Депресняк добрячий відчуваю.... ніщо вже не радує, хочеться десь в хатку в лісі на тиждень-два і нікого не бачити((((
Депресняка нема, навпаки якось світло на душі, нема тривоги. Але зимою така втома після роботи... Зараз би влягтися, але знаю що буде вночі - комп, чайок з лимончиком і укладання під світанок. Ні, не поведуся на втому.
От нитики!)))) То їм холодно, то спека дістала. Зпвжди так було і буде поки буде існувати світ. Змиріться. А тепло буде...скоро... Депресняк - то таргани в голові. Женіть їх
Це я запам'ятав надовго, прочитавши десь біля десяти Ваших однакових повідомлень. Відчуваю, що мені вже стало краще.
Це медреформа, яку проводить Супрун. Пробний кадр показували на Дизель-шоу, як видаляти апендицит по скайпу. В Европі вірус мутірував у віртуальний і поїв всі медкарти. У нас ще немає чого жерти, бо немає транша від МВФ.
- Чого такий сумний, чоловіче? - Та от таргани вже замучили, ніяк вивести не можу. - Тю, та хіба це тяжко? Прийди додому, відкрий двері і скажи тарганам так сурйозно: "А ну геть з хати!" - і не смійся. Прийшов чоловік додому. Відчинив двері і так серйозно каже:"А ну, таргани, геть з хати!". Таргани перелякалися, посладали речі на візки, положили туди ж своїх дітей з куколками і рушили вереничкою на вихід. Йдуть вони сумні, сльози течуть річкою. Хтось отримав епілептичний удар і дригає всіма лапками, лежачи на узбіччі животом догори... Позаду всіх, ледь пересуваючи перебиті лапки, шкутильгає старий тарганій. Лапка на перев'язі, кров на рукаві... Йде, та шкутильгає, трохи так задом вертя... Чоловік задивився на нього і посміхнувся. Старий тарганій побачив посмішку і як закричить до родичів:"Друзі! Той чоловік пожартував, повертаймося додому!". І побігли всі додому навипередки з візками та кравчучками і навіть епілептик почав гребсти землю під себе.