Ситуація!

про бандитів: ні один вміняємий бандит не буде робити "дело" в себе дома або в сусідньому - легко впізнають.
а наркомани, алкаші і тп.. ги, ще ні разу не бачив серед них "мордоворотів", вони п"ють або ширяються і всі гроші ідуть на то і майже не їдять... їм їди не треба! А до мордоворотів їм ох як далко. І їх навіть бити не треба самі падають.
Про бійки і тп то зазвичай товчуть один одного - типу "ти мене уважаєш?" і рідко коли кого чужого...

Так що то не бандюгани і не алкаші-наркомани!

А скорше за все, я так думаю, то ваші однокласники(бувші?) які у вас забирають(-ли) кишенькові гроші, заставляють(-ли) вас носини їм портфель, писати домашнє і тп. І яких ви і дуже добре знаєте, і боїтесь, і вони звикли, що ви їм ні в чому не відмовите.. і звичайно що ви на них вчительці(міліції) боїтесь пожалітись...

Вам треба підрости і перестати боятись! Якщо реально доймають достатньо дати один(або кілька) раз конкретний відпір, але з головою(без фанатизму). І більше вас ніхто рухати не буде!

або ж в районну поліклініку навідатись до лікаря психотерапевта - то параноя, здається, називається..

 

Ось що деякі хлопці роблять проти бандитів

Дивіться до кінця!

http://www.youtube.com/watch?v=deqDKXGG9LQ

 

Вже показували це на форумі. Фіглярство і фігня. Ніякі хлопці таке не роблять. Мабуть Алан Бадоєв зняв між зйомками кліпів Тіни Кароль і Ані Лорак.

 

Але ідея непогана

 

Та й ідея не витримує критики. Хулігани такі зображені що не шкода - мужикуваті і дорослі, а насправді більше школоти, і не всі будуть цмулити той спирт з незакоркованої пляшки. І нащо цілий день в машині сидіти? Фігня коротше рідкісна. Протест інтернетних ботанів.

 

Кулю в голову таки певно швидше.

 

Це точно. Можна було б все під вечір купити ...

 

А хто там сказав, що він рано приїхав? Та й не в тому суть! Народ повинен не боятися по вулиці ходити...

 

тай ніби і не так вже дуже страшно ходити, тільки хіба, міліцію..
бо потім розкажуть, що ти сам головою об підлогу вдарився... в рай відділі...

---------- Додано в 19:29 ---------- Попередній допис був написаний в 19:21 ----------

стільки часу промайнував, краще би в спортзал пішов

 

Поки лазили з малою по дворі.чось в голові крутилось Матвійчукове....

У кожного із нас своя межа:
Можливостей, терпіння,
І свободи.
У кожного є правила й чесноти,
Які йому підказує Душа.

Та білий світ прекрасний лиш здаля,
А зблизька вгледиш охоронні вежі.
Влаштовані так люди і земля,
Що всюди тільки межі, межі, межі…

Ми всі живем за правилом Межі
Вся наша суть — то ширми і бар‘єри,
Залізні клітки, кам‘яні вольєри
Кордони і державні рубежі.

Ми в‘язні нам нав‘язаних ідей,
Раби страшних умовностей і планів,
Заручники вождів і хижих кланів,
І забобонів, і дурних вістей.

У кожного своє
Свій персональних хрест.
Своя стіна... теж персональна.
І свої страхи.
Персональні.
Мені,скажім в голову не приходить,що можна боятись якоїсь гопоти,бандитів...всього,що має фізичну форму.
То можна бити...кромсати...гризти зубами..і перемогти....
Та в мене свій страх...
Страх болю.
Страх не змогти завтра заробити на ліки.
Страх що відмовлять ноги..і не втримаю малу...не дам ради...
Страх втратити те не велике...що ще маю...
Тому...не судіть...і не судимі будете(с)...

 

А що з Вами трапилось? Розкажіть.

 

Я думаю тут треба ставити питання по єншому - що в житті вас могло би здивувати?...

Все. мовчу...

 

От маю ситуацію і роздумую що робити....
Перед відповідальними змаганнями діти збиралися на збори в таборі в Карпатах. Мала приїхала зі зборів, і розказала, що в неї пропала улюблена тунічка (чи як воно там правильно називається), а в іншої дівчинки з'явилась. І все би нічого, але тунічка мала мітку- в специфічному місці надірваний шов десь 2 см. Дружина вирішила розібратись, задзвонила до дівчинки і попросила принести тунічку на тренування, та сказала що там є мітка. Розмова вранці:
-Добрий день. Це мама Д... .
-Добрий день
-Принеси, будь-даска, тунічку на тренування. Там є мітка, я подивлюсь чи то є наша.
-Е-е-е, а мама забрала на роботу.
-Дай телефон мами
-Мама свариться, якщо я даю її телефон
-То скажи мамі, нехай передзвонить мені
-Добре
До вечора ніхто не подзвонив. Дзвоню до тренера, взяв телефон мами. Розмова з мамою:
-Доброго дня. Це мама Д... . Там у нас пропала тунічка, а з'явилась у вашої малої, і є характерна відмітка, там то і там надірваний шов. Правда на момент від'їзду з табору було уже грубо зашито.
- Я не дивилася, кинула в пралку.
-Подивіться, тому що Ваша мала сказала, що Ви забрали її на роботу
Замяття, видно що мамі стало незручно
-А, ну то я приїду додому, розберуся і передзвоню Вам
Два дні мовчок. Вчора ввечері приходить СМСка "Передзвоніть мені..."
Дзвонить дружина
Розмови не чув, але коротка суть
-В нас теж була така тунічка
-То подивіться, може вона у вас і є
-А вона напевно в куми
-То подзвоніть до куми
-А кума зараз не вдома
-То прийдіть з дитиною і тунічкою на тренування, і вирішимо
-Не можу, бо йду на роботу
-То нехай мала принесе, по мітці опізнаємо
-Добре
За той час вияснилось, що та дитина сказала, що порвала тунічку точно в тому самому місці, коли билася з хлопчиками, хоча дивно, то місце не кутове і не тримальне (декоративний шов).
Після розмови, як "мама забрала на роботу" мені стало все зрозуміло.
От і думаю, що в таких випадках робити, випустити історію на загал і розказати все тренерові, чи піти самому до мами і тихо поговорити, розклавши по полках і не робити встиду дитині??!

 

Як то не робити встиду?
Власне зробити встид. Якщо вже мама не вчить дитину, що красти - погано, то хоч так на майбутнє запамятає.
Повірте, їй же воно потім на краще вийде...

 

Та нічого доброго не буде з доброї розмови. Має в голові вкластися чіткий ланцюжок: вкрала - маєш погані наслідки.

 

Винести на загал! Ну ладно дитина не може, не вміє ще признавати свою вину. Але доросла жінка...За вчинки потрібно відповідати.

 

Может, предложить ей (мамаше) ещё пару стареньких вещиц, которые "только чуть подлатать надо"?