самогубство...

Відповідь: самогубство...

Але ж не ви самі себе створили, оживили і народили.
Ваша душа є вашою, але питання у тому звідки вона у вас узялася.

 

Відповідь: самогубство...

Сформувалася.
Під впливом того світу,різних його проявів.

 

Відповідь: самогубство...

Перепрошую, Ви вважаєте що саме такі випробування могли витримати люди, над якими проводили досліди нацистські лікарі?
http://www.newsru.com/world/22mar2005/mengele.html
А якби хтось із них (чи із сучасників наших, що не мають грошей на ін'єкції морфію чи опинилися далеко від людей серед дикої природи) через нелюдський біль вчинив самогубство - як би тоді прозвучала Ваша теза?

Дівчата-полонянки, що мріяли взяти шлюб з коханим, а натомість опинялися в неволі, котрі настільки не уявляли себе згвалтованими чужим, ворожим мужчиною, з чужим, нерідним дитям з чужими очима, вихованим в чужому краї в чужій вірі... вони кидалися з дівич-башти в море на скелі - вони теж ставили під сумнів задум Господа.. проте чи маємо ми право засуджувати їх?..

 

Відповідь: самогубство...

Шановна Фрезіє, ви не дочитали, мабуть, всіх моїх дописів, або не прочитали запитання на яке я давав відповідь... Чи потрібно у всіх дописах дописувати ЗІ та PS щодо того, що в кожному випадку можуть бути виключення? ))
Якщо ви подивитесь на допис в контексті всієї теми (навіть якщо зокрема в контексті питання на яке я давав відповідь) вам буде зрозумілий мій погляд щодо самогубства.

 

Відповідь: самогубство...

Сподіваюся, їх хоч поховали разом?

Додано через 3 хвилини

Тоді виходить, що ми живемо для кого завгодно, але тільки не для себе?

 

Відповідь: самогубство...

Ви згадували про великомучениць, про війну, я читала.
Мене просто бентежить наведена класична християнська теза про те, що всі обставини всіх людських життів "так задумані" - без винятків і PS, і що не дає бог більше випробувань, аніж людина взмозі витримати.. Витримати всі обставини - дожити до природньої фізіологічної смерті?..

Є сумні і неоднозначні ситуації з медициною..
Скажімо, людині поставили страшний діагноз і попередили що без лікування вона піде з життя дуже швидко. Якщо вона не лікується свідомо, не хоче лікуватися - то приближує свою смерть.. а могла би й, може, уникнути її якби почала боротися і лікуватися.. в цій ситуації вона може розглядатися як "прихований" самогубець?
Мені часом здається, що коли чоловік спивається після смерті дружини, яку дуже любив... це теж таке своєрідне зрозтягнене в часі самогубство.. щоб поховали потім на цвинтарі, але щоб пошвидше вже дожити те життя, що втратило смак, сенс.

 

Відповідь: самогубство...

Бачу, Ви маєте багато прихильників. Але так само багато людей так не вважають.
Знову впираємося у світогляд.
Для Вас те, що життя після смерті існує настількиж очевидне, як для мене те, що воно неможливе.
Так само я можу сказати, що помилкова думка Ваша, і ми ніколи не переконаємо один одного.

Додано через 4 хвилини

Є багато причин, що спонукають людей пришвидшити кінець.
Питання таке: для чого тягнути життя, яке остаточно втратило сенс?
Життя заради самого по собі життя?

 

Відповідь: самогубство...

То що я привів не є класичною "християнською тезою" то лише відповідь на питання "чому самогубство християнами вважається більшим гріхом ніж гріх вбивства?". Те ствердження має сенс, якщо ми порівнюємо, дійсно, два гріха. Але ж треба враховувати, що не всі випадки самогубства э гріхом. От це і є класична теза: Не факт самогубства - гріх... якщо самогубство гріх - то воно важче ніж вбивство. Але гріхом воно стає за деяких обставин. І не відношення Церкви до самогубця вирішує чи гріх то чи ні. А лише Бог. А Церква у "класичних тезах" висвітлює, що Бог вважатиме гріхом самогубство, якщо воно було в наслідок зневірення... все інше - на совісті людини і на її взаєминах з Богом. Не ми їм судді.

Також і ваш приклад з тортурами. Чесно скажу - не знаю, чи то гріх вбити себе під тортурами. І позиції Церкви не знаю. Треба поміркувати... Мабуть, Господь, хоча й Сам був під тортурами на хресті і витримав катування заради нас, все ж таки милостивий та з огляду на нашу людську слабкість був би поблажливим щодо нас. Так саме, гадаю, і Церква. ІМХО.

Щодо нелікування при можливості лікування це теж саме: дивлячись на причини, буде вважатись чи є то гріх чи ні. Повторю: не сам факт самогубства і не метод самогубства вважаються Церквою гріхом, а самогубство з "не поважних" причин.

 

...

Привіт.

Я не знаю що відчувала моя хресна, коли стрибнула з балкону. Вона загинула. Я не знаю, що відчував її син, коли через багато років зробив те ж з інших причин... Він лишився живий , абсолютно нерухомий і його життя згасло недавно.. Я не знаю, що відчував мій інституцький знайомий, що звів розрахунки з життям напередодні весілля своєї коханої з іншим (його велика фотографія в чорній рамі - те, що вона, вагітна, побачила у вестибюлі корпусу через 2 дні).

Діяльність нашої психіки найменш досліджена. Думається мені, ми живемо борячись з собою. І як би не стверджували усі віруючі, котрі пишуть на цей форум, що вони знайшли тиху гавань, за дописами чудово видно, які протиріччя чи сумніви існують в кожного. Не всі можуть встояти під тиском. І я погоджуюсь з тим, що людина по суті своїй вільна. Вона може себе відпустити. А от чи має право ? У світі де існує космічний Закон, чи має вона право не вважати на нього ? Чи має право забирати своє життя, коли воно їй не потібно, замість того, щоб заофірувати його комусь, кому воно ще згодиться ? Особливо, коли є кровні, найближчі ?

В місцевості, де я живу, є жінка, в котрої розбився на машині єдиний син. Ніяких родичів, нікого, чоловік покинув. Кілька років вона ледве дихала від горя.. А потім привезла дівчинку з дитячого будинку і присвячує життя їй.

(Добридень, Фрезіє Схоже, ми з Вами потрапили в один алгоритм - півроку не відкривали Форум взагалі (у мене 65 тисяч непрочитаних повідомлень і ось тепер зустрілись на одній сторінці. )

 

Відповідь: ...

Добридень, mavko.
Світ тісний - чи не тому що наші стежки стеляться згідно нашого поклику. "Стукайте - і відчинять Вам", а отже якщо ми шукаємо щось в людях - носії отого "щось" колись нам зустрічаються..

Згодна на 100 щодо Вашого рецепту "зофірувати його комусь, кому воно ще згодиться". І сама хотіла це написати, бо теж так вважаю.. проте в останню мить спинилася. На словах все простіше, а от в реалі: в певний момент людина, зранена чимось до незмоги жити далі, не зможе зігріти анікого про кого дбатиме.. хіба тварин чи рослин. Є такий вислів: "вдова, чорна від горя".. вона мусить перечекати той час, стати бодай "сірою" - щоб знайти в собі сили на тепло, любов до когось. Ось і у Вашої знайомої минуло декілька років, поки вона спромоглася.. Одна жінка якось казала: після смерті найближчої людини найважче пережити перший рік. Його якось треба просто пережити..

Завжди дякую богу за те що в мене є потяг до малювання. Я знаю що я аматор, мені байдуже що то не та техніка.. коли мені було чи буде в житті важко-важко, я знаю що робитиму: усамітнюся і буду затято малювати.. Проте бережи і мене, боже, від важких годин.

 

Відповідь: самогубство...

Добрий день, Мавко.

А ми тут на днях Вас згадували : http://forum.lvivport.com/showthread.php?p=221531#post221531

 

Відповідь: самогубство...

Добре, якщо в людини немає родичів і друзів, вона має право на самогубство?

 

Відповідь: самогубство...

ех, як би я хотіла щоб так і було
щоб коли ми помирали, то переставали існувати, щоб не було ні душі, ні свідомості, нічого
отак я розумію вічний спокій - тебе нема ніде, ніяк
але думаю, що після смерті є життя в іншому вимірі, є свідомість чи душа, не знаю як правильно це назвати, але десь ми є
і оця думка про безкінечність мене трохи лякає
я хочу скінченності
цікаво чи це нормально? :shutup:

 

Відповідь: самогубство...

Думаю, нормально.
Гелено (я це, споглядаючи на себе, скажу), розум тягнеться до визначеності і чіткості, до того, що зрозуміле і підлягає охопленню. Душа ж прагне вічності (я не знаю, чи Ви таке часами відчуваєте, але до мене ці відчуття приходили і приходять, коли я наодинці, коли щось гнітить, навіть у сні).
І мабуть, чудово, що людина так створена, бо якраз поєднання цих обох складових дають їй "задоволення" і фізичної (тілесної) сторони, і духовної.

 

Відповідь: самогубство...

а де гарантія, що я після смерті не буду нічого думати і відчувати?

 

Відповідь: самогубство...

І,навіть пательнів нема?

 

Відповідь: самогубство...

Вона вільна це зробити, І ЧАСОМ має право.. Бо що таке ПРАВО ?

Взяти корінь цього слова, глянули в глиб віків :
"Світогляд наших предків базувався на трьох іпостасях: ЯВ, НАВ і ПРАВ, що окреслюють основні контури життєвого космосу.
ЯВ — явний, реальний світ, де людина живе протягом земної долі. НАВ — світ, куди він іде після смерті, і звідки знову повертається на планету. ПРАВ — система законів, що діє в обох світах.

Таким чином, і земну і небесну фази життя визначає ЄДИНЕ ЗАКОНОДАВСТВО або, висловлюючись сучасною мовою, ЗАГАЛЬНЕ ПРАВОВЕ ПОЛЕ. " (знайдете джерело самі, правда ? :naci: )

якось я читала відривок з одного літературного твору - вбийте - не пам"ятаю автора й назви.
... це ще було за часів орди... козак стояв у дозорі на кургані. стеріг вогнище - його розпалювали як знак-попередження , що наближається навала.. він чув тупіт коней, коли прикладав вухо до землі - старий був, ще здалеку міг оприділити смертельну небезпеку. але на нещастя, вогонь не мав чим розпалити... вітер був, сирі дрова... і кожна секунда дорога... ось він тоді й сам себе підпалив, став факелом, але обов"язок свій виконав.

Дух цей, чи моральний кодекс, японці називають бусідо
І про це теж можна подискутувати....