Ситуація!

На жаль, це історія не про "тунічку", а про "яблучко і яблуньку".

Що робити? Попросити тренера, чи хто там, ПРИ ВСІХ запитати ту дівчинку про ту одежинку. Важливо, щоб це зробила ТРЕТЯ особа, а не "зацікавлена".

Варто зробити це так:

"Діти! Ви не брали ось таку річ?" - Потім запитати при всіх ту дівчинку, дивлячись на неї і не міняючи тону голосу:
"І ти, (напр.) Марічко, не брала?"
Вона, звісно, не признається. І звинувачувати її при всіх не можна - "нє пойман - не вор". Але після цього, час від часу поглядуючи на цю дівчинку прямо їй в очі, потрібно сказати так:

"Діти! Якщо хтось із вас навмисне взяв чужу річ - це називається просто: крадіжка. Рано чи пізно будь-яка крадіжка буде викрита. Завжди. Вам не вдасться утримати це в таємниці. І за це може бути покарання не тільки осудом людей. Бог бачить кожного, і все, що робиться. Крадіжка є гріхом - хто б не вкрав - дитина чи доросла людина, і гріхом є також те, якщо знати про крадіжку і мовчати, хто б мовчав - доросла людина чи дитина. Не робіть так більше. Якщо хтось із вас взяв - признайтеся зараз - і ми простимо вас, бо ви не подумали про наслідки. Якщо у вас не вистачає сміливості - просто покладіть завтра річ тихенько у торбинку, яка висітиме он там у коридорі. Цим ви спробуєте зняти з себе вину, і всі ми намагатимемося простити вас."

І не варто турбуватися, що дитині може бути нанесена "травма". За таке треба "травмувати". В інтересах самої ж дитини.

 

Однозначно. Це і називається "шокова терапія". А косметичними методами таке і не лікується...