Самогубство http://ukranews.com/uk/news/ukraine/2010/09/10/26623 Читаючи акуніна "коханку смерті" дуже сильно не розумів який смисл накладати на себе руки. дивлячись історичні фільми про японію, де самогубство переведено в чистий високий культ збереження честі - взагалі був шокований. цікаво, які мотиви у самогубців? туга за померлою людиною? небажання залишатись у цьому жорстокому світі? чи просто людині настільки скучно, що смерть здається їй дверима з занудного уроку на галасливу і веселу вечірку. смерть завжди залишиться невідомим і страшним кінцем теперішнього. релігійні люди, наприкінці життя взагалі прямо живуть богом, бо бояться невідомості. а так, знаючи про рай і пекло їм вже спокійніше і не так страшно. ще памятаю книигу одного фантаста. одна людина, що майже померла, тобто залишилась на правах привида, звязалась із іншою людиною і переконала її що вона може залишатись деякий час привидом і вказувати померлим людям дорогу в пекло чи в рай. звідси (оскільки книга була американська) почався бізнес - ти міг собі купити за гроші дорогу до раю. жити як хочеш, а після смерті тебе проведуть "свої люди" там, у іншому житті. якщо міркувати про раптовий обрив життя з гуманних мотивів. я людина, що мало заробляє, не митець, не музикант, не вчений. я користувач і своїм життям заважаю іншим, більш талановимтим і здоровішим, гарнішим і кращим за мене людям жити. ось тому, зважаючи на вищі матерії гуманізму я накладаю на себе руки. це в ідеалі. а насправді самогубці психічно неврівноважені, вистраждалі, змучені побутом люди. і рівень самогубства країнии залежить скоріше не від рівня життя в цій країні, а від степені самопожертви. хоча, думаю насправді вбивають себе з дуже різноманітних причин. ну припустімо дівчинка була гарна і весела, але піймала снід. і чого ж їй жити, бачити як її краса на очах зівяне і неминуча смерть буде натужно дихати в потилицю. чи то б пак рак. це ж неймовірна біль і старждання. тут гуманніше було б евтаназію робити. а може ігроки. продув усе в карти, отримав свій адреналін. потім розпач і куля у вухо. але найрозповсюдженіше звичайно самотність. працюєш собі на касів супермаркеті і словом немає з ким перемовитись, усі чужі, батьки померли, з сімєю не склалось, матеріальних благ взагалі ноль. ну нащо таке життя?або та сама втрата роботи. приичин є багато, ціль одна. але наскільки треба бути сміливим щоб її досягти. наприклад я у підлітковому віці, коли життя було надто емоційним, повним переживань, страхів, закоханості і злості, тоді часто виникали думки вкоротити життя і не мучитись. тепер, звичайно воно якось ніяково від таких думок. зявляється питання - а смисл? ну нащи це робити? адже на 1 погану подію буде 10 хороших. тільки от проблема в тому що людина пріоритетно ставить негтив на перше місце, а позитив як те що відбувається саме по собі. а ще зупиняли думки що подумають друзі чи знайомі. "от дибіл", "псіх", "ідіот", "слабак". те саме що і я думаю про самогубців. у мульфільмі футурама, у далекому майбутньому були кабінки для самогубців. вартість самогубства 25 центів. якщо вже створювати такі осередки, то краще при госпіталях з метою збереження органів людини. набридло жити? прийшов в кімнату з буквою "Ь" (остання буква в алфавіті), взяв зі столу таблетку, проковтнув і ліг на диван мультики дивитись. через півгодини з тебе вже виймають серце, печінку, нирки і зливають кров. твоя смерть врятує життя 10-ти іншим. а тепер поговоримо про повільне самогубство.. наркотики, сигарети, алкоголь і фастфуди окремо про кожне, зараз тільки пальці розумну )) з повагою, Fon..
Окремо про наркотики. Сьогодні про це можу написати спокійно. Декілька днів тому молодий хлопець, ровесник моєї доні, заколов свою маму, нашу колишню сусідку, милу й привітну жінку, котра перенесла декілька важких операцій, і тішилась піврічною внучкою. Покалічено декілька доль. Наркотики - зло.
до надоело все, свидомиты почему то уже не бесят, по рыбалкам езжу, но пока достойного для публикаций не наловил в общем какой то апофигизмистический меланхолизм .... вот и в ветки соответствующие настроению попадаю )
Самогубство тупість по своєму самому змісту. Померти - помреш колись все рівно, а з життя можна витягнути багато своєрідного досвіду. Не треба шукати простих шляхів усунунення проблем, безплатний сир тільки в мишеловці. Краще боротись до останнього.
мабуть людина не бачить сенсу боротись, не хоче, чи не може Але вбивати себе, звичайно ж не вихід. У такій безвихідній ситуації (або коли людина думає, що ситуація безвихідна), мені здається, треба вміти абстрагуватися від всього, зробитися стороннім спостерігачем, і просто дивитися, що зі мною буде далі. А там, глядиш, і винесе життя на якийсь берег.
С таким же успехом можно сделать вывод, что жизнь - тупость, ибо все равно... ...или не знает, как. Или совсем не собирается умирать. Достаточное количество самоубийств - демонстрация окружающим "меня не станет - и вы поймете, но будет поздно"(
Самогубство - це тупість для людини, яка має необхідний досвід для того, щоб це зрозуміти. Чому підлітковий суєцид, набагато більш поширене явище? Думаю навіть відповідати не потрібно. На жаль, це траплялось, це трапляється і буде траплятись. Єдиний вихід не бути байдужими до проблем (навіть якщо вони будуть здаватись з чиєїсь позиції дрібязковими) інших людей. В деяких ситуаціях ваше хороше слово може врятувати людину.
Самоубийство Честно, не знала, куда поместить эту тему. правила тут такие странные. вот посещают периодически такие мысли. что делать? прошу христианство и другие религии сюда не впутывать