦУ, наприклад, більшість переселенців у Ялту були родом з Полтавщини, Поділля і Київщини, відповідно вони також були спочатку україномовними, але потім русифіковувались, бо українська мова в імперії була заборонена

а що там в Обухові?

 

Одеса.
Ми з дружиною розмовляємо українською, відсотків 50 друзів та знайомих теж з нами українською розмовляють, але в соціумі (робота, магазини...) всі ми російською розмовляємо. був у мене період часу коли я всюди розмовляв українською - не легко, несприйняття повне.
Більше того - почалась така тенденція (місцеве телебачення, політики, форум одеський...) що україномовний - це нацик, і найгірше, що націоналіст знавлять знак рівності з фашистом.
а щодо мовної мапи України, то Одеса (на рівні почути мову в людних місцях)- 95% російськомовна.

 

Але ж на побутовому рівні, це не так.
Бо звичайним мешканцям міста, гроші, проти всого українського, несплачує консул рф та його свора.
Хоча тяжко не погодитись з 95-ма відсотками.

 

Днепропетровск - это город, а село все украиноязычное полностью до сих пор.

 

А я чув протилежне, правда від жительки Донецька. Вона розмовляла в маршрутці українською і до неї причіпився москальський нацик зі стандартними їхніми словами, типу "разгаварівай на нармальная язикє" чи щось про "бандерівський язик" (точно не пригадаю яка була фраза). Так вся маршрутка до нього хором: "закройся"... а водій мало з маршрутки не висадив.

 

повірте мені, скільки разів я бачив подив, не приховану злість, зневагу, не розуміння... на мою українську, найбільше дивує, що 80 % Одеської області (крім Одеси) розмовляє українською, найближчі села які межують з самим містом теж переважно україномовні, але як тільки вони приїзджають в город, то відразу стають принципово русскоязичними.
сьогодні їхав з роботи і по радіо анонс фільму в кінотеатрі: "такий-то фільм.... накінець-то ви зможете насолодитись переглядом фільму не испорченного украинским переводом."

 

Те, що в Одесі відверто ігнорують українську мову і ,навіть, зневажають, я особисто неодноразово переконувалась. І,тому, на російську принципово переходити не хочеться. Приміром, коли в кафе я перепитала, чи кава у них заварна, чи розчинна, нахабна офіціантка відповіла: "что?". Я перепитала ще раз те саме і почула таку ж відповідь... що тут скажеш?
Зате одного разу в Києві я була приємно вражена реакцією продавця на мою українську. Таке враження, що українську мову вона чує дуже рідко, що дивно. Жінка уточнила, з якого саме я міста і передала великий привіт моєму прекрасному ЛЬВОВУ!

 

Шановна nlopes, нахабні офіціанти є всюди і в Одесі, і в Ванкувері, і навіть у Львові
Спробуйте повірити одеситу у 4 поколінні, що не всі у нас такі і ставлення до української у більшості мешканців(особливо у коренних), дуже спокійне, от до масковскаго акценту..., тут ще з радянських часів, а може і раніше

 

Дійсно, дивно, бо в Києві з кожним роком все більше приїжджих і, відповідно, україномовних (серед корінних киян старшого віку україномовних дуже мало).

Скоріше за все, вона помітила вашу говірку, яка дуже відрізняється від київської. Для порівняння (те, що я особисто помітила):

"будЕш" замісь "бУдеш"
"то є добре" замість "це добре" (львів'яни взагалі часто вживають "то" замість "це", "є" там, де воно й не потрібно)
"п'ятдесять" замість "п'ятдесят"

 

так це потужний привід і далі розмовляти українською, що б ті нацики давились своєї злістю

 

Позвольте мне развеять часть ваших иллюзий... В Днепропетровске еще в 1955 году преподавание не только в школах, но и во всех ВУЗах было только на украинском языке. Я когда-то писала на форуме. Мой отец (родом из Кривого Рога) поступил в Днепропетровский медицинский и преподавание было на украинском, но буквально на 1-м или 2-м курсе на зимней сессий перевели все на русский, уволив преподавателей, большинство из которых были таки ДА - ЕВРЕИ (кого на пенсию, кого работать в больницу) и привезя новых русскоязычных, вместе с новыми учебниками. То что город был достаточно еврейским, подтверждаю. Но для евреев украинский никогда не был проблемой, как и русский.
Такая же картина была и в Кривом Рогу. Мой отец окончил школу на украинском языке, а его сестра (младше на 10 лет) училась в этой же школе, но уже на русском..Перевели же Криворожскую школу (как потом узнала от тети, которая стала со временем директором школы, то до этого русских школ было не более 15-20 процентов) на русский в том же году, что и ВУЗы того же Днепропетровска. (поэтому могу предположить, что и со школами Днепропетровска проделали то же самое..)

 

Умгу..и специалистов готовили исключительно для УССР и матанализ,сопромат,основы электротехники и п.р были исключительно на украинском языке.... а в молдавии на молдавском.....в белоруссии на белорусском... и т.д.

Зета не смешите народ....плз...

 

Я не смешу.. Это вы пытаетесь фильтровать факты, отбрасывая неудобные для вас, НО... Из песни слов не выкинешь. Моего отца уже нет в живых (первый раз это он мне рассказал, причем просто как факт из своей юнности), но жива моя мать, так вы предлагаете мне обличить ее во лжи, так как вам ее правда не по вкусу...

 

Угу...угу...угу...
И военное дело в технических ВУЗах ,а уж тем более военно-полевую хирургию (а ВСЕ медики СССР были военнообязанные) в медицинских ВУЗах тоже изучали на украинском?
Уявляю... посылают выпускника медвуза в по распределению в Рязань..а он не знает,что шлунок ето желудок...суглоб-сустав...нырки-почки...и помер пациент...
А другой молодой спец приезжает на Днепрогес и через месяц стажировки докладывает в Москву в единую энергосистему:
"Струму не мае,тому що зипсовался вымыкач и не мае доступу до мережи!"