Синдром ліні та тупості українців

Совсем задолбали Чалдоны бедного Прокипа!
Шагу не дают ступить!

 

[FONT=&quot]Інколи про дитину кажуть: «Що з нього візьмеш – таке вродилося». Менталітет в людей та народів формується навколишніми обставинами – кліматом, природою, зовнішнім тиском сусідів. Ось так і з нашим народом, який формувався в нетрях якогось полісся, відірваний від інших спільнот землі, допотопно живучи на дарах природи. А Бог наділив дану нам цю природу досить великими багатствами, на які було багато претендентів, і які для нас перетворювалися в конкурентів і ворогів. В такому середовищі завдяки невмінню організувати достойний захист своїх інтересів від цих «конкурентів» історія протягом тисячоліття виробила в нас менталітет хитруватого, а часто і підленького пристосуванця до нав'язаної кимось ситуації. Якщо євреї та цигани виділили в собі ці риси для виживання в чужому середовищі, то ми опустилися до цього на своїй території. Як описує француз Г. де Боплан (ХVII століття) – «недовірливі, зрадливі, підступні, звірятися їм можна з великою обережністю». Це описувала людина, яка ставилася до наших земляків навіть з більшою прихильністю ніж до поляків чи москалів.
По виходу з полісся в степ подальша сліпа прив'язка до вічного порпання в землі зробила нас також одноосібниками. А цей тип людей не здатний до пристойної організації суспільства. "Моя хата скраю" - ось та наша риса, яка знищувала всі потуги для об'єднання зусиль по досягненню спільної мети. Тільки якісь радикальні події заставляють нашого Петра залишити це «порпання» і підтримати "Хмельниччину" чи вийти на «Майдан». Тому в буденному житті навіть на початку ХХІ століття українець, розваливши колективне господарство, індивідуально спасається на малопродуктивному особистому клаптику землі, не розуміючи ступінь свого невігластва. Дослідники цивілізацій підмітили, що людина, якій банан майже сам падає в рота, не стимулюється для розвитку. Тому паразитування на багатій землі породило в нас лінь до навчання, малоінтелектуальність, що в поєднанні з примітивним гонором одноосібника дає дуже погані наслідки нашого життя. Багата природа не привчила нас до достатнього аналізу, тому ми більше піддаємося впливу слів, показушних ефектів ніж результату справ. В типових українців в своєму колі алергія на діяльність людей, не схожих на себе. Розумніших він просто не любить, зачисляє їх до "вискочок" і пробує опустити до свого рівня. Тому маса талановитих земляків вимушена розкривати свої здібності десь за кордоном, або розділила долю знищення так званих куркулів. Людей, шляхетніших за нього, наш герой записує в ранг "білої ворони" і пробує заклювати. Відповідальність за свої слова та вчинки моєму землякові неприсуща, він навіть гордиться тим, що "там, де побував хохол, єврею робити нічого". В цьому національному постулаті проявляється поєднання явної переоцінки свого «я» та чергового елементу невігластва.
Праця століттями "на того парня" і, особливо, закріпачення породили байдужість до якості цієї праці і недисциплінованість при виконанні її. Якби автор був фахівцем в галузі культурної соціології, то з задоволенням науково дослідив би вплив кріпосництва XVIII та XX століть на цю якість нашого земляка чи вивчив би культурну різницю українських і москальських сіл Сибіру чи Зеленого клину на Далекому сході в силу наданої їм різної ступені свободи. В цьому дослідженні явно проявилося б, що висланий до Сибіру куркуль (не дав себе зламати до рівня раба) зберіг при собі більше свого позитивного "я" ніж залишений на батьківщині духовний та фізичний злидень, який став опорою побудови рабства колгоспного ладу. Історія показує, що багатство навколишньої природи і відчуження її на користь якогось чергового загарбника привело нашого земляка до нехтування в збереженні її. Оте в душі одноосібника "не моє" робило в ньому байдужість до вказаної якості праці і відношенню до природи, тим самим руйнувало одні з головних принципів культури людини. Працелюбність українця дещо надумана, тому що вона явно програє подібній корейця чи шотландця, особливо в частині ефективності. Розумова складова праці явно атрофована в нашого земляка. [/FONT]

 

Как-то смешно, когда русский человек будет опровергать подобные писания украинского пана об украинцах...Однако попробую.
Нисколько не относя себя ни к историкам, ни к специалистам по этносоциологии и этнопсихологии, сразу же с очевидностью вижу слабые места и "натянутости" в рассуждениях шановного пана...
Прежде всего - к чему пристёгивать в доказательство своих рассуждений слова иноземца, написавшего что-то об украинцах в первой половине ХVII века, если этот военный инженер, работавший на Польшу, сам вряд ли знал украинский язык и скорее всего писал об украинцах то, что ему говорили поляки...Как относились спесивые польские шляхтичи к своему "быдлу" - не нуждается в объяснениях - именно это отношение во многом было причиной восстания под руководством Б.Хмельницкого и обращения восставших к русскому царю с просьбой о помощи...
Одним словом - заморачиваться словами иноземца об украинцах, и считать их истиной в последней инстанции - это и означает слепое преклонение перед всем иностранным...
Я уже знакомился с рассуждениями пана Прокипа о вредном воздействии на менталитет народа природных богатств его страны. Не считаю эту гипотезу правильной или убедительной, потому что на жителей США природные богатства американского континента не оказали вредного воздействия...
Нельзя отрицать, что природные факторы страны влияют на особенности менталитета и других черт национальной психологии, но почему-то у пана Прокипа они на украинцев влияют лишь в отрицательном плане...И богатая украинская природа, и щедрая земля - всё вредно влияло, согласно пану Прокипу на украинцев... Вероятно, пан Прокип сожалеет, что украинцам не досталась арктическая тундра или пустыня Сахара для проживания....Вот там у украинцев выработались бы самые лучшие черты характера!
Точно так же и соседи в каком-то плане, безусловно влияют на формирование менталитета народа... Но опять - у пана Прокипа соседи влияют только в отрицательном направлении!
Вероятно, стоило бы жить украинцам на необитаемом острове, чтобы ни одного соседа не было бы на сотню миль - вот тогда никто бы на украинцев вредно не влиял! И почему-то у всех остальных народов соседи не делали таких подлостей, не формировали у них отрицательные черты национального характера?
Я мог бы ещё добавить много чего в ответ на написанное паном Прокипом, но уже того, что я написал, достаточно для того, чтобы не считать чем-то серьёзным его гипотезы о неизбежном вредном воздействии на украинцев всего, что их окружает....

 

Пане Прокопе, а хто Ви за національністю?

 

))) А що є якісь сумніви?

 

[

Чалдон з подніпровської Самари. Та продовжимо по темі:

[/QUOTE]

 

Янычар! Стопудово янычар!

 

У Украинцев нет никакого синдрома лени и тупости. Почему и кто нас так оскорбляет? На каком основании?

 

Свой свояка придумывает издалека.
Под одобрямс, по его скромному мнению, пишущего портянки и форумного дурныка, лапотного тупорогого посмешища.)

 

Вы таким образом подтверждаете тему: Синдром ліні та тупості українців..
Даже если Вы себя лично таковым считаете, то это ещё не повод так думать обо всех украинцах...
Если замечаете такое за собой, считайте, что это нечто неукраинское!
Ну дурнык - так дурнык -- не вешаться же из-за этого! Ну бывает иногда такое!
Не всем же становиться научными работниками!

 

Та ж недосконалість аналізу привела нашого земляка в полон догм і до консервативної інертності життя. Він весь час живе в порівнянні з минулим. При "совєтах" він з ностальгією згадував царя, а зараз жалкує за ковбасою в 2руб з 70-х років. Погляд в конструктивне майбутнє у нього майже відсутній. Замість побудови цього "майбутнього" українець паралізований отим невпевненим - "щоб не було ще гірше". Він не пробує звільнитися від рабства, а всі сили направляє на пристосування в ньому. І це інколи досить непогано виходить, якщо згадувати історію перетворення української Насті в турецьку Роксолану. До цього можна додати приклад реакції на зовнішні чинники – на відміну від народів західної Європи наші предки майже не чинили опір вікінгам. Здоровий глузд наш «герой» замінює сумішшю алогічних догм, які є невід'ємною частиною його відсталої культури. Язичницький дух продовжує керувати ним. Не розуміючи основ християнства, він вперто б'є поклони перед іконою, при цьому так же бездумно, як язичником стрибав через вогнище. Абсолютно не ознайомившись з принципами НАТО, він готовий кидатися з вилами на це незрозуміле опудало. Українець напивається 8-го березня, не розуміючи що він святкує давнє єврейське свято на честь жінки, яка допомогла євреям в вавілонському полоні. Він, не знаючи хто такі кельти, навчився їхніх страшилок в вигляді свічки в порізаному гарбузі. Подібно наш герой по невігласьки може відкинути традиції вшанування свого воїна на Покрову ради підкинутого якимось пройдисвітом Троцьким "23 лютого" на честь неіснуючого бою лиш надуманої на той час армії. Також невігласька догма хуторянина "хоч поганий, але свій" продовжує вести мільйони сліпих українців і в теперішньому політичному житті, приводячи до влади чергових Януковичів та Кендзьорів. "Чорна кішка", "пусте відро", "тринадцяте число" продовжують керувати нами. А все тому, що логіка є чимось чужим для українця. Звідси стільки тупиків і помилок в нашому житті. Тому ми ніколи не мали хоч посередніх філософів чи достойних організаційних лідерів.
[FONT=&quot]Тут вже можна сформулювати ланцюжок формування наших негативних рис. Багата природа - лінь думати –законсервована зупинка на щаблі життєвої філософії ВИЖИВАННЯ по зрівнянню з повноцінним ЖИТТЯМ ЦИВІЛІЗОВАНОЇ ЛЮДИНИ. Отже, ми в процесі еволюції знаходимося лиш на примітивній відмітці "виживання", не дійшовши розумом до більш цивілізованих методів життя. А суспільство, діюче по функціях лиш виживання з його нешляхетними правилами і відсутністю стратегічного погляду в майбутнє, являється загальмованим, поїдаючим себе і приреченим на загибель, тому може й не добратися до наступного цивілізаційного щабля.
Є й нав’язані постороннім середовищем міфічні ментальні риси українця. Так москалі, по причині елементарної зневаги до нас (поряд з подібною до багатьох інших народів), придумали казку про "надкушені українцями яблука". Придивившись до спустошливої дії москалів на наших теренах і зрівнявши з подібною ситуацією перебування українця в Росії, можна з впевненістю вказати на справжнього "надкушувача яблук" – москаля. Ось і зараз Путіни, наносячи перш за все собі збиток, пробують куснути нас неподачою газу чи захмарною ціною на нього, хоча розуміють (а може тупі й не розуміють), що час повного впливу на нас вже закінчився. Але сліпий українець не може оцінити справжнього "надкушувача яблук", тому під диригентську паличку дресирувальника він здатний все ще опорочувати себе отим шевченківським "моголи ми, моголи".
Цей поверхневий огляд нашого "я" можна продовжувати і далі, але достатньо і цих не дуже приємних рис. Не буду також зупинятися на позитивних аспектах нашої ментальності (типу згаданого вже ефекту хорошого середовища), бо мета цих роздумів - пошук наших хвороб для подальшого лікування. Хоча все ж для доказу позитивності в нашій історичній ментальності наведу ще одну строчку з аналізу того ж Г. де Боплана: "Вони кмітливі і проникливі, дотепні й надзвичайно щедрі, не побиваються за великим багатством, зате люблять свободу, без якої не уявляють життя". Але це йшлося про козаків, які формувалися в нетиповому для пересічного українця (особливо теперішнього) середовищі, тому мало хто з нинішніх нас зміг би зарахувати себе до них, бо останні століття знищили в нас ці принади чи приховали їх десь глибоко для реалізації при інших умовах нашого існування. А отой сурогат з теперішнього "козацтва", з його жлобськими лампасами та еполетами, є лиш доказом нашого теперішнього невігластва.
Наша ментальність дещо трансформувалася під впливом змін культури життя протягом століть, але головні негативні риси все таки вперто продовжують гальмувати наш розвиток. І помиляється той, хто думає, що Інтернет та присутність сучасних комунальних послуг дуже віддалили нас від того древлянина, який і свого достойного правителя не міг виховати і чужинця Ігоря розіп'яв на березах. Ми, навіть, програємо йому, тому що древлянин не проходив через спотворюючу особистість школу рабства (сплата данини хозарам і кріпосництво Московії – це зовсім різні речі), а ми вже її пройшли. Нам також далеко до греків 2500-річної давнини, тому що ми так і не пізнали основ сучасного цивілізаційного розвитку, поштовх якому дали ці греки. Ми продовжуємо паразитувати на Богом даній благодатній землі, користуючись здобутками цивілізації, які створили більш розвинуті народи. І існує це наше невігластво лиш тому, що ми не маємо свого погляду на життя, а тупо дивимося на нього через підсунуту кимсь стороннім скривлену лінзу. Отже, оглянувши поверхнево нашу суть, спробуємо розібратися "чому". [/FONT]

 

Это Вы про пристарелого изобретателя электровеника? ) В точку...

 

Цього жлоба в погонах так і не навчили грамоті в його військовому ПТУ. Там його лиш вимуштрували до "бабы, водка, преферанс".
Він так і помре, а не зрозуміє, що навіть "ізобрєтатель елєктовєніка" набагато вище ніж людина, яка навіть уявлення не має, що таке винахід.
Тому до нього крім заявленої ліні та тупості варто добавити ще й кичливість жлоба, який в думках себе записав помилково в цивілізовані люди.
Запитайте в такого, що він зробив за своє життя для людства покраще за "елєктровєніка", в відповідь ви дізнаєтесь - НІЧОГО. Це вічний паразит на народному бюджеті, який інколи навіть нахабно заявляє, що йому не все "положєнноє" видають.
То ж дамо трошки історії виникнення та життя таких Хєроїв.

[/QUOTE]

 

Твоя писулька( КНИГА) БУДЕТ ШЛЯГЕРОМ

 

Я вот и подумал - если пан Прокип эту книгу посвятит В.В. Жириновскому, то успех ей обеспечен...
В.В.Жириновский начнёт ссылаться на труды известнейшего украинского историка пана Прокипа, в котором тот(пан Прокип) разоблачает "подлинную сущность" украинцев...
Жириновский такие вещи любит!

 

Всю ночь не спал - думал, и к рассвету родил мысль.

 

А чого БУДЕТ? Навіть твої землячки просять перекладу на "язик" нового видання. Та нажаль "пісулька" розрахована лиш на внутрішнє українське користування.
Продовжуй тут свій імперський онанізм, а я буду продовжувати писати новий варіант книжки, в яку ввійде також зібраний тут на форумі матеріал. "Анті", "Антихристи" та "Фаусти" в єдиному образі будуть гідно представлені. Так що не хвилюйся, імперський ХЄрой.

 

А якщо б українці відкривши рота слухали пана Прокопа (фінальна ступінь ідиотизму) то за кого б він нас вважав?

 

Чем-чем будете продолжать заниматься?

 

Отак! А я? Пане Прокопе, я теж хочу увійти в історію! :girl_tender: