Що змушує людину говорити неправду?

мене моя половинка привчила до повної правди, бо дуже не любить брехні... тому я можу похвалитись, що не обманюю його навіть во благо, бо знаю що гірку правду він стерпить, тим більше коли все одразу розкажеться і постарається виправити ту гіркість, а солодка брехня - то справжня трагедія...

 

Я зайшла в старі дописи ,перечитала і засмутилася, дуже вже болюча тема.Брехня, яка би вона не була, навіть якщо вона з добрими намірами - брехня є брехнею, що породжує ЗЛО... А люди нехочуть чути правду ті , які живуть брехнею самі і недопускають до себе правду , бо таки бояться , що вона в них "ЗАГОВОРИТЬ"...
Навколо мене дуже багато брехні, то так гнітить.Один чоловік любить повторювати , що то ОБСТАВИНИ його змушують так поступати(брехати), але ті ж обставини він сам створив і створює дальше і все більше і глибше у них занурюється, то у мене склалося враження , що він вже сам заплутався де брехня ,а де правда. Питаю:- що тобі БРЕХНЯ жити допомагає... , а про Душу ти подумав, а про людей які тебе оточують , а ти при цьому ще й кажеш , що любиш їх. Незнаю, як можна любити і брехати , коли брехня допомагала в чистоті любові, думаю , що тоді людина любить тільки самого себе і бреше найперше собі , бо душа гнила у такому тілі ...

І я так думаю, бо людина сильна духом , завжди знайде мужність і відвагу визнати свої помилки і признати брехню.І не треба казати , що хтось збрехав ," во ім"я благих намірів", благі наміри - то визнання своїх помилок , брехні і зрад... , але я не знаю , як можна дивитися в очі говорити(жити) щоденно брехнею, коли навколо тебе всі знають , що то брехня і кажуть йому в очі,а він продовжує так жити....
Та якщо хтось важко хворому(зважаючи на його стан) сказав , що у нього все буде гаразд, бо знає про його слабкі нерви і нестійкість(таких людей які б смерть стриймали адекватно , дуже малий відсоток), що можливо залишилося небагато прожити то це не брехня,а скоріше співчуття... і не треба плутати з наглою брехнею.

 

перші 1000 разів...

 

Пробачте, нічого особистого, але неприємно читати... Настільки пафосно...
Ви уявіть, що всі люди можуть прочитати всі Ваші потаємні думки. Ви б змогли так жити??? Певен, що ні. А пишете так, наче б змогли...

 

Брешуть всі.. Чому? Та тому що ми так зроблені...

 

Ложь, елемент защиты. Когда человек говорит не правду, он может когото градить от горькой правды. Когда он врет про себя то ограждает себя от реальности. Вообще Ложь необходимое зло.

 

Є такі люди, яким хлібом не корми - дай збрехати. Паталогія якась. Людина просто фізично не спроможна жити без брехні.

 

Людина є брехлива. Так записано в Біблії.

Людина бреше, бо це виходить з її нутра, з її сутності.

---------- Додано в 14:51 ---------- Попередній допис був написаний в 14:51 ----------

чому необхідне?

 

Ну вот к примеру "Человек дебил" и ето все знают вокруг, но человек хороший. Вы ж не пойдете говорить хорошему человеку что он дебил Правда ??? Необходимость зла заключается в том что вы врете человеку чтоб его не оскорбить его. Ведь тяжело назвать комплементом фразу "Ты дебил, но хороший". Можно просто промолчать, но тогда вы всеравно врете, но приетом успокаивая себя что вот вы хороший ничего не сказали.

 

Образа людини не має нічого спільного з правдою.

 

Не вмію і не люблю брехати ,також не люблю ,коли брешуть мені...
Але є моменти ,коли правди не можна говорити ,щоб не принести шкоди комусь...
А ще дуже не люблю ,коли переносять плітки ,бо знаю ,що пліткар і нашу розмову передасть комусь в спотвореному вигляді.
От така я неправильна людина ,не вмію на чорне сказати біле.

 

Всі ми брешемо. Чи то собі чи то іншим. Свідомо чи не свідомо. Взяти хоча б останній допис. Я не психолог але...

Фраза з задньою думкою "Похваліть мене я все таки правильна людина". Ми всі час від часу кажемо щось схоже для того щоб переконатися що люди нам скажуть протилежне. Хіба це не брехня, хоч і гарно замаскована...

 

Я вже вийшла з того віку ,щоб тішитись чиєюсь похвалою.Люди ,які вміють лукавити і підбріхувати ,набагато легше мають життя .Деколи навіть трохи шкодую ,що не маю такого таланту.Вчитись пізно.

 

Сама деколи прибріхую для красного слівця ...Але це так, фантазія пре Можу набрехати батькам про стан здоров'я чи існуючі проблеми.
У важливих питаннях намагаюсь не брехати, хоча теж не без гріха

погоджуюсь. Правду треба говорити, але деколи правду треба мовчати.

не переварюю, коли невиховані і нетактовні люди видають своє невміння керувати язиком за правдомовство Намагаюсь не спілкуватись з такими

 

Десь вичитав таке: коли говорять гроші, правда мовчить.

 

Людина може образитися на саму тактовну, саму м'яку правду, якщо сама суть її неприємна - і неважливо ЯК вона подана. Хто хоче образитися - образиться, що ти не роби.

Хтось сторонній може нашу правду (інтимну, особисту) розповісти всім, посміятися, принизити, нашкодити - а просто так.. то що, казати такій людині ВСЮ правду? Чи промовчати, приховати щось, перевести розмову на інше або обтічно сказати щось таке неконкретне, що таки правдою важко назвати..

Хоча я була свідком того, як неправда, сказана через самозахист від недоброзичливців, потім людині все одно оберталася неприємністю - бо неправда має здатність колись викриватися випадково. Виходили відстрочені - але ті ж самі неприємності від тих же недоброзичливців, яких остерігалися.. Тому краще все ж мовчанням захищатися, а не неправдою. А якщо промовчати вже ніяк не виходить- казати правду, але вибірково і в тих дозах, в яких шкода буде мінімальною, але не придумувати нічого іншого. ІМХО.

 

а як відрізняємо пиво від сечі, а дурнів від розумних? досвід...

 

так, при чому таких людей є дуже багато (нажаль)
Поясню свою думку - є люди, які (російською) - не отдают себе отчета в тому, кому, що і за яких обставин вони говорять. Можуть спокійно брякнути якусь фігню, або зробити саркастичне зауваження, або поставити людину в незручне становище, а потім кажуть щось накшталт - я от такий, завжди говорю правду, не можу мовчати і бла бла бла.
Я маю на увазі таких.