Садисти

Бог – не садист. Це вже точно пане Левандівка! Бог не виконує несправедливих молитов та прохань із не приємними побажаннями, зі злими намірами. Цю місію охоче бере на себе диявол. А якщо хтось розіб’є мені лоба, я, можливо не одразу, але прощу таку людину по-християнськи, хоч для неї це не залишиться без покарання!

Ромко! У Вас хороше почуття гумору! Якщо Ви вже просите пробачення, то пробачаю Вас, хоч я ще вчора перестав на Вас ображатися! Ну образився... З ким не буває! Усі ми – люди: істоти слабкі й до Бога нам дуже далеко!

Ісус Христос прорік золоті слова:
“Хто з Вас без гріха, нехай кине в мене камінь!”

Утім, про Бога давайте спілкуватися у розділі "Філософія та релігія"!

 

ТАК і запишемо: саме диявол вкладає Слово Боже в руки деяким садистам, щоб знущалися над людьми Його словом і Його іменем...

ЗІ: а катування свяченою водою - садизм?

 

Пишіть, що забажаєте! Хіба Вам хтось забороняє? Христа за добрі діла фарисеї розіп’яли через власну заздрість! Якщо мене на форумі поливатимуть брудом, то це дрібничка, проти його мук! Але якби мене катували, як того хлопця, то хоч було б за що, бо я грішник, такий як усі! А Христос - святий! Якщо Христа переслідували, то що дивуватися, що переслідують тих, вірує в нього щиро й сподівається, на спасіння душі, а не тіла! Я більше не коментуватиму Ваших дописів. Просто не бачу у цьому потреби. Навіщо зайвий раз грішити? І знову ж таки - не ображаюся. А навіщо?

 

Садисти 2

Учні “Бізона” або Шкільний рекет

На халяву, кажуть, лише пташки співають. Однак, із цією істиною не мали наміру погоджуватися львів’яни 18-річний Юрій Килинько та 17-річний Роман Цібчук. Хлопці вважали: те, що по-особливому милує око повинно належати саме їм, але за так. Проте, чомусь «за так» ніхто не мав ані найменшого бажання розлучатися із речами, які припадали юнакам до душі. Тож, зрозумівши, що аби отримати щось на халяву, потрібно якимось чином зуміти переконати формальних власників віддати їм оте «щось». Переконливими аргументами у репертуарі Юрія та Романа стали погрози та залякування. А коли це не допомагало у хід ішли кулаки. Тож те, що вони вважали халявною здобиччю, насправді різко тхнуло криміналом…

Наставником, який надихнув Юрія та Романа на подвиги, став хлопець на прізвисько «Бізон». Він натхненно учив майбутніх вимагачів здобувати чуже силою та погрозами. А вони виявилися здібними учнями. Перший урок «учитель» показав на практиці на початку серпня минулого року. Вештаючись пізнього вечора проспектом Червоної Калини із «послідовниками», котрі, як і він, були напідпитку, «Бізон» вихопив з-поміж нечислених пішоходів поблизу музичної школи знайоме обличчя. Мішенню виявився 14-річний Андрій. Наставник впевнено підійшов до юнака й поклавши йому руку на плече, процідив крізь зуби:

– Послухай! У мене дуже поганий настрій. Тож якщо ти зараз не знайдеш 50 гривень, то дуже пошкодуєш!

– А чому це я тобі маю свої гроші віддавати? – обурився у відповідь хлопчина. – Йди собі та пошукай “бабки” в іншому місці!

Сміливість майбутньої жертви застала «Бізона» зненацька. Проте, аби не спасувати перед учнями він вирішив, так би мовити, показати клас. Уже за декілька секунд він винагородив сміливця стусанами. Відтак, схопивши бідолаху за комірець сорочки, нападник нагадав останньому свою вимогу.

– Давай сюди «бабки», мудак! Чуєш чи ні!? – процідив крізь зуби “Бізон”, притиснувши підлітка до дерева.

У відповідь, Андрій почав ще дужче пручатися. Без зайвих вагань вимагач кинувся на свою жертву з кулаками. Несподівано поруч опинилися Юрій з Романом, котрі згідно сценарію попід руки відвели свого наставника у бік, а відтак, підійшовши до Андрія, котрий уже дрижав від страху, прошепотіли:

– Послухай лошара! Якщо у тебе немає капусти, то віддай мобілу. Якщо ти цього не зробиш, «Бізон» змусить тебе збирати з асфальту свої зуби…
Зрозумівши, що з ним не жартують, Андрій витягнув з кишені свій поліфонічний «Самсунг» й поклав у руку Роману.

Не минуло й місяця, як Андрію знову «пощастило» стати жертвою одного з вимагачів. Цього разу, він зустрівся один на один з Романом, котрий з перших хвилин зустрічі облюбував новенький «Сіменс» своєї жертви. Проте, юнак відмовився виконати його вимогу. Утім, Романа це не зупинило. Вдаривши Андрія кулаком у груди, він холоднокровно прошипів крізь зуби:

– Якщо не віддаш трубу зараз, то вже на початку навчального року ми влаштуємо тобі у школі справжнісіньке пекло. Але… – зробивши паузу, дещо м’якіше продовжив юний рекетир, – якщо погодишся, ми назавжди забудемо про твоє існування…
Сподіваючись, що його нарешті залишать у спокої, Андрій наївно віддав стільниковий, котрий лише кілька днів тому батько подарував на день народження. Проте, не минуло й тижня, як Юрій з Романом, перестрівши його поблизу школи, запропонували за 400 гривень купити практично новенький стільниковий марки «Самсунг». З рішенням порадили не баритися, натякнувши, що їм терміново потрібні гроші.

– Мені варто порадитися з татом, оскільки лише він може дати мені гроші, – відповів Андрій.

– Гаразд! Візьми трубу й побалакай із предком, – спокійно запропонував Роман, – А ми тут почекаємо.

Про своїх кривдників Андрій не розповів батькові й цього разу. Натомість випросив у нього гроші на купівлю прикольної мобілки, ані на секунду не здогадуючись, що його збираються кинути…

Уже наступного ранку, продавці дали про себе знати. З перших хвилин зустрічі вони почали вимагати в Андрія повернути стільниковий, жодним словом не згадавши про гроші:

– Якщо до вечора не віддаш мобілку, – спокійно глянувши йому в обличчя, Юрій зробив паузу й немов би виніс жорстокий вердикт. – то одного осіннього вечора ми тебе вичислимо у під’їзді й заріжемо!

Ці слова подіяли на бідолаху, немов окріп. Здригнувшись, Андрій запхав руку у кишеню, витягнувши те, що просили вимагачі. Не вимовивши жодного слова, ті забралися геть.

Важко зрозуміти, що змусило Андрія купувати стільниковий у хлопців, котрі уже двічі відбирали у нього засіб зв’язку. Ще важче збагнути, що штовхнуло підлітка вчетверте (!) потрапити у сіті тих самих ловців? Уже за кілька місяців вони знову збули йому мобілку: цього разу лише за 200 гривень. Й невдовзі змусили її повернути…

Звісно, Андрій був не єдиною жертвою юних вимагачів. На їхній гачок спіймалося ще двійко школярів. Одним із них виявився 16-річний Маркіян. Спочатку підлітки разом гуляли у дворику школи: пили пиво, курили цигарки. Але якось під час чергової прогулянки Роман несподівано поставив Маркіянові свою вимогу.

– Відтепер ти щодня даватимеш нам по 10 гривень, за те, що ми тебе “кришуємо”. Якщо відмовишся, то дістанеш у рило!

За кілька днів юні рекетири змінили своє рішення, наказавши Маркіянові до кінця вересня принести їм по 75 доларів CША, мотивуючи своїм рішенням купити автомобіль. Останньому цих грошей так і не вдалося знайти, тож Роман відібрав у нього мобілку. Ще за якийсь час вимагач заволодів його CD-плеєром, які згодом повернув своїй жертві за 15 гривень.

Нічого не розповідаючи батькам, Маркіян спонсорував рекетира упродовж кількох місяців. За цей час Роман вибив з нього більше сотні гривень.

Ще однією жертвою дуету вимагачів став 15-річний Ігор. Перший раз вони наїхали на нього у середині вересня минулого року. Залякавши хлопця, рекетири змусили його принести 50 гривень. Не минуло й двох тижнів, як Роман з Юрієм знову нагадали про себе. Цього разу вони вибили в нього лише 30 гривень. Аби віддати рекетирам гроші, Ігореві довелося почистити батьківський гаманець.

Уже за декілька днів “гопники” поставили нову вимогу. Цього разу їхня жертва мала заплатити за “кришування” 70 гривень. У випадку невиконання їхніх вимог Роман та Юрій почали погрожувати не лише кулаками, а й лічильником. На цей раз Ігор навідріз відмовився. Не залякали його й стусани, якими під час наступної стрілки щедро винагородили юні рекетири. Цього разу сума виросла до 100 “зелених”. Проте кілька “теплих” зустрічей із синяками зламали підлітка й він заплатив гопникам данину.

Не минуло й місяця, як Роман та Юрій знову стали залякувати Ігоря, супроводжуючи свої погрози кулаками. Це, щоправда, вже не давало ефекту. Але невдовзі у головах здирників визрів план. Ідею вони почерпнули з відомого голівудського бойовика. На кілька тижнів залишивши юнака у спокої, вони відтак, вигадавши якийсь привід, заманили його у помешкання Романа. Коли Ігор зрозумів, що він у пастці, було вже пізно. Лиходії посадили його на стілець й зав’язали руки за спиною. Відтак Роман, приставивши своїй жертві до горла ніж, пригрозив:

– А тепер ти принесеш нам 200 “зелених”. Якщо грошей завтра не буде, тобі не жити.

– Та де ж я вам візьму стільки грошей? – налякано запитав хлопчина.
Замість відповіді Ігор отримав кілька ударів в обличчя, груди та спину, які супроводжувалися нецензурною лайкою. Відтак негідники одягнули бідоласі на голову цилофановий пакет. Усі ці тортури «гопники» знімали на відеокамеру мобільника, аби показати майбутнім жертвам, на що вони здатні.
Побоюючись, що Ігор заявить у міліцію, наступного дня юні негідники упіймали підлітка біля школи, коли він повертався із баскетбольної секції.

– Ну що? Попався? – сміливо кинув жертві Роман, й витримавши паузу, процідив крізь зуби. – Якщо зараз не підеш з нами, то приб’ємо тебе на місці!
Не пручаючись, Ігор мовчки погодився. Молодики привели його до озера поблизу мікрорайону “Козельники”. Знявши з хлопця куртку, Роман штовхнув бідолаху до обриву над водоймою, погрожуючи йому вбивством. Це остаточно зламало Ігоря. Він упав на коліна перед вимагачами:

– Не вбивайте мене, будь-ласка! – слізно попросив хлопець. – Я принесу, усе що зможу...

– Гаразд! Вали звідси! Й з порожніми руками не приходь! – гаркнув на нього Роман, відштовхнувши бідолаху ногою.

Уже наступного дня Ігор у розпачі виніс з хати золотий перстень, мобільний телефон матері та незначну суму грошей з батьківського гаманця. Усе це він віддав зловмисникам, які лише тоді залишили свою жертву у спокої.
Скільки б ще людей могло постраждати від рук молодих лиходіїв, якби у ситуацію не втрутився батько Ігоря? Виявивши зникнення грошей та цінних речей, він здогадався чиїх це рук справа. Не повіривши вигадкам сина, він став вимагати сказати правду. Й врешті решт хлопець не витримав й, розплакавшись розповів усе, як було. Того ж дня він звернулася до Сихівського райвідділу міліції. Відтак, усі “подвиги” бригади спливли на поверхню. Невдовзі Роман та Юрій постали перед судом із серйозними обвинуваченнями за фактами повторно вчинених у групі осіб вимагань та пограбувань із застосуванням насильства. Вирок Феміди був суворим, проте заслуженим. Кожен з підсудних отримав по п’ять з половиною років позбавлення волі. Чи зроблять вони з цього висновки, життя покаже.

Георгій Стрілецький

 

Суворої зими на майданчику дитячого садка було виявлено тіло 14-річної дівчини. Оглянувши його, правоохоронці встановили, що спершу загиблу зґвалтували, а потім задушили. Невдовзі кримінальна справа, ще вісім років тому порушена за цим фактом, стала «глухарем». Однак цьогоріч, у березні, вона отримала „друге дихання”. Лиходія вдалося вирахувати старшому слідчому в ОВС відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров’я, статевої свободи та статевої недоторканності особи, СУ ГУ МВС України у Львівській області. Перш ніж розповісти про особливості розслідування цього страхітливого випадку, звернімося до історії.

http://mk.lviv.ua/index.php?level_path=0-5-12

Про цікаві кримінальні історії відтепер можна прочитати на сайті http://mk.lviv.ua, а ще більше на шпальтах газети з аналогічною назвою. А ще, звісно, у інших темах розділу "Львів кримінальний" від Львівського форуму.

 

ось тобі і гостинність... в такі моменти шкодую, що смертна кара відмінена...я уявляю скільки після того випадку хлопець оговтуватиметься...

 

У Львові араби замордували Леона Фрайфельда. Знав його з дитинсьтва. Вічна пам'ять...
http://izrus.co.il//obshie_novosti/news/2012-10-20/61226.html

 

дурниця якась

 

У Львові з психлікарні втекла росіянка, яка облила кислотою жінку