Я летом бывала в кубанской станице у бабушки, еще маленькой. Живности у бабушки не помню, может куры? Помню, что вначале в доме был глиняный пол, а потом через год стал нормальный. Арбузы, дыни, виноград, кукуруза...Абрикосами засыпана улица...и жарюка.Вот это всё) Украинского языка там никто не знал, станица была русской. Река там большая была...по-моему, Кубань называлась. Бабушка была добрая, крупная, с южных казачек, замуж отдали в 14 лет, за богатого, но погиб в войну. Чем я у нее занималась? Убей-не вспомню. Помню еще что они мариновали как-то целые арбузы, и они выкатывались из-под кровати, пугая меня). Раза три у нее была. А больше в селе не жила.
Село, дитинство... Село - це люди. Вони всьому навчали і виховували Ех, село... Доброго ранку! зі Колись до віходка бігали за двір, а курили в хаті. Зараз навпаки - в хаті фаянсовий трон, а курю на свіжому повітрі. от і думаю - де тлущ?
саме так дід і робив, курив у хаті, авторитарний був... весь у воронках від куль щоправда, в хаті тоді сиділи значно менше... телевізора не було і підлогу земляну пам'ятаю
А з нашої дитячої компанії одними з перших телевізори були у нас і у Богданових батьків. Мама Боді була сільською фельдшеркою. Але там нам були не раді, бо там були "покої". То ми телек дивилися здебільшого у нас. Хоча який там телек - купа всяких ігор надворі) А от до батьків сходилися в неділю сусідки подивитися концерт по замовленнях, ну і сусіди вечорами на футбол-хокей. От вуйки і диміли, хоч сокиру вішай) Земляну долівку я бачив у сусідки, у них в одній кімнаті / в халупині/ підлоги не було. Мене з сестрою і братом туди водили "на комірство") А батьківська хата моя ровесниця. Зараз її не впізнати - добудована-перебудована, крита-перекрита... Аж інколи сумно... Але так має бути, сестра з дітьми молодці.
У тої кубанської батькової мами був чоловік з смішним прізвищем Забувайло, він літом завжди спав в літній кухні, там і смалив. Пам'ятаю його вічно сердитим, ще й бородавка на носі) - дитині не подобався. А там хто зна, яким він був. Зараз в тій хатині, може, живе моя двоюрідна сестра з дітьми...та хто зна хто там зараз живе. Ми нічого не знаємо, а мами, яка знала, вже п'ятнадцять років нема.
Я рідко брешу. Та й то ненавмисне) Внукові зараз 7 років 11 міс., другий клас. Я в його віці вже пробував курити)))
Нє, на таке не схоже) Зі всієї родини я один і курю. І всі намагаюься мене перевиховати. Внуки також мене довбуть, то я при них не курю)
...і добре роблять Якщо ви змогли стільки часу не курити, що спонукало знову взяти до рук ту отруту..?
У мене стаж курця більше 30 років. Мене річний внук спонукав до того, щоб перестати. Сказав типу "Діду, ти смердиш"))) Шість років не курив, і шість років хотілося закурити. Навіть снилося, що курю Чого тільки не видумував, щоб стриматися. Але за шість років ні разу не зробив затяжки - ні в горі, ні в радості) Останній штрих - власноруч виростив тютюн з насінинки, довів листя до кондиції. Сам роблю сигарети, їх і курю. Самосад за смаком і якістю відрізняється від казенних цигарок. Подобається, смачно / тут на форумі є ціла епопея про мої поневіряння /
@Gyppsy то велика сила щоб кинути палити, як на мене. Я особисто не палю, але гарно пам'ятаю свого діда, який враз кинул коли лікар йому сказав, що як не кинеш, то помрешь роки за два. І він кинув, і до самої смерті не палив, прожив ще потім років 15 точно. Ця історія а також Ваша дуже надихають, можна ставити у приклад. А щодо села то у справжньому селі і не був, як почитав яке воно село буває. Так городи були, у місті приватний будинок, навіть в області, але без того колориту. Дякую всім хто писав свої спогади про життя в селі, хоч трохи у власній уяві там побував.
@olexandrr, я Вам мусет вже пояснював. Кажу ще раз. Якщо Ви звертаєтеся до когось, то треба, щоб І собачка, І нік юзера були синіми. Бо Ви до мене звернулися насеруматері, @Gyppsy. Таке звернення мені не зарахують і я не одержу бали і, відповідно, премію. Тепер по темі розмови. - Якщо Ви ніколи по справжньому не палили, то Ви не зрозумієте курця. - Якщо Ви не жили хоч би кілька років у селі, то село для вас так і буде тільки колоритом. Село - це люди!