Відповідь: самотність: зле чи добре? люди різні бувають. комусь може і на самоті добре, а я без людей жити не можу. люблю людей, люблю спілкування. але найбільше люблю свою сім'ю - не уявляю себе без неї. а якщо трапляються такі моменти, що хочеться тиші та самоти - то ненадовго. зазвичай таке трапляється під час депрессії. тоді не хочеться нікого бачити та росповсюджувати свій поганий настрій. перетру все у собі та знову "в люди" вертаюсь.
Відповідь: самотність: зле чи добре? думаю, самотність визначає не то, що біля тебе є люди. можна почуватися найсамотнішою людиною серед натовпу. навіть серед друзів. самотність - це відсутність розуміння.
Відповідь: самотність: зле чи добре? А по-моєму, спілкування має навіть більше значення, ніж ми собі уявляємо. Спілкування як процес необхідне людині життєво. Іноді, коли його бракує, то радує навіть випадковий і не дуже приємний співрозмовник. А коли спілкування вдосталь, та ще й з тими, кого любиш, тоді вже починаєш перебирати. Щодо усамітнення, то це важливе право людини. Коли на душі і в думках неспокій, мені, наприклад, краще побути насамоті, щоби у собі розібратися. Хоча є люди, яким навпаки потрібна в такі хвилини чиясь присутність, хоча б пасивний слухач. Додано через 3 хвилини Щодо якості спілкування, то найщасливішими ми відчуваємо себе, коли є повне розуміння і гармонія в намірах і сподіваннях на майбутнє. Як цього досягти - це справжнє мистецтво. Не кожен вміє. А найстрашніше - багато хто в це й не вірить.
Відповідь: самотність: зле чи добре? "истинное одиночество -это присутствие человека, который тебя не понимает.." Коли так...., тоді краще бути самотнім на самоті. ((( Інколи потрібно....,хоча ненадовго!!!!! - шо забагато ,то не корисно!
Відповідь: самотність: зле чи добре? Зле, коли ти не спішиш додому, бо тебе там ніхто не чекає. Зле, коли нема з ким розділити радість. Напевно, тішитися на самоті ще гірше, ніж сумувати на самоті. Зле, коли крик душі мусиш приглушувати сміхом, аби його не почули ті, хто не здатний зрозуміти. А так - то самотність може допомогти розібратися у собі чи просто відпочити морально.
Відповідь: самотність: зле чи добре? Так, дівчата, дуже хочеться бути несамотніми. Всім цього бажаю. А ось запитання для роздумів: що для цього потрібно, щоб ніколи не залишатися самотньою? Які риси в собі виховувати?
Відповідь: самотність: зле чи добре? Я був самотній деякий час і зараз згадуючи це, деколи жалію за цими часами....хоча теперішні часи на попередні не проміняв би.
Відповідь: самотність: зле чи добре? Невже з тих пір ніколи і не з"являлось? І чим ви це собі пояснюєте? Маю на увазі не обставини, а психологічно. Києм чи духом лагідності?
Відповідь: самотність: зле чи добре? Ну, я не завжди, людина все-таки. Але те, що Він завжди зі мною, що би я не робила, відчуваю постійно.
Відповідь: самотність: зле чи добре? Розумію це відчуття. Але воно все одно якось дуже тісно пов"язане з поєднаністю з людьми. Тобто неможливо бути близьким до людей і далеким від Бога і навпаки. У душі, маю на увазі. Мені так здається.
Відповідь: самотність: зле чи добре? Так і є. Тільки якщо до того це була залежність від людей, то потім стало просто нормальною, як ви кажете, поєднаністю з ними. Зникло судомне бажання постійно бути біля когось. І моє вічне прагнення побути самій теж перемінилося.
Відповідь: самотність: зле чи добре? кожен зі станів, в якому пеербуває людина, спричинений нею самою чи наслідками її вчинків якщо людина є самотньою за власним бажанням-значить то добре для неї і для оточуючих, яких вона не мучить своїм небажанням бачити когось поряд (Тне памятаю хто писав, але: людина має бути самотньою, і вона нею стане, але тікі тоді, коли опрозумнішає, і зрозуміє, що інші зорблять її лише менш щасливою) якщо ж людина стала самотньою і ннепотрібною не через власне бажання, значить, вона ще не доросла того рівня, коли може робити вигляд, що робить комусь добре
Відповідь: самотність: зле чи добре? Ненавиджу самотність......з завтрішнього дня починається....тобто вже з сьогоднішнього. Чоловік їде на роботу, а я знову самонька з малявкою...Як мене це дістало...це закінчиться колись чи ні??? Самотність...тільки чую це слово і сльози навертаються...перед очима картина - чоловік з сумкою, і Діма плаче і кличе - тато.......