Поеточко,та то не ви!А хто би то не був,він теж має право бути правим О!видите як заплела ---------- Додано в 18:57 ---------- Попередній допис був написаний в 18:54 ---------- І вже по темі,друзі,які б ВИ не мали потреби,звертайтеся до святих Юди Тадея і Антонія Падевського!То потужні помічники і в надзвичайних ситуаціях і у звичайних,побутових клопотах. Мо*пізніше розповім як Вони мені допомагають.
такі мемуари... таке враження ніби я написала :" не хочу ніц робити, а тіки пити мартіні, курити сигари, будинок з басейном, дачу, зоопарк і бути президентом і вже і негайно.. і купу грошей... називається поділися своєю мрією....ніц не розумію... до чого такі слова....краще б написала, що хочу маленький чупа-чупс з жувачкою
Я потребую душевного спокою. Хочу примиритися з тим, що вже неможливо змінити. Ну не все склалося так як хотілося б. Мені 24 роки і я хочу не думати, про те, що буде завтра, а жити сьгоднішним днем.
Якраз на вірш Татчина натрапив. Треба жити сьогоднішнім днем – Ні за чим на землі не жаліти. Бо минуле згоріло вогнем Й не повинно крізь груди боліти. Треба жити – як дощ, що іде Через землю – від краю до краю, І втішається тим, що дійде, А не тим, що від сліз помирає. Я давно не піклуюся тим, Що моє необачне минуле Не згадає мене молодим, Бо без мене навіки заснуло. Й не жалію, що сотні віршів, У минулім не складених мною, Стали б ліками власній душі, А для інших – моєю виною. А тому у високих церквах Я не буду просити у долі Повернути минуле в словах, Щоб завдати майбутньому болю.
Я маю багато чого в житті, щоб вважати себе щасливую. Я не каліка, у мене є батьки, у мене є квартира, хоч і у коммуні, я учуся в університеті (закінчую), я маю талант художника. Але я сама уже багато років.
Потребую розуміння...Потребую опори біля себе,міцного плеча поруч..Сама я можу багато чого,але так хочеться побути ніжною і беззахисною в обіймах сильного чоловіка.
Друга половинка - це безпрограшна лотерея, тобто обов'язково колись знайдеться. От тільки комусь щастить швидше, комусь пізніше. Але обов'язково щастить! Наразі треба просто чекати і жити для себе. Бо потім прийдеться жити для двох
Сприйміть цей час, як шанс - краще пізнати себе, живіть для себе "коханої", коли навчитесь любити себе, то і знайдеться той єдиний, бо чоловіки теж слабкі істоти, їм затишніше біля впевненої (принаймні в собі) жінки. ---------- Додано в 08:30 ---------- Попередній допис був написаний в 08:24 ---------- Я потребую в цю мить чашку запашної кави, щоб прокинутись і привести свої думки до ладу.
Всяке може бути. Просто я, свого часу, зробила велику помилку. У 20 років я думала не про особисте життя, а про карьєру. Мені це вдалося, але дорогою ціною.