Що наші діти вчать у школі...

!8 годин - це тільки чисті уроки, по яких нараховується зарплата. Решту - підготовка, педради, перевірка зошитів, складання різних планів та інша дурка. Якщо рахувати підготовку вдома з написанням конспектів на кожен урок, розробкою кількох варіантів самостійних чи контрольних робіт і прочая, прочая..., то вийде більше ніж 40.

---------- Додано в 23:15 ---------- Попередній допис був написаний в 23:14 ----------

Бачите, ми з Іспанкою не змовлялися, а написали одночасно те саме. Телепатія, блін...

 

Левку, дозвольте мені висловити свою критичну думку. Я переконаний, що слово "неповноцінний", котре Ви вживаєте тут, недоречне і неправильно його тут вживати. Очевидно, що немає повної чи неповної цінності студента, а є певний рівень цінності його навчальних здобутків (успішності), котрий він своєю працею і талантом засвідчує.
А Ви пропонуєте варіант несправедливості — щоб і хороший математик, і поганий математик мали однакові оцінки. Це зло. Кожен має бути оцінений справедливо. А як хтось скривджений тим фактом, що не вміє малювати, чи співати, чи швидко бігати, чи розв'язувати математичні рівняння, чи писати художній твір, то хай апелює до Бога.
Я думаю, що про цінність студента як людини взагалі говорити не варто, бо вона є очевидною і незаперечною, і однаковою для всіх людей. Це фундаментальна засада — однакова цінність для суспільства життя і гідності кожної людини.
А говорячи про цінність успіхів студента як студента (того, хто виконує певну роботу, демонструє певний результат), не можна триматися принципу рівності, бо тоді нівелюється система оцінювання і весь навчальний процес взагалі.

---------- Додано в 02:31 ---------- Попередній допис був написаний в 02:09 ----------

У нас було так. Є низький рівень — 1 бал, 2 бали, 3 бали, середній рівень — 4 бали , 5 балів, 6 балів, достатній рівень — 7, 8, 9, високий рівень — 10, 11, 12. Спочатку дають комплекс завдань, що охоплює всі рівні. З часом, коли стає видно, хто якого рівня, діти самі вибирають, які завдання їм рішати, отже хтось не брав собі завдань високого рівня і був задоволений 9 балами, хтось не брав собі завдань достатнього рівня і мирився зі своєю шісткою, а хтось брався за високий і теж щось там мав. Практикувались перездачі контрольних робіт з будь-якої теми.

Так і робилося у нас — кому труднішу, кому легшу, але жодної мови про однаково високу оцінку. Звичайно, можна було говорити про врахування вчителем різних обставин, як то кажуть — "піти на зустріч учневі", оцінки натягувались, знаходились компроміси, але не большевицька уровняловка.

---------- Додано в 02:36 ---------- Попередній допис був написаний в 02:31 ----------

А чому дитина не може подивитися правді в лице і сказати — так, я в математиці слабкий. А тлумок — то образа, а не оцінка учня. Прикро, що пані таке слово до дітей стосує.

 

ще можна до психолога

в мене воно не образа, а якраз оцінка знань І стосую я його до себе і до своїх дітей - їх воно теж не ображає

інтеграли якщо і є в шкільній програмі, то в 11 класі

о так! болюча тема

а крім того буде за дякую набирати, сканувати, друкувати, шукати, складати розклади, презентації, ремонтувати техніку, заправляти картриджі, рятувати після "я нічого не робила, воно само" і т.д. "Ти ж компутерщик, тобі ж не важко"

 

Щоб Ви не казали, а тлумок це образа.

 

Ага, що абстрактне, то факт. Ніколи не забуду завдання у зошиті з першого класу: типу намальовані два листочки - три пеньочки і знак питання збоку. А чого власне у задачі хочуть - це вже як мама здогадається. І розмальовки-розмальовки-розмальовки: з математики, з письма, з християнської етики, охорони здоров"я, з англійської... Починала мала, а я вже докінчувала, коли у неї нерви здавали. Я у дитинстві стільки не розмалювала, як за перший клас моєї дитини.

Чесно, відносна халява почалася у другому класі, коли на математиці залишилася сама математика, на домашнє завдання тратиться хвилин 15, якщо тільки не трапляється чергова задача з дурнуватою умовою (щось типу скільки було онуків у троюрідної племінниці першої дружини другого бабусиного чоловіка), тоді доводиться домучувати її ввечері з мамою, бо більше ніхто ради не дасть розібратися.

В епоху динозаврів, коли я вчилася, математику викладали інакше: все поступово, нікуди не гнали, якщо бралися за якусь тему, то вже капітально, якщо теорема - то з доведенням, як має бути. Знань цілком вистачило, щоб набрати при вступі до технічного ВУЗу максимальну кількість балів. Від того, що вищу математику вчила в інституті, абсолютно нічого не втратила.
А зараз вчать ніби всього багато, але якось поверхнево. Ну хоч стріляйте мене, але не розумію, для чого 8-річній дитині вчити про атоми-молекули-рух електронів, фотосинтез, типи корисних копалин, гази-рідини і хімічний склад ґрунту, причому все галопом? Та не розуміють вони того! Що ж тоді буде у старших класах? Поглиблений інститутський курс хімії?

Для мене ті її домашні - гірше каторги: "Мааааам, а що утворюється в процесі фотосинтезу? Мааааам, а які бувають царства природи? Маааам,а що таке гномон?" І мама починає згадувати, перериває в гуглю у пошуках ілюстрацій, вилазить зі шкіри, щоб пояснити (мама педагогічного хисту позбавлена начисто, нерви також не на місці), і це все ввечері, після моєї роботи і її гуртків. Мала, звичайно, багато схоплює з того, що вчителька встигає сказати у класі, але цього недостатньо. І предмет ніби для загального розвитку, особливих знань не вимагають, тільки виходить, що коли його вчити так, як треба - у дитини часу на відпочинок не залишиться, а закривати очі і бімбати зараз, у молодших класах - де гарантія, що з часом вона не звикне робити уроки абияк?

От що мені більше подобається в теперішній школі, так це те, що вчителі краще ставляться до дітей. Бо у мене в класі було декілька тихих дітей, яким важко йшла наука, то вчителька з самого початку ставилася до них як до якихось недорозвинутих, відповідно, однокласники їх також затюкували. Зараз діти більше впевнені в собі. (деколи аж забагато )

 

Можливо ви і праві... Не знаю...?
Може, то просто говорили мої якісь комплекси з далекого дитинства...?
Перепрошую за категоричність...

 

Помилка, треба: що б. Окремо.

 

зараз вчать ніби всього багато, але якось поверхнево. Ну хоч стріляйте мене, але не розумію, для чого 8-річній дитині вчити про атоми-молекули-рух електронів, фотосинтез, типи корисних копалин, гази-рідини і хімічний склад ґрунту, причому все галопом? Та не розуміють вони того! Що ж тоді буде у старших класах? Поглиблений інститутський курс хімії?

Для мене ті її домашні - гірше каторги: "Мааааам, а що утворюється в процесі фотосинтезу? Мааааам, а які бувають царства природи? Маааам,а що таке гномон?" І мама починає згадувати, перериває в гуглю у пошуках ілюстрацій, вилазить зі шкіри, щоб пояснити (мама педагогічного хисту позбавлена начисто, нерви також не на місці), і це все ввечері, після моєї роботи і її гуртків. Мала, звичайно, багато схоплює з того, що вчителька встигає сказати у класі, але цього недостатньо. І предмет ніби для загального розвитку, особливих знань не вимагають, тільки виходить, що коли його вчити так, як треба - у дитини часу на відпочинок не залишиться, а закривати очі і бімбати зараз, у молодших класах - де гарантія, що з часом вона не звикне робити уроки абияк?



+100. мої думки.

 

вбивають тягу до навчання.

а ще - не палять в школі.
Моя ітак схильна до змерзання... не ходить, може вдарять морози - включать опалення, а так...

 

Ну а хоч пиво пити дозволяють?

 

С 12 ноября по 12 декабря 2013 года в украинских школах пройдет мониторинговое исследование качества общего среднего образования. Проверять будут учеников 5-11 классов. Предметы выбираются тоже «интересным» образом — пятиклассники будут сдавать тестирование по предметам, которые преподавали в младшей школе, а старшеклассники за весь период обучения в школе. Проверять их «творчество» будут учителя младших классов, пишет Golos.ua.

Комплект сборников заданий для учащихся 5-х классов обойдется семейному бюджету минимум в 35 грн., а для учеников 10-х классов — в 94 грн.

Это при том, что решения задач уже продаются в книжных магазинах. Государство заработает на этом около 37 миллионов гривен.