ще одна притча

та кидай його в воду

 

Одного мудреця запитали:
– Чому бідні більш привітні і менш скупі, ніж багаті?

– Подивися у вікно, що ти бачиш?

– Бачу, як діти грають у дворі.

– А тепер подивися в дзеркало. Що ти бачиш там?

– Себе.

- Ось бачиш. І вікно, і дзеркало – зі скла, але варто додати трохи срібла – і вже бачиш тільки себе.

Омар Хайям, «Притча про дзеркало»

 

Еміра спитали про майбутнє своєї країни.

- Мій дідо їздив на верблюді. Мій батько їздив на верблюді. Я їжджу на мерседесі. Мій син буде їздити на рендж-ровері. Але мій внук далі буде їздити на верблюді.

- А як так? Чому?

- А тому що важкі часи створюють сильних людей. Сильні люди створюють легкі часи. Легкі часи породжують слабких людей. А слабкі люди створюють важкі часи.

 

Чоловік звернувсь до Бога у молитві зранку,-

«Хочу дівчину знайти я, хитру, як циганка,

Щоб весела й безтурботна, як американка,

Щоби пристрастю горіла, як палка іспанка,

За француженку гарнішу, створи мені жінку!»

Бог подумав, усміхнувся й створив українку.

(С)

 

Цікава байка

Жив в одному селі старий дідусь. Він був самотнім і відлюдником. Вечорами біля його будинку грали місцеві хлопці. Діти раз у раз шуміли, чим сильно його дратували. Одного разу старий не витримав і сказав їм:

- Якщо ви прийдете гратися сюди завтра, я вам дам по одній гривні.

На наступний вечір діти прийшли і вели себе ще гучніше. Старий виконав обіцянку і сказав, що завтра також їм заплатить.

Але на наступний день він вручив їм не по гривні, а тільки по 50 копійок. Ще через день старий роздав дітям лише по 10 копійок, сказавши:

– На жаль, у мене закінчуються гроші. Ви не прийшли б завтра сюди погратися, як раніше? Але я вже не зможу вам заплатити.

Хлопців це сильно розчарувало, і вони сказали – раз так, вони сюди взагалі не з’являться. Мовляв, чого це вони будуть за просто так витрачати свій час і сили?

Так старий дочекався омріяної тиші

 

Філософська казка про гівно!

У лісі жило гівно.

Одного разу в цей ліс пішов мудрець. Гівно вискочило з лісу перед мудрецем і прокричало грізним голосом: “Я тебе з’їм”. Мудрець злякався і втік.

Мораль: Гівна боятися – в ліс не ходити.

Потім в ліс пішов другий мудрець. Перед ним вискочило гівно і прокричало: “Я тебе з’їм”. Мудрець не злякався і штовхнув гівно ногою. Гівно завоняло

Мораль: Ти можеш боротися з гівном, але гівно буде смердіти.

Третій мудрець пішов в ліс. З лісу вискочило гівно, знову прокричало: “Я тебе з’їм”, а мудрець відповів “Я сам тебе з’їм” і з’їв гівно. На смак гівно виявилося гівном.

Мораль: Ти можеш перемогти гівно, але смак перемоги тобі не сподобається.

Тоді четвертий мудрець пішов в ліс. Гівно вискочило з лісу, пригрозило з’їсти мудреця, але мудрець не злякався і пройшов мимо. Гівно покричало, покричало, заплакало, пішло і втопилося. Тому що метою гівна було лякати мудреців.

Мораль: Якщо зустрів гівно, пройди повз.

Андрій Громов

 

У давнину араби на весіллі роздавали м’ясо, загорнуте в палянички.

Якщо гостей було більше, ніж м’яса, вони давали своїм близьким та друзям, тим, кого вважають своєю родиною, порожні паляниці. І ті їли їх, не подаючи вигляду, що вони порожні.

Одного разу один із гостей, побачивши порожню паляничку почав при всіх кричати: “Моя паляниця без м’яса”.

І господар відповів йому: “Я винен перед тобою, я вважав тебе своїм”.

Скільки ж у наші дні таких, ким ми звабилися, вважали, що вони «свої», заступляться за нас, будуть для нас міцною спиною і є відданими нам… проте ми помилялися.

Ретельно вибирайте тих, кому роздаватимете порожні паляниці

 

Жив-був виконроб. Все життя він будував будинки, але став старим і вирішив піти на пенсію.

– Я звільняюся, – сказав він роботодавцю. - Іду на пенсію. Буду зі старенькою онуків няньчити.

Хазяїну було шкода розлучатися з цією людиною, і він попросив його:
- Слухай, а давай так - побудуй останній будинок і проводимо тебе на пенсію. З гарною премією!

Виконроб погодився. Згідно з новим проектом, йому потрібно було збудувати будинок для маленької родини, і почалося: узгодження, пошуки матеріалів, перевірки…

Виконроб поспішав, бо вже бачив себе на пенсії. Чогось не доробляв, щось спрощував, купував дешеві матеріали, бо їх можна було швидше доставити… Він відчував, що робить не найкращу свою роботу, але виправдовував себе тим, що це кінець його кар'єри. Коли будівництво було закінчено, він викликав господаря.

Той оглянув дім і сказав:
- Знаєш, а це ж твій дім! Ось візьми ключі та вселяйся. Усі документи вже оформлені. Це тобі подарунок від компанії за багаторічну роботу.

Що відчув виконроб, було відомо лише йому одному! Він стояв червоний від сорому, а всі навколо плескали в долоні, вітали його з новосіллям і думали, що він червоніє від сором'язливості, а він червонів від сорому за власну недбалість. Він усвідомлював, що всі помилки і недоліки стали тепер його проблемами, а всі довкола думали, що він збентежений дорогим подарунком.
І тепер він мав жити в тому єдиному будинку, який збудував погано.

Мораль:
Ми всі – виконроби. Ми будуємо наші життя так само, як виконроб перед виходом на пенсію. Ми не докладаємо особливих зусиль, вважаючи, що результати цієї конкретної забудови не такі вже й важливі. Навіщо зайві зусилля? Але потім ми усвідомлюємо, що живемо у будинку, який самі збудували. Адже все, що ми робимо сьогодні, має значення.
Вже сьогодні ми будуємо будинок, у який вселимося завтра.

(с)

 

Гришин Артем
14 год ·

Коня прив'язали до стовпа, але прийшов диявол і відпустив його.
Кінь прийшов на поле селянина і почав псувати посіви.

Селянин розлютився, схопив гвинтівку і вбив коня.
Тоді власник коня також розлютився, взяв свою гвинтівку та з помсти вбив селянина.
Дружина побачила це і вбила власника коня.
Тоді син власника коня розлютився і вбив дружину селянина.
Сусіди вбили цього хлопця і спалили його будинок…

Люди запитали диявола: чому ти все це зробив?
Диявол відповів: я нічого поганого не зробив, а лише відпустив коня.

МОРАЛЬ
Диявол робить лише такі прості і невинні речі, а решту ми робимо самі. Він знає, що зло засіло в наших серцях.
Ось чому треба добре думати перед тим, як діяти.
Пам’ятайте: слово має силу, думайте перш ніж діяти й думайте перед тим, як говорити.

 

добре думати..

 

“Незадоволені люди” – глибока притча

Потрапив чоловік у рай. Дивиться, а там всілюди ходять радісні, щасливі, відкриті, доброзичливі. А навколо все як в звичайному житті. Походив він, погуляв, сподобалося. І каже архангелу:

– А можна подивитися, що таке пекло? Хоч одним оком!

– Добре, підемо, покажу.

Приходять вони в пекло. Чоловік дивиться, а там начебто на перший погляд все так само як в раю: те ж звичайне життя, тільки люди всі злі, скривджені, видно, що погано їм тут. Він запитує у архангела:

– Тут же все начебто так само, як і в раю! Чому вони всі такі незадоволені?

– А тому що вони думають, що в раю краще…

Мораль: Пекло і рай кожна людина створює сама для себе. Все залежить від нашого сприйняття і того, що твориться у нас в голові.