гривень?............ ---------- Додано в 00:26 ---------- Попередній допис був написаний в 00:25 ---------- А як то вплине на тривалість життя, вони не рахували?
Сінгапур та Японія, яка вже досить давно дуже масово і дуже "концентровано" впровадили найрізноманітніші і найсучасніші технології електроніки та радіозв"язку і в промисловості, і в побуті, мають найвищу у світі середню тривалість життя. І ця їхня тривалість життя постійно зростає. Отже, радіозв"язок, точніше, електромагнітне випромінювання, при дотриманні відповідних обгрунтованих норм - на тривалість життя негативно НЕ впливає. Тому що є фізіологічним. Наприклад, і печерна, і сучасна людина, яка носить одяг з хутра, дуже часто відчуває електризацію і розряди статичної напруги на його тілі, яка сягає багатьох тисяч вольт! Ці розряди генерують електромагнітне випромінювання найширшого діапазону частот - від коротких радіохвиль до надвисокочастотних (СВЧ). Так само і звичайні розряди блискавки, кожен з яких випромінює енергію радіохвиль, і яка завжди поглиналась тілом людини. Ці радіохвилі за потужністю перевищують на багато порядків випромінювання мобільного телефону, портативної радіостанції чи зовнішнє випромінювання СВЧ-печі. Звичайно - ще раз підкреслюю - при дотриманні норм. Бо можна ж залізти під промінь локатора потужністю в кілька мегават в імпульсі, і миттєво спектися, як курка на грілю. Таке іноді трапляється при недотриманні правил ТБ... Але побутові радіопристрої таких "ефектів" не мають. Більше того, статистика навіть не підтверджує жодного скорочення життя радіоаматорів чи радіоінженерів, хоча вони дуже часто отримують в мільярди раз більше радіовипромінювання, ніж середні громадяни. Всі мали б самі знати такі прості факти. Всі ж бо вчили фізику в школі.
Хто не хоче думати - так і кажуть. А інші кажуть інше - тараканам потрібна водичка. Пити. А люди почали масово робити "євроремонти", і замінювати труби. Водичка з кранів капати припинила. Та й труби... Колись вони були сталевими, і на трубах холодної води концентрувалась волога (у вигляді роси). Таракани також могли її пити. А зараз труби "металопластикові". Конденсату на них немає. Пити нічого. Тому таргани і "зникають". Так само, як зникла віспа, яка косила людей мільйонами, аж поки не почали робити "страшну" масову вакцинацію. ------------------------------ Набір діючих іграшкових дитячих радіостанцій закордонного виробництва. Не багато ні мало - це початок 50-х років! Правда, працювали вони через один проводок, але на високій частоті. В радянській армії і спецслужб подібні, настільки ж мініатюрні пристрої "для дорослих" з"явилися аж через 30-40 років. І то... М"яко кажучи, не дуже "масово"... Не зважаючи на це, країни екс-СРСР займають одні з останніх місць у світі за тривалістю життя.
Так, перейдуть на акумулятори То Про технологію WiMax? Так, риба то таки корисна річ... Як там ваші успіхи в дослідженнях? ---------- Додано в 15:33 ---------- Попередній допис був написаний в 15:31 ---------- Пам'ятаєте анекдот про тараканів? Студетського таракана? (Влада зробила один великий гуртожиток )
Окрім того, під час сучасних ремонтів в помешканнях закриваються всі шпари і отвори, через які таргани могли переміщатися з квартири у квартиру і по цілому домі. Сміття все більше людей тримає і викидає у мішках. Все це - відсутність води, їжі, міграційних шляхів - змусило тарганів покинути будинки. І вони не зникли зовсім - попри спроби пов'язати тарганів з мобільними телефонами вони і надалі заводяться у певних місцях, де є достаток води і їжі - закладах харчування, гуртожитках, готелях, лікарнях тощо і там війна з тарганами продовжується, як і раніше.
Таки випустили рожевого змія із гама-променів... ---------- Додано в 11:06 ---------- Попередній допис був написаний в 11:05 ---------- І телефони не допомагають і консерванти слабонькі...
Українці Австралії - проти порушення людських та національних прав українців в Україні та Росії 19 лютого 2011 в Канберрі українці Австралії та Нової Зеландії протестували проти порушення людських та національних прав українців в Україні та у Росії. Акція була організована упрaвою Союзу Укрaїнcьких Оргaнізaцій Авcтрaлії ( CУОA) Зібрання почалося з панахиди за загиблих під час Голодомору 1932-33 та запаленням міжнародної Свічки Моління біля пам’ятника жертвам Голодомору. Біля пам’ятника співав бандурист Юрій Гладун з Нової Зеландії. Потім учасники перейшли до Посольства України у Канберрі, де демонстрували солідарність з громадянами України та протестували проти антиконституційної діяльності Януковича та його адміністрації.
Маємо ще одного посланця миру Російський політик, зокрема, закликав Каддафі зупинити кровопролиття. На думку Жириновського, жителям арабського світу потрібні зміни.
Всегда запрещал жене морить тараканов ( она це робила тайно ). А теперь их очень мало и я сумую. Где же эти безобидные существа и до вас добрались двуногие, уничтожив леса, саваны, реки всё что там находилось. Почему мне так грустно... И серых мышек стало очень очень мало... Против человеков останутся скоро одни только вирусы и может именно к этому моменту можно будет отнести слова: " И последние станут первыми". МОСКВА, 2 мар — РИА Новости. Быстрое исчезновение многих видов млекопитающих сегодня может быть признаком надвигающегося шестого массового вымирания в истории Земли, однако ситуацию еще не поздно «развернуть», Подробнее: http://news.mail.ru/society/5437305/?frommail=1
Щось не вірю я в об'єктивність автора статті. Хоч він усіма силами намагається знаходитись "над бійкою"... Так, чи інакше Горбі треба подякувати , що він розвалив імперію. Принаймні від імені цивілізованого світу. Да будет омрачен позором Тот малодушный, кто в сей день Безумным возмутит укором Его развенчанную тень! Хвала! он русскому народу Высокий жребий указал... (с) Ну, а якщо народ цим не скористувався як слід, то це вже не його проблеми.
Горбі не розвалював Імперію. Він намагався її модернізувати, відкрити світові, але залишити ідеологію незмінною. Не знаю, чи це було можливо навіть теоретично. Наслідки модернізації були нульовими. Просто тому, що Імперія вже була банкротом до Горбачова, і валитись економічно Імперія почала задовго до Горбачова, в кінці 70-х. Дефіцити були завжди, а саме тоді вони стали тотальними.
Продовження. В наш заштатный магазин завезли 35 тонн мандарин. Я повторю. 35 тонн. Перед Новым годом. Для продажи ветеранам и инвалидам "ВОВ". Только. Но 35 тонн. Если учесть, что к нашему магазину было прикреплено где-то 70-100 ветеранов и инвалидов (дело было в конце 70-х, напомню, ветеранам было чуть за пятьдесят – около шестидесяти, и было их много), то при самом простом подсчете получалось, что на одного ветерана приходилось три с половиной центнера мандаринов. Это к вопросу о плановом хозяйстве. Со своей стороны, хочу подчеркнуть, что привозили мандарины в ящиках по 12 кг. И грузовики эти разгружал я один. Блин .До сих пор помню. Директор категорически запретила пускать мандарины в продажу – перед Новым Годом мандарины –это валюта. А для пущей секретности запретила и работникам магазина брать мандарины домой. Низзя. Дура она была в своей норковой шапке, потому что плохо себе представляла, что такое 35 тонн. Ящиками с оранжевыми шариками было забито все, все склады, все подсобки, но они все равно никуда не вмещались, поэтому и коридор был до потолка забит этими ящиками. Концентрированный аромат цитрусовых выдавал директора с головой, потому что чувствовался задолго до подхода к скромному серому зданию с неоновой манящей надписью "Продукты". Через пару дней, когда аромат стал невыносимым, директор дала отмашку. Два дня нескончаемым потоком через задний проход магазина шли трудящиеся: милиционеры, пожарные, санэпидстанция, райздрав, детские врачи, зубные врачи, странные люди, не странные люди, хорошо одетые люди неопознаваемых профессий, классные руководители детей знакомых директора, знакомые классных руководителей детей знакомых директора, зубные врачи знакомых знакомых классных руководителей детей знакомых директора и прочие ближайшие родственники. Все они уходили с непрозрачными газетными пакетами, в которых угадывались очертания милых сердцу экзотических мандарин. Таким образом было роздано, распродано, раздарено… где-то тонн 12 по моим подсчетам. Осталось еще 20 тонн… Тогда мы получили указание отправить мандарины в продажу ветеранам и инвалидам, которым, собственно, они и были предназначены, с ограничением по 5 кг в одни руки. Еще полтонны… Работники магазина взяли по 5 кг. Еще килограмм сто-сто пятьдесят… В продажу обычным гражданам? Хрен! За пару дней до Нового года аромат превратился в вонь. Мандарины – товар скоропортящийся. Из оранжевых они стали превращаться в белые, потом в зеленые, мохнатые, отвратительные и склизкие шарики. Особо спелые лопались и их сок стекал мне под ноги, что было крайне удачно, учитывая, что по этому коридору я таскал коробки, ящики, фляги, бидоны и прочие кубы масла, стараясь балансировать на этой зеленоватой жиже, что покрывала пол магазина уже чуть ли не по щиколотку. Вымывать ее было бесполезно, потому что на следующий день гнили новые мандарины, отдавая нежный сок моим сапогам. 20 тонн отборных оранжевых цитрусовых превратились в 20 тонн зеленой гнили. Директор решилась и приказала отправить эти мандарины в продажу… Уже не по 3 рубля 50 копеек, как свежие и веселые шарики, а по 35 коп за кг как некондиционный товар. Это стыдливо называлось "на компот". 20 тонн разлетелись за полдня. Я до сих пор не могу понять, на хрена их было держать, когда все нужные люди уже свое получили? Зачем нужно было портить? Отдельная история – как делались деньги в обычном продуктовом магазине. Напомню, что в то время спиртное продавалось с 11 утра. А уже с 8 утра, с открытия, к отделу соки-воды выстраивалась длинная очередь граждан с синеватыми лицами и трясущимися руками. Каждый из них выпивал стакан сока, закусывал конфеткой, розовел и весело шагал на работу – на завод, на стройку или еще куда. Чудодейственный сок! – думал наивный я, пока не обнаружил, что Зойка, работавшая в отделе соки-воды, держит под прилавком бутылочку коньячка. Семирублевый коньяк, разливаемый с утра по цене трешка за сто грамм, творил чудеса! Конфетку широкая зойкина душа отдавала в качестве закуски бесплатно. Почему коньяк? А из-за цвета. Очень похож на виноградный сок. Водкой она тоже приторговывала, но тайно и очень проверенным клиентам, чтоб не сдали. И то не "в розлив" ©. Самым бедным и несчастным, у которых не было денег, наливался стакан "алжирского сухого" за 80 копеек (стоило оно рубль пять за поллитра). В общем, Зойка жила весело и искренне считала, что все эти махинации – справедливая награда за тяжелый труд и малую зарплату. Вообще, продавщицы – отдельная песня. Сильное впечатление на меня производили их разговоры, когда садились перекусить в обеденый перерыв (монстры вроде меня еще помнят времена, когда в магазинах был обеденный перерыв: в продуктовых с 13 до 14, в промышленных – с 14 до 15). Нарезался сыр-колбаса, меня гоняли за свежим хлебушком в соседнюю булочную (я потом там по ночам хлеб разгружал), брались другие деликатесы – естественно, бесплатно, накрывался стол, кипятился электрический чайник, и обеденный час проходил в неторопливых философских беседах. - Вот бы такого попробовать! – восклицала продавщица колбасного отдела, потрясая палкой ливерной колбасы, действительно напоминавшей уд онагра. – А, девочки?! И девочки заливисто хохотали. Сексуальные отношения вообще были самой неистощимой темой для шуток. Они истово ненавидели покупателей за то, что те мешают им работать. Вечно лезут, идут каким-то нескончаемым потоком, вечно им что-то надо, привередничают еще. А так-то чего б не работать? Вон, через дорогу, в пивном киоске, в те редкие минуты, когда туда завозили пиво, продавщица высовывалась и откровенно спрашивала моментально выстроившуюся, вьющуюся спиралью, очередь: - Разбавлять или не доливать? И мужики хором кричали: - Не доливать! Один из них объяснил наивному мне: - Кому ж охота разбавленное-то пить? Лучше поменьше, да получше. И всем выгода. Теперь, когда я читаю глубокомысленные высказывания родившихся в 80-е о том, как все было хорошо в СССР, мне не только смешно. Мне гомерически смешно. Смешно читать про колбасу "из настоящего мяса", которой отродясь не было. Про отношения между людьми. Про уважение к профессии. В общем, про все то, чего не было и про что они слышали от кого-то сказки. И когда они начинают стенать, заламывая очи горе, о современном упадке нравов, передо мной как живая встает Тамарка в засаленном белом халате, туго натянутом на ярко-красную шерстяную кофту, в накрахмаленном колпаке, держащая в пухлой руке палку ливерной колбасы, напоминающей сами-знаете-что, по колено в мандариновой жиже и густой сметане, символизирующая собой изобилие развитого социализма, будь он неладен.
Ностальгуючих це не переконає, зараз скажуть, що після розвалу СССР стало ще гірше, а за кордоном теж не краще. (Типовий аргумент - за кордоном все те саме, тільки більше грошей)