Щоденно з Ісусом

А тепер зрівняйте те, що ви написали з вченням СЄ: Пекла нема, за гріхи ніхто нікого не наказує, після смерті - небуття. Тобто грішИ скільки влізе.

 

http://www.dyvensvit.org/shchodenno-z-isusom
Та вони всі разом закричали: “Убий Цього, а відпусти нам Варавву!” Луки 23
--------------------------------------------------------------------------------------
Роздумував над цим місцем як воно може мене стосуватися. І прийшло таке розуміння цього епізоду стосовно думок.

Інколи приходить думка, про котру ми точно впевнені, що це гріх, але замість того, щоб придушити її, розіп"яти в собі ще на рівні думки, ми починаємо роздумувати, розкручувати її і врешті решт випускаємо цю думку на волю, тобто починаємо діяти згідно неї. Це десь як випустити на волю душогубця Варавву.

Так само як і коли приходить якась хороша думка, скажімо, допомогти комусь, чи пробачити когось... Ми точно знаємо, що ця думка від Бога, а часто заглушуємо цю думку, не випускаємо її на волю, тобто не починаємо діяти згідно неї. Це як розіп"ясти Ісуса.

Ми часто відпускаємо на волю Варавву, а Ісуса засуджуємо і вбиваємо, нажаль...

 

Рассылка: Освальд Чеймберс, "Все, что могу - во славу Его"

http://jesuschrist.ru/daily/chambers/

СОЗНАТЕЛЬНОЕ ПОДОБИЕ ВОСКРЕСЕНИЯ

"Ибо если мы соединены с Ним подобием смерти Его, то должны быть соединены
и подобием воскресения". (Римлянам 6:5)

Совоскресение… Доказательство того, что я прошел с Христом через распятие,
можно найти в моем сходстве с Ним, которое невозможно с чем-то спутать. В
мою жизнь входит Дух Христа и наводит в ней порядок. Воскресение Христа
дало Ему право наделять меня жизнью Божьей, и моя реальная, повседневная
жизнь должна строиться на основании Его жизни. Я прямо сейчас могу иметь ту
жизнь, которую обрел воскресший Христос, и она проявится в святости.

Через все послания апостола Павла красной нитью проходит идея, что, после
того как я принимаю волевое решение соединиться со смертью Христовой, все
мое естество проникает жизнь воскресшего Христа. Чтобы жить в смертной
плоти жизнью Сына Божьего, нужно всемогущество Божье. Дух Святой не может
быть гостем, Он может быть только хозяином, наполняя Собой все. Когда я
принимаю решение, что мой "ветхий человек" (унаследованная греховная
природа) должен пойти на смерть вместе с Христом, мной овладевает Дух
Святой. Он берет под Свой контроль все. От меня требуется ходить во свете и
повиноваться всему тому, что Он мне открывает. Если я принял решение
покончить с грехом, мне легко почитать себя мертвым для греха, потому что у
меня всегда есть жизнь Христова. Точно так же, как человек бывает только
одного вида, так же и святость бывает только одного вида -- святость
Христова, и мне именно такая святость и дана. Бог вкладывает в меня
святость Сына Своего, и я в духовном смысле становлюсь существом другого
рода.

 

Рассылка: Освальд Чеймберс, "Все, что могу - во славу Его"

http://jesuschrist.ru/daily/chambers/

ВОСХОЖДЕНИЕ

"…Возьми сына твоего… и там принеси его во всесожжение на одной из гор, о
которой Я скажу тебе". (Бытие 22:2)

От характера человека зависит, как человек понимает волю Божью (ср. Пс.
17:26-27). Авраам Божье повеление понял как приказ убить своего сына, и от
такого понимания он смог избавиться лишь ценой ужасной боли и страданий. Но
иначе Бог не мог очистить его веру. Если мы с искренней верой повинуемся
тому, что говорит Бог, Бог выведет нас из плена традиций, которые Его
преподносят не таким, какой Он есть. И таких заблуждений, от которых нужно
избавляться, очень много: говорят, например, что Бог забирает ребенка у
матери потому, что она его слишком любит, -- дьявольская ложь и пародия на
истинную сущность Бога! И если дьявол может нам помешать подняться на
вершину и избавиться от неправильных представлений о Боге, он именно это и
сделает. Но если мы сохраним верность Богу, Бог проведет нас через
мучительные испытания и выведет к лучшему пониманию Себя.

Вера Авраама в Бога была велика тем, что он был готов делать для Бога все,
что Тот пожелает. Он был готов повиноваться Богу и не обращал внимания на
то, противоречило ли это каким-то из его убеждений. Авраам не стоял за свои
убеждения насмерть, иначе бы он убил Исаака и сказал, что голос ангела --
дьявольский голос. Фанатики поступают именно так. Если же вы сохраните
верность Богу, Бог проведет вас через все препятствия прямо в сокровенные
покои, в которых вы сможете познать Его. Вот только придется отказаться от
своих убеждений и принципов. А еще не нужно просить, чтобы Бог вас испытал.
Никогда не говорите того, что сказал Петр: "Все сделаю и даже на смерть
пойду с Тобой". Авраам таких заявлений не делал -- он просто оставался
верным Богу. И Бог очистил его веру.

 

http://www.dyvensvit.org/shchodenno-z-isusom

свідоцтво двох людей(осіб) - правдиве
Свого часу ці слова мене дуже збудували і укріпили, та й досі є сильними для мене, коли приходиться переходити через якісь труднощі.

Ісус фактично погоджувався з тим, що про Нього говорив Його Отець. Фарисеї того не бачили і дорікали Йому, що Він від себе говорить.

Як це може стосуватися мене?
Наприклад, Бог говорить про мене, що кров Ісуса омила мене від гріхів, чи що ранами Ісуса я є уздоровлений.
А диявол, говорить, що я є грішний, непринятий Богом, чи що хвороба мене переможе.

За мною вибір, до кого пристати- чи погодитися з Богом, чи з дияволом.

Ми є тією "другою осбою", і до кого пристанемо, з ким погодимося, то те і буде справджуватися, чи ставати правдивим у нашому житті, тому що "свідчення двох осіб- правдиве"! (Івана 8:12)

п.с.
Трохи сумбурно написав, соррі...

 

Прочитав сьогодні зранку ці слова з Псалмів, де Давид говорить, що уявляє Господа перед собою постійно і що Господь по правиці його:

Пс.15:8
Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй, й я не буду захитаний!

Дуже був підбадьорений цими словами!
Якщо Давид уявляв Господа постійно, значить і я можу це робити!
І більше того, на думку відразу прийшли слова ап.Павла, де він говорить, що Христос є у нас всередині:

Кол.1:27
Христос у вас, надія слави!

Дух Божий живе всередині нас, тих хто вірить у Нього! Чого нам боятися, чого нам лякатися, чого нам нарікати, якщо Сам Всемогутній Бог живе всередині нас!!!!

1Кор.3:16 Чи не знаєте ви, що ви Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?

 

цікаво...от про яку Церкву говорив Ісус...

 

ВІн говорив про справді віруючих людей, які поклоняються Богові в дусі і істині.
Можна мати знання про Бога, але не бути спасеними. Павло писав-якщо маю знання і сильну віру, роздам гроші і віддам тіло на спалення, але не маю любові-то це дарма:
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!
І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!
І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!
(1Кор 13:1-3)
Ісус сказав:-по тому дізнаються, що ви Мої учні, коли будете мати любов між собою.

 

А де ви тут бачите, що мова йде про церкву?

 

По логике можно врать, убивать, насиловать и изменять.
Ведь Дух Божий внутри нас и нам всё по-фиг!
Верно?

 

Полковник, якби в вас Дух Божий жив, то ви б не вбивали, не брехали (роботу прийшлося б покинути), не гвалтували б і не зраджували б. Змінилася б ваша мова, поведінка, запої б зникли... Але поки це все має місце, в вас трохи інакший дух живе. Дух сатани.

 

Ясно.
Дух Божий живёт только в теле рагулей и запроданцев.
Ладно.
Обойдусь, значит.

 

Вы не поняли-если человек исполнен Духа СВятого, то он будет вести себе совсем по-другому , чем люди мира. Он не может грешить. Грех стает ему отвратительным.
Плотского же человека тянет к греху-ну ладно, совру разок, украду разок, посплетничаю разок, ну и что из этого? Духовный же человек мыслит иначе-ему дан ум Христов. Он хочет исполнять волю не свою, а Божью.
Можно иметь знание о Боге, даже называться христианином, но не быть исполненым Духом Святым. Люди исполненые Духом, они другие -они отражают характер Христа.

 

думаєте полковник все тут зрозумів?

 

Я думаю, так.

 

http://www.dyvensvit.org/shchodenno-z-isusom

Йоана 3:13-17
Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий! Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, - так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним. Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним - світ спасти.
___________________________________________________________________________________

Судити. Як це? Виносити на обговорення і шукати провини.
Коли я суджу когось, то ставлю людину перед уявним трибуналом, де я - суддя. Я визначаю межу справедливості за своїми мірками, своїм досвідом і логікою. Маю тоді серце, напевно, не дуже чутливе. Мені здається, що людина вчинила неправильно - суджу її з її вчинків - розмірковую про них згідно своїх уявлень. Як часто можу помилитися! Як часто можу посудити занадто недостовірно, за своїм настроєм чи спроектувати на людину свої думки і власні пережиття.

Є люди, які також засуджують себе. Самі стають перед трибуналом, і не мають милосердя, навіть, до себе. Невпинно вимагають більшого, судять себе за слабкості. Не можуть вибачити власної помилки.

Як дивно на фоні цього всього судочинства чути про те, що Господь Бог - Творець і Володар всього живого, посилає у світ Свого Сина для того, щоб світ спасти, не засудити. Здається, що Бог, який є Досконалістю, мав би найбільше бачити наші недовершеності. Вони дуже мають Йому муляти око.

А Він приходить нас врятувати від нашої власної малодушності, щоби в Ньому ми знайшли простір прощення, довіри, милосердя.

© Уляна Журавчак

 

Напевно, що Бог бачить всі наші недовершеності, тільки вони не муляють Йому око... бо Любов Його безумовна, і кожна душа цінна для Нього.
Такої повної безумовної любові Він хоче навчити кожного з нас.

 

Цікаво! Якраз зранку дружина ділилася своїм відкриттям із Рим.5:8, а я тільки що зайшов у "Щоденне читання" на "Дивен Світі" і знову те саме місце!

Рим.5:8
А Бог доводить Свою любов до
нас тим, що Христос умер за нас,
коли ми були ще грішниками.

А "зачепили" мою дружину слова були ще грішниками.
Автор Послання до Римлян говорить про себе і про тих до кого звертається, а саме до християн Риму, як до таких котрі колись були грішниками, а зараз уже є виправданими:

Рим.5:9
Тож тим більше спасемося Ним
від гніву тепер, коли кров'ю Його
ми виправдані.

Явно видно дві групи людей- грішники і виправдані.
Існує межа чітка між тим коли ми є грішниками і тим коли ми є уже є виправданими.
Ця межа називається ПОКАЯННЯ! Це момент коли ми каємося у своїх гріхах і приймаємо Ісуса як свого Господа і Спасителя! Його Кров змиває наші гріхи, вчинені нами до цього. Уже немає грішника! Уже є виправданий! Слава Йому за це!

 

Взагалі цього не розумію!
Досвідчую і розрізняю призиваючи Мудрість Духа, далі або співпрацюю у Винограднику, або сторонюся, щоб не брати участі, чи уникаю...
Що собі хто думає чи неподобається – його проблеми, коли моя совість не звинувачує мене.
Судити – це так обтяжливо, потім цей суд буде жити в тобі, дошкуляти внутрішнім діалогом. Ображатися – взагалі, петлю собі затягати!

Як нормально – не приймати образ!
Посміхнутися, а якщо дуже дістане – розсміятися..., відійти набік, деколи буде боговгодно – і прикласти силу, а чому ні?
Господь не забрав право на захист.

Господь очікує нашої взаємної співпраці, а не взаємних співобраз...

 

Як часто люди зносять до неба прохальні молитви...
Я нині хочу вчинити подячну молитву, направду дивно складається наше життя, ДЯКУЮ БОЖЕ!