Складаємо мовну мапу України.

Перепрошую, але це нагадало мені анекдот часів Майдану:
Коло першого перону київського вокзалу стоїть потяг Донецьк-Київ. До його ззаду причеплений товарний вагон, з якого суворі дядьки в шкірянках витягають гроші в коробках з-під телевізорів. Пересічний перехожий з подивом до них:
- Ну ви, донецькі, вже зовсім знахабніли!
На що йому:
- Що, не подобається? Тоді вертай назад у свій Дніпропетровськ!

Які, кажете, приїжджі?

 

Я не кажу про русизми, а про слова подільського діалекту, які чогось вважають русизмами.

Наприклад слово "вот", яке я завжди вживав було саме таким. Але яким було здивування, коли я дізнався, що у нас перед голосними ставлять "г" або "в".

Я безліч разів чув і досі чую "вось" (ось) чи "воце". Від людей з Кам*янеччини, особливо з сіл частку "сі", правда не на початку, а в кінці. Сказивсі, зробивсі...

У деяких випадках, особливо від старих людей тверді приголосні в кінці дієслова. Сказат, зробит, ділит... Коли на півночі області (землі Волині) ріже вухо саме м*який знак.

Ви не спілкуєтесь літературною, а місцевий діалект все рівно залишає відбиток на мові, можливо твориться ваш особливий діалект. Ви просто цього не чуєте.

Ви чули, як спілкуються літературною люди з міст Західної України. У них створилася своєрідна міська українська мова на базі мсцевих діалектів та літературної з Центральної України. Теж саме відбувається у Києві, літературна мова, особливо розмовний варіант, приблизно співпадає з діалектами. І в тому, що південь Чернігівщини (входив до Київської губернії), розмовляє на майже літературній мене не дивує.

 

гОрод - це нормальне українське слово, а ніякий не русизм і тим більше не москвізм.

гОрод - це українське, ґОрад - це москвізм

20 років тому - це якраз пік московізації

 

Які тут порівняно не так давно. Оскільки їх число збільшується (переважно через економічні причини), то і Київ стає ніби більш україномовним. Але донецьких і дніпропетровських це майже не стосується - вони російськомовні.

І що? Ніби зараз усі стали говорити українською.

 

Не всі, але більшість таки відповідає українською.

цей термін стосовно української (руської) мови безглуздий

 

- а русизм?

 

місто мабуть

 

"град", мабудь тобто, опади у вигляді крижаних кульок ... чи ні?

 

Спасибо

 

Тогда мабудь установка "Град" точно русизм

 

Щось я такого не помітила.

 

Працював - ходив по квартирах. Власні спостереження. А переходять при звертанні на українську 2 з 3.

От і я ж про те саме. Тенденція до українізації помітна. Та й 20 років тому - мяко кажучи, не зовсім правда.

Може й так... Але тоді, за вашою логікою - літературна мова - нонсенс? Бо й письменники писали своїм діалектом...

Ні це русизм таки, бо це руське (українське) слово, яке ми віддали московитам. Али Ви, бачу, самі розібралися. Я для інших.

Ні, це полонізм.

 

Мова, якою пишуть письменники не є цілковито літературною. Хоча так творилася літературна мова, вони збагачували її.

Наприклад, закарпатський діалект різниться від літературної, але при спілкуванні використовується літературна.

Літерат́урна мóва — спільна мова писемності одного, іноді декількох народів: мова офіційно-ділових документів, шкільної освіти, писемно-побутового спілкування, науки, публіцистики, художньої літератури, всіх проявів культури, що відбуваються в словесній формі, частіше писемній, але іноді усній. Розрізняються письмово-книжна й усно-розмовна форми літературної мови, виникнення, співвідношення й взаємодія яких підкоряються певним історичним закономірностям.

Місцевий діалект для дому, родичів та найближчих друзів. А літературна для всіх інших.

 

А якщо я вдома, з друзями й усіми іншими говорю одною мовою? Хіба з родичами, бува, вставляю діалекти. То яка вона тоді, та одна мова?

 

Ну наконец-то, дошло. Тут все просто. Все говорят, у каждого свой словарный запас. И одни его (этот запас) называют его украинским либо русским языком. Особенно на Востоке.

ПРосто у многих зависит от уровня образования. И уровня упрямства.

 

А Ви якою мовою звертаєтесь?

Нічого ми їм не віддалали, вони самі взяли і перекрутили по-своєму. А в нас як було гОрод, так і залишилось, але оскільки сучані міста вже не мають гОрода (огородженої частини міста) як такого, то поширилось слово місто, значення якого добре помітно з цієї цитати Іпатіївського літопису: "Болеславоу же пришедшоу с братьєю своею, и вьЂха вь мЂсто, а в городъ нелзЂ бысть въЂхати ратнъıми, зане боряхоу крЂпко из него порокы и самострЂлы, тЂм же немощно бысть пристоупити к немоу. И сташа ωколо города, изъЂдаюче села".

Нічого подібного, в руській мові це слово зафіксоване в 12ст. в "повчанні" Мономаха і пізніше, а польської писемної на той час ще навіть не існувало. Якщо тоді і був вплив, то скоріше руської і чеської мови на польську.

 

Ипатьевская летопись по-украински, стало быть, написана? Да, крепко время словечки побило, сразу-то и не узнать многие. Город "был и остался", но столетиями не используется за отсутствием стен - ясно , а слова

куда дели? Их московиты "насовсем" вкрали?

 

Просто я часто чую, що коли людина звертається українською, їй відповідають російською.

 

Які в одному місці московити в 13ст.? Кирило з Мефодієм також московитами були? Маразм щораз міцнішає.

 

Не знаю як там в кого, а я про свій досвід кажу.