Санкт-Петербург

Відповідь: САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

нєбось, з Аврори стрільнути хочецця... :p
а я б хотіла побачити що воно таке білі ночі....

 

Відповідь: САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

Не-а... Анечкин мост...Александрийский столб...Остров.... Васильевский....и кАнечно мосты развести в белые ночи....

 

Відповідь: САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

ну? як воно було?

 

Відповідь: САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

То які проблеми?...Стокгольм , Гелсінкі.
Тільки не Лєнінград.Нєфіґ в Росії гроші залишати .Є на світі більш цікавіші країни , ніж Расєя.
....матрьошка , балалайка , водка , пяний ведмідь, Путін. І бомжі по підворотнях.

 

Відповідь: САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

Бомжі по підворотнях... Скажить, а робити рекламу українцям які від*їхали до РФ на заробітки - це обов*язково?

 

Відповідь: САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

....а ви що один із них?
За живе зачепило?
Поважаючі себе українці туди не їдуть.

 

Відповідь: САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

Так, зараз вони на мене працюють.
Якщо вас це цікавить, та ви щось погане хочете сказати проти РФ, то на форумі вже існують гілки для цього. Там ви можете докладніше розповісти про те які українці себе поважають, а які – ні. Буде дуже цікаве побачити як ви будете у своїх сусідів лайном кидатися.

Але у цей гілці мені буде цікавіше побачити щось від пані ГаЛоЧкі. Пані, де ви?

 

Відповідь: САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

я вже є))
Тільки от як кажуть - людина планує, а Бог керує, до Санкт-Петербурга ми недоїхали,(але я обовязково туди поїду)
зате побували в столиці Росії - Москві , нижче пару фото звідтіля)))

 

Відповідь: САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

У нас друзі живуть в Петербурзі-виховані,милі і добрі.А ви так поганите російський народ.Дійсно-хоч у відповідній темі це робіть.Якщо у вас така антипатія-це не означае що всі так думають і відчувають як ви.У нас теж серед українців е такі.....Але це не значить що всі українці однакові.В кожній державі е такі.
От після таких слів як ваші люди бояться приїздити на західну Україну зі східної.Та й взагалі з-за кордону до нас.
Якщо на то піщло винні в першу чергу керівники державами а не люди.Вони так настроїли народ.
Пробачте за офтоп не втему.Просто я не змогла стерпіти таких слів-це вже занадто.

 

Відповідь: САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

А ви б могли розповісти в який період е оті білі ночі

 

Відповідь: САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

я була в цьому році й дивилася на білі ночі. Це дуже дивне відчуття - ніби день не закінчуеться. Починае сіріти лише о 5 чи 6-й ранку. спати неможливо))) вони в кінці червня десь)) це потрібно хоть раз в житті побачити!

 

Відповідь: САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

с конца мая по первые числа июля
со всей ответственностью, ибо живу в СПб ))

 

Відповідь: САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

Ой!Як я хотіла цього року поїхати туди.Та нажаль - не вдалось

 

Відповідь: САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

Чула по-радіо, що в Петербурзі більш культурніше відносяться до людини, ну наприклад пропустять через пішохідний перехід а не проїдуться по-мештах так як в Москві. Але ще кажуть що в Росії ціни в театри і музеї інші для громадян і не громадян.

 

Відповідь: САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

Да я про это тоже слышал, что если спрашивают паспорт при входе в музей то плата в 2 раза выше.

 

Відповідь: САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

Пару слов про цены : теоретически они действительно разные, но при мне паспорт еще ни у кого не спрашивали )) Да и закон не обязывает иметь при себе документы для посещения музеев ( где я иногда все таки бываю, когда друзья с других городов приезжают и требуют культурной программы )
(А про театры ничего сказать не могу ибо совершенно не понимаю сие искусство
Вот мероприятия типа прогулок на теплоходах по рекам и каналам - действительно дорогое удовольствие. Правда, впечатления того стоят.

 

Відповідь: САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

Підкажіть, а як щодо реєстрації при перебуванні на території Росії більше трьох діб? Де потрібно зареєструватись і чи потрібно платити за це?

 

Відповідь: САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

Насчет регистрации - это вообще песня
Дело было так. Сами граждане РФ должны были регистрироваться по месту пребывания, если они уезжают с места жительства более чем на 10 дней.
Потом специально для улучшения отношений с Украиной (граждане которой могут ездить в РФ по внутренним паспортам и естественно без виз*) была введена норма, что украинцы (в смысле граждане Украины) могут пребывать в РФ до 90 дней без регистрации.
Далее российское правительство осенило, что получается украинцам - можно, а собственным гражданам - нет
Распространили норму про 90 дней и на россиян
И наконец отношения улучшать раздумали и отменили в отношении украинцев норму про 90 дней (ну болваны. что с них взять, остается ждать ответных шагов Украины).
Так что действительно надо регистрироваться если поездка более чем на 3 дня. Вот ссылка по теме: http://crimeaguide.com.ua/forum/viewtopic.php?t=1826
----
* - ибо куда ее вклеивать то

 

Дві російські столиці.

Оскільки мною запланована осіння подорож в Європу через складнощі отримання шенгенської візи не відбулась, мою голову все ж не покидали мандрівні думки. І ось після перегляду фільму «Брат», я зрозумів що наступним містом, яке мене буде зустрічати має стати Пітер. Подібно головному герою спробую ближче пізнати нашого «старшого брата», можливо знайти відповідь на питання у чому ж сила…
Проробляючи попередньо маршрут подорожі найбільше інформації почерпнув із сайту http://spb-guide.ru/, де розміщено практично усю вичерпну інформацію по Санкт-Петербургу та навколишніх місцевостях, окрім того фотографії з цього ресурсу вражають уяву вже при віртуальному перегляді.
І так сказано-зроблено: попередньо через Інтернет бронюю місце в хостелі та беру білет на прямий поїзд Львів - Санкт-Петербург (ціна квитка -317грн.). Недільного вечора хапаю невеличкий наплічник, беру свого друга Нікона, аби краще проникнутись пітерським духом на плеєр заганяю ДДТ, Наутіліус Помпіліус та на противагу їм наш Океан Ельзи і рушаю в дорогу…
Шлях в поїзді до Петербурга триває більше 29 год. і проходить через три країни. Пасажирів потягу я б поділив на дві основні групи – наші заробітчани та російські відпочивальники з Трускавця та Моршина, таких же як я туристів мабуть обмаль. Першими зранку будять заспаних пасажирів українські митники на кордоні із Білоруссю: вибірковий обшук речей, проставляння штампів у паспортах, отримання хабарів (гроші взяли від одного юнака, у якого не було військового приписного та за переконаннями прикордонників він дезертирував закордон аби уникнути від честі захищати нашу Батьківщину та двох бідолах, які під час контролю вирішили піти у тамбур перекурити, і тим самим теж порушили суворі приписи процедури митного огляду). Наступними до вагону заходять білоруські пограничники. Усі іноземці (себто ми) заповнюють імміграційну картку, і зразу ж прикордонники озброєні переносними комп’ютерними терміналами, кожного гостя заносять в базу даних. Отримую в паспорті для колекції штамп Білорусі і ми рушаємо далі в північному напрямку по території Білорусі. На кордоні із Росією прикордонні процедури відсутні, адже із сябрами у них спільний кордон, проте недалеко від’їхавши від кордону до вагону зайшло кілька прикордонників, які доволі довго спілкувались із грузинською сімєю, яка їхала у нашому вагоні (із зрозумілих причин). Але все завершилось щасливо, нікого не висаджували і близько 5 години ранку у вівторок ми прибуваємо на Вітебських вокзал Санкт-Петербургу (усього в місті 5 великих залізничних вокзалів). Дочекавшись відкриття станції метро натовп із вокзалу поглинає підземка. Промчавши кілька зупинок, вихожу на поверхню та вирушаю на пошук хостелу «Метро-тур» , в якому маю поселитись на три дні. Незважаючи на ранкові сутінки, довго шукати необхідну будівлю не прийшлось і розбудивши адміністратора починаю оформлення. Усі іноземці, які в'їзджають в Росію на термін більше 3 діб повинні стати на імміграційний облік, при поселенні в готелях таку послугу здійснює за вас готель за окрему платню, в моєму випадку – 100 руб. Заплативши за проживання у 8-ми містній кімнаті по 320 руб. за добу (для власників молодіжних карток – знижка 25 руб), залишаю свій рюкзак та рушаю на оглядини ранкового Пітера. В цей час коли починають прокидатись люди, завершують свою роботу автомобілі, які кожного дня миють вулиці міста, а тому загалом у місті доволі прибрано та охайно. Крім техніки на вулиці зустрічаю кількох бомжів, які в таку пору роблять обходи своєї території, але вже коли вулиці наповнюються населенням вони зникають в нікуди. Пройшовшись через Садову потрапляю на головну вулицю – Невський проспект. Фактично кожен куточок тут має свою цінність та привертає увагу, і за кожним поворотом вас чекає приємний сюрприз. Перелічувати усі пам’ятники та будівлі, які можуть зацікавити туриста складно (на туристичній карті є відмічено 252 визначних місця), адже центр Петербурга фактично є музеєм під відкритим небом і щоб тільки оглянути його зовнішньо, без заходу у музеї, храми, палаци і т.д., одного дня явно не вистачить. Загалом можу констатувати що розмах будівель дійсно імператорський, окрім того фактично усі споруди відремонтовані, і лише незначна частина знаходяться в риштуваннях. Ще однією привабливою родзинкою міста є річки, які пронизують усе місто – від широченної Неви, по якій здійснюється повноцінне судноплавство до невеличких річок Фонтанка., Мойка та численних каналів. Саме ці водні артерії та мости через них, створюють особливу ауру міста. Одним із найпопулярніших атракцій в Пітері є нічна прогулянка по Неві в той час коли розводять мости для проходу великих плавзасобів.

По величезній кількості храмів, можна припустити, що пітерці побожний нарід. В місті є храми фактично усіх віруючих течій в тому числі буддистський храм та мусульманська мечеть. Та найбільше вражають в рівній мірі три православні храми, які розміщені фактично в самому центрі міста – Казанський собор, Храм «Спас-на-Крові» та Ісаакієвський собор. Відверто кажучи по розмірам, величі, пишноті оздоблення, подібних в Україні я не зустрічав ніде. Кожен з цих храмів має індивідуальний стиль і кожен вражає по своєму. В середину цих святинь можна потрапити із екскурсією заплативши відповідну плату. Оскільки по часу не було можливості оглянути із-середини кожен, вибрав для відвідин Ісаакієвський собор - найбільший храм Санкт-Петербурга, який будувався 40 років до 1858 року. Заплативши 190 руб. за вхідний квиток, біля входу в собор чекаю на збір 15 відвідувачів, і вже коли набралась група разом із екскурсоводом вирушаємо на екскурсію. Про пишноту внутрішнього оздоблення собору можна сказати тільки – царський: на його створення пішло 400 кг золота, 16 тонн малахіту, 500 кг лазуриту і тисяча тонн бронзи, відлито близько 300 статуй і горельєфів, мозаїка займає площу 6,5 тисяч кв. метрів. Дуже цікава і історія створення всього цього дива. Вийшовши ошелешеним з храму, піднімаюсь на колонаду собору, з якої відкривається найкращий вигляд з висоти на центр міста, Неву, Ісаакієвську та Дворову площу.

Окрім того Санкт-Петербург славиться своїми численними музеями, найбільш відомий з яких – Ермітаж , який я ж звичайно не міг не відвідати. Музей займає шість величезних будівель, розміщених вздовж набережної Неви, ядро якого складає Зимовий палац. Сама будівля із-зовні вже робить, враження чогось цінного та унікального. І-так обійшовши споруду довкола, направляюсь в середину, де придбавши вхідного квитка за 100руб., здаю одяг і фотоапарат в гардероб (для дозволу фотозйомки необхідно викласти ще 100руб.) та іду на оглядини. В Ермітажі зібрана одна із найбільших у світі колекцій, яка нараховує біля 3 млн. експонатів, починаючи з кам’яного віку і до нашого століття. Тут є твори усіх найвидатніших митців: Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Мікеланджело, Тіціані, Рембрандта, Рубенса, Ве-Ласкеса, Моне та багато інших. Знову-таки описувати всю цю розкіш та велич – то є марно; в мене черговий культурний шок, і проходивши близько трьох годин по цих лабіринтах залів, я з труднощами знаходжу вихід та роблю висновок, що для повного огляду всієї експозиції музею потрібно мінімум вдвічі більше часу.

 

Продовження:
Далі продовжую екскурсію містом в напрямку – Петропавлівської фортеці , яка є історичним ядром міста, закладена в 1703 році по плану Петра I. Фортеця представляє собою комплекс будівель, які розміщені на Заячому острові біля Неви. Зовні фортеця оточена бастіонними стінами, товщина яких сягає 20 м; в середину можна потрапити через шість воріт. На території розміщено ряд будівель, в яких зараз функціонують різноманітні музеї, але особливе місце в ансамблі фортеці займає Петропавлівський собор , який прикрашений позолоченим шпилем висотою 122,5 м. Там же знаходиться імператорська усипальниця сім'ї Романових, де поховані перші особи від Петра I до Миколи II. Увагу також привертає пам’ятник Петру І, який виглядає якось абсолютно непропорційно.

За день постійної ходьби, ноги вже гудуть і вечір хочеться провести в спокої. А тому, як істинний культурний галичанин, я ж звичайно направляюсь до Санкт-Петербурзької філармонії ім. Шостаковича , де потрапляю на концерт органної музики латвійського виконавця А.Калейса. Файно так сісти в зручне крісло, заплющити очі та під звуки органу поринути в інший вимір простору… По завершені концерту продовжую екскурсію вже вечірнім містом, окупованим туристами, вечеряю в кафе, та повертаюсь в хостел.
Враження від хостелу доволі приємні, принаймні я можу констатувати, що він кращий від того в якому я жив у Кракові – євроремонт в середині, телевізор в кімнаті, кухня на поверсі із усім кухонним начинням, різноманітна довідкова та інша література, персонал уважний та ввічливий. За час мого перебування, в хостелі мешкали молоді японці, німці, голландці. Приємно було почути «О, Ukraine, hello!», від голландця, якого зустрів в коридорі, адже я не зрозумів, як він миттєво визначив, що я українець і лише згодом в’їхав, що він побачив синьо-жовтий прапорець вишитий на моїх спортивних штанах. Щодо моїх «співкамерників», то нажаль мені випало жити із корінним населенням – двома будівельниками та трьома курсантами університету МЧС, який розміщений неподалік хостелу. Проте незважаючи на нічні посидіння курсантів за пивом, в принципі ночувати було нормально та комфортно.
Наступного ранку прокинувшись вдосвіта першим, їду в центр міста де направляюсь до пристані біля Ермітажу, звідкіля планую відправитись в наступну подорож до Кронштадту. При заході на Дворову площу (Дворцовая – рус.) перед Зимовим палацом мене зустрічають сотні вишикуваних працівників міліції та оркестр (видовище масштабне), але як пізніше виявилось зустрічали вони не мене, а мабуть міністра з Москви. Прийшовши до пристані виявляю, що тільки я один бажаючий відправитись на теплоході типу «Метеор» по маршруту Санкт-Петербург – Кронштадт (ціна 80 руб.), який здійснює компанія«Російські круїзи». Як з’ясувалось далі, теплохід відправляється від Фінляндського вокзалу, проте диспетчер люб’язно запросив захід теплоходу до цієї пристані, аби підібрали такого цінного пасажира, як я. При вмістимості судна 117чол., на борту окрім команди виявилось всього 3 пасажири (хоча в Інтернеті читав, що в літній сезон, населеність значно більша і що білети навіть потрібно купувати на перед). Прямуючи 40 хвилин через Фінську затоку, прибуваємо до гавані міста. Кронштадт – місто-фортеця на острові Котлін, основна мета якого охороняти морські підступи до Петербургу. До 1996р. містечко було закритим військовим гарнізоном, але тепер це є популярний у туристів об’єкт. Отож пройшовши фактично пустими ранковими вуличками міста, вже здалека по куполу помічаю головну перлину міста – Морський собор . Знову таки ж, зважаючи на розміри, архітектуру та стиль святині, роблю висновок, що будувати помпезні храми в цих краях свого часу було модно. Вдовольнивши свою цікавість оглядом храму з усіх сторін, направляюсь в парк де мене зустрічає пам’ятник засновнику Кронштадту - Петру І. Наступними на шляху стали судноремонтні доки збудовані за Петра І, які складаються із системи шлюзів та каналів та які свого часу були світовим досягненням прогресу. Зовсім поряд знаходиться нуль Крондштатського футштока, встановлений тут в 1840р. та по якому визначають нульовий рівень світового океану. Далі пройшовши біля Італійського ставка із старими чавунними гарматами на березі, виходжу на пірс із маяком, по обидва боки якого розміщено дві військові бази російського флоту – зліва військових кораблів, справа – підводних човнів, доступ до яких є тільки через КПП.. Підійшовши впритул до паркану маяка, з якого гарно видно і військові кораблики і підводний човен, тихенько витягаю свій фотоапарат і як вчив наш батько Бандера, знимкую усі військові об’єкти «старшого брата». Відверто кажучи було трохи лячно за фотоапарат, проте почуття виконаного обов’язку опісля фотосесії оправдало ризик. Дрібненькими кроками із невинним обличчям назустріч матросам, яких тут крізь повно, покидаю небезпечну зону. Рівно в 12 год. стаю свідком. вистрілу старовинної гармати, яка розміщена на березі пристані. Також з пристані можна відправитись на водну екскурсію по оборонних фортах (типу форт «Буаярд), з десяток яких розкидано на островках біля Кронштадту, проте на даний час ці об’єкти знаходяться в запущеному напівзруйнованому стані, тому я направляюсь на автобус до Петербурга. Зворотній шлях з острова на материк, ми прослідували по довжелезній штучній дамбі, яка була насипана в свій час і зараз дуже інтенсивно розширюється.

Повернувшись до Пітера, від станції метро «Автово» на автобусі вирушаю в славнозвісне місто, яке розмістилось за 30 км., на південному березі Фінської затоки - Петергоф (він же Петродворец). Як відомо з історії, місто було засноване тим же Петром І в 1714р., і стало заміською царською резиденцією, яке за красою не поступалось французькому Версалю. На території міста ціла купа парків, палаців, музеїв, храмів, ну і звичайно фонтанів, адже Петергоф вважається столицею фонтанів. Безумовно за пів дня все це оглянути неможливо, а тому приходиться вибирати найкраще – спочатку Верхній парк (вхід безкоштовний), потім Нижній парк (вхід – 120 руб.). Саме на території нижнього парку розміщено найцікавіші об’єкти – великий палац та грот, палац Марлі, Петергофський палац, палац Монплезір, пристань (до якої можна приплисти з Петербурга на метеорі), та сила-силенна потрясних фонтанів та водяних каскадів. Що цікаво, вся фонтанна система працює на природному тиску води - вода з 16-метрової висоти по трубам з басейнів Верхнього саду по принципу з’єднаних посудин із силою направляється в Нижній парк, при цьому утворюючи багаточислені струї в фонтанах. Знову-таки говорити про красу всього цього – викидувати слова намарно…

Так і не обійшовши повністю всього Нижнього парку, направляюсь на вихід. Поряд розміщено іще один величезний Олександріївський парк, оглядати який я вже не мав сил, проте недалеко від входу мою увагу привернула невеличка але просто вражаюча готична капелла, яку очевидно нещодавно відреставрували і вона виглядає як новесенька копієчка – супер… По дорозі на зупинку знаходжу величезний собор Петра та Павла, який розкинувся біля Ольгиного ставка. Все, оскільки вже починалось темніти, пора відправлятись в Петербург. Прибувши в місто знову вечеряю, невеличка прогулянка нічним центром, метро, хостел.