село чи місто

люблю деревню, но жить там бы не смогла. даже не потому что много работы. размеренность, однообразие и тишина - может когда-нибудь мне и будет этого хотется, сейчас - только в качестве отдыха

 

Доброго ранку.

Ти диви, яка гарна тема сумує )
Тре голосувати і писати свої думки ;



зі

перечитав всі дописи в темі - капєц, які вони... кхм... недолугі)))


Нє, ну от дивіться:
Селянин має жити в селі ,міщанин в місті.Правда, як товпа суне з церкви,то обличчя майже всі сільські.Але бахурі в подвір"ї вже бігають з тоньшими рисами лиця.

От про що це написано?
То писав хтось притомний? Мабуть городськой, нє? ;

 

народився і живу в маленькому райцентрі - шо мені, розірватися?
схиляюся до сільського способу життя...
але не агропром, а дрібне фермерство...
ніяких тварин... тільки садівництво...
трохи інтернету, в міру,

 

Ну, в світлі даної теми "маленький райцентр" ще не значить, що це вже місто, або що це ще село

@Lanktocha он живе в межах міста, а має кусок землі і навіть мусет тримав курей, але він себе відносить до паньства і навіть дещо їсть руками /то він сам так казав/. Ви виділи пана, котрий би їв руками?;

А Стартер он взагалі каже, що село це спарене молоко, кури-гусе в дворі, коґут, який буде о четвертій ранку, хрюкання півсвинка за стіною... )))

По мені, "село чи місто" це не гаряча вода в крані і не когут на подвір"ї, а ціле світосприйняття ;

Бо, наприклад, у мене в хаті холодна і гаряча вода є весь час, круглий рік і цілодобово. Але все одно інколи хочеться покрутити на криниці корбу, витягнути води і напитися просто з відра.
А городський весь час мусить пити з крана або з пластикової пляшки перероблену і оброблену хто зна чим воду.

 

Питання дивне, бо дивлячись яке село чи яке місто. І для якої категорії людей, і яка у них мета... Молоді, яким вчити дітей і самим шукати роботу, кращі умови будуть в місті (великому). Бо з райцентрів їдуть діти поступати вчитися в обласний, та і робити теж.
А як літом в яблуневому чи вишневому садочку, де поряд річка з рибою, чи лісок з маслюками і вода в криниці, то хто сперечатиметься..Рай.
Зимою краще в місті. Зимою можна ходити по театрах та концертах у вільну годину.
От так і ми з чоловіком живемо: зимою в місті, а як стане тепло - в заміському будинку,де і діти з внуками бувають.
Дистанційно робити можна: і ми, і дочка робимо нормально. Синові трудніше - у того перед ним кілька компів і він посеред них в навушниках - як сяде з цим хазяйством на веранді дачі - тікайте всі куди хочте).
Коли ось було спекотно син з родиною ходили до басейну, що від них за три дома: вислав мені на телеграм фотки - нікого не було, бо ранок, поряд кафе, великий блакитний басейн, дітлахи радіють.
Все має свої переваги, дивлячись що тобі треба.
Є пословиця - "де народився - там і згодився".

 

Як малі підуть в школу, то захочеться, щоб школа була як треба. Як дитина здібна, то в який-небудь спецліцей. Бо нема в тому ніякого секрету, що сільські школи поступаються міським. В місті конкуренція, з вчителів "виживає найсильніший". А в місті одна вчителька по старинці щось розказує. А молоді талановиті вчителя пристосовуються в містах.
Звичайно, є виключення.
От зараз ЗНО всі здають, і "за сало" в ректорат не поступити, тому діти з періфірії на бюджетні місця майже не попадають. Тільки контракти, тобто на платне. Бракує знань.

 

На додаток всі дошколята десь в місті ходять (для розвитку). Наш малий (5 років) ходив на "Винахідник","Ментальну арифметику".
Починається розвиток ще до школи - це дає базу.
Мої діти вчилися в гімназії, туди поступити було важко: треба було 20 слів в минуту читати, і тести були важкі. Але брали тільки з 7 років, не те, що зараз. І великі були вимоги потім: щоб отримати 3 треба було постаратися так як в звичайній школі на 5. Може є вибір для дітей і в невеликому місті, чи великому селі.
З іншого боку, не всім треба вища освіта. Є люди, що і без неї прекрасно пристосувались: пасіка, садівництво,теплиці та ін.
Є і такі(дівчата), що з вищою освітою сіли дома, а чоловік годує родину.

 

View: https://www.facebook.com/groups/591048147912424/permalink/1191351191215447/

 

просто в селі менше людей...
ви ж не вітаєтесь у місті з усіма перехожими?

 

Так про це і мова ;

 

Я знаю в під'їзді мабуть десяток людей, мої діти ще менше. Але вітаємося, якщо біля ліфта стикаємося.
Через стінку хлопчик з нашим малим в садку в одній групі.Поряд наші двері. Як його звуть - ми знаємо, як звуть його сестричок\ маму\папу-ні.
Це нормально, ніхто не лізе до чужих, поки нема зустрічних знаків. Мене це не напружує. На дачі сусід купив ділянку за межею, стриже зараз свій участок, я не знаю як його звати, який зовні не дуже придивлялась -могу не впізнати, як буде поряд і не поздоровкатись. З жінкою якось поговорили, вона сказала своє ім'я. Зараз я вже його забула) так і живемо)

 

та ви мабуть того... інтроверт?

 

може бути)але я і поряд щось мало бачу охочих до чужої інформації людей.
Виключення - моя свекруха. Та задає дуже багато питань, як для її старого, навіть древнього віку.Все їй надо.)А так всі зайняті своїм.

 

Люди мабуть отримують інформацію з інтернету та телевізору
неясно, про що питати сусіда у місті

 

Так розмова ж не про "охочих до чужої інформації".
Розмова про банальне виховання і ввічливість.

Не обов"язково знати ім"я, колір очей і ким працює.
Але привітатися і мовити "Дайбожещисті " це ж як дихати, нє? ;

 

Погоджуюсь. Та здоровкаємося тут на масиві з усіма. Із вікна машини визирають і здоровкаються, коли мимо їдуть. Тільки часто хто це?питання.
Усього 180 садових ділянок. Сади ці з 1991 року. Звісно, поперепродувались які-то. Ну може з два десятка знаю в обличчя, в основному тих, з ким на роботі стикалась. Буває, вечорами барбекю можемо організувати, можемо на чайок запросити. До мене рідко ходять, бо у мене завжди дітлахи - вони потребують уваги і лізуть, куди не просять). А жінки, у яких нема онуків, і навіть дітей, тут є...так я ходжу до них))

 

Наше село +/- 1000 дворів, десь 3500 народу.
Практично всі вітаються один з одним. Хоча б головою махнуть.

А якби за мого дитинства якась цьотка пожалілася моїм батькам, що я пройшов повз неї як вона була на городі, і не сказав "Дай, Боже, щастя", то було би мені і читане і писане.

 

хіба з людьми вітаються не з власного бажання ?
наприклад мені (у справі) треба переміститися із пункту В в пункт А...
якщо з усіма здоровкатися - я забуду куди йду...
до того ж - бажати всім здоров'я... це трохи лицемірство, нє?

 

За Вас не знаю, розповім за себе ;

От дивіться.
Я, селюк, приїжджаю до міста в супермаркет. Народу море, швиньдяються туди-сюди і по ділу і без діла. Зі всіма і справді не наздоровкаєшся.
Але он на дверях стоїть хлоп з персоналу магазу. Проходжу повз, кажу:
- Добрий день.
І йду собі дальше

Потім у відділі крутиться якийсь/якась консультант
Проходжу, кажу:
- Добрий день.
І йду собі по відділі дальше

Потім до касирки знову:
- Добрий день.

На виході, до хлопа з персоналу магазу:
- Дякую, до побачення.

Хіба то багато - аж три рази привітатися і раз попрощатися?

Зато потім той хлоп на дверях вже здалеку усміхається і вітається.
А через кілька таких контактів ви вже чуть не друзі

Хіба то тяжко?

Нє.

То Вам так виглядає з непривички
Якщо хочете, то почніть при зустрічі не казати "привіт", "здоров", "добрий день", а кажіть "доброго здоров"я".
Побачите, це навіть приємно ;

зі
@mypucm, а от прикиньте, що в наших селах здебільшого вітаються:
- Слава Ісусу Христу.
- Слава навіки Богу.

/ну і похідні від цього вітання на Великодні і Різдвяні свята./

Як Вам таке?

 

мабуть це прикольно... просто я матеріаліст...
чому такі приязні відносини між людьми не конвертуються, скажімо, у більшу кількість робочих місць?
чому люди з висококультурного середовища кудись надовго тікають - на заробітки, чи в міста?