Що гірше: ханжество чи вільнодумство?

Відповідь: Що гірше: ханжество чи вільнодумство?

+10!!!
додам - і ходить набундючено, і, всупереч заповіді "не судіть!" - ярлики розвішує

 

Відповідь: Що гірше: ханжество чи вільнодумство?

Для багатьох людей священники стають спокусою, по них судять про Церкву Христову. Не по Христу, а саме по священниках. Я не можу збагнути таких людей. Для мене ще не народився такий священник, який би відірвав мене від мого Спасителя ( хіба сама щось напартачу) і не зроблю жодному священнику такого, щоб мав через мене гріх на душі, про який можливо і не здогадується.
У всьому іншому згідна з Михом. Як це не любити Церкву, значить ти і не любиш ближніх своїх, якщо їх судиш. То чи любиш ти тоді Бога чи тільки думаєш що любиш? Віра у душі це добре, але хіба Христос не сказав збирати собі скарби на небі, не ті що з"їсть міль, а правдиві і вічні.
Пригадую як в Ст. Заповіті пожертвували Богові воду, яку вилили на камінь. І ця жертва була зарахована. То чому нам так тяжко виконати обряд, пожертвувши його Богові?. Чи це забагато клопоту? А хіба в церкві примушують їх виконувати, це все добровільно.

 

Відповідь: Що гірше: ханжество чи вільнодумство?

тобто, Ви ходите до церкви надаремно....

 

Відповідь: Що гірше: ханжество чи вільнодумство?

Церква, у тому розумінні, про яке говорив Христос, - це спільнота віруючих, звичайно, а не громадська інституція. Абсолютно згодна.

Найкраща така "практика" - це щира любов до Бога без усяких витребеньок, любов, яку дано відчувати кожній живій істоті, навть травинці

Про це не йдеться. Просто завжди були такі люди і зараз їх багато, які одночасно симпатизують кільком релігіям. Чому я маю обмежувати себе лише вченням Христа, якщо Христос до 33 років мандрував Індією і там багато чого взнав, а сама Біблія несе у собі відбитки набагато стародавнішої ведичної мудрості? Тільки з поваги до цього факту можна зацікавитись індійською філософією!

Додано через 4 хвилини

На серці стало краще, світліше! Я просто кажу собі щодня по кілька разів: Господи, нехай все буде так, як Ти хочеш! І все.

Додано через 6 хвилин

От іменно! І не від мене, і не від когось там. Чому ж тоді...

Додано через 11 хвилин

Категорично не згодна. Звикати до ритуалів - впадати у фарисейство. Можна іноді підти на якийсь обряд, але треба, щоб це було Подією, а не звичкою.

Додано через 16 хвилин

Ми завжди з Богом!

Нікуди я вже переходити не збираюся, в сектах ще гірші речі відбуваються; а атеїсткою не можу стати: я відчуваю й знаю, що Бог є.

Додано через 46 хвилин

О! Саме тут і починається ханжество і обмеженість. Є люди, які від себе нічого сказати не здатні. І їх дратує, коли хтось може, бо це відразу їм мінус, а кому ж сподобається. Оскільки вони самі не можуть, то прагнуть нав"язати усім таку свідоглядну модель, у якій розумні і творчі люди - злі й зіпсуті за визначенням, треба їх негайно спалити на вогнищі. Або очорнити, перемивши всі кісточки, створити погану репутацію.
Ви тільки подумайте, що взагалі людина може сказати не від себе, якщо Бог її створив особистістю? Тільки те, що сказали інші особистості, але тоді вона просто папуга! Навіть коли вона повторює одкровення Божого Сина, де гарантія, що нічого не переплутується? Ми грішні істоти, наполовину належимо матеріальному, тобто фізичному, світові, зрозуміло, що нічого абсолютно ідеального з вуст людини виходити не може і це нормально. Але це не значить, що треба тільки мовчати і боятися висловлювати свою позицію. Треба просто бути терпимими один до одного! Хіба Господь для того нас створив, щоб ми були такими вже закомплексованими, давили в собі творчі прояви, "закопували таланти"? Він створив нас для розвитку, і здатність помилятися - це чисто людська властивість, яка дає можливість ставитися до всього свідомо.
А такі гротескні поняття про добро і зло викривлюють природне світобачення. Навіщо вигадувати собі додаткові жахи? Ми вже вийшли з того віку, коли дитині кажуть, що у пічці сидить "хо", якому не подобається, коли вона балується...

Додано через 52 хвилини

Взагалі з думками? Не лякайте мене так. З грішними думками? Борюсь. Але це найперше обов"язок отих священиків, які, за Вашими словами, їздять на іномарках замість того, щоб вести аскетичний спосіб життя.

 

Відповідь: Що гірше: ханжество чи вільнодумство?

Чому Ви, Миху, так думаєте?

Додано через 12 хвилин
Я ж не кажу, що до церкви не треба ходити, а тільки мати Бога в серці. То, здається, була така позиція людей за рад. влади. Тайних Христових учеників, так сказати. Вони "в серці в Бога вірили", а самі і в партію вступали, щоб кар"єру зробити, чи зберегти.

 

Відповідь: Що гірше: ханжество чи вільнодумство?

Не згоден. Ми - могутні самодостатні суб'єкти. Але Ви, звичайно, скажете, що цю думку мені навіяв Нечистий.

Додано через 6 хвилин

Але біда в тому, що лише відбитки, чудернацьки перекручені з іудаїзмом.

 

Відповідь: Що гірше: ханжество чи вільнодумство?

А Ви вже побороли... добре, що я не така грішна, як вони, нє?

 

Відповідь: Що гірше: ханжество чи вільнодумство?

Ви знаєте, мені навіть і на гадку не спадало порівнювати рівень своєї грішності з чиїмсь, тим більше священиків! Я взагалі спочатку не хотіла згадувати служителів церкви, бо то окрема розмова, це Ви почали. І я не казала, що поборола, я казала, що борюсь. Навіщо Ви перекручуєте? Бо більше не залишилось аргументів?

Додано через 4 хвилини

На щастя, є інші джерела!

 

Відповідь: Що гірше: ханжество чи вільнодумство?

 

Відповідь: Що гірше: ханжество чи вільнодумство?

Цим я хотіла сказати тільки те, що сказала: це насамперед їхній обов"язок, оскільки це пов"язано з їх роботою (чи то пак службою). Ну то й що? Хіба я не права?

 

Відповідь: Що гірше: ханжество чи вільнодумство?

Та я, Мирося, Ваші думки не читаю. Читаю те, що пишите.
Видно я Вас зле зрозумів.

 

Відповідь: Що гірше: ханжество чи вільнодумство?

Та то я, мабуть, неясно висловлююсь

 

Відповідь: Що гірше: ханжество чи вільнодумство?

нє, то я....

 

Відповідь: Що гірше: ханжество чи вільнодумство?

Вважаю за потрібне додати, що на Східній Україні свого ханжества вистачає, звичайно, просто воно приймає інші, в основному, нерелігійні, форми, але від того не менш бридке. І той факт, що на Заході люди багато ходять до церкви, в цілому має позитивне значення. Хоча б тому, що на Західній Україні люди на загал культурніші (вже не знаю, що тут причина, а що наслідок): менше лаються, ввічливіші і т.д. Просто в мене ось така ситуація склалася і я вирішила взнати ваші думки...

 

Відповідь: Що гірше: ханжество чи вільнодумство?

А я якраз говорю про таких людей, а не про Вас.

 

Відповідь: Що гірше: ханжество чи вільнодумство?

Священики не зобов"язані вести аскетичний спосіб життя. Це радше монаше покликання. Священики радше мають бути прикладом християнина у світі, а не поза світом. А ще вони добрячим випробуванням для інших людей, адже не осудити їх дуже важко (діє дуже багато чинників), бо завжди здається, що от вони більше зобов"язані. Та не більше. У них обов"язків у церкві більше, а поза тим, вони такі самі люди. Просто люди мають таке собі оправдання, що от священик праведно не живе, то й мені не треба. Тільки починати завжди треба від себе.

То не до вас особисто. То загально.

 

Відповідь: Що гірше: ханжество чи вільнодумство?

те саме я й хотів сказати.

 

Відповідь: Що гірше: ханжество чи вільнодумство?

Коли я вперше приймала причастя, священик трапився дуже порядний. Правда, я сама його відшукала за порадою людей і поїхала до церкви, яка знаходиться на іншому кінці міста, спеціально до нього. Він дуже уважно й довго слухав мене, після причастя залишилось тоді таке відчуття, що у моєму житті відбулося щось значне. Але потім ходила до тієї церкви, яка ближче, до кого випаде. Найчастіше все нормально було. Тільки одного разу мене обурило, коли мого друга, який мав великі психологічні проблеми, причастили якость формально, ніхто не вислухав як слід. А це ж я його вмовляла пройти причастя... Як у кожній професії, тут є професіонали й непрофесіонали. Мені здається, що все ж таки священик повинен зосереджуватись на духовних речах, а не на матеріальних благах. Можна мати й іномарку, на здоров"я. Але що таке машина? Це вічні проблеми з запчастинами, бензином і т.д. Коли йому думати про високе? Проте, все це мене мало обходить, оскільки я люблю всіх людей, намагаюсь нікого не осуджувати, а для відчуття зв"язку з Богом церква мені не надто потрібна.

 

Відповідь: Що гірше: ханжество чи вільнодумство?

Миросю, у вас занадто ідеологічне сприймання. Вам з таким сприйманням до монахів. Священики - істоти тілесні, а не безтілесні.
У римо-католиків целібси взагалі живуть ого-го. Ви би їх холодильник відкрили, то би ахнули, а про техніку взагалі не говорю.
Котрі мають сім'ю трохи інші, котрі не мають, ще інші. Котрі не мають, все одно шукають на чому відпочити. Допомагають чужим дітям, людям, купують собі дорогі забавки типу різної техніки.
А чого? Бо люди все-таки втомлюють. На голову тиснуть чужі проблеми, як то не дивно. Ви коли-небудь вислуховували людей протягом дня, осіб хоч 10? А в нас деякі по 40 слухають. Як є жінка, діти, то людина може розслабитися, як нема - шукає щось інше.
Бо священики вислуховують інших, але як ми трактуємо священика? Як людину, котра не має мати власного життя та інтересів, тільки слухати нас. А чи ми самі би довго так витримали? Цікаво, що дуже часто саме ті монахи, котрі дуже привітні і всім допомагають, виходять з монастиря, утікають від людей. Бо наші люди, як хтось добрий, то вже як цитринку витискають.
Не треба ідеалізувати священиків, бо то такі ж люди, як і ми.

 

Відповідь: Що гірше: ханжество чи вільнодумство?

Я так зрозуміла з Ваших дописів, що Ваш чоловік - священик...