самотність: зле чи добре?

салежно від людини.
одні люди люблять самотність, іншо ні
тому важко говорити добре це чи зле, все відносно, так казак Енштейт
корисність самотності для душі, як і будь-якого вітаміну для фізичного тіла , визначається потребою і дозою

 

трохи самотності потрібно кожній людині

 

Самотність, як стан душі, притаманна кожній людині.
Якщо її прагнеш, то, думаю, шукаєш злагоди із самим собою. Розберись обов'язково!!!
Щоправда "зависати" у цьому стані небезпечно!
Людська істота, вірно сказано, - соціальна, лиш слід ретельно добирати собі соціум та пам'ятати про власну змінюваність.
Знайди собі співрозмовника, щоб він тобі розповідав про своє, а ти сам чув про своє!!! і тільки ТАК !!! А чи ти бажаєш так само розповідати? (про дикторське мистецтво тут не йдеться)
Самотність тоді від вас дремене та й дорогу забуде!.

 

Колись мені написався такий вірш, який вже давно став піснею...

Самотність
Самотність на колір біла,
Така, як стіни палати.
Ти чуєш, як плачуть крила
У птаха, що вмів літати?...

Самотність на колір сіра,
Така, як очі асфальту.
Ти бачиш: зривають пір’я
Із птаха, що вмів літати?..

Самотність на колір чорна.
І в ній наче у домовині...
І що тепер стало з птахом,
Що очі мав як... у людини?..

Самотність – вона прозора
І ти вже на дні плящини.
Ти бачиш нитки узору
Душі, що у людини...

 

колись почула чи прочитала (не пригадую) такий вислів: Самотність це коли дзвонить будильник , а ти думаеш, телефон. Тоді самотність це страшно і зле.::badc:

 

ой... якось у мене дзвонив будильник в селі, а я його взяла зпросоння в руки, піднесла до вуха і декілька раз навіть сказала "ало" щей дивувалася чому ніхто ніц не каже, і дальше йде виклик (то такий будильник-хатка, що пілікає). Але думаю то була банальна неуважність.
А самотність коли її виміром є не години, а дні, тижні, місяці - це страшно... дуже... А ще гірше бути самотнім біля людей.

 

я мала на увазі коли ніхто не телефонує, а людина чекає

 

Є люди які вважають, що самотність іноді потрібна... АЛЕ!
Самотня людина не має бажання відпочивати від усіх, не має бажання ховатися. Вона просто є самотньою і все. Самотність - це радше трагедія особистості, біль і страждання.
А побути на самоті, знаючи шо ти потрібна коханому, мамі і друзям, то так відпочити від них і аж ніяк не жахливий стан самотності, коли є тільки ти і думки які вже втомилися слухати стіни...

 

Чому? Для де кого самотність не являється трагедією, горем, і теде, а навіть навпаки вони раді, що вони самі.

Правда такий "ідеологічний" самітників одиниці.


Проте до всього можна звикнути.

 

За умови, що це свідомий вибір. То так, але так складаються обставини то ніхто не буде їй радий. Хоча час самотності можна використовувати для терзання себе і страждань, а можна для самовдосконалення та саморозвитку. Питання у сприйнятті.

 

То точно!
Я би сказав, що взагалі справа не в людях. Я коли прийшов до Бога практично втратив це почуття самотності, за останні 15років уже не пам"ятаю щоб переживав цього почуття, тому що Ісус завжди зі мною і я в будь-який час дня чи ночі можу звернутися до Нього і мати з Ним спільність!

 

Можливо...
Головне, не затягувати з тим дозріванням, а то можна й не встигнути... і потрапити таким "недозрілим" в саме пекло...

 

Як казав Ніцше: "Слабкі втікають від самотності, сильні самотністю насолоджуються"

 

А шо то по парі? А їкшо перше створив пару, а потім передумав? А потім знову нудно стало, та й знову передумав? В Гамериці то вирішили громадянськими шлюбами. І не тілько. Чулпан Хаматова має трьох дітей від трьох хлопів, а сама незаміжня.

 

Самотність

Людське єство - річ/субстанція ЗМІННА!!!
Від оточення та обставин приймає різні образи.
А є ще така закономірність, що виростаєш із одного життєвого або вікового статусу в інший. У цей момент лишаєшся "без шкіри" (як змія) - о то і є "самость" (ст. слов"янською).
Якщо я "нова" собі йду назустріч, тоді й "для самовдосконалення та саморозвитку."
Все вірно: Питання у сприйнятті й готовності до цього.