самогубство...

а тоді...просто...

а поки що...

 

Ромко, не самолюбнічай!!! Лиш сам себе цитуєш!!!

 

Жиби не закидали плагіят....

 

Людині багато чого треба в цьому світі, але незалежно від соціального статусу, віку, статі і т.д. людині важливо бути потрібною хоч комусь. Тому якщо людина вирішує вкоротити собі життя, то нею, вочевидь, керує зневіра в усьому і впевненість у власній непотрібності. Тому, думаю, це є найважливіший аргумент для людини, котра хоче стрибнути з даху - сказати їй, що вона потрібна! Що знайдеться та людина, яка потребуватиме її присутності, посмішки, допомоги чи простого доброго слова. І такі речі важливо сказати у "небезпечний" момент, повернути особу до реальності світу, в якому живуть ще гірше ніж вона, в т.ч. сироти.

Для початку, особа, що вчора хотіла померти, а сьогодні знайшла зміст життя у тому, аби відвідувати дитбудинок, вже заслуговує на схвальну оцінку з боку суспільство. Не кажу, що тільки особа злізла з даху і зразу побігла брати сироту під свою опіку. Йдеться про те, що людина зацікавилась долею інших (під час суїцидних думок) і починає вірити, що комусь ще буде потрібною. Тому...в сиротинець вона буде ходити, щоб самій допомагати іншим.
Пригадалась історія про доньку короля, яка була невиліковно хвора і ніякий лікар не знав, як її вилікувати. А тоді принесли їй у плетеному кошику немовлятко, таке хвореньке і кволе, і сказали, що нікого нема, аби за цим немовлям доглядати. І королівна почала самостійно доглядати ту мацьопу, і в результаті забувала за свої болячки і помаленьку-помаленьку обоє ставали здоровішими. То всього лиш історія, але зовсім не фантастична, бо так у світі буває.

О, те все матеріальне буде лиш додатковим стимулом для тої людини в житті

Частково погоджуюсь, а частково й ні. Відразу нікому не дають сиріт під опіку, треба різні процедури пройти, тож за той період людина, що здійснила колись спробу самогубства, може відвідувати різні реабілітаційні і психологічні тренінги, та й спілкування з дітьми її може значно змінити, тому...Зрештою, якщо людину зупинила саме думка про інших людей, яким може бути ще важче в тому світі, н-д, сиротам, то це не така вже й погана людина.

п.с. замість слів про дітей-сиріт, в "критичний" момент на даху можна сказати і про неповносправних людей.

 

А я маю право на своє життя. І на своє самогубство.
Хтось має щось проти?

 

Сумніваюсь,що до свідомості людини в такому стані можуть дійти якісь слова...

 

я маю проти.

ви самі собі подарували життя?
-ні !

Отож не беріть тОго, чого не ви давали!

 

Прааально!
Ней сі мучи...

 

Якби ж то все було так просто...
Тут рідні діти потребують уваги, любові, матеріальних речей і часто це не допомагає, не є стимулом. Скільки батьків зіпсули дитинство дітям своїми депресіями.

 

Хе... Ромко...

Не будь наївний.
Самогубство не забере мук, а помножить. Душевних мук, важчих, ніж тілесних, не виключено, що вічних.

 

То кажуть ті,хто ніколи там не був тим,хто ніколи там не буде...

 

Ти не правий, Ромку.
Слухаєш всякі байки...
Насправді, то сказав Той, Хто там був реально !!!! ... і Котрий хоче, щоб ніхто і ніколи туди не потрапив...
І то так сильно хоче, що віддав Своє життя заради цього Свого бажання...

 

Ну на тамтому світі всі будемо, нє?

 

А хіба в мене був вибір? Батьки мене не питали, коли ліжка ламали.
Життя несе муку і закінчується смертю, то що, це вирок?

По Вашому, моє життя мені не належить? А кому!? Церкві, державі, партії, мамі з татом!? Дзуськи!
Богові!? Оце вже ні. Богу належить моя душа. А моє життя - мені.
І я маю право чинити так, як моя душа забажає. І якщо я в гармонії зі своєю душею, то я в гармонії з Богом. Навіть, якщо сам наближаю свою смерть. Бо тоді це Його Свята Воля.

 

Життя належить Богу... чи то ваше, чи то птаха... чи то травинки....чи то комахи.
Відмовляючись від життя, відмовляєшся від того, що Бог дає тобі.

Ваше життя у Вас, але не Ви його туди "поставили".

тобто... Ви всі свої дії вважаєте за Його волю?

 

Всі наші думки,дії,вчинки,все,що відбувається з нами,навколо нас - відбувається з Його Волі.І є проявом Його Волі.
Якщо б на це не було Його Волі -все це б не відбувалося.

 

"Не повезло Богові".... мусить підлаштовувати Свою волю твої бздурні дії.

 

В котрому місці сміятися?

 

взагалі тема цікава

to all:
не так давно мав розмову на ту тему зі священиком. Коротко обмінялися думками і він мені сказав от що: "попри те, що офіційно церква засуджує самогубство, слід у будь-якому випадку молитися за самогубцю і насправді кожен такий факт ДУЖЕ індивідуальний. Перш за все слід пам"ятати, що людина не завжди гине відразу (хоча сам механізм уже запущений) і ДУША має ще кілька хвилин/секунд на каяття. Насправді звідки ми знаємо, може в ті миті вона ДУЖЕ розкаюється, але повернути вже ніц не можна". (с) отець Ростислав
сама ідея самогубства повинна бути засуджена, оскільки таким чином людина противиться ВОЛІ БОГА і Його задуму щодо нас. Будь-яка релігія каже, що людина - слуга (раб) Божий, а у випадку самогубства людина на перший план ставить волю свою (богопритивний вчинок).

Чому самогубство погано?
Усе просто: а може, за задумом Бога, ти в майбутньому мав би врятувати (наприклад, ціною свого життя, чи своєми знаннями, навичками) якусь дитину, яка потім стане батьком якогось генія, який принесе усьому людству БЛАГО? ми ж сліпі і нічого не бачимо + не знаємо

шановний, мабуть, не варто міряти Божі Задуми мірилом людського розуму. та й навіть за нашими уявлення самопожертва і самогубство - то є різні речі. Як на мене, то будь-хто з батьків, які живуть, ростять і виховують своїх дітей, певною мірою трішечки наслідують вчинок Ісуса, бо діють для інших і знають, що помруть (причому дехто навіть усвідомлює, що помре від рук власних дітей, рано чи пізно ).

 

насправді вибір був, але ви про нього не пам"ятаєте... це "знання" витирається десь приблизно у віці 7 місяців із дня зачаття (так стверджується у Ведах, наскільки я пригадую) ви захотіли отримати шанс виправити свої помилки (в тілі людини це можливо) й отримали його саме в момент ламання ліжка
Життя несе муку (це, здається, одна із догм буддизму: життя - страждання), якщо це ВАШ вибір, але можна обрати не муку, а життя у щасті, у благості (добрі справи для інших, приклад: Ви мучилися коли-небудь, коли робили подарунок іншій людині і та щиро раділа вашому вчинку?)
так, життя належить вам, але ним треба розпоряджатися ДУЖЕ обережно, бо всі ми перебуваємо у темряві, тому можемо наробити дурниць... відповідно, бажано діяти згідно з перевіреними, істинними канонами (н.п. Святе Письмо). життя - то є засіб. Наприклад, як ровер, на якому можна проїхати зі Львова до Пустомит. Якщо ви той ровер поломите, то будете іти пішки + той, хто давав вам ровер (дозволив користуватися на ваше прохання), буде просити звіт
якщо Ви вважаєте, що Ви в гармонії з Богом, то це не означає, що так воно і є