село чи місто

Хтозна...

 

10 год ·

 

‎Galina Mykhajlyuk‎
2 год ·

Миколо,чого в тебе ноги такі великі?
-Я в селі виріс, ми босі ходили, от ноги й виросли.
-Краще би ти без трусів ходив.

 

Н-да...
Я також так робив. Ще тоді, коли ходив в білій панамці

 

Грошовий дощ: у селі біля Львова підірвали банкомат

Я тоді проїжджав біля сільради після восьмої години, вже все позбирали )))

 

я так не робив, але в бабусі було таке відро... по дорозі до хати - хлюп кішці, теляті і т.д.

 

Оля Бойко
18 листопада о 00:28

 

А я з Вами не погоджуюся

Я все життя живу в селі

 

Сьогодні у мене вихідний - їздили на дачу, щось укрили, щось забрали додому. Тихо, досить тепло, на розах ще бутони обрізала... Я б з задоволенням по такій погоді (+6,+7) їздила, ще робота знайшлась би...Но, сцуко, поки проїдеш через місто
Скрізь щось риють, ремонтують, скажені об'їзди; машин - стовпотворіння: легкові, грузові, рефрижератори, військові, бетономішалки, маршрутки, ще й люди перебігають де не можна...Приїхала - голова розкалується, це неможливо витримати. В громадському транспорті їздіти люди бояться,щоб не заразитись, подоставали з гаражів "копійки" та "запорожці" - і їдуть, а шо робити...
Нічого не хочу. Пошукаю детектив якійсь і буду читати в вільний час.

 

Я знаю декілька людей, які з міста залюбки переїхали в село, бо міська метушня дістала. Але потрібно розуміти, що село не для лінивих.

 

А місто? Зараз лінивих і місто викидує на обочину..

 

У наш час частенько у місті стає важко жити. В селі мабуть вижити легше. Якщо є своя худоба, своя земельна ділянка. Вода зі свердловини

 

Ви в селі жили?

 

13 січня о 17:01 ·
«Збережіт си той текст, шоб прочитати потім, якшо не годні то зробити теперка» - так би сказали там, куди мене привозили дитиною майже на все літо.

Діло було в 90-их. Якби мені хтось сказав віддати мою 6-ти, чи 8-ми річну дитину в село на канікули, де вона буде сидіти в рові і ліпити пляцки з болота (саме «Спартак», бо: лапух, болото, лапух, болото.... ), змішувати то болото з коров‘ячими какашками і відтворювати, власне, процес какання коровою, кидаючи ту мішанину об дорогу, і з якою зв‘язок буде раз в день по стаціонарному телефону і то тільки тоді, якщо після вісімки буде довгий гудок (бо то пішло з‘єднання і треба скоро набирати код міста і мамин робочий номер)...., то я б подумала, що то якась фантастика.
Але то всьо-навсього моє дитинство, де
...я навчилась кожен ранок позамітати хату («пілісосами будеш в своєму Львові жужіти»), взяти саморобну дерев‘яну швабру, правильно намотати на неї ганчірку (як орігамі, щоб не злітала), піти взяти відро, напомпати в студні води («добре помпай, шо ніц не їла? Най вода не тікає, скоренько !!») і помити всі підлоги без розводів.
...я навчилась спускатись в «півницю» без вивихання ніг. Підніматись з пивниці з трьома банками закруток також без травм. А також відрізняти «тамка дальше» від «тіво, шо ближче», щоб вийти звідти з правильними закрутками.
... я навчилась прати руками. То треба було на п‘єці загріти воду, все добре посокотати милом, дати постояти, піти напомпати холодної води відер з 5, принести їх, вилити в балію (алюмінієва величезна овальна миска), там все прополоскати, викрутити, розвішати, прищепити прищепками. Аж тоді можна загріти руки і відчути гордість!
... я навчилась пасти корову. Вставати в 5-тій раня, вдівати теплі шкарпета і ґумаки, всі свої сведри і в‘язані ласіни , брати хустку баби Юльки, патик і гнати корови на пасовиско. Плести вінки з ромашок, рахувати поодинокі машини, які проїжджають там далеко по трасі і не відчувати себе нудно в той час. Бо десь там коло хати хтось вже сі збирає на город, а ти лежиш в траві на хустці і балдієш.
... я навчилась цюпати буряки. «Мар‘ясю, візьми си їден рідочок і йди. То не є багато» - казали мені, а я кінця-краю не бачила в тому «рідочку»))) Зато загар сі чіпав, як має бути!
...я навчилась бігом летіти через ціле подвір‘я вночі в туалет, щоб мене не зжер бабай. Інколи не добігала і спинялась біля стайні, тихо заходила до сплячих коров, робила своє діло і ,якщо повезло і мене не били хвостом по крижах, коли я вставала, так само тихо летіла назад до хати)))
...я навчилась робити Мізерію. «Підеш намикаєш цибулі, пару вогерків, сир ту є, віджати тіко треба».
...я навчилась чистити бульбу тоннами; пити квасне молоко; розрізняти «куріта» від «качіт»; доїти корову; шукати яйця, щоб тебе не дзюбнула курка; тікати від індиків; казати «дай Боже щастя»; ходити до склепу; чекати неділі, бо то не треба ніц робити і приїде мама з татом; збирати жуки; робити з качанів кукурудзи ляльок; крутити волосся кульбабам в калюжі; робити собі причіпну косу з білих капронових ниток; складати дрова рівненько; замішувати свиням; спати під периною; вискладувати вишиті подушки; вимовляти слово «креденц»; лазити по сусідських городах за горохом; мочити ноги в потіку; їсти хліб з сметаною і цукром посипаним зверху; бавитись в продуктовий магазин сама з собою; будувати замки; лазити на стрих і лежати там в сіні; кататись на конях; бути роботящою...

Мені хоча б на день туди, бажано в неділю))) Головне, щоб після 8-ки був довгий гудок, бо це значить, що пішло з‘єднання...

 

Не вірю, щоб дитина в 6 років доїла корову...чи прала. та і буряки полоти.
Корову пасти - і то не одна ж пастиме, чи позамітати-помити, чи принести з льоху, чи в магазині купити щось. А доїти - ну навряд чи таке може бути.

 

може ;

зі

та й в тому дописі сказано про дитинство назагал
а "доїти" і "видоїти" - це дві єнших пари кальош)

 

якесь цивілізоване село )
в нас вдома у райцентрі телефон з'явився в середині 80-х, та й то це була рідкість )
АТС (без телефоністки) ще років через десять...

а в селі в діда з бабою такий девайс хіба що в сільраді десь був...

 

я не бігом, але моторошно було вночі
ще дід розказав про гніздо, а там яйця і... маленькі змієнята

ааа... ще павуків-тарантулів ловили... на нитку з пластиліном...
або водою нірки заливали...

а ще їздив газоном з дорослими зрізати гілки шовковиці...
на корм... у колгоспі був цех з гусінню-шовкопрядами
(зараз про таке і не знають)

річка була від двору через дорогу... що там казати )

лавка (магазин) в іншому кінці села... кілометрів за 2 чи 3...

телевізору в діда з бабою не було, проводове радіо тільки постійно грало

вишні біля хати... собака джульбарс... якось так