Скільки ви заробляєте?

Вони тільки зводять кінці з кінцями, і сумніваюсь, що би ви захотіли так жити)
Так що то невдале порівняння.
Згадалось щодо норм КЗпП)))
Не до всіх відноситься, але до багатьох, особливо робітників,
досить важко домовитись з нашим нарідом, на зп в конвертах погоджуються, а при підписанні відомості по зп, починаються питання, типу а де ті гроші?, ми ж їх не отримували, про утримання з зп взагалі нереально роз'яснити, у відпустку коли хоче піти, мусиш дозволити, а як нема роботи, і пропонуєш зробити відпустку за власний рахунок, починають зразу нормами законодавства закидувати.
Тобто-ти повинен завжди все розуміти, а твої проблеми-ніхто.

 

Так, працювв колись на такій роботі... офіційно, як і у всіх з 9 - до 18, а фактично виходило, як йшли у 19-00, то було за щастя, а так до 20-, 22- год., можливо тільки 1 день в тиждень йшов додому "як положено". Спроби пояснити шефові закінчувалися повним його не розумінням "а я хіба проти?" "зробіть роботу, та й йдіть", а фактично, специфіка роботи була такою, що мусив залишатися (хоч та робота і незавжди була "твоя"). За три роки роботи, на пальцях можна порахувати, коли шеф доплатив за понадурочні (і то мало не скандал треба було піднімати, що до 23-ї години працівники залишалися). Те саме стосувалося і "вихідних" субот. Коли залишався вдома, з самого ранку починали видзвонювати "а ти коли будеш?", "ага не будеш, а чому?" "ну тоді скажи мені де то-то і то-то", "а от "твій клієнт" прийшов, поговори зним, даю трубку" і т.п... це неймовірно "харило", вже краще б вийшов!
На щастя на теперішній роботі такого і близько немає !

 

Розумію, бо самій прийшлося витримати такий двобій. Тут таке діло... Вміти говорити "ні" також мистецтво. Виставляти границі. Не допомагає - краще звільнятися (як Ви і зробили, так я розумію?).
Щодо вихідних і особистого часу - то взагалі капєц. Я не брала трубку - людина ставила телефон на автододзвін, передзвонювала на міський - одним словом "вижу цель не вижу препятствий". Щоб сказати якусь свою дорогоцінну ідею, яка раптом "случілася" Або раптом пригадати - що треба зробити. Або спитатися, що зроблено. 30 разів на день!!! Так тривало, поки я не зрозуміла, що сподіватись на те, що сама здогадається - марна справа.Набрала повітря у легені і виклала усе, що я думаю з цього приводу. З часовими інтервалами - коли мені НЕ МОЖНА дзвонити.
(До речі, з того часу я ненавиджу голос мобільного, він у мене на вібро )
П.С. Схоже, що від гілки пішло "відгілля" - не СКІЛЬКИ Ви заробляєте, а ЯК Ви заробляєте

 

В "гнилiй" Гамерицi тепер народ працює скiльки кажуть i не пiлiкає про довгi робочi години, бо роботу професiйну знайти або ДУУУУУУУУУУЖЕ тяжко або взагалi неможливо за умов цiєї клятої кризи.

 

Кого ви маєте на увазі, коли говорите "народ"?

 

Ну, не рівняйте, самі знаєте що з пальцем! Не рівняйте Україну з Америкою (США). В мене там купа знайомих так от кажуть:
"Ну так, криза, ну так тяжко, скорочують, але коли тебе звільнили, то ОБОВ"ЯЗКОВО платять допомогу по безробіттю, та й то не маленьку"
Koza-Dereza чи може ви мали інші країни Американського континенту на увазі?

Та що тут сперечатися? Нехай наші "американці" самі напишуть як там насправді!

 

А кого я можу мати на увазi крiм людей (народ) якi живуть в Америцi?

Так платять, звичайно що платять. Я й не сперечаюсь. Дуже зле що в Українi не платять. Але по перше вона не вiчна а деякий час пов'язаний зi стажем. (I так, я мала на увазi США).
Я просто додаю коментарi до останнiх дописiв якi говорять про довгi робочi днi.

Але ще хочу прокоментувати ранiший допис, хтось казав що бiлi американцi не хочуть робити чорнову роботу. Це теж не дуже правда. Принаймнi не по всiй Америцi. Не всi мiста такi як Чiкаго, Н Й, Лос Анджелес iтд мають багато iмiгрантiв якi готовi гарувати за найменшу зарплату, жити по пiдвалам i потiм все до копiйки слати додому. В мiстах де є лише американцi, хтось же робить ту чорнову роботу. Це скорше лiнивi чорнобривi саме у великих мiстах якi не опустяться нижче $12 на годину, i лiпше будуть сидiти на велферi пожизнєно... Але то таке, думки в слух.

 

Професійну роботу , а ще непогано оплачену , по-моєму завжди було не легко знайти в великих містах.. але якщо є бажання працювати то можна переїхати в Північну Дакоту , Ореґон , Юту . Саскачеван , Альберту (Канада) , або на Аляску.
Рівень життя в якому -небудь Фарґо , Кетчикані , Філморі чи Салемі нічим не відрізняється від рівня життя в Шікаґо , Нью Йорку чи Ньюарку.Ті ж самі магазини , дороги і комунальні послуги.Звичайно там не має Метрополітeн Опери чи Бродвей Мюзіклу і майже зовсім не має української громади , якщо комусь це важливо.Але за ціну 1бед. (2 кімнати) тісного кондомініума в Н.Й. там можна купити гарний просторий дім чи велике кондо.
Я теж дуже люблю і вважаю за одне з найкращих міст в світі -Торонто. Але "любов" до роботи по спеціальності виявилася сильніша...і ми покинули Торонто ...переїхали на Захід Канади.Зараз ми з радістю любимо приїзжати в гості в Торонто , але якщо би переїхали туди на завжди нам би тепер не вистарчало наших гір і Тихого океану.

 

Після розмов із різними людьми у Львові у мене залишилося одне враження: криза то тут - в Канаді, Америці, а в Україні - д...а. Так, люди дають собі раду, бо їм уже не вперше доводиться гнутися, але ситуація така, що не позаздриш. Така незахищеність до того всього, що жах...

 

Навіть на Україні чим далі від Києва тим більша криза... Деякі прошарки населення зовсім зовсім погано себе почувають, почалась затримка платні при таких шалених цінах... один з вископосадовців зїздив до родичів у Донецьку область минулих вихідних, так до нього тільки дійшло что багато людей ІСНУЮТЬ!!! Він просто каже ЩО НЕ УЯВЛЯВ ЩО МОЖНО ТАК ЖИТИ . Що як можно на 1-2 тисячи гривень вижити ділився він враженнями з колегами, підлеглими, але пройде тиждень- два-три і за роботою у затишному кабінеті з дорогим інтер'єром, бізнес ланчами у дорогих ресторанах, в поїздках на Мерседесі останньої моделі усе забудеться... А люди що мешкають у сільський місцевині у регіонах "кризу" будуть відчувати ще довго і довго

 

А що в Америці також можуть "коли вигідно" залишити людину після роботи без доплати? Чи викликати в суботу, чи в будь-який вихідний (знову ж таки без фінансової мотивації)????
Щось дуже сумніваюсь... От, наприклад, в Німеччині, стріла підйомного крану застигає в повітрі з вантажем, коли починається обідня перерва!
Та що там чужі приклади, он я сам, коли працював свого часу у Франції, коли запропонував шефу вийти в суботу (щоб "підігнати" деяку роботу) у відповідь почув приблизно наступне:
- Ні в якому разі!" Вік-енд" - це святе! Я сам не працюю і вам не дозволю!
Бо все-таки є трудове законодавство і в цивілізованому світі його шанують, а от у нас, нажаль, не завжди. Деякі власники вважають себе РАБОвласниками, а що найгірше - це зходить їм з рук!
Я взагалі мовчу про різні перевірки з ДПУ і фонду зайнятості. Це все "рішається" і вони "пишуть що треба"...
Просто, дійсно, реально шкода того часу, який би я міг приділити сім"ї, коханій людині, друзям, відпочинку на природі і т.п. Шкода, навіть як би не любив свою роботу

 

Спасибо за понимание. Наш народ не успел сильно расслабиться после "лихих 90-х". Выживание уже входит в привычку. Очень надеюсь, что мы не упадем до уровня тех лет. Хотя очень непросто - цены растут, зарплаты снижаются, не выплачиваются, людей просто выставляют на улицу.

 

ЙОЙ, ТА МОЖУТЬ I РОБЛЯТЬ!!!!!
Якщо вам дорога ваша зарплата, або прото тупо НЕОБХIДНА, то ви i в суботу i в недiлю прийдете i будете дєкувати що вам дадуть ваш чек i вам буде чим за хату заплатити.
Моя подруга працює в банку Assistant Vice President (це не найвища ланка, але й не середня) Вона КОЖЕН день працює до мiнiмум 8-9 вечора, а коли квартальнi звiти то вона сидить i до 12ї ночi i до 1ї i ще й працює на вихiдних. Босс їй дзвонить в 7й вечора i дає завданнь (якi всi дуже сильно темiновi) до завтра ранку, i шо вона має робити???? Сидить i робить. Самi знаєте що з банками творяться. А завтра якщо їхнiй банк закриють то всiм буде далеко i глибоко до якої ночi вона працювала i скiльки їй помiсячно треба платити за життя. Копняка в дупу i дасвiданiє. А та допомога вiд держави довго теж не триває, залежно вiд стажу.

Ми тут завжди завидуєм нашим Європейським колегам, i 30 днiв вiдпустки, i купа державних вихiдних, i 35 год. робочий тиждень, i не дай боже затримати пiсля роботи... а в Америцi... галери суцiльнi.

 

В Америці є два варіанти-погодинно і ставка на рік.Ще залежить чи є профспілка.Моя попередня робота і тепер все погодинно так що питань з оплатою нема-40 год на тиждень ставка -все що після півтора рази.на щастя в мене така професія що я буду остатній на фірмі на звільнення-до речі в нас почали більше машин ставити на ручний операціях в звязку з кризою.І ще залежить від галузі теж-в автоіндустрії зараз зле а от харчова тримається.Найгірше некваліфікованим робітникам і тим хто кажуть офісний планктон

 

так ціни ростуть, гроші знецінюються, по прогнозам експертів все гірше буде восени...

теж коли квартал, то на вихідних беру додому, працюю тобто як додаткові робочі дні, ... колись раніше ти обирав собі роботодавця - приходив, ознайомлювався з діяльністю фірми, а тепер директор ставить тобі умови: зп така, сидіти і працювати стільки... хочеш погоджуєшся...

 

....кілька думок на рахунок OVERTIME (позаурочних годин).
Я розумію дорожніх робітників в Альберті , наприклад.Літо коротке , роботи багато - треба встигнути.Тому і роблять по 10-12годин щодня і суботи з неділями.... 4-5 місяців роботи цілий рік годують.

Але в офісі овертайм-?...це майже завжди від запущеної роботи.Коли кожний день старатися зробити обєм роботи "task for today" , не відкладати на пізніше і не висіти попусту на телефоні/ інтернеті , то ніяких овертаймів не потрібно.
Один час в нашій компанії (наш офіс) було "модно" лишатися на довше ,або виходити по суботах.І ходити по коридорах з кавою в одній руці , а з паперами в другій - з заклопотам виразом лиця типy а-ля " I'm so busy!", поки бос не порахував толк з цих "виходів" і виплачені "овертайми".Тоді зібрав всіх контролерів з бухгалтерії і офіс менеджерів щось з ними там поговорив...і все стало на своє місце. Тепер овертайми для офісу тільки з дозволу боса.А для нас field employees коли ми вважаємо за потрібне , на наш розсуд.Ми звичайно цією довірою користуємся , але не зловживаємо.

 

то все так, але з нашим законодавством то жах, от наприклад пишуть помінявся бланк в пенсійний фонд, а його ще не опублікували -сидиш чекаєш, або в податкову йдеш здавати - а сервер полетів або черга така, що стоїш 3 год , а день пройшов і по телефону не говорив . і в інеті не сидів, а просто здавав звіти, шо зробиш

 

....соррі , Саммер ....я не мав на увазі робочі відносини в Україні.Я про них (там) поняття зеленого не маю...так як я в Україні ніколи не працював , крім 3 місяців в студ.будзагоні.

 

я з тої кризи зробив єдиний висновок - як платять, так і працюю. повний еквівалент так би мовити. при тій частці роботи, яка на мене припадає (а це, мабуть, найбльше на фірмі) і оплаті, яку мені дають (точно найменше), немає сенсу надриватися. фактично за мій кошт, за мою скорочену зарплату і зарплату таких, як і я фірма існує. ніхто навіть не збирається щось зробити аби справи пішли на покращення.
вичікую моменту, коли можна буде зручно змінити роботу.

 

Мені тоді б прийшлося на роботу взагалі не ходити