Що залишимо дітям?

Що ми залишимо дітям?

 

Але ж ми суспільство, ми народ. Як велика сім'я!

 

Підтримую!!
Людині завжди є притаманно спихати вину на когось, мовляв то не я, то жінка, котру Ти мені дав спокусила мене... і т.п.

 

Скажіть. Із чийого зіркового життя берете приклад Ви особисто? Я теж з нікого. І мільйонний також.

Треба розділяти дві речі - який продукт дають зірки, митці, літератори (це повинно бути предметом обговорення) і як вони живуть (а це вже не наше собаче діло). І якщо вже за приклад брати Висоцького (його тут згадували), він дав для суспільства дуже багато і ЦЕ ми повинні передати дітям (так звучить тема), а його приватне життя - це його трагедія і його близьких.
Як би там не було-і митці, і зірки живуть відокремленим життям. І не мають (своїм життям) якогось суттєвого впливу на оточуюче суспільство. Звичайно-дратують своїм способом життям, своїми "цінностями", які доволі агресивно навязуються телебаченням... Але ж повинен бути і здоровий глузд...

Чому "модно говорити". Є світська мораль, а є християнська. Кому яка підходить...

 

Перепрошую, останній тиждень мене не було на місці, тому не міг нікому вчасно відповісти. Взагалі-то не думав, що така тема може викликати дискусії. Хоч перший пост і написаний сумбурно, але дуже важко кілька сторінок потенційного тексту вкласти у кілька речень. Тому й получився невиразний сумбур.
Тепер по суті. І для уточнення.

1. Деякі з присутніх тут дописувачів занадто високо оцінюють людей, які їх оточують. Я не хочу сказати, що всі без виключення - це "люди маси", але це - "люди телевізора", "люди моди" (серед моїх знайомих, друзів, колег по роботі - ОДИНИЦІ, яких можна назвати справді зрілими в плані їхнього ставлення і розуміння життя). І якщо хтось із нас приймає у житті якесь рішення (я – не виключення), то треба добре подумати, чим воно продиктоване: чи справді нашим бажанням зробити так, а не по-іншому, чи... впливом телевізора, моди, тенденцій, забобонів, стереотипів, "зірок" і т.ін.
До речі, відомий американський психіатр Ролло Мей ще на зорі так званої сексуальної революції початку 60-х років минулого століття у своєму бестселері "Любов і воля" дуже гарно показав, ЯК сучасна людина приймає рішення. Наш час він назвав "віком слабовольності" саме з тієї причини, що люди перестали керуватися у житті своєю волею і своїми бажаннями (http://psylib.ukrweb.net/books/meyro01/index.htm ).
Це щодо потенційного впливу "зірок" на наше життя.

2. Тепер про світську мораль. Якщо чесно, то мені трохи дивно спостерігати у людей, які позиціонують себе християнами, таку собі легковажну позицію з цього питання. Вам нагадати, як Європа відмовилася від свого християнського коріння? Нагадати, скільки зусиль покійний Папа Іван Павло ІІ затратив, аби достукатися до серця Європарламенту? Чи, може, нагадати, як Папа Павло VI закликав до нової євангелізації уже євангелізованих народів? З якого б це дива вони так старалися? Адже ж нічого серйозного не трапилося, правда? Подумаєш, мільйони абортів щодня! Ну і що? Це ж "морально виправдано" з точки зору світської моралі. Подумаєш, алкоголізм, наркоманія, сексуальна розбещеність... Що тут страшного? Я розумію, можливо, багатьом здається, що вони житимуть на безлюдному острові, а отже їхніх дітей це в жодній мірі не зачепить. Але хочу нагадати: ми живемо в цьому світі - світі, який навряд чи стане християнським. І тим більше навряд чи, якщо ми просто махнемо на це рукою. Наш обов'язок передачі справжніх цінностей - не тільки перед нашими дітьми, а й взагалі перед усіма людьми. А як ми це будемо передавати, якщо не вбачаємо тут ніяких проблем і перешкод?
Погляньте уважно на покоління 90-х, яке зараз закінчило школу. Що їх цікавить у житті? Може, Бог? Може, вони стурбовані питанням сенсу свого життя? Загляньте у студентські грутожитки і побачите, що кого цікавить: зацикленість на сексі, грошах, мобілках, випивці і "травці". Так, ми всі були молодими, ми всі через таке проходили. Але я не хочу, щоб моя дитина повторяла мої помилки! А вона їх повторить, як тільки вийде на вулицю, як тільки ввімкне телевізор чи комп'ютер. Так, я повинен бути для неї прикладом у житті. Але чи мене достатньо?

 

Я це розумію таким чином: для чого було взагалі відкривати цю тему, якщо християни і так прекрасно знають, що робити і як робити, щоб їхні діти стали справжніми християнами? От тільки, що не рік, то християн все менше і менше. Зараз це ще не дуже помітно, особливо у нас - в Західній Україні, але думаю, що вся справа в часі. Бо в Європі це вже доконаний факт, в Америці - аналогічно. Ще трохи і той вимираючий вид, який називається християнами, перейде у катакомби - як за апостольських часів.
Звичайно, все в руках Божих. Але "Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?" (Лк.18:8)

А тепер по темі: як кожен із вас планує передавати своїм дітям християнські цінності в сучасному світі телевізорів, мобілок, Інтернету, порнографії, наркоманії, сексуальних збочень і т.ін.? Я запитую не тому, що вже сам знаю відповідь. Я також її не знаю, тому й запитую.

P.S. А що стосується впливу "зірок" на нас, то ще раз кажу: не треба всіх людей міряти собою. Якщо тут зібралися десятки ЗРІЛИХ людей, які не ведуться на "звйозд Голлівуда", то це не означає, що їх оточують мільйони таких же зрілих, які так само на них не ведуться. Згадайте, для прикладу, історію "Бітлз". З кого почалася сексуальна революція на Заході? Хто першим кинув клич "любові без зобов'язань"? Саме так: шановані усіма "бітли". І що - не спрацювало? Не повелися?

 

Те, що суспільство має мораль на неналежному рівні, було завжди. Іноді це дуже виражено, а були періоди коли усе було більш-менш.
Слово Боже закликає нас не лишатися в стороні, не обмежуватися лише своєю сім"єю. Я цього не виконую, але підтримую тих, хто проповідує, свідчить про гріх і праведність, і цим самим бентежить суспільство.